Ухвала суду № 88431914, 26.03.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/6986/20

Провадження 2-з/127/14/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2020 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Борисюк І.Е., розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся Бабошин Андрій Сергійович, діючи в інтересах ОСОБА_1 , із заявою про забезпечення позову до його пред`явлення на підставі положень ст.ст. 149 та 152 ЦПК України.

Заява обґрунтована тим, що в провадженні Центрального відділу ДВС у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Хмельницький) перебуває виконавче провадження № 61116759 та виконавче провадження № 61116793 від 30.01.2020 з примусового виконання виконавчого листа по цивільній справі № 127/14059/18 та № 127/1865/19 про стягнення коштів з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк». В ході проведення виконавчих дій, державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 11.02.2020 було винесено постанову про опис та арешт майна боржника, а саме нежитлового приміщення офіс – магазину промислової групи товарів, нежитлове приміщення загальною площею 61,4 кв.м., що складається з приміщення № 4: № 1-№ 5; № 1, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому державним виконавцем була проведена оцінка вказаного майна, за результатами якої вартість майна складає 1 033 730, 00 гривень. Із вказаною оцінкою ОСОБА_1 не погоджується, державним виконавцем не було здійснено жодних дій щодо переоцінки вказаного майна і приведення її до реальної вартості. Реалізація вказаного майна призначена на 30.03.2020. Незважаючи на офіційний лист ОСОБА_1 , державний виконавець фактично продовжує здійснювати виконавчі дії. Заявник зазначає, що беручи до уваги наведені обставини, він має намір звернутися до суду із позовом про поділ майна подружжя, а тому звернувся до суду із даною заявою та просив забезпечити позов шляхом зупинення проведення стягнення по виконавчому провадженню № 61116759 та виконавчому провадженню № 61116793, а також зупинити проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна призначених на 30.03.2020, лот № 408971, а саме: нежитлового приміщення офіс – магазину промислової групи товарів, нежитлове приміщення загальною площею 61,4 кв.м., що складається з приміщення № 4: № 1-№ 5; № НОМЕР_1 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 до вирішення справи по суті.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , діючи в інтересах ОСОБА_1 , сам ОСОБА_1 , а також ОСОБА_3 , до якої, як вбачається із заяви, ОСОБА_1 має намір звернутися із позовом про поділ майна подружжя, звернулися до Вінницького міського суду Вінницької області із шістьма аналогічними заявами про забезпечення позову, що підтверджується інформацією наявною у мережі Інтернет на офіційному веб-порталі судової влади України (справи № 127/6774/20, № 127/6778/20, № 127/6768/20, № 127/6710/20, № 127/6986/20 та 127/6992/20).

При цьому дана заява подана за відсутності інших підстав або нових обставин.

Так, зокрема, ухвалами суду від 24.03.2020 по справі № 127/6768/20, від 26.03.2020 по справі № 127/6992/20 ОСОБА_1 було відмовлено у забезпеченні позову за аналогічною заявою (аналогічний текст, ті самі вимоги і ті ж самі підстави).

Таким чином, питання щодо забезпечення позову вже судом вирішено, зокрема, за аналогічною заявою ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 .

Крім того, ухвалою суду від 25.03.2020 по справі № 127/6778/20 одну з аналогічних заяв ОСОБА_2 , подану в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову було залишено без розгляду через зловживання процесуальними правами.

Також, судом було встановлено, що ОСОБА_4 звертався із аналогічною заявою не лише в інтересах ОСОБА_1 , але й в інтересах ОСОБА_3 , до якої, як вбачається із його заяви, ОСОБА_1 має намір звернутися із позовом про поділ майна подружжя. При цьому, у заяві ОСОБА_2 не вказує зв`язок між способом забезпечення позову і предметом майбутніх позовних вимог. Підставою для звернення із заявою вказано: непогодження із оцінкою майна в ході виконавчого провадження; неправомірність дій державного виконавця; намір звернутися до суду із позовом про поділ майна подружжя, а от спосіб забезпечення позову, який просить вжити представник заявника - зупинення проведення стягнення по виконавчих провадженнях та зупинення проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна. Таким чином, ОСОБА_2 вводить суд в оману щодо фактичних обставин справи, приховуючи дійсну мету звернення до суду із даною заявою.

При цьому, суд звертає увагу на те, що за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом (ч. 4 ст. 43 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що звернення до суду із заявою про забезпечення позову, яка вже вирішена судом, за відсутності інших підстав або нових обставин є зловживанням процесуальними правами.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, враховуючи вищевказане та положення ч. 3 ст. 44 ЦПК України суд прийшов до висновку про повернення заяви про забезпечення позову заявнику.

Відповідно до ч. 4 ст. 44 ЦПК України суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема у випадку зловживання процесуальними правами.

Згідно із ч. 3 ст. 148 ЦПК України у випадку невиконання процесуальних обов`язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.

Судом прийнято до уваги, що у відповідності до ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний, зокрема, дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики.

Згідно із правилами адвокатської етики адвокат, зокрема, не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам; адвокат зобов`язаний надавати правову допомогу клієнтам, здійснювати їх захист та представництво компетентно і добросовісно.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини, суд вважає, що в даному випадку, заходи процесуального примусу слід застосувати саме до представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Враховуючи вищезазначене, з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного користання процесуальними правами та припинення зловживання правами, суд вважає за необхідне застосувати заходи процесуального примусу до представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у виді штрафу в сумі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ч. 4 ст. 12, ст.ст. 44, 143, 148, 258-260, 353, 354 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати дії ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , щодо звернення до суду із заявою про забезпечення позову, яка вже вирішена судом, за відсутності інших підстав або нових обставин - зловживанням процесуальними правами.

Застосувати до ОСОБА_2 за зловживання процесуальними правамизаходи процесуального примусу у виді штрафу.

Стягнути з ОСОБА_2 штраф в сумі 630, 60гривень в дохід державного бюджету.

Повернути ОСОБА_2 , діючому в інтересах ОСОБА_1 , заяву про забезпечення позову.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області або до Вінницького апеляційного суду.

Суд може скасувати постановлену ним ухвалу в частині стягнення штрафу, якщо особа, стосовно якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов`язків.

Ухвала суду в частині стягнення штрафу може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання даним судовим рішенням законної сили.

Стягувач: Державна судова адміністрація України, місцезнаходження: м. Київ, вул. Липська, 18/5, ЄДРПОУ 26255795.

Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; місце здійснення діяльності: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 13/424.

Ухвала суду складена 26.03.2020.

Суддя: