Рішення № 88427972, 25.03.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 березня 2020 року м. Рівне №460/3525/19Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "БУД-ТОРГ-СЕРВІС" доГоловного управління ДПС у м.Києві, Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "БУД-ТОРГ-СЕРВІС" (далі – ПП "БУД-ТОРГ-СЕРВІС") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1216376/36157095 від 09.07.2019 та зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну позивача № 2 від 22.04.2019.

В обґрунтування таких вимог позивач зазначав, що оскаржуване рішення про відмову у реєстрації податкової накладної прийняте відповідачем з порушенням норм чинного законодавства. Зокрема наголошував, що подана на реєстрацію податкова накладна №2 від 22.04.2019 була зупинена квитанцією від 14.05.2019 з підстав її відповідності вимогам пп.1.6 п.1 "Критеріїв ризиковості платника податку". 09.07.2019 головою комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації Тименком С.І. (Головне управління ДФС у м.Києві) було прийнято спірне рішення про відмову у реєстрації податкової накладної. Однак з скрін-шоту свого електронного кабінету позивач дізнався, що таке рішення прийняте Головним управлінням ДПС у Рівненькій області. Вказав, що повідомленням щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій за зупиненими податковими накладними позивач обґрунтував подання всіх необхідних первинних документів для підтвердження реальності здійснення операцій за зупиненою податковою накладною №2 від 22.04.2019. Вважав, що контролюючим органом порушено як принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, так і норми п.13 Порядку про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 21.02.2018 №117, оскільки ним не зазначено конкретного критерію ризиковості платника податку. Таким чином, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 26.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду. У задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження - відмовлено. Розгляд справи вирішено провести за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 21.12.2019 о 09:30 год.

Також вказаною ухвалою у відповідачів витребовувалися докази на підтвердження прийняття оскаржуваного рішення №1216376/36157095 від 09.07.2019 контролюючим органом регіонального рівня - Головним управлінням ДФС у Рівненській області; - належним чином засвідчену копію наказу, яким Тименко С.І. призначено головою комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації.

12.12.2019 представником відповідачів подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечував проти задоволення позовних вимог. Зазначив, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної податковим органом було чітко зазначено критерії оцінки ступеня ризику, які зумовили зупинення реєстрації податкової накладної, а рішення комісії є обґрунтованим, оскільки платником податків не надано всіх необхідних документів, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковою накладною, у реєстрації якої було відмовлено. Просив повністю відмовити у задоволенні позову (т.1 а.с.105-106).

21.12.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначав, що заперечення та мотиви відповідачів щодо відмови у позові є необґрунтованими. Повторно наголошував на тому, що реєстрацію податкової накладної було зупинено з підстав, які не передбачені законодавством, а також на тому, що позивачем надано вичерпний перелік документів, у яких відсутні дефекти форми, змісту або походження та які підтверджують реальність господарської операції за сформованою податковою накладною (т.1 а.с.110-112).

Ухвалою суду від 21.12.2019 у відповідачів повторно витребувано у строк до 20.01.2020: докази на підтвердження прийняття оскаржуваного рішення №1216376/36157095 від 09.07.2019 контролюючим органом регіонального рівня - Головним управлінням ДФС у Рівненській області; - належним чином засвідчену копію наказу, яким Тименко С.І. призначено головою комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації. Підготовче судове засідання в адміністративній справі №460/3525/19 - відкладено до 20.01.2020 до 10:15 год.

Ухвалою суду від 27.12.2019 підготовче судове засідання в адміністративній справі №460/3525/19 відкладено до 27.01.2020 до 10:15 год., у зв`язку з відрядженням головуючого судді у справі.

Ухвалою суду від 27.01.2020 підготовче засідання в адміністративній справі №460/3525/19 відкладено до 17.02.2020 до 14:30 год.

17.02.2020 судове засідання не відбулося у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності головуючого судді по справі.

Ухвалою суду від 18.02.2020 залучено Головне управління ДПС у м. Києві до участі в адміністративній справі №460/3525/19 як співвідповідача. Підготовче судове засідання у справі відкладено до 27.02.2020 до 10:00 год.

Крім того, 18.02.2020 судом постановлено ухвалу, якою допущено процесуальне правонаступництво відповідачів у справі №460/3525/19. Замінено відповідача у справі №460/3525/19 - Головне управління ДФС у Рівненській області на Головне управління ДПС у Рівненській області. Замінено відповідача у справі №460/3525/19 - Державну фіскальну службу України на Державну податкову службу України.

Ухвалою суду від 27.02.2020 закрито підготовче провадження у справі №460/3525/19 та розпочато розгляд справи по суті. Подальший розгляд справи №460/3525/19 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.

16.03.2020 Головним управлінням ДПС у м.Києві подано відзив на адміністративний позов, у якому він заперечував проти задоволення позовних вимог. Вказував на обґрунтування своєї позиції, що на момент прийняття оспорюваного рішення комісія Головного управління ДПС у м.Києві керувалась вимогами постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних " від 21.02.2018 №117, а тому спірне рішення є законним. З покликанням на рішення Верховного Суду від 09.12.2020 у справі №520/12050/18, зазначав, що будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції. За наведеного, податковий орган просив у задоволенні позову відмовити повністю. Також у поданому відзиві Головне управління ДПС у м.Києві просило проводити підготовче судове засідання та подальші судові засідання в режимі відеоконференції. Враховуючи, що підготовче провадження у справі закрито, а розгляд справи вирішено здійснювати у порядку письмового провадження таке клопотання є безпідставним та судом не розглядається (т.2 а.с.14-24).

З огляду на те, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю, з огляду на наступне.

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що ПП "БУД-ТОРГ-СЕРВІС" зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 07.10.2008, код ЄДРПОУ 36157095, перебуває на обліку, як платник податків в органі державної податкової служби з 09.10.2008 за № 1199, є платником податку на додану вартість та здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 41.20 - Будівництво житлових і нежитлових будівель. Господарська діяльність з будівництва об`єктів архітектури здійснюється на підставі ліцензії від 14.11.2018 № 68-Л (т.1 а.с.11-12).

При цьому, в ході судового розгляду судом також встановлено, що ПП "БУД-ТОРГ-СЕРВІС" до листопада 2018 року перебувало на обліку як платник податків в Головному управлінні ДФС у Хмельницькій області, у період з листопада 2018 року по квітень 2019 року – в Головному управлінні ДФС у Рівненській області та з 04.04.2019 стало на облік до Головного управління ДФС у м. Києві (а.с.138-143).

11.03.2019 між ПП "БУД-ТОРГ-СЕРВІС" (далі – Підрядник) та АТ "Укртранснафта" (далі – Замовник) укладений договір на виконання робіт (підряду) з використанням власних матеріально-технічних засобів підрядника (без авансу) №22/118 з відповідними додатками (т.1 а.с.13-34; далі – Договір підряду).

Згідно з положеннями п.1.1.-1.4. Договору підряду Замовник доручає, а Підрядник забезпечує, відповідно до дефектного акта і умов цього Договору, виконання робіт: "Ремонт автозаправного пункту з влаштуванням майданчика для розміщення технологічного обладнання НПС "Чижівка" в с.Чижівка Новоград-Волинського р-ну Житомирської області ДСТУ Б Д.1.1-1:2013" відповідно до коду ДК 021:2015 - 45220000-5 (Інженерні та будівельні роботи.

Підрядник зобов`язується своїми силами та з використанням власних матеріально- технічних засобів виконувати роботи, що обумовлені в Договорі та визначені дефектним актом (Додаток №1). Підрядник має право залучати до виконання Договору третіх осіб - субпідрядників.

Місцезнаходження та назва об`єкту, на якому проводитимуться роботи: Україна, 11725, НПС "Чижівка", с.Чижівка Новоград-Волинського р-ну Житомирської області.

Склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання Підряднику, визначені дефектним актом (Додаток №1), який є невід`ємною частиною Договору.

Пунктами 2.1 та 2.4 Договору підряду визначено, що договірна ціна є твердою та визначається на основі твердого кошторису, що є невід`ємною частиною Договору (Додаток № 2) і становить: без ПДВ 1398500,00 грн., ПДВ 279700,00 грн. Разом з ПДВ - 1678 200,00 грн.

Виконання Договору підряду позивачем підтверджується довідкою від 22.04.2019 про вартість виконаних будівельних робіт та втрати за квітень 2019 року на загальну суму 383955,78 грн., у т.ч. 63992,63 грн. ПДВ; актом № 1 від 22.04.2019 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2019 року з підсумковою відомістю ресурсів і розрахунком загальновиробничих витрат до Акту КБ-2в (т.1 а.с.35-41).

Оплата АТ "Укртранснафта" за Договором підряду в сумі 383955,78 грн. підтверджується рахунком на оплату №12 від 22.04.2019, платіжним дорученням №0000020666 від 02.05.2019 та заключною випискою Приватбанку за період з 02.05.2019 по 02.05.2019 (т.1 а.с.42-44).

При цьому, стороною позивача пояснено та відповідачами не спростовано, що оскільки роботи ПП "БУД-ТОРГ-СЕРВІС" виконувалися власними трудовими ресурсами, на будівельному майданчику Замовника, то необхідності використовувати для зберігання будівельних матеріалів складські приміщення не було.

Також судом встановлено, що для виконання робіт по Договору підряду ПП "БУД-ТОРГ-СЕРВІС" придбавалися будівельні матеріали у ТОВ "ІНТЕР-СПЕЦМОНТАЖ", ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ІНТЕР БУД", ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПЕРСПЕКТИВА-1", що підтверджується відповідними договорами, видатковими накладними та платіжними дорученнями (т.1 а.с.45-64).

Крім того, для виконання Договору підряду позивачем було сплачено ДП "БЕТОН ЦЕНТР" ТОВ "УКР ІННОВАЦІЇ" за бетон згідно видаткових накладних №РН-0000261 від 06.04.2019 на суму 19200,00 грн., у т.ч. 3200,00 грн. ПДВ та № РН-0000267 від 10.04.2019 на суму 71525,00 грн., у т.ч. 11920,83 грн. ПДВ. Оплата позивачем проведена згідно з платіжним дорученням № 109 від 29.03.2019 на суму 89450,0 грн.

Послуги трактора та ЗІЛ 130 позивачу надавались ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується актом №1 виконання робіт від 11.04.2019 на суму 14950,00 грн. Оплата проведена згідно з платіжним дорученням № 33 від 19.04.2019р. на суму 14 950,00грн. (т.1 а.с.65-69).

22.04.2019 позивачем складено та надіслано до контролюючого органу (в електронному вигляді) податкову накладну №2 на суму 383955,78 грн. (т.1 а.с.70) для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄДРПН).

14.05.2019 податковим органом сформовано квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної №2 від 22.04.2019, з реєстраційним номером документу: 9099581171. У такій квитанції вказано, що відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 22.04.2019 №2 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 "Критеріїв ризиковості платника податку". Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1 а.с.71,76).

З огляду на наведене, позивачем було надано контролюючому органу повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій за зупиненими податковими накладними, в якому він пояснив факт виконання робіт для АТ "Укртранснафта" та вказав про надання ним копій первинних документів у повному обсязі, факт отримання яких контролюючим органом не заперечувався (а.с.74-75).

09.07.2019 Комісією Головного управління ДФС у м.Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення №1216376/36157095, яким платнику податків відмовлено у реєстрації податкової накладної №2 від 22.04.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підставою зазначено ненадання платником податку копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити) (т.1 а.с.72).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, доказам, наявним у справі, суд зазначає наступне.

Насамперед, вирішуючи спір по суті, суд виходить з того, що предметом його розгляду є питання дослідження правомірності дій податкового органу щодо зупинення реєстрації податкової накладної, зокрема, щодо відповідності таких дій приписам п.201.16. ст.201 ПК України та порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а також наявність підстав для прийняття відповідного оскаржуваного рішення, без з`ясування питань, які не відносяться до предмета та обґрунтування заявленого адміністративного позову, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.12.2018 у справі №813/3731/17.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу спірного рішення на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд виходить з такого.

Відповідно до п.187.1. ст.187 Податкового кодексу України (далі – ПК України) датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відтак, після настання однієї із подій, у платника податків виникає обов`язок оформити податкову накладну та подати її на реєстрацію.

Судом встановлено, що за результатами господарської операції по виконанню договору позивачем сформовано податкову накладну №2 від 22.04.2019 та подано на реєстрацію.

За правилами п.185.1 ст.185 ПК України, операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

При цьому, згідно з п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, саме на дату виникнення податкових зобов`язань та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг, платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

У відповідності до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" (далі – Порядок №1246) податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Відповідно до п.12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування: реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами: відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку №1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

З наведених норм слідує, що законодавець встановлює перелік обов`язкової для фіксації в рамках квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної інформації. Без деталізації такого роду інформації відповідна квитанція не може вважатися належним чином оформленою.

При цьому, квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної повинна фіксувати: 1) порядковий номер та дату складення податкової накладної; 2) конкретний критерій або ж критерії, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної; 3) пропозицію про надання платником податків пояснень та/або перелік конкретних документів, що є достатніми для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної.

Положеннями п.201.16 ст.201 ПК України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" №117 від 21.02.2018 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – Порядок №117; чинний на час складення податкової накладної, її зупинення та прийняття оскаржуваного рішення).

Згідно з п.5 Порядку №117 податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

При цьому, відповідно до п.10 Порядку №117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Відповідно до вимог п.12, 13 Порядку №117, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно з приписами п.14 Порядку №117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Пунктом 15 Порядку №117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Згідно з вимогами п.18-20 Порядку №117 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до вимог п.21 Порядку №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначена Порядком №117 (додаток 2 до Порядку).

Форма такого рішення передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкресленими, тобто конкретно вказані.

Як встановлено судом, оскаржуване в межах даної справи рішення було прийняте Комісією Головного управління ДФС у м.Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації.

В такому рішенні зазначено, що позивачем не надано копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

При цьому, вказано про те, що документи, які не надано слід підкреслити, однак жодних підкреслень оскаржуване рішення не містить

Разом з тим, як встановлено судом, позивачем направлено відповідачу усі наявні у нього первинні документи на підтвердження реальності здійснення операцій по податковій накладній, реєстрацію якої зупинено.

В порушення наведених вимог законодавства, в оскаржуваному рішенні не зазначено, які саме із наданих документів складені з порушенням законодавства та норми якого саме закону порушено, або яких конкретно документів не вистачає.

У рішенні також не обґрунтовано причини неприйняття до уваги поданих позивачем документів.

Крім того, зі змісту квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкових накладних критеріям ризиковості платника податку, визначених пп.1.6 п.1 "Критеріїв ризиковості платника податку".

Проте, на день розгляду даної адміністративної справи критерії ризиковості платників податків існують виключно у вигляді листа ДФС України. Вказані Критерії ризиковості платника податку не затверджено нормативним актом ДФС України та не погоджено Міністерством фінансів України, що суперечить вимогам п.10 Порядку №117.

Наявний на офіційному веб-порталі Верховної Ради України (https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v2601201-19) лист Міністерства фінансів України від 06.08.2019 №26010-06-5/20111, згідно якого Міністерство фінансів України погоджує Критерії ризиковості платника податку, Критерії ризиковості здійснення операцій та Перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, надіслані листом Державної фіскальної служби України від 05.08.2019 №2063/4/99-99-29-01-01-13, суд не може вважати належним доказом погодження Міністерством фінансів України Критеріїв ризиковості платника податку, оскільки з вказаного листа неможливо встановити, що він стосується саме Критеріїв ризиковості платника податку, викладених в листі ДПС України від 07.08.2019 №1962/99-99-29-01-01.

Зворотного відповідачами суду не повідомлено, а судом самостійно не встановлено.

Так само, наявний на офіційному веб-порталі Верховної Ради України (https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v2601201-18) лист Міністерства фінансів України від 31.10.2018 №26010-06-5/28170, згідно якого Міністерство фінансів України погоджує критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій, надіслані листом Державної фіскальної служби України від 29.10.2018 №3104/4/99-99-07-05-04-13, за умови, що вони будуть переглянуті протягом місяця, суд вважає неналежним доказом погодження Міністерством фінансів України Критеріїв ризиковості платника податку, оскільки з вказаного листа неможливо встановити, що він стосується Критеріїв ризиковості платника податку, викладених в листі ДФС України від 05.11.2018 №4065/99-99-07-05-04-18. Пунктом 10 Порядку №117 передбачено право Мінфіну або погодити, або надіслати ДФС на доопрацювання надіслані на погодження Критерії ризиковості платника податку, при цьому не передбачено право Мінфіну погоджувати такі критерії з умовами.

Тобто, доказів дотримання ДФС умов погодження Мінфіном Критеріїв ризиковості платника податку матеріали справи не містять.

З огляду на відсутність державної реєстрації, вказані листи не можуть вважатись актами управління довгострокового та неодноразового застосування, які встановлюють, змінюють або припиняють загальні правила регулювання однотипних відносин щодо широкого кола осіб, а тому мають виключно інформативно-рекомендаційний характер.

Більше того, листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні ст.117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до ст.7 КАС України.

Висновок аналогічного характеру викладений в постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №822/1878/18.

Суд наголошує, що головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Отже, контролюючим органом грубо порушено не тільки принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, а і норми п.13 Порядку №117, оскільки ним не зазначено у квитанції конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі якого здійснено зупинення реєстрації такої податкової накладної.

Такий висновок суду базується на тому, що контролюючим органом у квитанції зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної критерію ризиковості, визначеного у пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку, які не є нормативно-правовим актом. Натомість, як принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, так і положення п.13 Порядку №117 вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

Також, слід зазначити, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної в обов`язковому порядку зазначається не лише сам критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, а й вказується розрахований показник за кожним критерієм, якому відповідає платник податку.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної даних про розрахунковий показник критерія (їв) ризиковості платника податку немає.

Верховний Суд у постанові від 23.10.2018 у справі №822/1817/18 зазначив, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт відповідних Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Більше того, суд зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2019 у справі №826/12108/18, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019, визнані протиправними та нечинними п. 10, п. 20, п. 21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 21 лютого 2018 р. "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних".

Крім того, відповідачем також не надано суду ані самого протоколу засідання Комісії, ані переліку платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, ані матеріалів, на підставі яких платника податків віднесено до такого переліку.

Тобто, в даному випадку судом встановлено, що податковим органом порушено законодавство при прийнятті рішення про зупинення реєстрації податкової накладної, що є передумовою прийняття безпідставного рішення про відмову в її реєстрації.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що факт зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (придбання товарів/послуг або отримання коштів), що підтверджується тільки первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Разом з тим, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії. Висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи, контролюючим органом зазначених вище принципів при прийнятті рішення про відмову в реєстрації податкової накладної дотримано не було.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про протиправність спірного рішення Комісії Головного управління ДФС у м.Києві (правонаступник - Головне управління ДПС в м.Києві), яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації та необхідність скасування такого рішення.

Щодо позовних вимог про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає таке.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права.

Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них.

Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

У судовому рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Олссон проти Швеції" від 24.03.1988 (скарга №10465/83) зазначено, що серед вимог, які суд визначив як такі, що випливають з фрази "передбачено законом" є наступні: будь-яка норма не може вважатися "законом", якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію; фраза "передбачено законом" не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципу верховенства права. У внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічної влади у здійснення прав; закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання влади. Крім того, згідно п. 65 вказаного рішення Суду, втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Також Європейський суд з прав людини вказує, що у відповідності зі сформованою практикою Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті. При визначенні того, чи є втручання "необхідним у демократичному суспільстві", Суд враховує, що за державами - учасницями Конвенції залишається певна свобода розсуду.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне зазначити, що запорукою правильного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов`язаний відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Європейський суд з прав людини у п.50 рішення від 13.01.2011 у справі "Чуйкіна проти України" (заява №28924/04) констатував: "що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп.28, 36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Відповідно до змісту ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Водночас, згідно з приписами ст.245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З системного аналізу вказаних норм КАС України можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За вказаних обставин, в контексті наведених норм, суд вважає, що для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Суд також враховує, що рішення суду має бути не тільки законним та обґрунтованим, воно повинно бути ще й ефективним у захисті порушених прав, свобод та інтересів. А тому, вважає, що покладання на Державну податкову службу України обов`язку зареєструвати податкову накладну позивача не вважатиметься втручанням у її дискреційні повноваження.

На підставі зазначеного, а також з огляду на ту обставину, що відповідачами будь-які підставні та правомірні зауваження до поданих позивачем документів не висловлено, суд уважає, що порушені права позивача підлягають захисту, як шляхом визнання протиправним спірного рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, так і шляхом зобов`язання зареєструвати вказану вище податкову накладну.

Підсумовуючи викладене в його сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позивача в повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів: Головного управління ДПС у м.Києві та Державної податкової служби України судові витрати у вигляді сплаченого ним судового збору у розмірі 1921,00 грн.

При цьому, суд зауважує, що відповідно приписів до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Оригінал платіжного доручення про сплату судового збору від 15.11.2019 №261 у сумі 3842,00 грн. знаходиться у матеріалах справи (а.с.4).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Приватного підприємства "БУД-ТОРГ-СЕРВІС" (вул. Крутий Узвіз, буд. 6/2, літера "А", м. Київ, 01004, код ЄДРПОУ 36157095 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267), Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, 12,м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 43142449), Державної податкової служби України (Львівська пл., 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у м.Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 09.07.2019 №1216376/36157095 про відмову в реєстрації податкової накладної від 22.04.2019 №2, складеної Приватним підприємством "БУД-ТОРГ-СЕРВІС".

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 22.04.2019 №2, складену Приватним підприємством "БУД-ТОРГ-СЕРВІС".

Стягнути на користь Приватного підприємства "БУД-ТОРГ-СЕРВІС" за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у м.Києві судовий збір у сумі 960,50 грн.

Стягнути на користь Приватного підприємства "БУД-ТОРГ-СЕРВІС" за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Державної податкової служби України судовий збір у сумі 960,50 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 25 березня 2020 року.

Суддя Борискін С.А.