Рішення № 88428397, 25.03.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2020 року справа № 580/3527/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Білоноженко М.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними, скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

11.11.2019р. до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Черкаській області від 23.09.2019 № 2335 про притягнення оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Черкаського відділу поліції Головного управління національної поліції в Черкаській області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади.

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Черкаській області від 11.10.2019 року №243 о/с про звільнення оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Черкаського відділу поліції Головного управління національної поліції в Черкаській області ОСОБА_1 зі служби в поліції.

- поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Черкаського відділу поліції Головного управління національної поліції в Черкаській області зі спеціальним званням лейтенанта поліції з 12 жовтня 2019 року.

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 12 жовтня 2019 року по день ухвалення рішення у справі.

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на службі та в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом ГУ НП в Черкаській області від 23.09.2019 року № 2335 позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності – звільнення зі служби. Наказом ГУНП в Черкаській області № 243 о/с від 11.10.2019 р. відповідно до п. 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) Закону України «Про Національну поліцію України» позивача було звільнено зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку.

Позивач вважає притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з посади незаконним, а накази від 23.09.2019р. та від 11.10.2019р. такими, що прийняті відповідачем передчасно та без дотримання вимог законодавства, оскільки затверджений 23.09.2019р. висновок службового розслідування відносно позивача прийнято відповідачем з істотними порушеннями процедури його прийняття. Наголошено, що наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності був виданий 23.09.2019р. в період перебування позивача на лікарняному, тобто його тимчасової непрацездатності. Притягуючи позивача до дисциплінарної відповідальності, відповідачем, в порушення ст. 19 Дисциплінарного статуту не було встановлено у визначеному законом порядку, якими конкретно винними діями чи бездіяльністю позивача порушені його службові обов`язки у співставленні з приписами закону і посадової інструкції позивача. Крім того, звернуто увагу, що Дисциплінарною комісією однобічно та поверхово проведено службове розслідування, а у висновок про наявність дисциплінарного проступку покладено виключно посилання особи про вчинення позивачем незаконного затримання особи, обшуку та застосування неналежного поводження.

Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 03.12.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

07.02.2020р., до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Представник зазначила, що за результатами службового розслідування встановлено, що 09.09.2019р. позивач скоїв дії, що підпадають під визначення дисциплінарного проступку, зокрема позивачем порушено приписи Закону України “Про Національну поліцію”, Дисциплінарного статуту та Правил етичної поведінки поліцейських. Крім того, 10.09.2019р. до ГУНП надійшов рапорт начальника Черкаського відділу поліції підполковника поліції Теслі В.В. щодо порушення службової дисципліни лейтенантом поліції ОСОБА_2 , а саме невихід на службу 10.09.2019р., що має ознаки дисциплінарного проступку. Представник відповідача, вказала, що своїми діями лейтенант поліції ОСОБА_3 вчинив проступок несумісний з подальшим проходженням служби в Національній поліції України, оскільки сутність вчиненого проступку полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни, що свідчить про його низькі морально-ділові якості, що суперечать інтересам законності та компрометують звання поліцейського.

21.01.2020р. позивачем надано відповідь на відзив, де зазначено, що відповідач формулює висновки службового розслідування щодо дій відповідача, які входять у предмет доказування у кримінальному провадженні, без встановлення вини позивача обвинувальним вироком. Висновок про відсутність позивача на робочому місці протягом усього робочого дня 10.09.2019 р. суперечать зібраним відповідачем під час службового розслідування матеріалам щодо перебування частини робочого дня позивача на роботі та попередження безпосереднього керівника про погіршення стану здоров`я.

31.01.2020 р. відповідачем подано заперечення, де зазначено, що позивача притягнуто до кримінальної відповідальності не з підстав скоєння кримінального правопорушення, а через вчинення дій, які є дисциплінарним проступком. Висновків про доведеність вчинення позивачем кримінального правопорушення даний висновок не містить. Відповідачем також зазначено, що довідка, яка на думку позивача підтверджує поважність причин відсутності на роботі 10.09.2019р. не відповідає вимогам чинного законодавства та констатує лише факт звернення позивача до медичного закладу і не підтверджує його непрацездатність.

Ухвалою суду від 03.02.2020р. здійснено перехід у розгляді справи № 580/3527/19, зі спрощеного у загальне позовне провадження та розпочато підготовче провадження. Продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 580/3527/19 на 30 днів з 03.02.2020р. 26.02.2020р. протокольною ухвалою суду закінчено підготовче провадження та призначено чергове судове засідання з розгляду справи по суті на 16.03.2020р.

Ухвалою від 16.03.2020р., з огляду на введений Постановою Кабінету Міністрів України №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СOVID-19» карантин та рекомендацій Ради суддів України від 16.03.2020р. №9рс-186/20 щодо введення особливого режиму роботи судів, вирішено подальший розгляд справи проводити у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 26.06.2018р. №251 о/с, ОСОБА_1 призначено оперуповноваженим відділу кримінальної поліції Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області, з 25.06.2018р.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 09.09.2019р. №2199, призначено службове розслідування на підставі рапорту інспектора-чергового чергової частини Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_4 про те, що 09.09.2019р. близько 18 год. надійшло повідомлення від фізичної особи по вчинення неправомірних дій відносно її чоловіка поліцейськими Черкаського відділу поліції, що мають ознаки дисциплінарного проступку, та внесення за даним фактом відомостей до ЄРДР. Призначено склад дисциплінарної комісії.

Наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 11.09.2019р. №2237 призначено службове розслідування на підставі рапорту начальника Черкаського відділу поліції ОСОБА_5 про невихід позивача на службу 10.09.2019р., що має ознаки дисциплінарного проступку. Призначено склад дисциплінарної комісії.

Наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 11.09.2019р. №2238 позивача відсторонено від роботи у зв`язку з проведенням службового розслідування.

Наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 23.09.2019р. №2409, у зв`язку із закінченням службового розслідування, позивача допущено до виконання службових обов`язків.

23.09.2019р. Начальником Головного управління Національної поліції в Черкаській області затверджено Висновок за результатами службового розслідування відносно позивача, де вказано на порушення позивачем вимог ч. 1, 2, 5, 6 ст. 29, п.3 ч.1 ст.31, ч. 1, 6 ст. 34 Закону України “Про Національну поліцію”, ч. 3 ст. 208, ч.7 ст. 223 КПК України; вимог п. 3 ч. 4 ст. 42, ч.ч 1,2,3 ст. 43, ч.3 ст.45 Закону України “Про Національну поліцію”, п. 1, 2 розділу III Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016р. № 1179, п.п. 8 п. 1 наказу ГУНП від 07.08.2017р. № 2062 «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни в органах та підрозділах ГУНП в Черкаській області, а також попередження надзвичайних подій за участю особового складу»; вимог п. 2 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» та п. 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту.

09.09.2019р. Другим територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві розпочато кримінальне провадження №62019100000001274 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Крім того, 10.09.2019р. до ГУНП надійшов рапорт начальника Черкаського відділу поліції підполковника поліції Теслі В.В ОСОБА_6 щодо порушення службової дисципліни лейтенантом поліції ОСОБА_2 , а саме невихід на службу 10.09.2019, що має ознаки дисциплінарного проступку.

За фактом невиходу лейтенантом поліції ОСОБА_2 на службу комісійно складено акт № 1785вн. лейтенант поліції ОСОБА_7 . 10.09.2019р. на службу не з`явився, чим допустив прогул одного робочого дня.

Своїми діями лейтенант поліції ОСОБА_3 вчинив проступок несумісний з подальшим проходженням служби в Національній поліції України.

Згідно наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 23.09.2019 № 2335 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» відповідно до ст.ст. 11, 12, 13, 19 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося у порушенні вимог ч. 1 ст. 6, ч. 1, 2, 4 ст. 7, 8, п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 18, ч. 1, 2, 5, 6 ст. 29, п. 3 ч.1. ст. 31, ч. 1, 2, 6 ст. 34, п. 1, ч. 1, п. 3 ч.4 ст. 42, ч. 1. 2, 3 ст. 43, ч. 1 ст. 44, ч. 3 ст. 45 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VІІІ, п.п. 1-4, 6- 8, 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, ч. 3, 5 ст. 208, ч. 1 ст. 210, ч. 4 ст. 213, ч. 7 ст. 223 КПК України, ч. 2 Порядку інформування центрів з надання безоплатної правової допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, затвердженого Постановою КМУ від 28.12.2011р. № 1363, п. 1 розділу 1, абз. 1-3, 5, 6, 8, 10 п. 1, абз. 1 п. 2 розділу II, п. 1,2, 4-6 розділу III, п. 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 р. № 1179, п.п. 8, 9 п. 1 наказу ГУНП від 07.08.2017 р. № 2062, наказу Черкаського відділу поліції ГУНП від 25.08.2016р. № 53 оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області до лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляду звільнення зі служби в поліції.

Відповідно до Витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 11.10.2019 року №243 о/с, оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Черкаського відділу поліції Головного управління національної поліції в Черкаській області ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п.6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Позивач, вважаючи протиправними прийняті відповідачем накази про застосування дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби, звернувся з даним позовом до суду, за захистом порушених прав та інтересів зі сторони суб`єкта владних повноважень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Конституцією України (ч. 2 ст. 19) передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно змісту ч. 1, 3 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно ч. 1 ст. 55 Основного Закону кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносинах з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України “Про Національну поліцію” №580-VIII від 02.07.2015р. (далі - Закон №580-VIIІ), а також Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018р. №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIIІ, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Частиною 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна – дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає у порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Частиною 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень, перелік яких визначено у ст. 13 Дисциплінарного статуту є вчинення дисциплінарного проступку, тобто протиправних, винних дій чи бездіяльності невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до ч.1 ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Частиною 2 ст. 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення (ч. 3 ст.14 Дисциплінарного статуту).

Згідно ч.4 ст.14 Дисциплінарного статуту підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

При вирішенні даного спору по суті, суд зазначає наступне.

Як вбачається із Висновку службового розслідування від 23.09.2019р., службове розслідування було здійснено в межах перевірки фактів порушення службової дисципліни, що мають ознаки дисциплінарного проступку, а також фактів перевищення службовими особами службових повноважень, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 365 КК України.

Оцінюючи відомості, викладені у висновку службового розслідування від 23.09.2019р., судом, з аналізу пояснень ОСОБА_8 від 13.09.2019р. (а.с. 137-138) та його дружини ОСОБА_9 від 13.09.2019р. (а.с.139), вбачається, що в основу висновків про вчинення протиправних дій позивачем стосовно громадянина ОСОБА_8 покладено пояснення ОСОБА_8 та його дружини ОСОБА_9 .

Разом з тим, в ході службового розслідування, дисциплінарною комісією не враховано пояснень позивача щодо факту виявлення у затриманого ОСОБА_8 психотропних речовин, обіг яких заборонено (підтверджується висновком експерта від 03.12.2019 №19/11/2-190-СЕ/19 наявного у матеріалах справи а.с.231-237) а також посилання позивача про те, що з метою самозахисту до затриманого довелося застосувати фізичну силу, оскільки ОСОБА_8 мав при собі холодну зброю – ніж, та намагався її застосувати. Як пояснили представники сторін даний ніж вилучено і залучено до матеріалів кримінального провадження, як речовий доказ.

Крім того, як вказано позивачем під час розгляду справи та не заперечувалося представником відповідача, за фактом наявності у ОСОБА_8 , в момент затримання, психотропних речовин порушено окреме кримінальне провадження.

В ході розгляду справи, позивач надав пояснення, в яких зазначив, що відбирання пояснень у позивача в рамках службового розслідування, здійснювалось у період його тимчасової непрацездатності та перебування на стаціонарному лікуванні, відразу після перенесеної операції, в зв`язку з чим з причин об`єктивної неможливості за станом здоров`я ефективно здійснювати свої права, позивач відмовився від надання пояснень за ст.63 Конституцією України, а після допуску 23.09.2019р. позивача до виконання службових обов`язків та закінчення лікування 04 жовтня 2019 року, будь-які пояснення у нього у зв`язку з проведенням службового розслідування не відбирались.

Судом відповідно до Довідок КНП “Перша Черкаська міська лікарня” про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовця внутрішніх військ МВС №110, №113 (а.с. 47,48) встановлено, що ОСОБА_1 у період з 11.09.2019р. по 03.10.2019р. перебував на стаціонарному лікуванні. Під час розгляду справи позивач пояснив, що лікування було здійснено після оперативного втручання-хірургічної операції на череві.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 18 Дисциплінарного статуту, під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; користуватися правничою допомогою.

Також, суд зазначає, що протиправні дії позивача, про доведеність яких йдеться у висновку службового розслідування, є предметом доказування у кримінальному провадженні від 09.09.2019р. № 62019100000001274 про вчинення позивачем кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України (перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу), і на момент прийняття оскаржуваних наказів ГУНП в Черкаській області від 23.09.2019р. № 2335 та від 11.10.2019р. №243 о/с, як і на момент прийняття даного рішення відсутній обвинувальний вирок суду, що підтверджує вчинення позивачем протиправних дій стосовно ОСОБА_8 . Матеріали кримінального провадження, які б підтвердили вину позивача у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України до матеріалів справи на надано.

Згідно ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч.2 ст. 16 Дисциплінарного статуту ОВС у разі проведення за фактом учинення проступку кримінального провадження на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення накладається не пізніше одного місяця з дня закінчення кримінального провадження. Кримінально-процесуальним законом визначено поняття кримінального провадження. Згідно ст. 3 КПК України кримінальне провадження складається зі стадій досудового розслідування та судового провадження.

Досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Судове провадження включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.

Відсутній обвинувальний вирок за результатами розгляду кримінального провадження, яким би позивача було визнано винним у вчиненні такого кримінального правопорушення та яке б набрало законної сили, що суперечить презумпції невинуватості, яку передбачено ч.1 ст.62 Конституції України.

При цьому тільки вирок суду у кримінальній справі, що набрав законної сили, яким встановлено чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, може бути використано відповідачем як доказ в адміністративній справі. Тому висновок службового розслідування, в якому стверджується, що позивач вчинив злочин суд не може вважати підтвердженим та обґрунтованим.

Матеріалами службового розслідування не може доводитися вина у вчиненні правопорушення.

Згідно з ст. 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст.17 Закону України від 23.02.2006 №3477-ІV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ч.2).

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 7.11.2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначив, що п. 2 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод вимагає від представників держави - насамперед суддів, що розглядають справу, але й від інших представників органів влади, - щоб вони утримувалися від публічних заяв про те, що обвинувачений вчинив правопорушення, яке йому ставлять за вину, доти, доки ця вина не буде офіційно встановлена судом.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 26.09.2006 року по справі "Грабчук проти України" зазначив, що презумпція невинуватості порушена, якщо твердження посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину, відображає думку, що особа винна, коли цього не було встановлено відповідно до закону. Цього достатньо, навіть за відсутності жодного формального висновку, що існує деяка підстава припустити, що посадова особа вважає цю особу винною. Питання, чи, порушує, твердження посадової принцип презумпції невинуватості, має бути з`ясоване у контексті тих фактичних обставин, у яких це твердження було зроблене.

В розумінні Європейського суду з прав людини, викладеного у рішенні Суду від 06.12.1988 у справі Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії, принцип презумпції невинуватості полягає в тому, що тягар доведення вини обвинуваченого покладається виключно на обвинувачення, а всі сумніви повинні тлумачитися на його користь. При цьому, принцип презумпції невинуватості є обов`язковим не лише для органів досудового розслідування чи судів, а й для будь-яких інших суб`єктів владних повноважень. Поширюється він не лише на прийняття такими суб`єктами певних рішень, а й на публічні висловлювання певних посадових осіб. Зокрема, в рішенні від 10.02.1995 у справі де Рібемон проти Франції, де заявник скаржився на порушення презумпції невинуватості міністром внутрішніх справ, який зробив публічну заяву з твердженням про винуватість заявника. У даному рішенні, Суд вказує на те, що заява про винуватість, з однієї сторони, спонукала громадськість повірити в неї, а з іншої випереджало оцінку фактів справи компетентними суддями. Отже, порушення статті 6 пункту 2 мало місце.

Таким чином, сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою. Він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави, відтак жодна посадова особа не може навіть називати людину винуватою, підміняючи таким чином доведення вини відповідно до закону, та перебираючи на себе функцію суду.

Розпочате кримінальне провадження не може слугувати підставою для винесення наказу про звільнення позивача.

Проте вчинення проступку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу та набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення такої особи до кримінальної відповідальності є різними підставами для притягнення особи до відповідальності у вигляді звільнення з посади.

Правовою підставою для звільнення особи за вчинення проступку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу є наявність в її діях (бездіяльності) складу такого проступку, а для звільнення особи у зв`язку з вчиненням нею кримінального правопорушення - набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд зазначає, що відповідачем, згідно ч. 2 ст. 77 КАС України не надано доказів встановлення вини позивача у вчинення протиправних дій стосовно ОСОБА_8 у контексті відсутності вироку, що набрав законної сили, за результатами розгляду кримінального провадження від 09.09.2019р. № 62019100000001274.

Вказані факти та деякі інші подані суду для приєднання і врахування при вирішенні справи та завірені нотаріально, спростовують зазначені у висновку та в наказі звинувачення щодо позивача та ставить під сумнів правомірність оспорюваних наказів відповідача та реальність висновків службового розслідування, які фактично базувалися на інформації наданій ОСОБА_8 а відповідачем не було надано можливості позивачу після завершення стаціонарного лікування у зв`язку з оперативним втручанням, спростувати інформацію, що лягла в основу службового розслідування.

Щодо посилання відповідача на вчинення позивачем дисциплінарного проступку – прогулу 10.09.2019р., судом у відповідності до рапорту начальника Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_10 . Теслі, встановлено, що ОСОБА_1 10.09.2019р. було повідомлено безпосереднього керівника СКП - капітана поліції ОСОБА_11 , про те, що позивачу стало зле, і він буде звертатись до медичного закладу (а.с.132).

Відповідно до довідки медичного центру «Integro» ОСОБА_1 10.09.2019 звертався за медичною консультацією та проходив обстеження у медичному центрі «Integro» (а.с.50).

Згідно листа Комунального некомерційного підприємства «Перша Черкаська міська лікарня» від 12.09.2019 № 04/10-342 голову дисциплінарної комісії ОСОБА_12 повідомлено, що ОСОБА_1 11.09.2019р. був госпіталізований та перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні мінінвазивної хірургії КНП «Перша Черкаська міська лікарня» (а.с.143).

Крім того, 12.03.2020р. судом, в ході розгляду даної справи, допитано гр. ОСОБА_13 в якості свідка (станом на вересень 2019р. оперуповноважений відділу кримінальної поліції Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області), якого попереджено про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого показання. Свідок показав, що працював з ОСОБА_1 у одному відділі (кабінети його та позивача розташовано навпроти один одного на одному поверсі) та 10.09.2019р. бачив ОСОБА_1 приблизно о 9 годині ранку на службовій нараді та у період з 13.40 до 13.55 годин.

Крім того, свідком надано пояснення, що ОСОБА_1 перебував на посаді оперуповноваженого, до посадових обов`язків якого, входить, серед іншого, пошук осіб, котрі вчинили правопорушення, супроводження кримінальних справ та надання доказової бази по кримінальній справі, що унеможливлює перебування позивача протягом всього робочого дня в приміщенні відділу поліції.

Також матеріали адміністративної справи містять заяву ОСОБА_13 , засвідчену приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєвою І.Ю., відповідно до якої, ОСОБА_13 пояснив, що загалом до посадових обов`язків оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Черкаського відділу поліції ГУНП входить виявлення та припинення правопорушень, пошук осіб, котрі вчинили правопорушення, супроводження кримінальних справ та надання доказової бази по кримінальній справі. Також зазначено, що враховуючи специфіку роботи оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області чітких меж робочого часу в нього та його колег ніколи не було, адже виконання робочих завдань завжди вимагало їх присутності в різний час доби та зобов`язувало їх працювати навіть в неробочий час, а також вказав, що 70% робочого часу оперативні співробітники виконують свою роботу поза межами будівлі, в якій працюють. Крім того, пояснив, що знаходився на робочому місці 10.09.2019 року та 10.09.2019 року він бачив та спілкувався із позивачем по справі. Вперше він бачив позивача зранку 10.09.2019 року десь о 09 годині на території Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області та піднялися на другий поверх приміщення відділу поліції та розійшлися по власних кабінетах. Вдруге він бачив позивача того ж дня в кабінеті групи по квартирним злочинам в період часу десь із 13 год. 40 хв до 13 год. 55 хв. в присутності його колег ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . Крім того, зазначив, що на запитання його безпосереднього керівника - ОСОБА_16 щодо місця перебування позивача 10.09.2019 року, повідомив що бачив позивача зранку та в післяобідній час 10.09.2019 року.

Також судом встановлено, що до посадових обов`язків позивача (а.с. 169-170), як оперуповноваженого кримінальної поліції, серед іншого, належить: здійснення оперативно-розшукових заходів направлених на розкриття злочинів, виявлення діючих на території обслуговування осіб, які скоюють злочини, знаходяться в розшуку.

У судовому засіданні позивачем повідомлено суду, що погіршення самопочуття сталося 10.09.2019р., що мало наслідком звернення 10.09.2019р. за медичною консультацією та у подальшому госпіталізацію.

Суд зазначає, що вказані обставини свідчать про поважність причин відсутності позивача 10.09.2019 о 10.00 год. на робочому місці та повідомлення безпосереднього керівника про таку відсутність, що у свою чергу свідчить про необгрунтованість висновку відповідача щодо відсутності позивача на робочому місці без поважної причини.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Таким чином, відповідачем застосовано до позивача найсуворіший захід дисциплінарного стягнення (звільнення з посади).

Водночас, суд наголошує, що під час розгляду справи, суд встановлює лише правомірність накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції у зв`язку з порушенням останнім службової дисципліни та обставину чи діяв відповідач на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України під час прийняття наказів про звільнення позивача.

Разом з тим, з урахуванням встановлених судом обставин, суд доходить висновку, що службове розслідування здійснено без з`ясування всіх обставин у справі, із визнанням встановленими обставин, які належать встановленню у кримінальному провадженні та без надання об`єктивної оцінки усім доказам, зібраним у матеріалах службового розслідування, із рекомендуванням обрання найсуворішого заходу дисциплінарного стягнення (звільнення з посади) без обґрунтування причин такого виду стягнення, що має наслідком визнання протиправним та скасування наказу ГУНП в Черкаській області від 23.09.2019 № 2335 про притягнення оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Черкаського відділу поліції Головного управління національної поліції в Черкаській області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з пунктом «а» частини 2 статті 9 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 3933-ХІІ від 04.02.1994, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено у статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві.

Оскільки наказ ГУНП в Черкаській області № 243 о/с від 11.10.2019 р. прийнято відповідно до п. 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) Закону № 580, тобто на підставі наказу від 23.09.2019 № 2335, щодо якого суд, за наслідками розгляду даної справи, дійшов висновку про необхідність його скасування, позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу ГУНП в Черкаській області від 11.10.2019 р. №243 о/с належить задоволенню.

У рішеннях ЄСПЛ йдеться про функціональний аспект публічної служби та про те, що публічно-правовий спір може призвести до застосування цивільного аспекту, якщо приватно-правові аспекти переважають над публічно-правовими з огляду на прямі наслідки для цивільного права майнового або немайнового характеру. ЄСПЛ дотримується критеріїв, встановлених в рішенні від 19.04.2007 у справі Vilho Eskelinen and Others проти Фінляндії, №63235/00, та застосовує загальну презумпцію, що такі прямі наслідки для цивільних прав існують у «звичайних трудових спорах», що стосуються державних службовців.

У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (ч.1 ст. 235 КЗпП України).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість, оскільки будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Державні органи, що не впроваджують або не дотримуються власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення ЄСПЛ у справі Rysovskyy проти України, 29979/04, п. 71).

У контексті презумпції невинуватості відповідачем не надано доказів вчинення позивачем злочину передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України (Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу).

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 № 42310/04 та Barbera, Messegue and Jabardo v Spain проти Іспанїї від 06.12.1988, № 146 ЄСПЛ вирішив, що «суд під час оцінки доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані накази ГУНП в Черкаській області від 23.09.2019р. № 2335 та від 11.10.2019р. №243 о/с прийнято відповідачем без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, непропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про задоволеннчя позовних вимог.

Суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14.01.2014 (справа №21-395а13).

Нормативним актом, що визначає порядок обчислення середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження, чинність якого поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності є Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.1995р. №100 (далі — Порядок №100).

Пунктом 5 Порядку №100 передбачено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що належить виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом 1 пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Згідно п. 2 Порядку № 100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно абз. 3 п. 3 Порядку № 100 усі виплати включаються у розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, у якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно пп. б) п. 4 Порядку № 100 під час обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Відповідно до п. 13 розділу 2 Порядку і умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі – Порядок № 260) поліцейським у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, один раз на рік надається матеріальна допомога для оздоровлення в розмірі посадового окладу. З огляду на викладене, матеріальна допомога для оздоровлення враховуються під час обчислення середньої заробітної плати.

Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про працю», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести у рішенні розрахунки, з яких він виходив під час визначення сум, що належать стягненню.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ. Ця норма обумовлює існування спеціального нормативно-правового акта для унормування порядку (механізму) нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським. Порядок і умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799. Враховуючи, що на момент звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ, норми спеціального нормативно-правового акту набрали законної сили, суд дійшов висновку про необхідність застосування Порядку № 260 до спірних правовідносин.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.08.2019р. у справі № 814/1723/16 (ЄДРСР 83800023).

Під час виплати поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата, що, у свою чергу, кореспондується з пунктом 9 розділу 1 Порядку № 260.

Судом встановлено, що згідно довідки ГУНП від 31.10.2019 № Н-8 (а.с.49) що позивачем за серпень-вересень 2019 року (останні два повні місяці, що передували звільненню) отримано грошове забезпечення у сумі 20995,36 грн (12414,01+8581,35). У серпні 2019 року був 31 день, а у вересні 2019 року було 30 днів. Середньоденна сума грошового забезпечення позивача становить 344,19 грн ( 20995,36 / 61).

Загальна сума грошового забезпечення за вимушений прогул позивача з 12.10.2019р. (дня наступного з дня звільнення) до дати прийняття рішення про поновлення 25.03.2020р. 57135,54 грн (166х344,19).

Згідно пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Сума стягнення за один місяць становить 10669,89 грн. (31х344,19).

Згідно частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи, що позов належить задовольнити, а позивачем понесено судові витрати із сплати судового збору у розмірі 768,40 грн, що підтверджується квитанцією від 28.11.2019р. № 0.0.1537312221.1, наявної у матеріалах справи, суд дійшов висновку про стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у сумі 768,40 грн.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 139, 241-246, 255, 263, 295, КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Черкаській області від 23.09.2019р. № 2335 про притягнення оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Черкаського відділу поліції Головного управління національної поліції в Черкаській області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади.

Визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Черкаській області від 11.10.2019р. №243 о/с про звільнення оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Черкаського відділу поліції Головного управління національної поліції в Черкаській області ОСОБА_1 зі служби в поліції.

Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області зі спеціальним званням лейтенанта поліції з 12.10.2019р.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області (18036, вул. Смілянська, 57, м. Черкаси, код ЄДРПОУ - 40108667) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 12.10.2019р. по 25.03.2020р. у сумі 57135 (п`ятдесят сім тисяч сто тридцять п`ять) грн. 54 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на службі ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області зі спеціальним званням лейтенанта поліції з 12.10.2019р.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині зобов`язання Головного управління Національної поліції в Черкаській області (18036, вул. Смілянська, 57, м. Черкаси, код ЄДРПОУ - 40108667) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць, у сумі 10669 (десять тисяч шістсот шістдесят дев`ять) грн. 89 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Черкаській області (18036, вул. Смілянська, 57, м. Черкаси, код ЄДРПОУ - 40108667) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судові витрати із сплати судового збору у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.А. Білоноженко