Рішення № 88428433, 25.03.2020, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2020 р. м. Чернівці справа № 824/29/20-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо розгляду по суті звернення позивачки та задоволення її вимоги про виплату компенсації відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, у зв`язку з простроченням Фондом виконання грошового зобов`язання з гарантованого відшкодування коштів позивачки за її вкладами в ПАТ “КБ “Надра”;

- стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в Національному банку України на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 26001,68 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачка вказувала, що рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду у справі № 824/809/18-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року стягнуто з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра” відшкодування коштів в сумі 40466,00 грн з урахуванням вимог ст. 26 та ст. 36 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”. Однак, з огляду на те, що грошове зобов`язання відповідачем здійснено з простроченням строку, а саме з 06 травня 2015 року по 11 червня 2019 року включно, позивачці завдано матеріальної шкоди внаслідок інфляційного знецінення належних їй коштів гарантованого відшкодування за її банківськими вкладами та неможливості користування такими вкладами протягом зазначеного періоду у розмірі 26001,68 грн.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача та просить стягнути з відповідача компенсацію у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі – відповідач) подав до суду відзив на адміністративний позов відповідно до якого заперечує проти позовних вимог за зазначає наступне. Так, позивач просить стягнути компенсацію на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання. Підставою для застосування передбаченої цією нормою відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Однак, як зазначив відповідач будь-якого прострочення виконання зобов`язання зі сторони вкладів фізичних осіб не було у зв`язку з наступним. Відповідно до ст. 26 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти у розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання ліцензії та ліквідацію банку.

Повноваження щодо формування Переліку вкладників, та щодо визначення сум, що підлягають відшкодуванню, покладені на Уповноважену особу фонду.

У Фонду гарантування відсутні будь-які первинні документи по вкладникам і тому при складанні Загального реєстру використовується інформація, що наявна в переданому уповноваженою особою Переліку рахунків. Перелік складається Уповноваженою особою Фонду, а загальний реєстр вкладників формується та затверджується Фондом на підставі Переліку.

Отже, виконавча дирекція Фонду затверджує Реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду Переліку вкладників.

Так, Уповноваженою особою було визначено розрахункову суму відшкодування коштів позивачу 141978,89 грн, на яку позивачку було включено до загального реєстру та відповідно дана сума нею отримана 05 травня 2015 року, через банк-агент ПАТ “Укрсоцбанк”.

Враховуючи прийняття та набрання рішенням суду законної сили у справі №824/809/18-а, поданням до Фонду змін та доповнень до Переліку від Уповноваженої особи щодо Позивача на задоволену судом суму, 11 червня 2019 року позивачкою було отримано 40466,00 грн в ПАТ “КБ “ Приватбанк”.

Отже, Фонд фактично вчиняє всі дії на підставі поданих документів та інформації Уповноваженої особи. Так, процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі етапи: складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду (змін до Переліку); складання фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального Реєстру (змін до загального реєстру).

Тобто, у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не виникало обов`язку щодо включення додаткових даних про позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, раніше винесеного рішення у справі №824/809/18-а, а твердження позивачки щодо прострочення виконання грошового зобов`язання з 06 травня 2015 року по 11 червня 2019 року є не обґрунтованими, так як зобов`язання Фонду перед вкладником в межах 200 000,00 грн виникає виключно після отримання про нього інформації від Уповноваженої особи та затвердження в подальшому Виконавчою дирекцією Фонду.

З огляду на вищенаведені обставин справи, відповідач вважає, що підстав для стягнення коштів з Фонду гарантування вкладів фізичних особі, нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, відсутні.

Позивачка скористалася правом на подання відповіді на відзив, в якому наголошувала на тому, що ні Цивільний кодекс України, ні Закон України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, ні інші нормативно-правові акти не містять застережень щодо неможливості, або особливостей такого застосування до зобов`язань Фонду. Враховуючи наведене, позивачка вважає, що перешкод для застосування приписів ст. 625 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин не має.

17 січня 2020 року Чернівецьким окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ст. ст. 257 - 262 КАС України без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, - відмовлено.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року у справі № 824/809/18-а, залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра", про зобов`язання вчинити дії задоволено повністю. Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" в межах наданої компетенції вчинити дії визначені ст. 27 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, щодо включення до розрахункових сум та відшкодування ОСОБА_1 коштів в сумі 40466,00 грн., з урахуванням вимог ст. 26 та ст. 36 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”. Зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в межах наданої компетенції вчинити дії визначені ст. 28 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, щодо відшкодування ОСОБА_1 коштів в сумі 40466,00 грн, з урахуванням вимог ст. 26 та ст. 36 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

За правилами ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вищезазначеним рішенням суду у справі № 824/809/18-а встановлені наступні обставини.

01.12.2014 р. між ПАТ “Комерційним банком “Надра” та ОСОБА_1 укладено договір № 2077580 про строковий банківський вклад (депозит), оформлений в рамках-пакету послуг “Новий “ПУ”-Базовий плюс” без поповнення в іноземній валюті, згідно якого вкладник передав, а Банк прийняв на депозитний рахунок грошові кошти в розмірі 8000 доларів США, зі строком розміщення вкладу один місяць, до 01 січня 2015 року, з процентною ставкою вісім відсотків річних, що підтверджується копіями договору та квитанції.

09 січня 2015 року між ПАТ “Комерційним банком “Надра" та ОСОБА_1 укладено договір № 2100925 про строковий банківський вклад (депозит), оформлений в рамках пакету послуг “Новий “ПУ” Базовий плюс” без поповнення в іноземній валюті, згідно якого вкладник передав, а Банк прийняв на депозитний рахунок грошові кошти в розмірі 6000 доларів США, строк розміщення вкладу один місяць, до 09 лютого 2015 року, з процентною ставкою вісім відсотків річних.

Відповідно до ст. 34 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, на підставі Постанови Правління Національного банку України від 05 лютого 2015 року № 83 “Про віднесення Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Надра” до категорії неплатоспроможних”, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05 лютого 2015 року № 26 щодо запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ “КБ “Надра” та призначення уповноваженої особи Фонду.

Станом на 06 лютого 2015 року в ПАТ “КБ “Надра” у позивача на рахунку №2128884 “Новий “ПУ” Базовий плюс”, поточного рахунку №80793077 знаходилися кошти в сумі 1859,95 доларів США та на депозитному рахунку кошти в сумі 6027,87 доларів США, а всього 7887,82 доларів США, що підтверджується звітами по рахунках.

Згідно заяв на видачу готівки від 05.05.2015 р., позивачу виплачено кошти в сумі 141978,89 грн.

Перерахунок коштів за вкладом в іноземній валюті позивачу проведено відшкодування за офіційним курсом гривні до іноземних валют, з розрахунку 1799,9763 грн. за 100 доларів США.

09 листопада 2017 року позивачка звернулася з претензійною заявою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виплати недоплаченої частини відшкодування за вкладами в ПАТ "КБ НАДРА", в якій просила: прийняти, зареєструвати і невідкладно розглянути цю претензійну заяву; невідкладно, в порядку досудового врегулювання спору, виплатити заборгованість з курсової різниці у розмірі 40463,56 гри, а також інфляційні втрати та три відсотки річних на цю суму, нараховані з 05 травня 2015 року до дня фактичної виплати, шляхом переказу на поточний рахунок № НОМЕР_1 в установі ПАТ "Укрсиббанк": МФО 351005, отримувач ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 .

16 листопада 2017 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надав відповідь про результати розгляду заяви, відповідно до якого фактично відмовлено позивачці у виплаті.

З матеріалів справи видно, що на виконання рішення суду у справі № 824/809/18-а Фондом гарантування вкладів фізичних осіб 11 червня 2019 року виплачено позивачці 40466,00 грн на рахунок відкритий у КБ «Приватбанк».

Як зазначала позивачка у позові, 18 листопада 2019 року вона направила до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вимогу про здійснення з нею в місячний строк розрахунку за зобов`язаннями, що підтверджується копією вимога та доказами її направлення відповідачу.

17 грудня 2019 року листом №41-036-21273/19 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відмовив позивачці у здійсненні виплати.

Вважаючи бездіяльність відповідача стосовно розгляду її звернення та виплати компенсації у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання протиправною, позивачка звернулася до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини стосовно встановлення правових, фінансових та організаційних засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків регулюються Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” від 23.02.2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI).

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону № 4452-VI тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

За приписами п. 6 ст. 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону № 4452-VI є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 Закону № 4452-VI врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Зокрема, згідно з п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 36 під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

За змістом ст. 3 Закону № 4452-VI Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 4452-VI основним завданням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною цієї ж статті закону, серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників, підвищення; рівня фінансової грамотності населення відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Згідно з положеннями ст. 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Гарантії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є гарантіями держави, передбаченими Законом № 4452-VI, для виконання Фондом відповідних зобов`язань можуть залучатися державні кошти. Тому рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодувань сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків.

Акти, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч.1 та 2 ст. 55 Конституції України. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно- правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки, що Фонд є суб`єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України.

Частиною 2 ст. 6 Конституції України визначено, що органи судової влади здійснюють свої повноваження в установлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду в межах гарантованого державою відшкодування за вкладами є публічно-правовим, має особливий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (п. 4 ч.2 ст. 4 Закону № 4452-VI).

Отже Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.

Вимоги позивачки про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення грошового зобов`язання звернуті до Фонду, стосуються безпосередньо правомірності дій останнього пов`язаних з виплатою відшкодування за вкладами, відповідно також підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства

Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15, від 13 березня 2019 року у справі № 636/99/17-ц, від 10 квітня 2019 р. у справі № 761/10730/8, від 13 листопада 2019 року у справі № 761/2987/18-ц, та в постанові Верховного Суду від 06 лютого 2020 року по справі № 199/7551/17-ц.

Отже, враховуючи вище наведене, суд вважає, що спір у даній справі належить до юрисдикції адміністративного суду.

Будь-яких заперечень від сторін щодо підсудності вказаної справи Чернівецькому окружному адміністративному суду не надходило.

Згідно із ч. 2 ст. 1 метою Закону № 4452-VI є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Частиною 3 ст. 1 Закону № 4452-VI встановлено, що відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Отже, в даних правовідносинах спеціальність Закону № 4452-VI не позбавляє Фонд гарантування вкладів фізичних осіб від обов`язків по відшкодуванню гарантованої суми вкладу у встановлені цим Законом терміни, а навпаки визначає терміни суму та порядок гарантованого відшкодування банківського вкладу. Порушення норм Закону № 4452-VI Фондом гарантування вкладів фізичних осіб тягне відповідальність згідно діючого законодавства України.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За змістом ст. 3 Закону № 4452-VI фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках встановлених цим законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону № 4452-VI основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Для цього Фонд наділено відповідними функціями, визначеними ч. 2 ст. 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників, підвищення рівня фінансової грамотності населення відповідно до цього Закону.

На підставі ч. 1 ст. 6 Закону № 4452-VI в межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами (ч. 1 ст. 26 Закону № 4452-VI).

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону; 3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, що не виконане; 4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону №452-VI виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 (в редакції станом на 08.03.2015 року сім) робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.

З аналізу вищенаведених норм суд приходить до висновку, що Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду, у разі делегування їй повноважень, після запровадження тимчасової адміністрації в банку, фактично набуває всіх повноваження органів управління та контролю банку та діє в тому числі як представник останнього, зокрема в договірних правовідносинах з клієнтами банку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі №820/11591/15 (провадження №11-239апп18), від 24 квітня 2018 року у справі №755/1700/16-ц (провадження 14-89цс18), у постановах Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справах № 826/5190/16 та № 826/24888/15.

Разом з тим відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 26 Закону №4452-VI саме Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами та відсотків на день початку процедури ліквідації банку.

Відповідно до ч. 3 ст. 34 Закону №4452-VI виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 05 лютого 2015 року №83 “Про внесення ПАТ “Комерційний банк “Надра” до категорії неплатоспроможних”, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05 лютого 2015 року № 26 “Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ “Комерційний банк “Надра”, згідно з яким з 06 лютого 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ “Комерційний банк “Надра” Стрюкову І.О.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 04 червня 2015 року №356 “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ “Комерційний банк “Надра” виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05 червня 2015 року №113 “Про початок процедури ліквідації ПАТ “КБ “Надра” та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку”, згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ “КБ “Надра” та призначено уповноваженого особою Фонду на ліквідацію ПАТ “КБ “Надра” Стрюкову І.О. строком на 1 рік з 05 червня 2015 р. до 04 червня 2016 року включно.

На підставі п. 2 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 35, ч. 5 ст. 44, ч. 3 ст. 48 Закону №4452-VI виконавча дирекція Фонду гарантування прийняла рішення від 28 квітня 2016 року №616 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ “КБ “Надра” строком на два роки до 04 червня 2018 року включно.

Водночас відповідно до зазначеного рішення повноваження ліквідатора ПАТ “КБ “Надра”, визначені законом, зокрема ст.ст. 37, 38,47-52, 52-1,53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, ОСОБА_2 строком на два роки до 04 червня 2018 року включно.

На підставі п. 2 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 35, ч. 5 ст. 44, ч. 3 ст. 48 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” виконавча дирекція Фонду гарантування прийняла рішення від 03 листопада 2016 р. №2342 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ “КБ” Надра” строком на два роки до 03 червня 2020 року.

З матеріалів справи видно, що у 2018 році позивачка, звернулась в Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра"), в якому просила: зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, (уповноважену особу Фонду) вчинити всі необхідні та передбачені законодавством дії щодо донарахування та виплати їй недоданого відшкодування за вкладами у ПАТ КБ "Надра" в сумі 40466,00 грн.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду у справі №824/809/18-а від 27 березня 2019 року, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року стягнуто з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра” відшкодування коштів в сумі 40466,00 грн з урахуванням вимог ст. 26 та ст. 36 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.

Матеріалами справи підтверджується, що 11 червня 2019 року на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду у справі № 824/809/18-а від 27 березня 2019 року, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було перераховано позивачці відшкодування у розмірі 40466,00 грн.

Як зазначала позивачка у позові та не заперечувалося відповідачем, 18 листопада 2019 року позивачка направила до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вимогу про здійснення з нею в місячний строк розрахунку за зобов`язаннями.

17 грудня 2019 року листом №41-036-21273/19 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відмовив позивачці у здійсненні виплати.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов`язання з гарантованого відшкодування коштів позивачки за її вкладами в ПАТ “КБ “Надра” з 06 травня 2015 року по 11 червня 2019 року.

Суд зазначає, що виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.

Згідно із ч. 2 ст. 26 Закону № 4452-VI вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.

Отже, відповідно ст. 26 Закону №4452-VI вкладник має право, а виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом.

Право вкладника кореспондує з обов`язком Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснити виплату вкладнику гарантовану суму.

Внутрішні нормативні заходи не можуть погіршувати права вкладника та бути підставою для невиплати гарантованої суми вкладнику.

Необхідно зазначити, що погашення основної суми заборгованості не є підставою для зменшення позовних вимог за порушення фінансового законодавства з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до позовних вимог позивачка, в тому числі просить визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо розгляду по суті звернення позивачки та задоволення її вимоги про виплату компенсації відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, у зв`язку з простроченням Фондом виконання грошового зобов`язання з гарантованого відшкодування коштів позивачки за її вкладами в ПАТ “КБ “Надра”.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень зобов`язаний був об`єктивно розглядати заяву позивачки, перевірити викладені в ній факти та прийняти рішення відповідно до чинного законодавства, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Отже, надаючи відповідь позивачці у листі №41-36-21273/19 від 17 грудня 2019 року, відповідач фактично відмовив у виплаті інфляційного знецінення належних їй коштів гарантованого відшкодування за її банківськими вкладами.

Під час розгляду справи по суті, відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність відмови позивачці у виплаті інфляційного знецінення належних їй коштів гарантованого відшкодування за її банківськими вкладами.

Посилання відповідача на лист №41-36-21273/19 від 17 грудня 2019 року, як належний доказ розгляду її заяви, суд відхиляє, оскільки ця обставина не виключає у відповідача наявність обов`язку щодо об`єктивно розгляду заяви, перевірки викладених в ній фактів та прийняти рішення відповідно до чинного законодавства, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Беручи до уваги наведене вище, суд приходить до висновку, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, без урахуванням всіх обставин справи, що мають значення, однак він не вчинив бездіяльності, оскільки розглянув звернення позивача.

Частиною 2 ст. 245 КАС України наведено перелік рішень, які суд може прийняти у разі задоволення позову.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 3-4 ст. 245 КАС України).

Із змісту вказаних норм видно, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин у випадку, якщо своїми незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкт владних повноважень порушує такі права, свободи та інтереси осіб. Приблизний перелік способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві встановлено ст. 245 КАС України.

Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи повноваження суду при вирішенні справи, закріплені в ст. 245 КАС України, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивачки, суд визнає протиправною відмову відповідача, яка оформлена листом №41-36-21273/19 від 17 грудня 2019 року.

Стосовно позовної вимоги позивачки про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб грошових коштів у сумі 26001,68 грн, суд зазначає наступне.

Частиною 5 ст. 21 КАС України встановлено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

За приписами ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

При цьому суд зазначає, що проценти, визначені ст. ст. 536, 1048, 1056-1, 1061 Цивільного кодексу України є платою за користування чужими грошовими коштами, яка, за відсутності іншої домовленості сторін, сплачується боржником за весь період користування грошовими коштами, у тому числі після настання терміну їх повернення. Поряд з цим за порушення виконання грошового зобов`язання на боржника покладається відповідальність відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Беручи до уваги різну правову природу процентів, передбачених статтями 536, 1048, 1056-1, 1061 Цивільного кодексу України і процентів, що стягуються відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, а також відсутність у чинному законодавстві обмежень, одночасне стягнення процентів, передбачених ст. 536 Цивільного кодексу України та іншими статтями, і відшкодування інфляційних збитків за весь час прострочення, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, є правомірним.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

У зв`язку з встановленим вище простроченням виконання відповідачем зобов`язань з відшкодування коштів за вкладами, які знаходилися на рахунках позивачки в сумі 40466,00 грн. за період з 06 травня 2015 року по 11 червня 2019 року, суд приходить до висновку про наявність у позивачки права на отримання від відповідача трьох відсотків річних та інфляційного збільшення.

Судом встановлено, що рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду у справі №824/809/18-а від 27 березня 2019 року, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року стягнуто з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра” відшкодування коштів в сумі 40466,00 грн, а тому саме на цю суму нараховуються три проценти річних та інфляційні збільшення.

Розрахунок заборгованості наступний.

Так, основна сума заборгованості за період з 06 травня 2015 року по 11 червня 2019 року становить 40466,00 грн.

Індекс інфляції за весь період помісячно починаючи з травня 2015 року по червень 2019 року дорівнює (102,2:100) х (100,4:100) х( 99,0:100) х (99.2 : 100) x (102.3 : 100) x (98.7 : 100) x (102.0 : 100) x (100.7 : 100) x (100.9 : 100) x (99.6 : 100) x (101.0 : 100) x (103.5 : 100) x (100.1 : 100) x (99.8 : 100) x (99.9 : 100) x (99.7 : 100) x (101.8 : 100) x (102.8 : 100) x (101.8 : 100) x (100.9 : 100) x (101.1 : 100) x (101.0 : 100) x (101.8 : 100) x (100.9 : 100) x (101.3 : 100) x (101.6 : 100) x (100.2 : 100) x (99.9 : 100) x (102.0 : 100) x (101.2 : 100) x (100.9 : 100) x (101.0 : 100) x (101.5 : 100) x (100.9 : 100) x (101.1 : 100) x (100.8 : 100) x (100.0 : 100) x (100.0 : 100) x (99.3 : 100) x (100.0 : 100) x (101.9 : 100) x (101.7 : 100) x (101.4 : 100) x (101.8 : 100) x (101.0 : 100) x (100.5 : 100) x (100.9 : 100) x (101.0 : 100) x (100.7 : 100) x (99.5 : 100) =1,4755.

Інфляційне збільшення 40466,00 грн х 1,4755 = 59707,58 грн. Збитки від інфляції 59707,58 грн - 40466,00 грн = 19241,58 грн.

Штрафні санкції - 3% річних. Штрафні санкції дорівнюють (сума заборгованості) x 3% x (кількість днів прострочення): (кількість днів у році) = 40466,00 грн х 3% х 1498: 365 = 4982,30 грн.

Відтак, загальна заборгованість становить 24233,88 грн за період прострочення грошового зобов`язання: період з 06 травня 2015 року по 11 червня 2019 року, де, кількість прострочених днів 1498, інфляційне збільшення 19241,58 грн та 3% річних 4982,30 грн.

Відповідно до позовних вимог позивачка просить стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в Національному банку України на її користь грошові кошти у сумі 26001,68 грн, проте інфляційні та 3% річних розраховані позивачем арифметично невірно, тому підлягають задоволенню частково в сумі - 24233,88 грн. Різниця становить 1766,12 грн (26000,00 грн - 24233,88 грн). З огляду на вищезазначені обставини справи та здійснені судом розрахунки позовна вимога у частині стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь позивачки у сумі 1766,12 грн не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, враховуючи заявлені позовні вимоги, а також встановленим простроченням виконання відповідачем зобов`язань з відшкодування коштів за вкладами, які знаходилися на рахунках позивачки в сумі 40466,00 грн. за період з 06 травня 2015 року по 11 червня 2019 року, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню у розмірі 24233,98 грн, де, інфляційне збільшення становить - 19241,58 грн та 3% річних становить - 4982,30 грн.

Суд не бере до уваги заперечення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб викладенні у відзиві на адміністративний позов, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 35 Закону № 4452-VI тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду, яка має високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права (не нижче кваліфікаційного рівня "спеціаліст") та професійний досвід, необхідний для виконання заходів у межах здійснення тимчасової адміністрації. Частиною 8 вказаної статті Закону передбачено, що уповноважена особа Фонду у своїй діяльності підзвітна Фонду, який несе відповідальність за дії уповноваженої особи Фонду щодо процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку. При цьому ч. 3 ст. 37 Закону № 4452-VI передбачено, що Уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду, при цьому п. 3 ч. 4 вказаної статті передбачено, що Уповноважена особа звітує за результатами здійснення тимчасової адміністрації банку перед виконавчою дирекцією Фонду. Таким чином, в даному випадку не вбачається розбіжності у повноваженнях Уповноваженої особи Фонду та самого Фонду, хоча вони законом наділені різними за своїм характером функціями, тільки в даному випадку обсяг повноважень Уповноваженої особи Фонду значно вужчий, аніж повноваження самого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Враховуючи наведене, суд не погоджується з твердження відповідача про те, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб враховується виключно інформація, надана уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки відповідно ч. 8 ст. 35 Закону № 4452-VI саме Фонд гарантування вкладів фізичних осіб несе відповідальність за дії уповноваженої особи Фонду щодо процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку, врегульованої Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Інші доводи відповідача не спростовують наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивачки.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позивачка згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 817/649/16 звільнена від сплати судового збору, судом не проводиться розподіл судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 14, 77, 139, 243-246, 255, 293 та 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовну заяву задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оформлену листом № 41-036-21273/19 від 17 грудня 2019 року.

3. Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 відсотки з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційні втрати) у розмірі 19241,58 грн.

4. Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 відсотки з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми у розмірі 4982,30 грн.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне найменування учасників справи:

позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач – Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ, код ЄДРПОУ 21708016).

Суддя В.К. Левицький