Рішення № 88430603, 17.03.2020, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

17 березня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/1000/19 Господарським судом Чернігівської області у складі судді Фетисової І.А.

за участю секретаря судового засідання Рослий В.В.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу № 927/1000/19

за позовом: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія

“Нафтогаз України”

вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601

до відповідача: Акціонерного товариства “Облтеплокомуненерго”

вул. Реміснича, 55Б, м. Чернігів, 14000

про стягнення 10416738,07 грн

представники сторін не з`явились

Акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” подано позов до Акціонерного товариства “Облтеплокомуненерго” про стягнення 0,02 грн основного боргу по договору № 2404/1617-ТЕ-39 постачання природного газу від 12.09.2016, 2512486,89 грн пені, 345176,96 грн 3 % річних та 7559074,20 грн індексу інфляції.

Поданий позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по оплаті природного газу по договору № 2404/1617-ТЕ-39 постачання природного газу від 12.09.2016.

Відповідачем подано відзив на позов № 35 від 08.01.2020, в якому повідомив про невизнання позовних вимог в частині основного боргу в сумі 0,02 грн, зазначає про її відсутність на момент розгляду справи. Між сторонами підписано акт звіряння розрахунків станом на 31.12.2017, сума заборгованості становила 17841559,46 грн. Відповідачем проведено остаточний розрахунок 28.03.2018 та 02.05.2018. згідно акту звіряння розрахунків станом на 31.05.2018 заборгованість відсутня. Вимога про стягнення пені є необґрунтованою. Ухвалою Господарського суду від 18.01.2013 у справі № 927/16/6б/13 було порушено провадження про банкрутство АТ «Облтеплокомуненерго» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника відповідно до статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимоги кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, не нараховуються неустойка (штраф та пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань. 23.01.2018 ухвалою Господарського суду Чернігівської області заяву про банкрутство АТ «Облтеплокомуненерго» залишено без розгляду. Вимоги про стягнення пені за період з 26.11.2016 по 23.01.2018 не підлягають задоволенню. На підставі ст. 551 ЦК України приймаючи рішення про стягнення пені відповідач просить зменшити її розмір до 1 % за період з 23.01.2018 по 25.04.2018. Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань » інфляційні нарахування обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс інфляції. День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Вказане обмеження стосується і процентів річних, які нараховуються кредитором на виконання приписів ст. 625 ЦК України. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції а одержані результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Згідно наданого розрахунку інфляційні втрати та 3 % річних позивачем нараховано і на суми коштів, які були перераховані відповідно до постанови КМУ № 20 від 11.01.2005, що здійснено позивачем неправомірно. Оскільки оплата за спожитий газ за договором та перерахування коштів позивачу здійснювалась виключно уповноваженим банком, відповідно до вимоги ст. 19-1 Закону України «Про теплопостачання» та на підставі нормативів перерахування коштів на рахунок гарантованого постачальника АТ «НАК «Нафтогаз України», затверджених НКРЕКП, вказані обставини свідчать про обмеження права відповідача на розпорядження власними коштами та перебування поза його контролем проведення частини розрахункових операцій за договорами на постачання природного газу укладеними з позивачем. Просить задовольнити клопотання про зменшення пені. Додано копію виписки з ЄДРПОУ, копії сторінок статуту, копію свідоцтва, копії актів звіряння, копії платіжних доручень, заяву про зменшення розміру пені, копії ухвал, рішення, постанов, довідки, звернення, копії протоколів, копії балансів, копії звітів, докази направлення позивачу.

Позивачем подано відповідь на відзив № б/н від 14.02.2020, в якій повідомлено, що сторони у п.п.2 п. 6.3 договору № 2404/1617-ТЕ-39 від 12.09.2016 передбачили «… в будь-якому випадку відповідач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1 договору – в разі, коли на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання відповідача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу…». Сторони прямо передбачили в договорі обов`язок відповідача за відсутності або несвоєчасності надходження грошей через рахунок із спеціальним режимом відповідача, сплачувати власними коштами, в строки передбачені п. 6.1 договору. В частині посилання відповідача на Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, затвердженого постановою КМУ від 18.06.2017 № 217, згідно якого проводились розрахунки за природний газ, та останній не мав можливості самостійно впливати на строк оплати вартості природного газу та відсутність підстав для нарахування та стягнення пені і передбачених ч. 2 ст.625 ЦК України 3 % річних. Зазначив, що Верховний Суд вже розглядав питання щодо надходження коштів на рахунки із спеціальним режимом використання та вплив таких рахунків на умови договорів купівлі – продажу природного газу, яким визначено строки та порядок проведення розрахунків. Посилається на постанови Верховного Суду у справах №№ 918/1395/15 від 17.04.2018 та 910/16072/16 від 21.02.2018. Вважає, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, протягом якого не нараховується неустойка (штраф, пеня) поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів та припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання боржником зобов`язань перед конкурсними кредиторами. Позивач є поточним кредитором у банкрутстві у розумінні абзацу шостого статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки заборгованість відповідача перед позивачем виникла у 2017 році, тобто вже після порушення справи про банкрутство відповідача згідно ухвали Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2013 у справі № 927/16/6б/13. Що стосується зобов`язань поточних кредиторів то за цими зобов`язаннями згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). Відповідач жодними належними та допустимими доказами не довів суду підстав для зменшення нарахованих сум за невиконання зобов`язання у строк, визначений умовами договору, в розумінні ч. 1 ст. 233 ГК України, а тому вважає не має підстав для зменшення розміру пені. Позивачем правильно визначено розмір інфляційних втрат, механізм розрахунку яких відповідає нормам законодавства, та сформований на практиці Верховного Суду. Посилається на постанову Верховного суду від 17.07.2018 у справі № 904/10242/17 та у справі № 913/63/18 від 04.12.2018. Додано докази направлення відповідачу.

Відповідачем у запереченнях на відповідь на відзив № 353 від 24.02.2020, повідомлено що відповідно до укладених спільних протокольних рішень № 2738 від 15.11.2016, № 87 від 13.01.2017, № 941 від 14.02.2017, № 1599 від 15.03.2017, № 2292 від 19.04.2017 державні гарантії з надання пільг та субсидій населенню по оплаті комунальних послуг теплової енергії з опалення та постачання гарячої води де, природний газ що постачався позивачем за договором та використовувався АТ “Облтеплокомуненерго” виключно для їх виробництва, було профінансовано державою та проведено взаєморозрахунок за природний газ по договору № 2404/1617-ТЕ-39 від 12.09.2016 на загальну суму 308573086,14 грн. Оскільки постанова КМУ № 20 від 11.01.2005 втратила чинність з 01.01.2018, відшкодування заборгованості державного бюджету з фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, тобто наданих населенню пільг та субсидій для надання комунальних послуг з теплової енергії, а саме з опалення та постачання гарячої води, з січня 2018 року здійснювалося на підставі постанови КМУ № 256 від 04.03.2002 “Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету” та фінансування було проведено на загальну суму 17841559,46 грн згідно з платіжними дорученнями № 16 від 28.03.2018, № 30 від 02.05.2018. Інша частина заборгованості на загальну суму 42489130,30 грн погашена АТ “Облтеплокомуненерго” шляхом перерахування коштів з розподільчого рахунку, що підтверджується даними довідки про операції відповідача наданим АТ НАК “Нафтогаз України”, розрахунком заборгованості та журналом ордером по партнеру АТ “Облтеплокомуненерго”. Положення норм постанов КМУ № 256 від 04.03.2002, № 20 від 11.01.2005 були обов`язковими на час виникнення спірних правовідносин для усіх учасників розрахунків, в тому числі для АТ “НАК “Нафтогаз України”. Строки та порядок здійснення розрахунків за поставлений природний газ за договором № 2404/1617-ТЕ-39 від 12.09.2016 визначались саме нормами вищенаведених постанов. АТ НАК “Нафтогаз України” підписавши спільні протокольні рішення тим самим змінив порядок і строк проведення розрахунків за природний газ з АТ “Облтеплокомуненерго”, поставлений за договором. Для застосування санкцій та наслідків порушення грошового зобов`язання, встановлених п.п. 1,2 ст. 230 ГК України, ст.. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями. Додано контррозрахунок пені та 3 % річних відповідача, докази направлення позивачу.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.12.2019 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі № 927/1000/19, підготовче засідання призначено на 21.01.2020 на 10:20 год.

До початку підготовчого засідання 21.01.2020 відповідачем подано клопотання № 125 від 20.01.2020 про відкладення підготовчого засідання в зв`язку з неможливістю явки представника. Просить продовжити строк для подання заперечень на відповідь на відзив оскільки відповідачу не було надіслано позивачем відповідь на відзив. Продовжити строк на подання доказів до 28.02.2020, оскільки в зв`язку з складанням даних річної фінансової звітності відповідача за 2019 рік у строк до 28.02.2020 відповідно до вимог законодавства, які підтверджуються обставини фінансового стану та збитковості відповідача повідомляє про неможливість подання даних доказів та інших доказів, на яких ґрунтуються заперечення. Додано копію посвідчення про відрядження та довіреності.

21.01.2020 Господарським судом Чернігівської області залишено без розгляду клопотання відповідача про відкладення, оскільки підписано особою, повноваження якої не підтверджено. Задоволено усне клопотання представника позивача про надання часу для подачі відповіді на відзив, встановлено позивачу строк до 24.01.2020 для подання відповіді на відзив, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 30.01.2020 на 10:30 год., про що зазначено в протоколі судового засідання від 21.01.2020. Відповідачу надіслано ухвалу повідомлення.

30.01.2020 Господарським судом Чернігівської області оголошено перерву в підготовчому засіданні до 06.02.2020 на 10:00 год., ухвалено повідомити позивача про час, дату та місце підготовчого засідання, про що зазначено в протоколі судового засідання від 31.01.2020. Позивачу надіслано ухвалу повідомлення.

До початку підготовчого засідання 06.02.2020 відповідачем подано клопотання № 256 від 06.02.2020 про поновлення строку на подання доказів на підставі ч. 8 ст. 80 ГПК України та долучення до матеріалів справи копій платіжних доручень про перерахування ГУ ДКСУ у Чернігівській області на рахунок АТ «НАК «Нафтогаз України» грошових коштів у рахунок надання пільг та субсидій населенню за рахунок субвенцій з державного бюджету по договору № 2404/1617-ТЕ-39 за період з 15.12.2016 по 02.05.2018. Додано копії платіжних доручень, журнал-ордер, докази направлення позивачу.

Судом задоволено та долучено до матеріалів справи подане відповідачем клопотання.

06.02.2020 Господарським судом Чернігівської області оголошено перерву в підготовчому засіданні до 19.02.2020 та ухвалено повідомити позивача про дату, час та місце підготовчого засідання, про що зазначено в протоколі судового засідання від 06.02.2020. Позивачу направлено ухвалу повідомлення.

До початку підготовчого засідання 19.02.2020 відповідачем подано клопотання № б/н від 19.02.2020, оскільки тільки 18.02.2020 на адресу відповідача надійшла відповідь на відзив від позивача, просить суд у відповідності до вимог ч. 3 ст. 177 ГПК України продовжити строк підготовчого провадження з дотриманням процесуального права відповідача на подання заперечень на відповідь на відзив. Відповідно до вимог ч. 8 ст. 80 ГПК України поновити строк на подання доказів та долучити до матеріалів справи копію відповіді на відзив з відміткою про вручення, копії спільних протокольних рішень з додатками та виписками банку, копії зведених реєстрів актів звірки, копії виписок банку, контр розрахунок інфляційних втрат, докази направлення позивачу.

Канцелярією Господарського суду Чернігівської області складено акт №73/2020 від 19.02.2020 про відсутність зазначеного в додатку п.10 клопотання - доказу направлення відповідачу клопотання та всіх доданих документів.

Усно представник відповідача повідомила про необхідність 3-ьох днів для формування заперечень в письмовому вигляді, що приймається судом до уваги та має бути судом встановлений строк для подання заперечень на відповідь на відзив відповідачем.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19.02.2020 задоволено клопотання відповідача про продовження строку підготовчого засідання. Продовжено строк підготовчого провадження до 20.03.2020. Відкладено підготовче засідання до 03.03.2020 на 09:30 год. Відкладено розгляд клопотання відповідача про поновлення строку на подання доказів відповідно до вимог ч. 8 ст. 80 ГПК України та долучення до матеріалів справи поданих відповідачем документи до підготовчого засідання призначеного на 03.03.2020 року та зобов`язати відповідача в строк до 24.02.2020 надати суду докази направлення позивачу поданих доказів та клопотання від 19.02.2020. Встановлено відповідачу строк на подання заперечень на відповідь на відзив до 24.02.2020 року, який має бути направлений позивачу 24.02.2020 , докази направлення заперечень позивачу надати в наступне підготовче засідання.

Відповідачем до початку підготовчого засідання 25.02.2020 подано клопотання № 354 від 24.02.2020 про приєднання до матеріалів справи доказів надсилання клопотання АТ “Облтеплокомуненерго” від 19.02.2020 з додатками на адресу позивача. Додано докази надсилання клопотань з додатками позивачу.

До початку підготовчого засідання позивачем 02.03.2019 надіслано клопотання № 14/4-1338-20 від 28.02.2020, в якому повідомлено про неможливість явки представника позивача в судове засідання, просить провести судове засідання за відсутності представника позивача, повідомити про наступне судове засідання.

Судом здійснено розгляд та задоволено клопотання відповідача про поновлення строку на подання доказів та долучення до матеріалів справи поданих відповідачем доказів, про що винесено протокольну ухвалу з огляду на подані докази направлення позивачу такого клопотання та доказів. Судом долучено до матеріалів справи подані відповідачем заперечення, які були направлені позивачу 24.02.2020, а саме в строк встановлений судом.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 03.03.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Призначено на 17 березня 2020 року на 10:00 год. судове засідання по розгляду справи по суті.

До початку розгляду справи по суті, позивачем подано суду клопотання про розгляд справи без участі представника за наявними у справі документами.

До початку розгляду справи по суті, відповідачем подано клопотання про розгляд справи без участі представника., зазначено, що відзив на позов підтримує.

17.03.2020 в судове засідання представники сторін не з`явились.

Сторони належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання по розгляду справи по суті, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, наявними в матеріалах справи.

З огляду на те, що явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, судом задоволені клопотання позивача та відповідача про розгляд справи без участі представників сторін.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Застосовуючи згідно зі ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії” (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain”) від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України”).

Зважаючи на те, що згідно зі ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 17.03.2020 судом здійснено розгляд справи по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення, в якій роз`яснено порядок та строк оскарження рішення, дату складання повного тексту рішення.

Інші заяви та клопотання сторонами не подавались.

Предметом заявленого позову є стягнення 0,02 грн основного боргу, 2512486,89 грн пені, 345176,96 грн 3 % річних та 7559074,20 грн індексу інфляції за неналежне виконання відповідачем зобов`язань по договору № 2404/1617-ТЕ-39 постачання природного газу від 12.09.2016.

Таким чином, обставини які підлягають доказуванню є наявність між сторонами зобов`язальних відносин, виконання позивачем умов договору щодо поставки природного газу та відповідно виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати за поставлений природний газ.

12.09.2016 між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Облтеплокомуненерго» (споживач) було укладено договір №2404/1617-ТЕ-39 постачання природного газу.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №226 “Деякі питання акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, змінено тип Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”. Внесено зміни до постанови КМУ від 14.12.2016 №1044 “Питання публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” шляхом виключення слова “публічного” у назві та пункті 1 постанови; статут публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, затверджений абзацом другим пункту 1 зазначеної постанови, викладено в новій редакції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 1044 “Питання акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226) затверджено Статут акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, згідно з яким тип компанії – приватне акціонерне товариство; повне найменування українською мовою – Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивач – Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” є стороною договору 2404/1617-ТЕ-39 постачання природного газу від 12.09.2016 і йому належать права та обов`язки постачальника, які виникли на підставі даного договору.

Відповідно до п. 1.1-1.2 договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Відповідно до п. 1.3 договору за цим договором може бути поставлений природний газ власного видобутку (природний газ, видобутий на території України та/або імпортований природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на митну територію України).

Пунктом 2.1. договору визначено, що постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 69546,381 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями (тис. куб. метрів): жовтень – 6302,227; листопад – 10698,265; грудень – 13422,467; IV квартал 2016р. – 30422,959; січень – 14683,735; лютий – 12798,596; березень – 11641,091; І квартал 2017 р. – 39123,422.

Відповідно до п. 12.1 договору договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Факт укладення договору відповідачем не оспорено.

Відповідно до п. 3.1 постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі:

-природного газу власного видобутку – у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи;

-імпортованого природного газу (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00, що ввезений ПАТ “Національна комерційна компанія “Нафтогаз України” на митну територію України) – у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи.

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Пунктами 3.4, 3.5 договору визначено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Споживач зобов`язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику:

- завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі згідно з цим договором);

- підписані та скріплені печатками споживача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.

Відповідно до п. 3.6 договору постачальник не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання акта.

Згідно п. 4.1 договору кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493.

Згідно пунктів 5.1, 5.2 договору регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758. Ціна за 1000 куб.м природного газу за цим договором становить 4942,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) – 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість – 5930,40 грн.

Відповідно до п. 5.4. договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням п.11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Згідно з п.6.2 договору сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим.

Оплата за природний газ здійснюється таким чином:

1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюється дія статті 191 Закону України "Про теплопостачання";

2) в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу;

3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача не поширюється дія статті 191 Закону України “Про теплопостачання” в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання;

4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором у порядку календарної черговості виникнення заборгованості за наявності заборгованості у споживача за цим договором.?

Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови, відсутності заборгованості за цим договором;

5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних, нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.

Звірка розрахунків та/або фактичного обсягу використання природного газу здійснюється сторонами протягом десяти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою на підставі відомостей про фактичну оплату вартості використаного природного газу споживачем та актів його приймання-передачі (п.6.4 договору).

Додатковою угодою № 1 від 23.01.2017 до договору доповнено розділ 1 договору після пункту 1.2 пунктом 1.3 в наступній редакції: « 1.3 Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, визначений в пункті 2.1 цього договору, споживач визначає самостійно».

Додатковою угодою № 2 від 31.03.2017 до договору п.2.1. договору доповнено абзацом у наступній редакції: постачальник передає споживачу в період з 01.04.2017 по 30.09.2017 (включно) газ обсягом до 9480,196 тис куб. метрів, у тому числі по місяцях (тис. куб. метрів): квітень – 1955,856; травень – 1510,507; червень – 1430,134; ІІ квартал – 4896,497; липень – 1477,366; серпень – 1517,295; вересень – 1589,038; ІІІ квартал – 4583,699.

Відповідно до п. 5 додаткової угоди № 2 до договору п.5.1, 5.2 розділу 5 “Ціна газу” викладено у наступній редакції: ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 № 187. Ціна за 1000 куб.м газу за цим договором з 01.04.2017 становить 4942,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) – 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість – 5930,40 грн.

Замінено в пункті 8.2 розділу 8 «Відповідальність сторін» договору слова « 21 % річних» на « 16,4 % річних».

Викладено розділ 12 «Строк дії договору» в наступній редакції « 12.1 договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 по 30.09.2017 (включно), в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення».

Дана додаткова угода набуває чинності з дати її підписання сторонами і діє з 01.04.2017.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт укладення між сторонами договору №2404/1617-ТЕ-39 постачання природного газу від 12.09.2016, який по своїй правовій природі є договором поставки.

У відповідності до ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На підтвердження факту виконання умов договору позивачем надано копії актів приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.10.2016 на суму 35736104,11 грн, від 30.11.2016 на суму 58258719,55 грн, від 31.12.2016 на суму 64845691,93 грн, від 31.01.2017 на суму 72628037,24 грн, від 28.02.2017 на суму 60856033,13 грн, від 31.03.2017 на суму 43803583,06 грн, від 30.04.2017 на суму 12715299,48 грн, від 31.05.2017 на суму 5719526,83 грн, від 30.06.2017 на суму 3549184,28 грн, від 31.07.2019 на суму 3628408,49 грн, від 31.08.2017 на суму 3395580,98 грн, від 30.09.2017 на суму 3767606,84 грн, підписані сторонами та скріплені печатками сторін, які підтверджують передачу позивачем відповідачу за період з 01.10.2016 по 30.09.2017 природного газу на загальну суму 368903775,92 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, а також відсутність зі сторони відповідача заперечень щодо факту отримання від позивача природного газу за період з 01.10.2016 по 30.09.2017 на загальну суму 368903775,92 грн., суд доходить висновку, що позивачем доведено та підтверджено матеріалами справи факт передачі позивачем відповідачу природного газу за вказаний період на загальну суму 368903775,92 грн. по договору №2404/1617-ТЕ-39 постачання природного газу від 12.09.2016.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи умови п. 6.1 договору відповідач зобов`язаний був розрахуватись у наступні строки по вищезазначених актах приймання-передачі природного газу: від 31.10.2016 на суму 35736104,11 грн – до 25.11.2016 (включно), від 30.11.2016 на суму 58258719,55 грн – до 26.12.2016 (включно) (25.12.2016 вихідний день), від 31.12.2016 на суму 64845691,93 грн – до 25.01.2017 (включно) , від 31.01.2017 на суму 72628037,24 грн – до 27.02.2017 (включно) (25 та 26 лютого 2017 року вихідні дні), від 28.02.2017 на суму 60856033,13 грн – до 27.03.2017 (включно) (25 та 26 березня 2017 року вихідні дні), від 31.03.2017 на суму 43803583,06 грн – до 25.04.2017 (включно), від 30.04.2017 на суму 12715299,48 грн – до 25.05.2017 (включно), від 31.05.2017 на суму 5719526,83 грн – до 26.06.2017 (включно) (25.06.2017 вихідний день), від 30.06.2017 на суму 3549184,28 грн – до 25.07.2017 (включно), від 31.07.2019 на суму 3628408,49 грн - до 28.08.2017 (включно) (25-27 серпня 2017 року – вихідні дні), від 31.08.2017 на суму 3395580,98 грн – до 25.09.2017 (включно), від 30.09.2017 на суму 3767606,84 грн – до 25 жовтня 2017 року (включно).

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по оплаті отриманого природного газу в розмірі 0,02 грн.

У сторін відсутні розбіжності щодо обсягу, вартості отриманого газу, сум та дат платежів, здійснених відповідачем по договору №2463/1617-ТЕ-39 постачання природного газу від 23.09.2016 та додаткових угод до нього.

Разом з тим, позивач вказує, що оплата за спожитий газ здійснювалась відповідачем з порушенням строків, визначених п.6.1 договору, а саме:

- за газ спожитий у жовтні 2016 року повна оплата була здійснена відповідачем 16.12.2016, прострочка оплати з 26.11.2016 по 15.12.2016;

- за газ спожитий у листопаді 2016 року повна оплата була здійснена відповідачем 17.01.2017, прострочка з 27.12.2016 по 16.01.2017;

- за газ спожитий у грудні 2016 року повна оплата була здійснена відповідачем 21.02.2017, прострочка оплати з 26.01.2017 по 21.02.2017;

- за газ спожитий у січні 2017 року повна оплата була здійснена відповідачем 28.03.2017, прострочка оплати з 28.02.2017 по 28.03.2017;

- за газ спожитий у лютому 2017 року повна оплата була здійснена відповідачем 22.08.2017, прострочка оплати з 28.03.2017 по 22.08.2017;

- за газ спожитий у березні 2017 року повна оплата була здійснена відповідачем 11.12.2017, прострочка оплати з 26.04.2017 по 11.12.2017;

- за газ спожитий у квітні 2017 року повна оплата була здійснена відповідачем 20.12.2017, прострочка оплати з 26.05.2017 по 20.12.2017;

- за газ спожитий у травні 2017 року повна оплата була 02.05.2018, прострочка оплати з 27.06.2017 по 02.05.2018;

- за газ спожитий у червні 2017 року повна оплата була здійснена 02.05.2018, про строчка оплати з 26.07.2017 по 02.05.2018,

- за газ спожитий у липні 2017 року повна оплата була здійснена 02.05.2018, прострочка оплати з 29.08.2017 по 02.05.2018;

- за газ спожитий у серпні 2017 року повна оплата була здійснена 02.05.2018, про строчка оплати з 26.09.2017 по 02.05.2018;

- за газ спожитий у вересні 2017 року повна оплата була здійснена 02.05.2018, про строчка оплати з 26.10.2017 по 02.05.2018.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати за спожитий природний газ, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 2512486,89 грн пені, 345176,96 грн 3 % річних та 7559074,20 грн індексу інфляції.

Позивач, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача індекс інфляції в сумі 7559074,20 грн за період з квітня 2017 року по квітень 2018 року за зобов`язаннями по оплаті поставок газу в лютому-вересні 2017 року та 3% річних у сумі 345176,96 грн, а саме: за газ переданий у жовтні 2016 року – 41894,13 грн 3% річних за період з 26.11.2016 по 15.12.2016; за газ переданий у листопаді 2016 року – 85684,83 грн 3% річних за період з 27.12.2016 по 16.01.2017; за газ переданий у грудні 2016 року – 1107,65 грн 3% річних за період з 26.01.2017 по 20.02.2017; за газ переданий у січні 2017 року – 13239,95 грн 3% річних за період з 28.02.2017 по 27.03.2017; за газ переданий у лютому 2017 року – 55832,76 грн 3% річних за період з 28.03.2017 по 21.08.2017; за газ переданий у березні 2017 року – 764464,18 грн 3% річних за період з 26.04.2017 по 19.12.2017; за газ переданий у квітні 2017 року – 217379,36 грн 3% річних за період з 26.05.2017 по 19.12.2017, за газ переданий в травні 2017 року – 117080,23 грн за період з 27.06.2017 по 01.05.2018, за газ переданий в червні 2017 року – 81679,85 грн за період з 26.07.2017 по 01.05.2018, за газ переданий в липні 2017 року – 74258,11 грн за період з 26.08.2017 по 01.05.2018, за газ переданий в серпні 2017 року – 60841,37 грн за період з 26.09.2017 по 01.05.2018, за газ переданий в вересні 2017 року – 58217,27 грн за період з 26.10.2017 по 01.05.2018.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Разом з тим, положеннями статті 617 Цивільного кодексу України передбачено загальні підстави для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, зокрема, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Пунктом 1.2. договору визначено природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Відповідач у своїх запереченнях на позов, посилається на те, що розрахунок між сторонами частково проводився в порядку, визначеному Постановою КМУ № 20 від 11.01.2005, якою запроваджено механізм фінансування субвенцій на надання пільг та субсидій населенню, тобто в іншому порядку, ніж той що передбачений сторонами у договорі. Вважає, що позивачем неправомірно здійснено нарахування індексу інфляції та 3 % річних на суми коштів, перерахованих відповідно до постанови КМУ № 20 від 11.01.2005 (постанови КМУ № 256 від 04.03.2002).

Як вбачається з матеріалів справи, за газ спожитий в період з жовтня 2016 року по вересень 2017 року, розрахунки проводились грошовими коштами з рахунку із спеціальним режимом використання , а також на підставі Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 за рахунок коштів загального Фонду державного бюджету, укладених між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Чернігівській області (сторона 1), Департаментом фінансів Чернігівської обласної державної адміністрації (сторона 2), Публічним акціонерним товариством «Облтеплокомуненерго» (сторона 3) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (сторона остання), предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 “Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій”, а саме:

- відповідно до пункту 2 спільного протокольного рішення №2738 від 15.11.2016, Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету України стороні 1 у сумі 30253940,00 грн з приміткою “Постанова Уряду від 11.01.05 № 20”; сторона 1 перераховує на рахунок стороні 2 кошти в сумі 30253940,00 грн із записом у графі “призначення платежу” “за теплопостачання за жовтень 2016р. “п” -1934,00 грн, за теплопостачання за жовтень 2016р. “с” – 30252006,00 грн. Постанова Уряду від 11.01.05 № 20”; сторона 2 перераховує через місцеві фінансові управління та структурні підрозділи з питань соціального захисту населення райдержадміністрації та/або органів місцевого самоврядування на рахунок стороні 3 кошти за пільги та субсидії у сумі 30253940,00 грн, із записом у графі “призначення платежу” “за теплопостачання за жовтень 2016р. “п” - 433872,22 грн, за теплопостачання за жовтень 2016р. “с” - 30252006 грн, Постанова Уряду від 11.01.05 № 20”; сторона 3 перераховує стороні останній кошти в сумі 30253940,00 грн, в тому числі ПДВ – 5042323,33 грн за природний газ за жовтень 2016 рік згідно з договором від 12.09.2016 № 2404/1617-ТЕ-39 із записом в графі “призначення платежу”: “Постанова Уряду від 11.01.05 № 20, за природний газ за жовтень 2016р., договір від 12.09.2016 № 2404/1617-ТЕ-39, в тому числі ПДВ – 5042323,33 грн”; сторона остання перераховує кошти у сумі 30253940,00 грн до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість;

- відповідно до пункту 2 спільного протокольного рішення № 87 від 13.01.2017, Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету України стороні 1 у сумі 113000000,00 грн з приміткою “Постанова Уряду від 11.01.05 № 20”; сторона 1 перераховує на рахунок стороні 2 кошти в сумі 113000000,00 грн із записом у графі “призначення платежу”: “за теплопостачання за грудень 2016 р. “п” -7215162,66 грн, за теплопостачання за грудень 2016р. “с” – 105784837,34 грн. Постанова Уряду від 11.01.05 № 20”; сторона 2 перераховує через місцеві фінансові управління та структурні підрозділи з питань соціального захисту населення райдержадміністрації та/або органів місцевого самоврядування на рахунок сторони 3 кошти за пільги та субсидії у сумі 113000000,00 грн, із записом у графі “призначення платежу” “за теплопостачання за грудень 2016р. “п” – 7215162,66 грн, за теплопостачання за грудень 2016р. “с” – 105784837,34 грн, Постанова Уряду від 11.01.05 № 20”; сторона 3 перераховує стороні останній кошти в сумі 113000000,00 грн, в тому числі ПДВ – 18833333,33 грн за природний газ за 2016 рік згідно договору від 12.09.2016 № 2404/1617-ТЕ-39 із записом в графі “призначення платежу”: “Постанова Уряду від 11.01.05 № 20, за природний газ за 2016р., договір від 12.09.2016 № 2404/1617-ТЕ-39, в тому числі ПДВ – 18833333,33 грн”; сторона остання перераховує кошти у сумі 113000000 грн до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість;

- відповідно до пункту 2 спільного протокольного рішення № 941 від 14.02.2017, Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету України стороні 1 у сумі 60748605,85 грн з приміткою “Постанова Уряду від 11.01.05 № 20”; сторона 1 перераховує на рахунок стороні 2 кошти в сумі 60748605,85 грн із записом у графі “призначення платежу” “за теплопостачання за січень 2017 р. “п” -5042842,37 грн, за теплопостачання за січень 2017 р. “с” – 55705763,48 грн. Постанова Уряду від 11.01.05 № 20”; сторона 2 перераховує через місцеві фінансові управління та структурні підрозділи з питань соціального захисту населення райдержадміністрації та/або органів місцевого самоврядування стороні 3 кошти за пільги та субсидії у сумі 60748605,85 грн, із записом у графі “призначення платежу” “за теплопостачання за січень 2017 р. “п” – 5042842,37 грн, за теплопостачання за січень 2017 р. “с” – 55705763,48 грн, Постанова Уряду від 11.01.05 № 20”; сторона 3 перераховує стороні останній кошти в сумі 60748605,85 грн, в тому числі ПДВ – 10124767,64 грн за природний газ за 2016 рік – 2017 рік згідно договору від 12.09.2016 № 2404/1617-ТЕ-39 із записом в графі “призначення платежу”: “Постанова Уряду від 11.01.05 № 20, 500000,00 грн за природний газ за 2016р. та 60248605,85 грн за природний газ 2017 року, договір від 12.09.2016 № 2404/1617-ТЕ-39, в тому числі ПДВ – 10124767,64 грн”; сторона остання перераховує кошти у сумі 60748605,85 грн до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість;

- відповідно до пункту 2 спільного протокольного рішення №1599 від 15.03.2017 Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету України стороні 1 у сумі 60768110,39 грн з приміткою “Постанова Уряду від 11.01.05 № 20”; сторона 1 перераховує на рахунок стороні 2 кошти в сумі 60768110,39 грн із записом у графі “призначення платежу” “за теплопостачання за лютий 2017 р. “п” -5678741,68 грн, за теплопостачання за лютий 2017р. “с” – 55089368,71 грн. Постанова Уряду від 11.01.05 № 20”; сторона 2 перераховує через місцеві фінансові управління та структурні підрозділи з питань соціального захисту населення райдержадміністрації та/або органів місцевого самоврядування стороні 3 кошти за пільги та субсидії у сумі 60768110,39 грн, із записом у графі “призначення платежу” “за теплопостачання за лютий 2017р. “п” – 5678741,68 грн, за теплопостачання за лютий 2017р. “с” – 55089368,71 грн, Постанова Уряду від 11.01.05 № 20”; сторона 3 перераховує стороні останній кошти в сумі 60768110,39 грн, в тому числі ПДВ – 10128018,40 грн за природний газ за 2017 рік згідно договору від 12.09.2016 № 2404/1617-ТЕ-39 із записом в графі “призначення платежу”: “Постанова Уряду від 11.01.05 № 20, за природний газ за 2017р., договір від 12.09.2016 № 2404/1617-ТЕ-39, в тому числі ПДВ – 10128018,40 грн”; сторона остання перераховує кошти у сумі 60768110,39 грн до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість;

- відповідно до пункту 2 спільного протокольного рішення №2292 від 19.04.2017 Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету України стороні 1 у сумі 43802429,90 грн з приміткою “Постанова Уряду від 11.01.05 № 20”; сторона 1 перераховує на рахунок стороні 2 кошти в сумі 43802429,90 грн із записом у графі “призначення платежу” “за теплопостачання за березень 2017р. “п” -5178924,47 грн, за теплопостачання за березень 2017р. “с” – 38623505,43 грн. Постанова Уряду від 11.01.05 № 20”; сторона 2 перераховує через місцеві фінансові управління та структурні підрозділи з питань соціального захисту населення райдержадміністрації та/або органів місцевого самоврядування стороні 3 кошти за пільги та субсидії у сумі 43802429,90 грн, із записом у графі “призначення платежу” “за теплопостачання за лютий 2017р. “п” - 591068,39 грн, за теплопостачання за березень 2017р. “п” – 5178924,47 теплопостачання за березень 2017, “с” – 38623505,43 грн, Постанова Уряду від 11.01.05 № 20”; сторона 3 перераховує стороні останній кошти в сумі 43802429,90 грн, в тому числі ПДВ – 7300404,98 грн за природний газ 2017 року згідно договору від 12.09.2016 № 2404/1617-ТЕ-39 із записом в графі “призначення платежу”: “Постанова Уряду від 11.01.05 № 20, за природний газ за 2017р., договір від 12.09.2016 № 2404/1617-ТЕ-39, в тому числі ПДВ – 7300404,98 грн”; сторона остання перераховує кошти у сумі 43802429,90 грн до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

У пункті 3 спільних протокольних рішень сторонами погоджено, що з метою реалізації цих спільних протокольних рішень сторони зобов`язуються, зокрема, забезпечити подання до органів Державної казначейської служби України належним чином оформлених спільних протокольних рішень та платіжних доручень згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затверджений наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688 (далі - Порядок № 493/688); перераховувати кошти наступній стороні, а сторона остання – до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі адміністрування податку на додану вартість не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок.

Крім того позивачем до матеріалів позовної заяви додано копії спільних протокольних рішень №№ 3404 від 20.12.2016, 22 від 11.01.2017, 678 від 01.02.2017, 679 від 01.02.2017, 798 від 09.02.2017, 799 від 09.02.2017, 3014 від 05.07.2017, 3173 від 08.08.2017, 3174 від 08.08.2017, 3175 від 08.08.2017, 3488 від 18.09.2017, 3489 від 18.09.2017, в яких стороною 3 зазначено Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго», що не є стороною у спірних правовідносинах у справі № 927/1000/19, а тому до уваги судом не приймаються.

Статтею 7 Господарського кодексу України визначено, що відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Згідно з положеннями частин першої-третьої статті 12 Господарського кодексу України, держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема, на оплату послуг теплопостачання, визначено Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.

Відповідно до пункту 1.1 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.08.2015 за №1007/27452 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідні департаменти фінансів), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України”, ДП “Енергоринок” та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (далі - Порядок).

Пунктом 1.2 Порядку встановлено, що розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.

Схеми розрахунків узгоджують відповідні департаменти фінансів спільно з постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг) та контролюють відповідні органи Державної казначейської служби України (п.1.3. Порядку).

Відповідно до пункту 1.1 Порядку № 493/688 (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), який затверджено наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Міністерством фінансів України 03.08.2015 № 493/688, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 19.08.2015

за № 1007/2745 (далі – Порядок № 493/688), цей порядок визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідні департаменти фінансів), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок", ПАТ "УКРТРАНСГАЗ", ПАТ "Укргазвидобування", виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами та іншими учасниками розрахунків за природний газ, послуги з постачання, розподілу та транспортування природного газу, в тому числі послуги замовленої потужності, фізичного транспортування природного газу, балансування обсягів природного газу (далі - послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу), теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20.

Пунктом 1.2 Порядку № 493/688 встановлено, що розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі – договори), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.

У пункті 2.7 Порядку № 493/688 визначено, що розпорядники коштів за рахунок отриманих субвенцій із загального фонду Державного бюджету України здійснюють розрахунки за природний газ, теплопостачання та електроенергію шляхом перерахування коштів на рахунки постачальників та транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг), відкриті в органах Державної казначейської служби України, а у разі проведення розрахунків за природний газ – на поточні рахунки із спеціальним режимом використання енергопостачальників, відкриті в уповноваженому банку.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" від 04.03.2002 №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету (далі – Порядок № 256), яким визначається механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в томі числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг тепло-, водопостачання і водовідведення.

Пунктом 3 вказаного Порядку № 256 передбачено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Таким чином, запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (ПЕК), визначений Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій, що затверджений постановою №20 від 11.01.2005 Кабінету Міністрів України, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних з виробництвом теплової енергії для надання послуг з опалення та постачанням гарячої води населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на оплату послуг з опалення та постачанням гарячої води.

Фактично, визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює цим самим характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині зазнають імперативного регулюючого впливу держави, шляхом прийняття, зокрема, Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, Закону про державний бюджет на відповідний рік, нормами яких передбачено виділення субвенцій на фінансування пільг та субсидій, та інших законодавчих актів, на виконання яких, у свою чергу, було прийнято підзаконні нормативні акти і, зокрема, згадану вище Постанову КМУ №20 від 11.01.2005.

Відповідно, на виконання зазначеного вище Порядку за участю як позивача так і відповідача укладались вищевказані Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України.

Підписання Спільних протокольних рішень є елементами процедурного оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету. Держава, шляхом запровадження спеціалізованих нормативних актів, виконання яких поклала на свої інститути влади, запровадила новий механізм взаєморозрахунків між сторонами даного спору, чим внесла в господарські правовідносини відповідача та позивача елементи адміністративного та бюджетного права.

Покладення обов`язків щодо оформлення та підписання відповідних документів, у даному випадку Спільних протокольних рішень, на органи державної влади, позбавило відповідача можливості самостійно впливати в повній мірі на правовідносини за договором купівлі-продажу природного газу стосовно виконання обов`язку з оплати отриманого природного газу, який використовувався для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Таким чином, відповідач, не маючи реального правового впливу на дані правовідносини, не може відповідати за невиконання або неналежне виконання обов`язків за спірним договором.

Разом з тим, укладаючи Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на надання пільг, субсидій і компенсацій населенню, позивач і відповідач керувалися спеціальними нормативно-правовими актами.

Із змісту Спільних протокольних рішень № 2738 від 15.11.2016, № 87 від 13.01.2017, № 941 від 14.02.2017, № 1599 від 15.03.2017, № 2292 від 19.04.2017, що ними передбачалось надання державою коштів на погашення заборгованості за нарахованими пільгами, субсидіями населенню та компенсаціями за рахунок них заборгованості, яка виникла на підставі договору №2404/1617-ТЕ-39 постачання природного газу від 12.09.2016, постачання якого було здійснено в жовтні – грудні 2016 року та січні – вересні 2017 року, та є процедурою погашення зобов`язань відповідача по оплаті за природний газ за рахунок коштів загального фонду держбюджету.

08.11.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України", згідно з якою з 01.01.2018 втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 “Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій”, з одночасним внесенням змін до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.02.2002 №256.

Оскільки, предметом спору в даній справі є правовідносини, які виникли між сторонами щодо постачання природного газу для населення у жовтні – грудні 2016 року та січні – вересні 2017 року, тобто як до так й після моменту втрати чинності постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 “Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій”, з одночасним внесенням змін до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.02.2002 №256, а тому вказані постанови підлягають застосуванню під час розгляду даної справи.

Таким чином, позивач та відповідач підписавши та виконавши вказані Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005, наказу Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, Державного казначейства України від 03.02.2009 №55/57/43, наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688, фактично погодились здійснити розрахунки відповідно до Порядку і тим самим погодились із зміною порядку та строків проведення розрахунків за поставлений природний газ по договору №2404/1617-ТЕ-39 постачання природного газу від 12.09.2016.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №0404/1617-ТЕ-39 постачання природного газу від 12.09.2016, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсувала за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що відповідач, не міг вплинути на процес здійснення розрахунків, зважаючи на вимоги чинного законодавства України, у тому числі враховуючи порядок вчинення дій за спільними протокольними рішеннями, оскільки, в даному випадку оплата за отриманий природний газ залежить від своєчасності вчинення дій всіх суб`єктів спільних протокольних рішень.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 922/83/19, від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 01.10.2018 у справі № 904/9145/17, від 04.12.2018 у справі № 927/276/18, від 14.02.2018 у справі № 904/1858/16, від 13.03.2018 у справі № 926/33/17.

За таких обставин, посилання позивача на п.6.1 договору №2404/1617-ТЕ-39 постачання природного газу від 12.09.2016, яким визначено, що сторони погодили, що підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором та п. 8.3. договору №2404/1617-ТЕ-39 постачання природного газу від 12.09.2016, яким сторони погодили, що з урахуванням пункту п.11.3. цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором, судом до уваги не приймається і спростовується вищевикладеними обставинами.

Таким чином, для застосування санкцій, визначених умовами договору №2404/1617-ТЕ-39 постачання природного газу від 12.09.2016, а також наслідків за порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків.

Отже підставою для нарахування інфляційних втрат та 3% річних за порушення грошового зобов`язання, передбачених ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, є наявність прострочки оплати основного боргу, що не був предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, та який був несвоєчасно оплачений відповідачем.

Здійснивши оцінку наданого розрахунку вимог, контрозрахунку відповідача, наявних спільних протокольних рішень (далі по тексту СПР №), з огляду на визначені в них періоди та суми, які сторонами погоджено по проведенню розрахунків та фактичні оплати відповідача іншими способом ніж спільні протокольні рішення, суд встановив наступне.

Поставка газу в жовтні 2016 року здійснена позивачем на суму 35736104,11 грн. сплачена за СПР №2738 на суму 30253940 грн., в період з 16.11.2016 до 25.11.2016 відповідачем сплачено 8256184,84 грн., переплата становить 2774020,73 грн.

Поставлений газ позивачем в листопаді 2016 року на суму 58258719,55 грн. сплачений відповідачем в період до 25.12.2016 становить 3539983,59 грн., а з урахуванням переплати в жовтні 2016 загальна сума оплати становить 6314004,32 грн., неоплачений залишок становить 51 944 715,23 грн.

Поставлений позивачем газ в грудні 2016 року на суму 64845691,93 грн. сплачений відповідачем в період до 25.01. 2017 становить 2814002,65 грн.

В той же час, на підставі СПР №87 проведено розрахунок в розмірі 113 000 000 грн. за грудень 2016, частина з якого в свою чергу має бути віднесена на заборгованість листопада 2016, оскільки є значно більшою ніж поставлений газ у грудні 2016 року, та не містить призначення оплати за січень 2017 року, в зв`язку з чим заборгованість у відповідача за грудень 2016 року відсутня.

А тому, 113 000 000 - 62 031 689,28 = 50 968 310,72 грн., залишок за яким має бути погашена заборгованість листопада 2016, в зв`язку з чим 51 944 715,23 -50 968 310,7= 976 404,51 грн. є неоплаченим залишком за листопад 2016 року.

В той же час, СПР №941 здійснено розрахунок в розмірі 500 000 грн. за газ 2016 року, який має бути зарахований в оплату боргу за листопад 2016 року, а тому 976 404,51-500 000 = 476 404,51 грн. є неоплаченим залишком за листопад 2016 року.

Заборгованість відповідача за газ поставлений в січні 2017 року на суму 72628037,24 грн. сплачений відповідачем в період до 27.02.2017 становить 4387966,36 грн., сума боргу 68240070,88 грн. СПР №941 проведено розрахунок на суму 60 248 605,85 грн., неоплачена різниця становить 7 991 465,03 грн.

Поставлений позивачем газ в лютому 2017 року на суму 60 856 033,13 грн. оплачений відповідачем в період до 27.03.2017 становить 7 856 945,42 грн., сума різниці становить 52 999 087,71 грн. СПР №1599 проведено розрахунок на суму 60 768 110,39 грн., переплата становить 7 769 022,68 грн.

А тому, наявна переплата має бути зарахована в погашення боргу відповідача за січень 2017 року (7 991 465,03 - 7 769 465,03 = 222 000 ), а тому сума 222 000 грн. є неоплаченою відповідачем за січень 2017 .

Поставлений позивачем газ в березні 2017 року на суму 43 803 583,06 грн. сплачений відповідачем в період до 25.04.2017 в розмірі 700 000 грн., сума боргу 43103583,06 грн. СПР №2292 проведено розрахунок на суму 43 802 429 ,90 грн.( 43 802 429,90 - 43103583,06 = 698 846,84 грн.), переплата становить 698 846,84 грн.

Поставлений позивачем газ в квітні 2017 року на суму 12 715 299,48 грн. сплачений відповідачем в період до 25.05.2017 в розмірі 3 098 275,15 грн., неоплачена різниця становить 9 617 024, 33 грн. , а з урахуванням переплати 698 846,84 грн. залишок становить 8 918 177,49 грн.

Поставлений позивачем газ у травні 2017 року на суму 5 719 526,83 грн., оплати відповідачем в період до 26.06.2017 не здійснювались, а тому сума становить 5 719 526,83 грн.

Поставлений позивачем газ у червні 2017 року на суму 3 549 184,28 грн., оплати відповідачем в період до 25.07.2017 вчинено на суму 1 940 494,18 грн., а тому сума різниці становить 1 608 690, 1 грн.

Поставлений позивачем газ у липні 2017 року на суму 3 628 408,49 грн., оплати відповідачем в період до 28.08.2017 вчинено на суму 2 565 799,42 грн. а тому сума становить 1 062 609,07 грн.

Поставлений позивачем газ у серпні 2017 року на суму 3 395 580,98 грн., оплати відповідачем в період до 25.09.2017 не вчинялись , а тому сума становить 3 395 580,98 грн.

Поставлений позивачем газ у вересні 2017 року на суму 3 767 606,84 грн., оплати відповідачем в період до 25.10.2017 не вчинялись, а тому сума становить 3 767 606,84 грн.

В період з 27.11.2017 по 11.12.2017 відповідачем вчинено оплат на суму 7 329478,69 грн.

Окрім того, 28.03.2018 та 02.05.2018 вчинено оплати за природний газ у 2017 році відповідними сумами 1 364 691,45 грн. та 16 476 868,01 грн. (всього на 17 841 559,46 грн.), відповідно до Постанови КМ України № 256 та позивачем зараховується в оплату саме природного газу, поставленого до вересня 2017 року, заборгованість по поставці в який є предметом стягнення та нарахування санкцій позивача, а тому судом приймаються такі платежі як оплати в період з січня по вересень 2017 року, не суперечить чинному законодавству.

Проаналізувавши вчинені розрахунки та оплати між сторонами у справі, суд приходить до висновку, що поставка газу позивача в період з жовтня 2016 по вересень 2017 на суму 368 903 775,92 грн. оплачена відповідачем на суму 42489130,30 грн., проведено розрахунок СПР на суму 308573086,14 грн., відшкодовано по Постанові № 256 КМ України на суму 17 841 559 ,46 грн., залишок становить 0,02 грн.

В той же час, позивач самостійно, на власний розсуд, без достатньої правової підстави, що вбачається з розрахунку позовних вимог, здійснював зарахування сум за спільними протокольними рішеннями в інші місяці поставок газу, в той час, як саме СПР визначено періоди зарахування сум за поставлений газ для населення за домовленістю, в т.ч. з позивачем, як стороною такого протокольного рішення. А тому, такий розрахунок саме заборгованості відповідача судом визнається необґрунтованим.

Підсумовуючи проведену судом перевірку розрахунку, відповідачем допущено порушення строків оплати поставленого позивачем газу за вересень 2017 року, борг становить 0,02 грн. А тому, враховуючи, що заборгованість відповідача була погашено саме СПР, наявність боргу в розмірі 25 171038,17 грн., яка виникла в період з 26.10.2017 до моменту подання позову, має бути врахована судом для нарахування санкцій, інфляційних та річних, враховуючи періоди, які застосовуються позивачем по розрахунку позовних вимог.

Так при нарахування пені, інфляційних та річних має бути враховано наступні суми та періоди заборгованості відповідача: на суму боргу 25 171 038,17 в період з 26.10.2017 по 16.11.2017, на суму 20120073,17 з 17.11.2017 по 26.11.2017, на суму 19487043,85 з 27.11.2017, на суму 18847426,02 з 28.11.2017, на суму 18641869,65 з 29.11.2017, на суму 18484787,93 з 30.11.2017 , на суму 18355284,38 з 01.12.2017 по 03.12.2017, на суму 18271350,82 з 04.12.2017, на суму 18182871,42 з 05.12.2017, на суму 18117089,88 з 06.12.2017, на суму 18063632,79 з 07.12.2017, на суму 17968139,05 з 08.12.2017 по 10.12.2017, на суму 17841559,48 з 11.12.2017, на суму 0,02 грн. з 12.12.2017 до 02.05.2018.

Решта суми 17841559,46 була сплачена 28.03.2018 та 02.05.2018 відповідно до Постанови КМУ № 256, а тому застосування санкцій та річних з інфляційними є безпідставним.

Відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку, позивач просить стягнути з відповідача за прострочку оплати за газ переданий у жовтні 2016 року – 41894,13 грн 3% річних за період з 26.11.2016 по 15.12.2016; за газ переданий у листопаді 2016 року – 85684,83 грн 3% річних за період з 27.12.2016 по 16.01.2017; за газ переданий у грудні 2016 року – 1107,65 грн 3% річних за період з 26.01.2017 по 20.02.2017; за газ переданий у січні 2017 року – 13239,95 грн 3% річних за період з 28.02.2017 по 27.03.2017; за газ переданий у лютому 2017 року – 55832,76 грн 3% річних за період з 28.03.2017 по 21.08.2017; за газ переданий у березні 2017 року – 764464,18 грн 3% річних за період з 26.04.2017 по 19.12.2017; за газ переданий у квітні 2017 року – 217379,36 грн 3% річних за період з 26.05.2017 по 19.12.2017, за газ переданий в травні 2017 року – 117080,23 грн за період з 27.06.2017 по 01.05.2018, за газ переданий в червні 2017 року – 81679,85 грн за період з 26.07.2017 по 01.05.2018, за газ переданий липні 2017 року – 74258,11 грн за період з 26.08.2017 по 01.05.2018, за газ переданий в серпні 2017 року – 60841,37 грн за період з 26.09.2017 по 01.05.2018, за газ переданий в вересні 2017 року – 58217,27 за період з 26.10.2017 по 01.05.2018.

Враховуючи вищезроблений висновок суду щодо необгрунтованість розрахунку заборгованості вчинений позивачем, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та дослідивши наявні в матеріалах справи платіжні документи щодо здійснених відповідачем оплат за отриманий газ, суд доходить висновку, що 3% річних підлягають нарахуванню на суму боргу 0,02 грн. , що не була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, розрахунків по Постанові КМУ №256 та своєчасних оплат відповідача, та яка була несвоєчасно оплачена відповідачем в період з 26.10.2017 по 02.05.2018 (157 днів), а саме: 0,02 грн.* 3% * 157/ 365 = 0,00025808219 грн. Однак, наведений судом розрахунок свідчить про неможливість обрахування та заокруглення кінцевого розміру річних до цілих цифр, а тому заявлені вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

В той же час, здійснивши самостійно обрахунок річних за період до грудня 2017, суд вважає обґрунтованими нараховані позивачем та заявлені до стягнення річні в розмірі 80925,19 грн., в решті вимог задоволенню не підлягають, оскільки вказані 3% річних нараховані на борг, який був предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків.

Предметом позовних вимог також є стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 7559074,20 грн за період квітень 2017 року по квітень 2018 року, а саме: за газ переданий у лютому 2017 року – 2357404,87 грн інфляційних втрат за період з 01.04.2017 по 31.07.2017; за газ переданий березні 2017 року – 2830459,06 грн інфляційних втрат за період з 01.05.2017 по 30.11.2017; за газ переданий в квітні 2017 року – 753390,66 грн інфляційних втрат за період з 01.06.2017 по 30.11.2017; за газ переданий в травні 2017 року – 420069,94 грн за період з 01.07.2017 по 30.04.2018, за газ переданий в червні 2017 року – 343562,53 грн інфляційних втрат за період з 01.08.2017 по 30.04.2018, за газ переданий в липні 2017 року – 355215,09 грн інфляційних втрат за період з 01.09.2017 по 30.04.2018, за газ переданий в серпні 2017 року – 259323,58 грн інфляційних втрат за період з 01.10.2017 по 30.04.2018, за газ переданий в вересні 2017 року – 239648,47 грн інфляційних втрат за період листопад 2017 року.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 924/532/19, а також у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р. щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та Постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань”.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд доходить висновку, що інфляційні втрати підлягають нарахуванню в період січня - квітень 2018 на борг 0,02 грн., який не був предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, Постановою КМУ №256 та який був несвоєчасно оплачений відповідачем , становить 0,02 грн. * 106,36076105 (коефіціент індексу інфляції за листопад 2017 – квітень 2018) = 0,02127215 грн. – 0,02 грн. = 0,00127215 грн.. Однак, наведений судом розрахунок свідчить про неможливість обрахування та заокруглення кінцевого розміру індексу інфляції до цілих цифр, а тому заявлені вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

В той же час, здійснивши самостійно обрахунок річних за період до грудня 2017, суд вважає обґрунтованими нараховані позивачем та заявлені до стягнення інфляційні в розмірі 410092,18 грн., в решті вимог задоволенню не підлягають, оскільки вказані 3% річних нараховані на борг, який був предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків.

Заперечення відповідача про те, що уклавши та підписавши Спільне протокольне рішення сторони змінили організацію проведення розрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 “Про затвердження деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій”, а тому з погашенням суми основної заборгованості на виконання Спільних протокольних рішень немає підстав у стягненні 3% річних та інфляційних нарахувань, прийняті судом до уваги та при перевірці правильності нарахування 3% річних та інфляційних втрат, судом виключені суми, які були сплачені на підставі Спільних протокольних рішень.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, платник грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 8.1. договору №2404/1617-ТЕ-39 постачання природного газу від 12.09.2016 сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством і цим договором.

Відповідно до п.8.2 договору №2404/1617-ТЕ-39 постачання природного газу від 12.09.2016, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується неня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20.

Додатковою угодою №2 від 31.03.2017 до договору постачання природного газу від 12.09.2016 №2404/1617-ТЕ-39, у п. 8.2. замінено слова “ 21 % річних” на “ 16,4%”.

Посилаючись на п.8.2 договору №2404/1617-ТЕ-39 постачання природного газу від 12.09.2016, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 31.03.2017, позивачем нараховано до сплати відповідачу та заявлено до стягнення 2512486,89 грн пені за прострочку оплати вартості поставленого природного газу, а саме: 18538,38 грн за період з 26.11.2016 по 15.12.2016; 4765,27 грн за період з 27.12.2016 по 16.01.2017; 7753,55 грн за період з 26.01.2017 по 20.02.2017; 92679,53 грн за період з 28.02.2017 по 27.03.2017; 308943,00 грн за період з 28.03.2017 по 21.08.2017; 614310,25 грн за період з 26.04.2017 по 25.10.2017; 287850,35 грн за період з 27.06.2017 по 26.12.2017; 293425,16 грн за період з 26.07.2017 по 25.01.2018; 299974,95 грн за період з 26.08.2017 по 25.02.2018; 276149,11 грн за період з 26.09.2017 по 25.03.2018; 308097,34 грн за період з 26.10.2017 по 25.04.2018.

В той же час, заперечуючи стягнення пені відповідачем повідомлено суд про обставини існування відповідача у стадії банкруства. Так, Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2013 у справі №927/16/6б/13 за заявою ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Актив Плюс» порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ «Облтеплокомуненерго». Одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів.Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.01.2018 у справі №927/16/6б/13 заяву ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Актив Плюс» про порушення справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" залишено без розгляду.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ( тут і далі - у редакції Закону, чинній до 19.01.2013, яка застосовується до спірних правовідносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Частиною 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов`язання та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Згідно з абзацом 2 ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів).

Тобто вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені упродовж часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов`язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію, тому неустойка за невиконання грошових зобов`язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про стягнення чи непоширення мораторію на не нараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржникові, стосовно якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 18.12.2012 у справі №5/34-09, від 12.03.2013 у справі 29/5005/16170/2011 від 01.10.2013 у справі №28/5005/3240/2012, Верховного Суду від 30.05.2018 у справі 26/48/09-910/2433/16.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд вважає, що позивач здійснив невірне тлумачення положень ст. 1, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та дійшов помилкових висновків щодо можливості нарахування пені на поточну заборгованість.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку пені, позивач здійснив нарахування пені, зокрема, за зобов`язаннями жовтня 2016 - вересня 2017 за період з 26.11.2017 по 02.05.2018 на загальну суму 2 512 0486,89 грн.

Оскільки з 18.01.2013 по 23.01.2018 діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, суд вважає, що позивач неправомірно здійснив нарахування пені за зобов`язаннями відповідача період з 26.11.2017 по 23.01.2018 .

Здійсненою перевіркою судом нарахування пені в період з 24.01.2018 по 02.05.2018 суд встановив, що позивачем безпідставно нараховано пеню на визначену ним заборгованість відповідача після 24.01.2018, оскільки така заборгованість була врегульована спільними протокольними рішеннями та оплачена 28.03.2018 та 02.05.2018 з посиланням на Постанову КМУ №256 , а відтак позовні вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.

З огляду на такий висновок суду, клопотання відповідача про зменшення розміру пені задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

З огляду на здійснену судом оцінку правовідносин сторін та їх виконання сторонами, суд прийшов до висновку про часткове задоволення вимог, а саме про стягнення боргу в сумі 0,02 грн., 410 092,18 грн. інфляційних та 80925,19 грн. річних, решта вимог є необґрунтованою та задоволенню не підлягає з підстави описаних вище.

Інші обґрунтування та заперечення сторін у справі судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

Оскільки, спір виник у зв`язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір”, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 7365,26 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601 (код ЄДРПОУ 20077720) до Акціонерного товариства “Облтеплокомуненерго” (вул. Реміснича, 55Б, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 03357671) про стягнення 10416738,07 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства “Облтеплокомуненерго” (вул. Реміснича, 55Б, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 03357671) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) 0,02 грн. боргу, 80925,19 грн. трьох процентів річних, 410 092,18 грн. інфляційних втрат та 7365,26 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. В задоволенні заяви Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) до 1 % відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 26.03.2020

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Відомості про адреси для листування та зв`язку Господарського суду Чернігівської області: пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua; тел. 676-311, факс 77-44-62.

Суддя І.А. Фетисова