Рішення № 88428259, 26.03.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

26 березня 2020 р. № 520/2249/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Бідонько А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини А 1451 (вул. Дерев`янка, буд. 3,м. Харків,61103) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача військової частини А1451 щодо несвоєчасної виплати грошової компенсації за не отримане речове майно;

- зобов`язати відповідача військову частину А1451 виплатити середній заробіток виходячи з останнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку за не отримане речове майно ті період з 01.04.2018 року по 04.04.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач невчасно виплатив йому грошове забезпечення при звільнені та компенсацію за речове майно, за що Кодексом законів про працю передбачено відповідальність. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 24.02.2020 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на помилкових висновках. Птавником відповідача вказано, що компенсація вартості за не отримане речове майно не входить до структури грошового забезпечення військовослужбовця, виплачується у визначених законодавствах випадках, у зв`язку з чим невиплата компенсації у день звільнення, а після надходження відповідних бюджетних видатків, не може розцінюватися як підстава для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Також представником відповідача вказано, що позивач отримав під підпис у фінансовій службі військової частини грошовий атестат ЗУ № 303377, в якому були вказані всі види та розміри виплаченого позивачу грошового забезпечення. Тобто позивач погодився з розмірами проведених розрахунків зазначених в атестаті.

Суд зазначає, що відповідно до положень ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 2008 по 2018 рік проходив військову службу у військовій частині А 1451 та підпорядкованих їй підрозділах та отримував грошове забезпечення у визначеному діючим законодавством розмірі.

Наказом командира військової частини А1451 від 30.08.2018 року №25-РС позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом "к" пункту 2 частини 5 (військовослужбовці які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду) ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Наказом командира військової частини А1451 від 31.08.2018 №182 позивача було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Шевченківського РВК міста Харкова.

Позивачем у позовній заяві вказано, що згідно виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 , сформованої АТ КБ «ПриватБанк» від 28.01.2020 р., компенсацію за речове майно було виплачено лише 04.04.2019 року.

У позовній заяві позивачем вказано, що зазначені обставини свідчать про не своєчасну виплату позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про наявність підстав для нарахування та виплати середнього заробітку за весь період затримки виплати компенсації за речове майно, а саме за період з01.09.2018 року по 04.04.2019 року.

Стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності військової частини А 1451 щодо несвоєчасної компенсації за речове майно ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2011-XIІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Вдповідно до ч.1 ст. 9-1 Закону №2011-XIІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1, 8 розділу І Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 29.04.2016 № 232, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 р. за № 768/28898 (далі за текстом Інструкція №232), ця Інструкція визначає завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), курсантів, військовозобов`язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі - військовослужбовці). Військовослужбовцям речове майно особистого користування та інвентарне майно видається за встановленими нормами і порядком, визначеними цією Інструкцією.

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Інструкції №232 офіцери, прапорщики, мічмани набувають права на отримання речового майна за встановленими Нормами одночасно з присвоєнням їм першого офіцерського звання чи військового звання прапорщик або мічман. Наступна видача предметів речового майна вказаним категоріям військовослужбовців проводиться після закінчення встановлених строків носіння раніше отриманих речей.

Згідно з п. 4 розділу ІІІ Інструкції №232 військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Відповідно до абз. 1 п. 236 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення), з військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, перед їх звільненням проводиться бесіда з питань звільнення.

Пунктом 242 Положення передбачено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Абзацом третім пункту 242 Положення встановлено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

При цьому, суд зазначає, що спеціальним законодавством України не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17.07.2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

З врахуванням вищевикладеного суд зазначає, що при вирішенні питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку необхідним є застосування норми трудового законодавства.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній на час звільнення позивача, далі - КЗпП), власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як встановлено судом під час розгляду справи, позивача було звільнено з військової служби наказом від 30.08.2018 року №25-РС та наказом від 31.08.2018 року №182 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, згідно виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 сформованої АТ КБ «ПриватБанк» від 28.01.2020 року компенсацію за речове майно було виплачено лише 04.04.2019 року.

Представником відповідача вказано, що виплата компенсацію за неотримане речове майно має особливий характер, бо не входить до складу грошового забезпечення і не підлягає виплаті до звільнення, з огляду на що компенсація за не отримане речове майно не входить до грошового забезпечення військовослужбовця, а право на її отримання виникає у разі звільнення зі служби, відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні.

З приводу вищенаведених доводів представника відповідача суд зазначає, що останні не можуть вважатися обґрунтованими та доведеними, оскільки відповідно до положень вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно» грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби за заявою (рапортом) особи на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації.

Відтак, враховуючи встановлені судом обставини, наявні підстави вважати, що виплата позивачу належної суми компенсації за неотримане речове майно було здійснено відповідачем не у день виключення із списків особової частини, тобто з порушенням строків виплати, що свідчить про допущення відповідачем саме протиправних дій в частині затримки виплати компенсації за неотримане речове майно позивачу при звільненні.

Відтак, наявні підстави для задоволення позовних вимог позивача в цій частині та визнання протиправними дій військової частини А1451 в частині затримки виплати затримки виплати компенсації за речове майно.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав з метою належного та повного захисту прав позивача зобов`язати військову частину А 1451 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за неотримань речове майно, тобто за період з 01.09.2018 року по 04.04.2019 року.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших витрат позивачем не надано.

Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 97 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини А 1451 (вул. Дерев`янка, буд. 3,м. Харків,61103) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність відповідача військової частини А1451 щодо несвоєчасної виплати ОСОБА_1 компенсації за не отримане речове майно.

Зобов`язати військову частину А1451 виплатити ОСОБА_1 середній заробіток виходячи з останнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку за не отримане речове майно ті період з 01.04.2018 року по 04.04.2019 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26 березня 2020 року.

Суддя Бідонько А.В.