Рішення № 88431414, 18.03.2020, Іллінецький районний суд Вінницької області

Справа № 131/1555/19

Провадження № 2/131/40/2020

2020 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2020 м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Олексієнка О.Ю.,

за участю секретаря судових засідань Телевань С.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні без фіксації процесуальної дії технічними засобами в м. Іллінці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Іллінецької міської ради Вінницької області про зобов`язання укласти договір, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Іллінецької міської ради Вінницької області про зобов`язання укласти договір.

Позов мотивував тим, що він відповідно до рішення 6 сесії 7 скликання Якубівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області від 23.03.2016 «Про продаж нежитлового приміщення «котельні», що знаходиться по АДРЕСА_1 з метою придбання та набуття права власності на нежитлове приміщення «котельню», що знаходиться по АДРЕСА_1 , сплатив до бюджету Якубівської сільської Іллінецького району Вінницької області 86 000,00 грн.

У 2016 - 2017 році позивач не зміг оформити право власності, вказав, що після звернення до Іллінецької міської ради Вінницької області з клопотанням про оформлення договору купівлі-продажу, йому було повідомлено, що на даний час не існує механізму реалізації права на зазначену будівлю шляхом укладення прямого договору купівлі-продажу оскільки Закон України від 18.01.2018 року №2269-VІІІ «Про приватизацію державного і комунального майна» вимагає проведення процедури аукціону, а лише потім укладення договору купівлі-продажу за його результатами. Тому в позивача виникла необхідність звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, натомість подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просить їх задоволити та розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача Іллінецької міської ради Вінницької області подав відзив на позовну заяву, в якому просить проводити розгляд справи у відсутність представника ради, позовні вимоги визнає в повному обсязі.

За таких обставин суд вважає за можливе вирішити справу у відсутність сторін на підставі наявних у справі доказів.

Так судом установлено, що згідно рішення Якубівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області 6 сесії 7 скликання №39 від 23.03.2016 вирішено продати громадянину ОСОБА_1 нежитлове приміщення «котельні», площею 175,5 кв. м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , яка перебуває на балансі Якубівської сільської ради, договірна вартість 86 000 грн., для зберігання с/г продукції (а.с. 8).

Згідно листа Іллінецької міської ради Вінницької області від 17 жовтня 2019 року, міська рада надала відмову позивачеві від оформлення договору, мотивуючи тим, що 18 січня 2018 року набув чинності Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна» згідно якого комунальне майно має реалізовуватись через проведення аукціонів.

Проте відповідно до ст. 58 Конституції України та ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства не мають зворотної дії у часі.

Згідно з абзацом 3 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна» № 2269 від 18.01.2018 року, вимоги цього Закону не поширюються на відносини, що виникнули до прийняття цього Закону, в тому числі, на відносини коли процедуру продажу було завершено до вступу в дію цього Закону, а оформлення договору відбувається вже під час його дії.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір ( оферти) і прийняття пропозиції ( акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦКУ договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до п. 2 ст. 642 ЦКУ, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору ( відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняття пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до пункту 6 статті З ЦК України сторони цивільних правовідносин повинні діяти добросовісно. Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. В схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті 1.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Очевидно, що дії відповідача, який спочатку прийняв рішення продати мені майно, отримав за це майно від мене кошти, а потім відмовився оформити про це угоду суперечать його попередній поведінці, і є недобросовісними.

Крім того, Верховний суд, у своїй Постанові по справі № 369/6516/16ц від 01.08.2018 року застосував принцип правомірного очікування відповідно до прецедентної практики Європейського суду із прав людини, яка є джерелом права в Україні (ст.. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, що підлягає застосуванню для захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною майна. ( У справах «Пайн Велі Девелопмент та інші проти Ірландії» від 29 листопада 1991 року Заява № 12742/87 й «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року Заява № 25921/02 Європейського суду з прав людини констатовано, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може бути «наявним майном», або коштами, уключаючи позови, для задоволення їх позивач може обґрунтувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності. У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , це поняття охоплює як « наявне майно» , так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого « права власності» ( пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини «Фон Мальцан та інші проти Німеччини» від 02 березня 2005 року заяви №71916/01,71917/01 та 10260/02). Суд робить висновок , що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися « активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону).

Згідно копій квитанцій №32 від 17 травня 2016 року на суму 56 000 грн та №202 від 19 грудня 2016 року на суму 36000 грн, ОСОБА_1 розрахувався за будівлю в повному обсязі (а.с. 9-10).

Відповідно ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Таким чином, оцінюючи в сукупності всі досліджені у справі докази, суд вважає, що вимоги позивача щодо зобов`язання укласти договір купівлі-продажу приміщення «котельні» підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 1217, 1218, 1220, 1223, 1268, 1270, ЦК України, ст. ст. 263, 264, 265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Іллінецької міської ради Вінницької області про зобов`язання укласти договір - задоволити.

Зобов`язати Іллінецьку міську раду Вінницької області, як правонаступника Якубівської сільської ради, укласти з ОСОБА_1 договір купівлі - продажу нежитлового приміщення «котельні» площею 175,5 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

Зобов`язати Іллінецьку міську раду Вінницької області, як правонаступника Якубівської сільської ради передати ОСОБА_1 по Акту приймання - передачі викуплене ним нежитлове приміщення «котельні» площею 175,5 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення через Іллінецький районний суд.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , поштова адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Іллінецька міська рада Вінницької області, поштова адреса: 22700, вул. Соборна, 19, м. Іллінці, Вінницької області, код ЄДРПОУ: 03333618.

Головуючий: