Рішення № 88428437, 26.03.2020, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2020 р. м. Чернівці Справа № 824/147/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної казначейської служби України у Хотинському районі Чернівецької області, про визнання дій протиправними,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Управління державної казначейської служби України у Хотинському районі Чернівецької області (далі - відповідач), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, (далі - третя особа), в якому просить:

- визнати протиправною відмову Управління державної казначейської служби України у Хотинському районі Чернівецької області у виплаті 70644,76 грн шкоди завданої законом, що визнаний неконституційним;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України шкоди у розмірі 70644,76 грн, завданої законом, що визнаний неконституційним;

- стягнути з відповідача судовий збір.

І. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що за період з 01.01.2015 року по 28.02.2018 року щомісячне довічне грошове утримання позивача, як судді у відставці оподатковувалося податком на доходи фізичних осіб та військовим збором, розмір утриманого податку становить 70644,76 грн. Норми Податкового кодексу України щодо податку на доходи у вказаних правовідносинах визнані неконституційними і втратили свою чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення N 1-р/2018 від 27.02.2018. Таким чином, відбулося звуження змісту та обсягу прав, зокрема щодо пенсійних виплат.

Вважає, що невідшкодування позивачу коштів в сумі 70644,76 грн відрахованих із його щомісячного довічного грошового утримання на підставі закону, що визнаний неконституційним, є протиправною бездіяльністю відповідача. Статтею 152 Конституції України встановлено, що матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку. У зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

2. Відповідач правом на подання відзиву передбаченим ст. 162 КАС України не скористався.

3. Третя особа подала до суду письмові пояснення (відзив) на адміністративний позов, в обґрунтування яких зазначено про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Крім того вважає, що рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 року на яке посилається позивач не може застосовуватись при вирішенні питання оподаткування пенсій за минулий час.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.

1. Ухвалою суду від 06.02.2020 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. У вказаний судом строк позивач допущені недоліки усунув.

2. Ухвалою суду від 14.02.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. ОСОБА_1 є суддею у відставці, перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

2. Згідно довідок органу Пенсійного фонду, щодо нарахування сум щомісячного грошового утримання позивача за період з 01.01.2015 року по 30.09.2016 року з щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці було відраховано податок на доходи фізичних осіб на суму 24226,15 грн. та військовий збір в сумі 2258,91 грн. За період з 01.10.2016 року по 28.02.2018 року відраховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 40762,80 грн. та військовий збір в сумі 3396,90 грн (а. с. 6,7).

3. 16.12.2019 року позивач посилаючись на вимоги статті 152 Конституції України, та враховуючи рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 N 1-р/2018, звернувся до УДКС України в Хотинському районі Чернівецької області із заявою щодо повернення коштів в сумі 70644,16 грн - шкоди завданої законом. (а.с. 4)

4. Листом від 16.01.2020 року N 08-08/52 УДКС України в Хотинському районі Чернівецької області повідомлено позивача про те, що норми частини 3 статті 152 Конституції України, не є нормами прямої дії і мають відсилочний характер, що передбачає наявність законодавчо врегульованого порядку та механізму, який би регулював відносини щодо відшкодування шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діям, що визнані не конституційними.

Зазначено також, що умови і порядок відшкодування шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, мають визначатись спеціальним законом, який станом на сьогоднішній день не прийнятий, а до прийняття такого закону відшкодування державою шкоди відповідно до частини третьої 3 статті 152 Конституції України, на підставі загальних правил здійснюватися не може. (а.с. 8)

ІV. ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

2. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

3. Частиною 1 статті 4 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 N 1058-IV (далі - N 1058-IV) передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

4. Згідно з пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України), базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 ПК України, загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Законом України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні від 27.03.2014 N 1166-VII до ПК України внесено зміни, які набрали чинності 01.07.2014, зокрема, пункт 164.2 статті 164 ПК України доповнено новим підпунктом 164.2.19, згідно з яким до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять тисяч гривень на місяць, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи оподатковуються в країні їх виплати.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 N 71-VIII (далі - Закон N 71-VIII) до зазначеного пункту ПК України внесено нові зміни, що набрали чинності 01.01.2015, згідно з якими оподаткуванню податком підлягали суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

ПК України та Законом N 71-VIII встановлено, що особи, з яких утримується податок на доходи фізичних осіб, визначений пунктом 162.1 статті 162 ПК України, тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Об`єктом оподаткування збору є доходи, визначені пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, тобто доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Згідно зі статтею 7 Закону України Про Державний бюджет на 2015 рік від 28.12.2014 N80, у 2015 році мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 грн відтак, відповідно до положень ПК України та Закону N 71-VIII, базою оподаткування у 2015 році є суми пенсій або щомісячного довічного грошового утримання у частині, що перевищує 3654 грн на місяць.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування пенсій від 02.06.2016 N 1411-VIII (далі Закон N 1411-VII) підпункт 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України викладено в наступній редакції: суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Статтею 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Відповідно до пункту 164.3 статті 164 ПК України, при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах.

Пунктом 167.4 статті 167 ПК України передбачено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо перевищення суми пенсії (включаючи суму її індексації, нараховану відповідно до закону), щомісячного довічного грошового утримання, визначеної у підпункті 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 цього розділу, які отримуються платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом. Також, до завершення реформи Збройних сил України були внесені зміни до Перехідних положень Податкового кодексу України.

Так, пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України з 01.02.2015 впроваджено військовий збір на доходи, визначені статтею 163 ПК України, у тому числі на загальний місячний оподатковуваний дохід визначений п. п. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Відповідно до п. п. 1.3 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України, ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного п. п. 1.2 цього пункту.

Платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 ПК України, а саме - фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування військового збору є доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

З огляду на викладене, об`єктом оподаткування військовим збором є розмір доходу, з якого справляється податок на доходи фізичних осіб, при цьому базою оподаткування по відношенню до позивача є загальний розмір пенсії.

Так, на виконання положень підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України, щомісячне довічне грошове утримання позивача оподатковувалося податком на доходи фізичних осіб за відповідною ставкою та військовим збором.

5. Разом з тим, 27.02.2018 Конституційним Судом України ухвалено рішення N 1-6/2018 у справі про визнання неконституційним положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України, яким запроваджено оподаткування пенсій певних категорій (груп) пенсіонерів, суперечить статті 46 Конституції України.

Відповідно до статті 91 Закону України Про Конституційний Суд України від 13.07.2017 N 2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Згідно з положеннями Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені (стаття 151-2).

Закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку (стаття 152).

За змістом резолютивної частини рішення Конституційного Суду України N 1-р/2018 від 27.02.2018, положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України визнане неконституційним і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 27.02.2018.

Водночас, оскільки положення ПК України в частині оподаткування пенсійних виплат набрали чинності 01.01.2015 і не визнанні такими, що не відповідають Конституції України, до прийняття Конституційним Судом України рішення від 27.02.2018 N 1-р/2018, то положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України підлягали застосуванню у відповідних періодах.

Відтак, щомісячне довічне грошове утримання позивача до 28.02.2018 було об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором, а тому здійснення таких відрахувань є правомірним відповідно до чинного на той час законодавства.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 22.05.2018 у справі N 755/3939/15-а (N К/9901/1250/18), від 24.10.2018 у справі N 552/1027/15-а (N К/9901/1477/18), від 05.12.2018 у справі N 453/686/15-а (N К/9901/6794/18), які є обов`язковими для врахування судом відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

Слід також зазначити і те, що матеріали справи не містять доказів здійснення відрахувань із щомісячного довічного грошового утримання позивача після прийняття Конституційним Судом України рішення від 27.02.2018 N 1-р/2018.

6. Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 N 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Тобто Державна казначейська служба України є суб`єктом владних повноважень та здійснює публічно-владні управлінські функції у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до п. п. 2 п. 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України, до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів за судовими рішеннями передбачено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 N 845 (далі Порядок N 845).

Пунктом 1 Порядок N 845 передбачено, що цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Відповідно до абз. 2 п. 2 Порядку N 845 безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно з пунктом 3 Порядку N 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

7. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для відшкодування позивачу коштів в сумі 70644, 76 грн відрахованих із його щомісячного довічного грошового утримання за період з 01.01.2015 по 28.02.2018, та, як наслідок, відсутність протиправних дій чи бездіяльності відповідача щодо такого відшкодування.

8. Щодо позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України матеріальної шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним, у розмірі 70644,76 грн. суд зазначає наступне.

Стаття 56 Конституції України визначає право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

В частині третій статті 152 Конституції України закріплено, що матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини другої статті 2 Цивільного кодексу України, держава Україна є учасником цивільних відносин.

Цивільний кодекс України визначає підстави відповідальності за завдану майнову шкоду.

Так, шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів (стаття 1175 Кодексу).

Відповідно до положень частин першої та другої статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

При цьому, суд зазначає, що відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, зокрема: система оподаткування, податки і збори.

Згідно з п. п. 1.1 ст.1 Податкового кодексу України, цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Отже, суд вважає, що оподаткування доходів платника податків відповідно до чинного податкового закону не дає підстав для висновку про заподіяння шкоди (збитків) особі. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази оподаткування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці – позивача, після визнання вищевказаного закону неконституційним.

Відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки у ході розгляду адміністративної справи судом не встановлено протиправних дій/бездіяльності відповідача у правовідносинах з позивачем, то підстави для відшкодування шкоди в порядку адміністративного судочинства відсутні.

9. Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1.Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

2. Враховуючи те, що в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю - розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління державної казначейської служби України у Хотинському районі Чернівецької області - відмовити повністю.

2. Розподіл судових витрат не здійснюється.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід.номер: НОМЕР_1 )

Відповідач - Управління державної казначейської служби України у Хотинському районі Чернівецької області вул. Незалежності, 23, м. Хотин, Чернівецької області, 60000) Третя особа - Головне управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області (м.Чернівці площа Центральна, 3, 58002, код ЄДРПОУ 40329345).

Суддя О.В. Боднарюк