Рішення № 88428538, 24.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2020 року м. Київ № 640/1329/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до 1. Голосіївського районного відділу Центрального міжрегіонального управління

ДМС у м. Києві та Київській області

2. Центрального міжрегіональне управління Державної міграційної служби

України у м. Києві та Київській області

про визнання протиправною відмову у видачі паспорту, зобов`язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Голосіївського районного відділу Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області (далі - Відповідач-1), Центрального міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області (далі - Відповідач-2), в якому просить:

- визнати протиправною відмову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області та Голосіївського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області у вклеюванні фотокартки до паспорту громадянина України - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (серія та номер паспорту громадянина України: НОМЕР_1 , виданий Голосіївським РУ ГУМВС України в м. Києві 21.11.2006 року) по досягненню ним 45 річного віку.

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області та Голосіївський районний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області вклеїти фотокартку до паспорту громадянина України - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (серія та номер паспорту громадянина України: НОМЕР_1 , виданий Голосіївським РУ ГУМВС України в м. Києві 21.11.2006 року) по досягненню ним 45 річного віку без передачі будь-яких даних про нього до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі та без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2020р. відкрито спрощене позовне провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи.

Позов обґрунтовано тим, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , по досягненню 45 років виявив бажання та подав 28.07.2019р. заяву про вклеювання фотокартки у паспорт громадянина України до Голосіївського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області. Проте листом-відповіддю № 81.8024-1292/81.8024.1-19 від 19.12.2019 року відповідач-1 відмовив у вклеюванні фотокартки у зв`язку із спливом тридцятиденного строку та відсутністю рішення суду. На думку позивача, дії Голосіївського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області є неправомірними та такими, що протирічать діючому законодавству.

Відповідач-1 у відзиві проти позову заперечив, зазначивши, що заява позивача надійшла 12.12.2019р., тобто з пропуском місячного строку після досягнення відповідного віку, який сплинув 22.08.2019р.

Відповідач-2 у відзиві проти позову також заперечив з підстав, аналогічним як зазначив відповідач-1.

Дослідивши обставини справи та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , по досягненню 45 років, звернувся до відповідача-1 та відповідача-2 з заявою, яка датована 28.07.2019р., в якій просив вклеювати фотокартку у паспорт громадянина України (серія та номер паспорту громадянина України: НОМЕР_1 , виданий Голосіївським РУ ГУМВС України в м. Києві 21.11.2006 року).

В підтвердження надіслання вказаної заяви позивач надав квитанцію ТзОВ «Торговий Дім «МІСТ Експрес» № 000-1099405, на якій міститься дата відправки 28.07.2019р., проте не міститься дати отримання відправлення.

Листом-відповіддю № 81.8024-1292/81.8024.1-19 від 19.12.2019р. Голосіївський районний відділ Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області відмовив позивачу у вклеюванні фотокартки при досягненні відповідного віку у зв`язку зі спливом місячного строку передбаченого пп.6 п.6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою КМ України № 302 від 25.03.2015.

Відповідачем-1 в підтвердження отримання заяви позивача саме 19.12.2019р. подав до матеріалів справи заяву, на якій міститься штамп вхідної кореспонденції датований 12.12.2019р.

Проте суд вважає, що штамп вхідної кореспонденції не є належним доказом надходження заяви позивача саме 12.12.2019. Відповідного конверту в якому надійшла вказана заява відповідачами не подано.

Вирішуючи вказану спірну ситуацію суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 32 Основного Закону не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

За змістом ч. 1 ст. 92 Основного Закону, виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

Частиною 1 ст. 13 Закону України від 20.11.2012 № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визначено, що до документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, та що посвідчує особу і підтверджує громадянство України відноситься, зокрема, паспорт громадянина України.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 та 5 ст. 14 № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Частинами 1 та 2 ст. 21 Закону 5492-VI визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.п. 1, 3, 5, 8, 9, 10, 11 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII (далі - Положення № 2503-XII) паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.

Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80х60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України. Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.

Відповідно до п.п. 1, 2 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 (далі - Порядок № 302), паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Згідно з пп. 6 п. 6 Порядку № 302 обмін паспорта здійснюється у разі, якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток.

Отже, за чинним законодавством громадянин України, який має паспорт у формі паспортної книжечки, зобов`язаний протягом місяця після досягнення 25 чи 45-річного віку звернутись до уповноважених державних органів із заявою про вклеювання до паспорту фотокартки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу відмовлено у вклеюванні фотографії до паспорта у зв`язку з досягненням 45-и річного віку з підстав пропуску звернення до органі ДМС.

Як зазначалось вище, до паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним (пункт 8 Положення № 2503-XII).

Втім, суд підкреслює, що паспорт, в якому не вклеєно фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним для встановлення відповідної особи, при цьому, вказаними нормами не встановлено заборони для вклеювання фотокартки у паспорт після спливу тридцятиденного строку.

Відповідно до рішення Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17, особі гарантується право на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки відповідно до вищенаведених норм, тоді як відповідач у спірних правовідносинах (правове регулювання яких не змінилося після прийняття наведеного судового рішення) фактично спонукає до отримання позивачем паспорту у формі паспортної картки.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспорт громадянина України містять безконтактний електронний носій.

На виконання положень ч. 2 ст. 15 та абзацу 2 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» Кабінет Міністрів України 25.03.2015 прийняв Постанову № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - Постанова № 302), якою затвердив: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

За змістом п. 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

- з 1 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог п. 2 Положення № 2503-XII;

- з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Пунктом 3 Постанови № 302 встановлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано. Вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 01.06.2010 № 2297-VI «Про захист персональних даних» персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» визначено, що мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Відповідно ч.ч. 5 та 6 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Тобто, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Проаналізувавши наведені норми Верховний Суду дійшов висновку, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд вказав, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватися, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

Проте, норми Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» на відміну від норм Положення № 2503-XII не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Згідно з вимогами частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

За таких обставин суд вважає, що позивач має право на вклеювання до паспорта громадянина України нової фотокартки у зв`язку з досягненням ним 45-річного віку.

При цьому, законодавством не передбачено іншого належного способу захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах, ніж зобов`язання відповідача вклеїти до паспорта позивача нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45-річного віку.

Аналогічна правова позиція викладена у висновках постанов Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 420/270/19 та від 31.01.2020 №200/6627/19-а, а також у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2020 у справі № 320/5318/19

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з`ясувавши фактичні обставини справи та проаналізувавши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову Голосіївського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області викладену у листі № 81.8024-1292/81.8024.1-19 від 19.12.2019 року, у вклеюванні фотокартки до паспорту громадянина України - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (серія та номер паспорту громадянина України: НОМЕР_1 , виданого Голосіївським РУ ГУМВС України в м. Києві 21.11.2006 року) по досягненню ним 45 річного віку.

3. Зобов`язати Голосіївський районний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області вклеїти фотокартку до паспорту громадянина України - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (серія та номер паспорту громадянина України: НОМЕР_1 , виданого Голосіївським РУ ГУМВС України в м. Києві 21.11.2006 року) по досягненню ним 45 річного віку.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) (серія та номер паспорту громадянина України: НОМЕР_1 , виданий Голосіївським РУ ГУМВС України в м. Києві 21.11.2006 року) за рахунок бюджетних асигнувань Голосіївського районного відділу Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 15; код ЄДРПОУ 42552598) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій