Рішення № 88428579, 26.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2020 року м. Київ № 640/21038/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій в розмірі 6 783, 00 грн.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Головне управління Держпроспоживслужби в м. Києві (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 загальну суму штрафів в розмірі 6 783,00 грн. згідно рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №000014 від 06.03.2018 та рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №000015 від 06.03.2018 до державного бюджету.

В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано, що Головним управлінням Держпроспоживслужби в м. Києві 06.03.2018 винесено рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №000014 у розмірі 5083,00 грн та рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №000015 у розмірі 1700,00 грн. Зважаючи на те, що штраф визначений згадуваними рішеннями фізичною особою-підприємем ОСОБА_1 не сплачено, сума таких штрафів підлягає стягненню в судовому порядку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.01.2019 відкрито провадження, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та запропоновано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Вказана ухвала отримана відповідачем 23.01.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Своїм правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався з невідомих суду причин, заяв клопотань до суду не надходило.

Зважаючи на те, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд даної справи, однак останнім не було надано відзиву на позовну заяву, суд вирішує даний спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі протоколу порушення законодавства про рекламу від 24.01.2018 стосовно ознак порушення частини третьої статті 7 Закону України "Про рекламу" щодо розміщення по АДРЕСА_1 Києві рекламного засобу з сюжетом реклами чоловічого клубу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », зміст якого порушує етичні, моральні норми, нехтує правила пристойності тощо, рішенням Головного управління Держпроспоживслужби в м. Києві від 13.02.2018 розпочато розгляд справи та збір доказів про порушення вимог законодавства України про рекламу стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

На підставі матеріалів справи, протоколу засідань від 13.02.2018, Головним управління Держпроспоживслужби в м. Києві прийнято рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №000014 від 06.03.2018, яким за порушення частини сьомої статті 27 Закону України "Про рекламу" на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф в сумі 5083,00 грн.

Також, рішенням Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №000015 від 06.03.2018 за порушення частини другої статті 26 Закону України "Про рекламу" у відповідності до частини шостої статті 27 Закону України "Про рекламу" на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф в сумі 1700,00 грн.

Вказані рішення отримано відповідачем 13.03.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У зв`язку з несплатою відповідачем вказаної суми штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносин, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження, розміщення та споживання реклами визначаються відповідно до Закону України "Про рекламу" від 03.07.1996 №270/96-ВР.

Відповідно до статті першої Закону України "Про рекламу" реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Частиною першою статті 16 Закону України "Про рекламу" встановлено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.

Частинами першою, другою статті 26 Закону України "Про рекламу" визначено, що контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами. На вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Крім того, відповідний орган державної влади має право, у тому числі, вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства.

Частиною четвертою статті 27 Закону України "Про рекламу" передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладає штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на:

рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдженої реклами;

виробників реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості виготовлення реклами;

розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдження реклами.

Згідно з частиною п`ятою статті 27 Закону України "Про рекламу", вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов`язкових платежів), які встановлені Податковим кодексом України.

У відповідності до вимог частини шостої статті 27 Закону України "Про рекламу" за виявлені порушення вимог законодавства України про рекламу на розповсюджувачів, рекламодавців та виробників реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Частиною сьомою статті 27 Закону України "Про рекламу" у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог Закону України "Про рекламу", на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Рішення у справах про порушення законодавства про рекламу можуть бути оскаржені до суду (частина одинадцята статті 27 Закону України "Про рекламу").

Процедура та порядок здійснення контролю за дотриманням законодавства про рекламу у сфері захисту прав споживачів реклами встановлені Законом України "Про рекламу", а також Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 693 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 9 Порядку підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Держспожінспекції та її територіальних органів.

Згідно з пунктом 11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, за наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.

Відповідно до пункту 18 Порядку, за результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.

Докази сплати відповідачем вказаної суми штрафу в матеріалах справи відсутні.

Також, в матеріалах справи відсутні письмові докази щодо оскарження відповідачем рішень про накладення штрафу за правопорушення законодавства про рекламу 06.03.2018 №000014, №000015.

Пунктом 20 Порядку передбачено, що сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи, що на час розгляду справи заборгованість відповідачем не сплачена в добровільному порядку та не оскаржено, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі наявних у справі доказів та їх оцінки під час розгляду справи в порядку спрощеного провадження, суд приходить до висновку про доведеність позивачем підстав виникнення штрафу, наявність заборгованості відповідача по сплаті штрафу у визначеному ним розмірі, а також дотримання встановленої законодавством процедури, що передує стягненню штрафу в судовому порядку, що дає суду підстави для задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві задовольнити.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) загальну суму штрафів у розмірі 6 783 (шість тисяч сімсот вісімдесят три гривні) 00 копійок згідно рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №000014 від 06.03.2018 та рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №000015 від 06.03.2018 до державного бюджету (одержувач: УДКСУ у Подільському районі ГУ ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 37975298, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП), код банку 899998, р/р 31115106026008, код 21081100).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Літвінова А.В.