Рішення № 88427908, 16.03.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 березня 2020 року м. Рівне №817/2166/16

Рівненський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Дорошенко Н.О., судді Дудар О.М. Махаринця Д.Є. , за участю секретаря судового засідання Янчар О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Топольський В.М.,

відповідачів: представник Білера І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доПрокуратура Рівненської області Офіс Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) в грудні 2016 року звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Генеральної прокуратури України, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ від 07.11.2016 № 26-дк «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»; поновити його на посаді керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.11.2016 по день постановлення рішення у справі.

Обґрунтовуючи протиправність оскарженого наказу, позивач зазначив, що прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав, визначених у частині першій статті 43 Закону України «Про прокуратуру». Види дисциплінарних стягнень наведено в частині першій статті 49 вказаного Закону, одним із яких є звільнення з посади в органах прокуратури. Вказав, що відповідачем до наказу про звільнення ОСОБА_1 з органів прокуратури внесено дії, за які ОСОБА_1 повідомлено про підозру, тобто інкримінуються кримінально карані діяння, відповідальність за які встановлена Кримінальним кодексом України, та проводиться досудове розслідування.

Отже, у разі закінчення досудового розслідування, направлення обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.2 ст.365, ч. 4 ст. 368 КК України до суду та постановлення обвинувального вироку, він понесе кримінальну відповідальність за діяння, за які його вже притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Покликаючись до статей 61, 62 Конституції України, позивач вважає, що посадовими особами Генеральної прокуратури України не дотримано законодавчо встановленої процедури накладення дисциплінарного стягнення, що призвело до винесення явно незаконного та необґрунтованого наказу.

Ухвалою від 08.12.2016 відкрито провадження у справі.

Ухвалою від 09.02.2017 залучено до участі у справі другого відповідача Прокуратуру Рівненської області.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.12.2017, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018, позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України № 26 дк від 07.11.2016 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" щодо звільнення ОСОБА_1 з посади керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області та з органів прокуратури з позбавленням класного чину "радник юстиції", присвоєного наказом Генерального прокурора України від 19.08.2015 № 566к.

Поновлено ОСОБА_1 у органах прокуратури на посаді керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області з 08.11.2016.

Стягнуто з Прокуратури Рівненської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.11.2016 по 14.12.2017 на суму 207793 (двісті сім тисяч сімсот дев`яносто три) грн. 88 коп. (без урахування податків та обов`язкових платежів).

Звернуто до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області з 08.11.2016 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 16444 (шістнадцять тисяч чотириста сорок чотири) грн. 09 коп.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.11.2019 постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 скасовано. Адміністративну справу направлено на новий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду.

Суд касаційної інстанції вказав на необхідність під час нового розгляду справи судом першої інстанції дослідити питання, чи розповсюджуються вимоги наказу прокуратури Рівненської області від 22.01.2016 № 15 на позивача, чи повідомляв позивач прокурора Рівненської області та відділ роботи з кадрами прокуратури області про застосування ним 03.06.2016 зброї. Та після встановлення цих обставин надати оцінку чи є ця дія такою, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та/або систематичним (два і більше разів протягом одного року) або одноразовим грубим порушенням правил прокурорської етики.

Адміністративна справа надійшла до Рівненського окружного адміністративного суду 03.12.2019. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду судді Дорошенко Н.О.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду у складі судді Дорошенко Н.О. від 09.12.2019 адміністративну справу прийнято до провадження.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 10.12.2019 визначено склад колегії суддів: Дорошенко Н.О. – головуючий суддя, судді Махаринець Д.Є., Нор У.М.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.12.2019 призначено у справі підготовче засідання.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2019 у зв`язку з відсутністю судді Махаринця Д.Є. визначено склад колегії суддів: Дорошенко Н.О. - головуючий суддя, судді Нор У.М., Дудар О.М.

У підготовчому засіданні 23.12.2019 оголошено перерву до 27.01.2020.

Підготовче засідання 27.01.2020 відкладено до 28.01.2020.

Ухвалою суду від 28.01.2020 відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог.

Протокольними ухвалами, постановленими у підготовчому засіданні 28.01.2020, задоволено клопотання позивача про заміну відповідача, замінено відповідача Генеральна прокуратура України правонаступником - Офіс Генерального прокурора; задоволено клопотання позивача про виклик в судове засідання свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; витребувано додаткові докази; встановлено строк для подання відповіді на відзив та заперечення; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.02.2020.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2020 у зв`язку з відсутністю члена судової колегії судді Нор У.М., визначено склад колегії суддів: Дорошенко Н.О. – головуючий суддя, судді Дудар О.М., Махаринець Д.Є.

Відповідачі позову не визнали з підстав, наведених у відзивах на позовну заяву.

Відповідач Офіс Генерального прокурора у відзиві (а.с.56-62 т.5) проти позову заперечив повністю, зазначивши, що виданню оскарженого наказу передувало проведення прокуратурою Рівненської області службового розслідування з приводу затримання 12.09.2016 Головною військовою прокуратурою Генеральної прокуратури України керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області ОСОБА_1 , якому в ході досудового розслідування кримінального правопорушення повідомлено про підозру за ч.2 ст.365, ч.3 ст.368 КК України. Підставою для проведення службового розслідування стало викриття Генеральною прокуратурою України спільно зі Службою безпеки України в Рівненській області учасників організованого злочинного угрупування, до складу якого входили працівники органів прокуратури Рівненської області, що займались незаконним видобутком та реалізацією бурштину. Під час службового розслідування, незалежно від доведення вини у вчиненні злочину, встановлено достатні дані, які свідчать про грубе порушення ОСОБА_1 вимог Закону України «Про прокуратуру», правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, а також у чесності та непідкупності органів прокуратури і є несумісним з подальшим перебуванням на роботі в органах прокуратури.

Встановлено, що ОСОБА_1 03.06.2016 під час виїзду разом з колишнім заступником прокурора Рівненської області ОСОБА_3 та іншими працівниками прокуратури області до міста Олевська Житомирської області для проведення слідчих дій у кримінальному провадженні обшуку складських приміщень підприємця ОСОБА_4 , своїми непрофесійними діями, неналежною поведінкою спровокував конфліктну ситуацію із близькими родичами та знайомими останнього, у ході якого застосував зброю.

Також встановлено, що вказаний виїзд до іншої області ОСОБА_1 здійснив без додержання положень наказу Генерального прокурора України від 24.04.2015 № 55 «Про порядок виїзду працівників органів прокуратури України та Національної академії прокуратури України у службові відрядження у межах України».

Крім того, ОСОБА_1 допущено порушення п.1.1 наказу прокурора Рівненської області від 22.01.2016 № 15 щодо невідкладного повідомлення прокурора області та відділу роботи з кадрами прокуратури області про застосування працівником органів прокуратури зброї, оскільки ні 03.06.2016, ні в подальшому ОСОБА_1 як керівником Сарненської прокуратури такого повідомлення не здійснено.

Відповідач зазначив, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, хоча й прийнято у тому числі на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження, розпочатого відносно ОСОБА_1 , ґрунтується на самостійних правових підставах та доказах, отриманих в ході службового розслідування. Вважає, що наведені обставини засвідчують, що наказ Генерального прокурора України про звільнення позивача з посади керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області та з органів прокуратури з позбавленням класного чину «радник юстиції» видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За таких обставин просив відмовити в позові повністю за безпідставністю вимог.

Відповідач Прокуратура Рівненської області у відзиві (а.с.21-31 т.5), серед іншого, зазначив, що під час службового розслідування комісією встановлено ряд фактів щодо неналежного виконання ОСОБА_1 своїх службових обов`язків та неналежну поведінку і провокування конфліктної ситуації під час проведення слідчих дій у кримінальному провадженні та затриманні осіб 03.06.2016, тобто порушення правил прокурорської етики, а також недотримання вимог п.1.1 наказу прокурора області № 15 від 22.01.2016 в частині повідомлення прокурора області та відділ роботи з кадрами про застосування зброї. Встановлені комісією в ході дисциплінарного провадження факти і з`ясовані обставини мають значення тільки для прийняття рішення в межах дисциплінарного провадження та жодним чином не свідчать про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінальних правопорушень. Враховуючи, що комісією при проведенні службового розслідування встановлено, що дії ОСОБА_1 суперечать вимогам чинного законодавства щодо працівника прокуратури, вважає, що оскаржений наказ виданий Генеральним прокурором України обґрунтовано, своєчасно та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. З наведених підстав просив у позові відмовити повністю за безпідставністю вимог.

Позивач подав відповідь на відзив Офісу Генерального прокурора (а.с.111-115 т.5), в якому зазначив, що представником відповідача безпідставно досліджуються всі три питання, які ніби-то слугували підставою його незаконного звільнення. Покликаючись до пунктів 59, 63 постанови Верховного Суду від 20.11.2019 у даній справі, позивач вказав, що Верховний Суд погоджується із висновком судів попередній інстанцій, що факти та обставини, які є предметом розслідування у кримінальному провадженні від 18.04.2016 № 42016000000001053, в межах якого йому безпідставно повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 365, частиною четвертою статті 368 Кримінального кодексу України, не можуть бути підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Усна вказівка про проведення слідчих дій, які потребують виїзду в іншу область, не потребують оформлення відрядження, відповідно до вимог наказу ГУП від 24 квітня 2015 року № 55, оскільки вказаним наказом не передбачений порядок оформлення відрядження щодо проведення слідчих дій на виконання вказівки керівництва.

Окрім цього, позивач вказав, що за змістом п.1.1 наказу прокурора Рівненської області № 15 від 22.01.2016 з питань кадрового забезпечення та внутрішньої безпеки не зрозуміло, як місцевий прокурор може повідомляти про скоєння підпорядкованими прокурорсько-слідчими працівниками ганебних вчинків, якщо відповідно до ст.17 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції від 01.01.2016) у нього у підпорядкуванні таких працівників немає; також в наказі зазначено, що повідомляти потрібно «про зброї та її застосування», однак про яку саме зброю йде мова в наказі, не зрозуміло. Перед словами «про зброї та її застосування» також зазначено, що потрібно повідомляти про «втрати службових документів та посвідчень», можливо автор цього наказу і мав на увазі, що потрібно повідомляти саме про втрату службової зброї та її застосування, як це передбачено наказом Генерального прокурора України від 03.09.2014 № 2075ц «Про затвердження Положення про порядок видачі, зберігання та використання відомчої вогнепальної зброї та боєприпасів до неї в органах прокуратури України» (який діяв до 20.11.2017), яким передбачено, що про кожен факт застосування, а також у разі втрати з будь-яких причин вогнепальної зброї або боєприпасів до неї, працівник негайно доповідає керівнику відповідної прокуратури та інформує територіальний орган внутрішніх справ.

Позивач ствердив, що про використання ним пристрою для відстрілу гумових куль марки «Форт 12Р», належного відповідно до дозволу УПД ГУНП в Рівненській області від 25.05.2016 № 970835, він в той же день 03.06.2016 повідомив прокурора Рівненської області ОСОБА_2 , а керуючий заступник прокурора області ОСОБА_3 був присутнім на місці події та також про вказані події повідомив прокурора області. Вказані особи під час службового розслідування допитані не були.

Таким чином, позивач вказав, що за результатом службового розслідування стосовно нього не встановлено жодного достовірного факту вчинення дисциплінарного проступку, такого, що свідчить про грубе порушення ним вимог Закону України «Про прокуратуру», правил прокурорської етики. Зауважив, що якщо припустити доведеність вчинення ним дисциплінарних проступків, таких як порушення порядку виїзду у службові відрядження та порядку використання прокурорами зброї, то воно не є співмірним застосування такого виду дисциплінарного стягнення, як звільнення з посади. На час видачі наказу про звільнення та на даний час не існує вироку суду, яким би позивача визнали винним у вчиненні злочинів, за що передбачена кримінальна відповідальність. За таких обставин просив задовольнити вимоги, викладені в позовній заяві.

Також позивач подав відповідь на відзив Прокуратури Рівненської області (а.с.73-81 т.5), в якому, окрім аргументів, наведених у відповіді на відзив Офісу Генерального прокурора, також зазначив, що при проведенні службової перевірки не з`ясовано обставин події, у зв`язку з якою проводилась перевірка (час, місце, спосіб, наслідки тощо), та не проведено незалежного дослідження фактичних обставин; комісія обмежилась викладом обставин, які були розміщені у повідомленні про підозру, в Інтернет-публікаціях та протоколах допитів фігурантів кримінального провадження. При цьому, не взято до уваги пояснення ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які повністю спростовують його неналежну поведінку і провокування конфліктної ситуації під час проведення слідчих дій у кримінальному провадженні та затриманні осіб 03.06.2016, а також недотримання вимог пп.1.1, 1.2 наказу ГПУ № 55 від 24.04.2015, а також конкретно зазначають, що виїзд у м. Олевськ та проведення обшуку на підставі вказівки старшого прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні ОСОБА_3 .

Позивач зауважив, що у висновку службової перевірки не зазначено про наявність у його діяннях ознак дисциплінарного проступку, адміністративного чи кримінального правопорушення, іншого ганебного вчинку, їх мотиви. Вказав, що під час службового розслідування з`ясуванню підлягали обставини вчинення ним кримінального правопорушення як працівником прокуратури, надавалася оцінка його діям, що фактично є предметом розслідування у кримінальному провадженні. За таких обставин просив задовольнити вимоги, викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні позивач та представник відповідачів повністю підтримали свої вимоги та заперечення з підстав, наведених ними в заявах по суті справи.

Заслухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, перевіривши їх дослідженими в судовому засіданні доказами, суд встановив та врахував такі фактичні обставини справи.

Матеріалами справи стверджено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах прокуратури Рівненської області з 19.06.2008. Наказом Генерального прокурора України №566к від 19.08.2015 ОСОБА_1 присвоєно в порядку заохочення класний чин радника юстиції. Наказом Генерального прокурора України № 766к від 08.12.2015 ОСОБА_1 призначений керівником Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області строком на п`ять років з 15.12.2015, будучи звільненим з посади прокурора Березнівського району Рівненської області (а.с.162-163,167 т.1, а.с.172 т.3).

Присягу працівника прокуратури прийняв 31.01.2011. З положеннями Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, схваленого Всеукраїнською конференцією працівників прокуратури 28.11.2012 та затвердженого наказом Генерального прокурора України від 28.12.2012 № 123, ознайомився 06.08.2013 та зобов`язувався неухильно додержуватись при виконанні своїх службових обов`язків та поза службою (а.с.164,165-166 т.1).

За час роботи в органах прокуратури області ОСОБА_1 неодноразово заохочувався прокурором області та Генеральним прокурором України. До дисциплінарної відповідальності не притягувався.

Суд встановив, що наказом Генерального прокурора України № 26дк від 07.11.2016 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», на підставі п.п. 5, 6 ч.1 ст.43 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014, абз. 1 ч.2 ст. 46-2 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991, ч.1 ст.8, п.6 ст.9, ст. ст. 10, 11 Дисциплінарного статуту прокуратури України та п. 10 Положення про класні чини працівників прокуратури України, за порушення вимог Закону України «Про прокуратуру», правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, звільнено ОСОБА_1 з посади керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області та з органів прокуратури з позбавленням класного чину «радник юстиції», присвоєного наказом Генерального прокурора України від 19.08.2015 №566к.

В наказі Генерального прокурора України № 26дк від 07.11.2016 зазначено, що Прокуратурою Рівненської області проведено службове розслідування з приводу затримання 12.09.2016 Головною військовою прокуратурою Генеральної прокуратури України керівника Сарненської місцевої прокуратури ОСОБА_1 .

Встановлено, що ОСОБА_1 03.06.2016 під час виїзду разом з колишнім заступником прокурора Рівненської області ОСОБА_3 та іншими працівниками прокуратури області до міста Олевська Житомирської області для проведення слідчих дій у кримінальному провадженні – обшуку складських приміщень підприємця ОСОБА_4 своїми непрофесійними діями, неналежною поведінкою спровокував конфліктну ситуацію із близькими родичами та знайомими останнього, у ході якої застосував зброю.

ОСОБА_1 12.09.2016 повідомлено про підозру за ч.2 ст.365, ч.4 ст.368 КК України в тому, що він 03.06.2016 під час указаного конфлікту умисно спричинив легкі тілесні ушкодження ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , у тому числі здійснивши в ОСОБА_10 постріл з пристрою для відстрілу патронів, споряджених гумовими кулями, - пістолета «Форт 12Р» та заподіявши йому цим пістолетом декілька ударів по голові, а в подальшому 04.06.2016 за попередньою змовою з ОСОБА_3 та не встановленою слідством особою одержав від ОСОБА_4 неправомірну вигоду в розмірі 40 тис. доларів США за непритягнення його та інших осіб до кримінальної відповідальності.

У ході службового розслідування також встановлено, що вказаний виїзд до іншої області ОСОБА_1 здійснив без додержання положень наказу Генерального прокурора України від 24.04.2015 № 55 «Про порядок виїзду працівників органів прокуратури України у службові відрядження у межах України» та в порушення вимог п. 1.1 наказу прокурора Рівненської області від 22.01.2016 № 15 керівництво про застосування ним зброї не повідомив.

Водночас ОСОБА_1 в анкеті доброчесності прокурора від 07.07.2016 умисно надав недостовірні відомості про те, що він сумлінно виконував обов`язки прокурора, неухильно дотримувався Присяги працівника прокуратури, а також не вчиняв дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, чесності та непідкупності органів прокуратури.

Зазначені події призвели до негативного суспільного резонансу, надходження обґрунтованих скарг ОСОБА_4 та інших осіб до центральних і місцевих правоохоронних органів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та завдали шкоди авторитету органів прокуратури України.

За таких обставин під час службового розслідування встановлені достатні дані, які свідчать про те, що ОСОБА_1 грубо порушив вимоги Закону України «Про прокуратуру», правила прокурорської етики, вчинив дії, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, а також у чесності та непідкупності органів прокуратури і є несумісним з подальшим перебуванням на роботі в органах прокуратури (а.с.5 т.1).

Вважаючи наказ Генерального прокурора України № 26дк від 07.11.2016 протиправним, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом про його скасування, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При перевірці правомірності оскарженого наказу суд враховує, що за правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КС України) провадження в адміністративних справах здійснюються відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України «Про прокуратуру» від 14.11.2014 №1697-VII (далі по тексту судового рішення – Закон №1697-VII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статей 3 та 4 Закону №1697-VII, повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами.

Згідно з п.3 ч.1 ст.9 Закону №1697-VII Генеральний прокурор України призначає прокурорів на адміністративні посади та звільняє їх з адміністративних посад у випадках та порядку, встановлених цим Законом.

Статтею 13 Закону №1697-VII визначені повноваження керівника місцевої прокуратури, відповідно до яких керівник місцевої прокуратури, зокрема:

1) представляє місцеву прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями;

2) організовує діяльність місцевої прокуратури;

4-2) контролює ведення та аналіз статистичних даних, організовує вивчення та узагальнення практики застосування законодавства, інформаційно-аналітичне забезпечення прокурорів з метою підвищення якості здійснення ними своїх функцій.

Відповідно до п.14 ч.1 ст.15 Закону №1697-VII прокурором органу прокуратури є: керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої).

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону №1697-VII прокурори здійснюють свої повноваження у межах, визначених законом, і підпорядковуються керівникам виключно в частині виконання письмових наказів адміністративного характеру, пов`язаних з організаційними питаннями діяльності прокурорів та органів прокуратури.

Адміністративне підпорядкування прокурорів не може бути підставою для обмеження або порушення незалежності прокурорів під час виконання ними своїх повноважень.

Згідно з ч.2 ст.17 Закону №1697-VII Генеральний прокурор України має право видавати письмові накази адміністративного характеру, що є обов`язковими до виконання всіма прокурорами.

Керівник регіональної прокуратури має право видавати письмові накази адміністративного характеру, що є обов`язковими до виконання першим заступником, заступниками, керівниками та заступниками керівників підрозділів, прокурорами відповідної регіональної прокуратури та керівниками місцевих прокуратур, розташованих у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної регіональної прокуратури.

Керівник місцевої прокуратури має право видавати письмові накази адміністративного характеру, що є обов`язковими до виконання його першим заступником, заступниками, керівниками та заступниками керівників підрозділів, прокурорами відповідної місцевої прокуратури.

Перші заступники та заступники керівників органів прокуратури відповідно до розподілу обов`язків мають право видавати письмові накази адміністративного характеру, що є обов`язковими до виконання підлеглими прокурорами відповідного органу прокуратури.

У відповідності до ч.3 ст. 17 Закону №1697-VII під час здійснення повноважень, пов`язаних з реалізацією функцій прокуратури, прокурори є незалежними, самостійно приймають рішення про порядок здійснення таких повноважень, керуючись при цьому положеннями закону, а також зобов`язані виконувати лише такі вказівки прокурора вищого рівня, що були надані з дотриманням вимог цієї статті.

Прокурори вищого рівня мають право давати вказівки прокурору нижчого рівня, погоджувати прийняття ним певних рішень та здійснювати інші дії, що безпосередньо стосуються реалізації цим прокурором функцій прокуратури, виключно в межах та порядку, визначених законом. Генеральний прокурор України має право давати вказівки будь-якому прокурору.

Прокурором вищого рівня є:

1) для прокурорів, керівників та заступників керівників підрозділів місцевої прокуратури - керівник місцевої прокуратури чи його перший заступник або заступник відповідно до розподілу обов`язків;

2) для прокурорів, керівників та заступників керівників підрозділів регіональної прокуратури - керівник регіональної прокуратури чи його перший заступник або заступник відповідно до розподілу обов`язків;

3) для керівника місцевої прокуратури, його першого заступника та заступників - керівник відповідної регіональної прокуратури чи його перший заступник або заступник відповідно до розподілу обов`язків;

4) для керівника регіональної прокуратури, його першого заступника та заступників, керівника та заступника керівника підрозділу, прокурора Генеральної прокуратури України - Генеральний прокурор України чи його перший заступник або заступник відповідно до розподілу обов`язків;

5) для першого заступника та заступника Генерального прокурора України - Генеральний прокурор України.

Відповідно до ч.4 ст.17 Закону №1697-VII накази адміністративного характеру, а також вказівки, що прямо стосуються реалізації прокурором функцій прокуратури, видані (віддані) в письмовій формі в межах повноважень, визначених законом, є обов`язковими до виконання відповідним прокурором.

Загальні права та обов`язки прокурора встановлені статтею 19 Закону №1697-VII, відповідно до положень якої прокурор зобов`язаний неухильно додержуватися присяги прокурора. За порушення присяги прокурор несе відповідальність, передбачену законом (частина третя).

Прокурор зобов`язаний: виявляти повагу до осіб під час здійснення своїх повноважень; діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури (пункти 1, 3, 4 частини четвертої).

Пунктом 5 та 6 частини першої статті 43 Закону №1697-VII визначено, що прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; та за систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Правила прокурорської етики визначені Кодексом професійної етики та поведінки працівників прокуратури, схваленим всеукраїнською конференцією працівників прокуратури 28.11.2012 та затвердженим наказом Генерального прокурора України 28.11.2012 № 123 (далі – Кодекс професійної етики).

Відповідно до положень статей 6, 9, 10, 15 Кодексу професійної етики, при виконанні службових обов`язків працівник прокуратури має поважати права та свободи людини і громадянина відповідно до вітчизняних та міжнародних правових норм, усвідомлюючи, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю; зобов`язаний діяти справедливо, неухильно дотримуючись вимог закону щодо підстав, порядку та умов реалізації конституційних повноважень прокуратури, бути об`єктивним у своїх стосунках з органами влади, громадськістю та окремими особами. Він має усвідомлювати соціальну значущість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством у забезпеченні захисту прав людини і громадянина та відстоюванні інтересів держави; своєю самовідданістю, неупередженістю, сумлінним виконанням службових обов`язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї; має дотримуватися загальноприйнятих норм моралі та поведінки, бути взірцем добропорядності, вихованості і культури. Порушення трудової та виконавської дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для працівника прокуратури і тягнуть за собою у відповідних випадках передбачену законом відповідальність.

Статтею 30 Кодексу професійної етики встановлено, що відповідно до Закону України "Про прокуратуру" працівники прокуратури зобов`язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З`ясування обставин за фактом порушення проводиться згідно з вказівкою керівника відповідного органу прокуратури, у необхідних випадках проводиться перевірка за процедурою, передбаченою Дисциплінарним статутом прокуратури України та Інструкцією про порядок проведення службового розслідування в органах прокуратури України.

Відповідно до п.5-1 розділу XIII Перехідні положення Закону №1697-VII до набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом третім пункту 1 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" цього Закону: 5) дисциплінарне провадження щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, здійснюється відповідно до Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 року №1795-XII.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 06.11.1991N 1796-XII (далі – Дисциплінарний статут), встановлено, що відповідно до Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) Генеральний прокурор України та підлеглі йому прокурори здійснюють вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів. Важливою передумовою успішного виконання покладених на прокуратуру функцій є компетентність та особиста дисципліна прокурорів і слідчих прокуратури.

Згідно зі статтею 2 Дисциплінарного статуту, працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов`язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя.

Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоди інтересам держави та суспільства.

Статтею 8 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарні стягнення щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

Підстави та порядок проведення службового розслідування (перевірки) стосовно прокурорсько-слідчих працівників та прийняття рішень, а також компетенцію структурних підрозділів, посадових та інших осіб органів прокуратури при його проведенні визначено Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 24.09.2014 № 104 (далі - Інструкція № 104)

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 104 службове розслідування (перевірка) - це комплекс заходів, які проводяться у випадках скоєння працівниками прокуратури ганебних вчинків - кримінальних, корупційних правопорушень, керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння або відмови від проходження огляду з метою виявлення стану сп`яніння, порушення Присяги працівника прокуратури, а також за фактами порушень виконавської та трудової дисципліни, неправомірного втручання у службову діяльність працівників прокуратури, передбачених цією Інструкцією.

Метою службових розслідувань (перевірок) є швидке, всебічне, повне та неупереджене з`ясування обставин, за яких скоєно ганебні вчинки, допущено неправомірне втручання у службову діяльність працівників прокуратури, посягання на їх життя, здоров`я та майно, виявлення причини і умов, що їм сприяли, зміцнення службової дисципліни та попередження правопорушень серед особового складу (пункт 1.3. Інструкції № 104).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 104 службові розслідування (перевірки) проводяться незалежно від проведення стосовно працівників прокуратури досудового розслідування у кримінальних провадженнях, здійснення проваджень у справах про адміністративні правопорушення.

За змістом підпунктів 2.1.11, 2.1.12, 2.1.13 пункту 2 Інструкції № 104 підставами для проведення службового розслідування (перевірки) є:

- невиконання або неналежне виконання працівниками прокуратури своїх службових обов`язків що призвело до порушення законних прав і свобод громадян та інтересів держави;

- інші грубі порушення закону, трудової та виконавської дисципліни, Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури, шкодять авторитету органів прокуратури;

- доручення Генерального прокурора України, його заступників про проведення службового розслідування (перевірки).

Відповідно до пункту 3.4 Інструкції № 104 про призначення службового розслідування (перевірки) уповноваженим керівником органів прокуратури видається розпорядження, у якому визначається склад комісії (голова та члени), підстава, мета та строки його проведення, прізвище, ім`я, по батькові особи щодо якої проводиться розслідування, та її посада.

Службове розслідування (перевірка) проводиться в строк не більше одного місяця з дня його призначення (пункт 3.5 Інструкції № 104).

Підпунктом 6.2.12 Інструкції № 104 передбачено, що не пізніше наступного робочого дня після затвердження керівником висновку службового розслідування (перевірки) голова та члени комісії зобов`язані повідомити про його завершення особу, стосовно якої воно проведено, про що зробити відповідну відмітку.

Права особи, стосовно якої проводиться службове розслідування (перевірка) визначені в пункті 7 Інструкції № 104, а саме: отримувати інформацію про підстави проведення службового розслідування (перевірки), склад комісії, заявляти обґрунтовані клопотання про відвід голови або членів комісії; брати участь у службовому розслідуванні (перевірці), у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, у встановленому порядку подавати документи, які мають значення для його проведення; висловлювати письмові зауваження щодо об`єктивності та повноти проведення службового розслідування (перевірки) оскаржувати дії або бездіяльність голови та членів комісії; відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; порушувати питання про витребування додаткових документів, одержання додаткових пояснень осіб тощо; отримувати повідомлення про завершення службового розслідування (перевірки); у семиденний строк після отримання повідомлення про завершення службового розслідування (перевірки) ознайомлюватися із затвердженим висновком; у десятиденний строк з дня ознайомлення зі змістом висновку про результати службового розслідування (перевірки) оскаржити керівнику, який призначив службове розслідування (перевірку), прокурору вищого рівня та у встановленому порядку до суду.

Суд встановив, що наказом прокурора Рівненської області від 14.09.2016 № 120 у зв`язку з недоброчесною поведінкою призначено службове розслідування відносно керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області ОСОБА_1 за фактом його можливої причетності до скоєння кримінального правопорушення, пов`язаного із створенням злочинної організації з незаконного видобутку бурштину. Для проведення службового розслідування утворено комісію (а.с.121-122 т.1). Про проведення службового розслідування повідомлено ОСОБА_1 (а.с.42-43 т.2).

Підставою для призначення службового розслідування слугували: рапорт першого заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури ОСОБА_12 від 12.09.2016, яким доведено до відома прокурора Рівненської області про затримання 12.09.2016 слідчим Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України спільно з працівниками Національної поліції України та Служби безпеки України керівника Сарненської місцевої прокуратури ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 365, ч.3 ст.368 КК України, а також рапорт прес-секретаря (на правах прокурора прокуратури) прокуратури Рівненської області про виявлення 12.09.2016 в ході інформаційного моніторингу засобів масової інформації публікацій негативного змісту щодо працівників органів прокуратури Рівненської області, а саме вчинення неправомірних дій керівником Сарненської місцевої прокуратури ОСОБА_1 (а.с.126-128 т.1).

Наказом прокурора Рівненської області № 127 від 22.09.2016 внесено зміни та доповнення до наказу прокурора Рівненської області № 120 від 14.09.2016. Пунктом 4 на час проведення службового розслідування відсторонено від виконання обов`язків керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області ОСОБА_1 (а.с.145-146 т.1).

Наказами прокурора Рівненської області № 129 від 26.09.2016, № 132 від 03.10.2016, № 138 від 06.10.2016 внесено зміни до складу комісії, утвореної наказом № 120 від 14.09.2016.

За результатами службового розслідування відносно керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області ОСОБА_1 складено висновок, затверджений прокурором Рівненської області 12.10.2016 (далі – висновок службового розслідування, а.с.28-45 т.1), відповідно до якого встановлено, що старшим слідчим в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління Головної військової прокуратури проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000001053 від 18.04.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.4 ст.368, ч.4 ст.426-1, ч.3 ст.240, ч.3 ст.198, ч.5 ст.191, ч.3 ст.369, ч.2 ст.146 КК України.

У висновку службового розслідування, з покликанням на матеріали досудового розслідування, отримані прокуратурою Рівненської області від Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, а також матеріали, у тому числі пояснення, отримані членами комісії під час проведення службового розслідування, встановлені обставини проведення 03.06.2016 обшуку в приміщеннях, належних громадянину ОСОБА_4 в м. Олевську, Житомирської області, при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016180000000020 від 01.02.2016, а також події 03.06.2016, що мали місце після проведення обшуку.

Відповідно до повідомлення про підозру від 12.09.2016 (а.с.64-81 т.1) ОСОБА_1 було повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 365, частини четвертої статті 368 Кримінального кодексу України, а саме: перевищення влади або службових повноважень під час здійснення 03.06.2016 функцій працівника правоохоронного органу – виконання службових обов`язків керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області при проведенні обшуку та затриманні осіб, зокрема у вчиненні дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що супроводжувалося насильством, застосування зброї та спеціальних засобів, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілих, діями, за відсутності ознак катування, тобто у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 365 Кримінального кодексу України, а також одержанні службовою особою неправомірної вигоди за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, тобто у вчиненні злочину, передбаченому частиною четвертою статті 368 Кримінального кодексу України.

Також у висновку службового розслідування, зазначено, що згідно з п.1 наказу Генерального прокурора України № 55 від 24.04.2015 «Про порядок виїзду працівників органів прокуратури України та Національної академії прокуратури України у службові відрядження у межах України», направлення працівників органів прокуратури у службові відрядження у межах України здійснюються наказами прокурора обласного рівня або їх заступниками згідно з розподілом обов`язків і оформляються наказами (розпорядженнями) із зазначенням пункту призначення, найменування установи, до якої відряджається працівник, строку і мети відрядження.

Відповідно до довідки, наданої відділом фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури області, працівники органів прокуратури Рівненської області 03.06.2016 для проведення слідчих дій до м. Олевськ Житомирської області не відряджалися.

Таким чином, службовим розслідуванням згідно з наявними матеріалами встановлено, що своїми діями ОСОБА_1 порушено вимоги частин 3, 4 статті 19, пункту 5 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» щодо сумлінного виконання обов`язків прокурора, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, а також Присягу працівника прокуратури, та встановлено недостовірність відомостей, що вказані ОСОБА_1 в Анкеті доброчесності прокурора, а саме щодо обов`язку неухильно дотримуватись присяги прокурора, виявляти повагу до осіб під час здійснення своїх повноважень, діяти на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також статті 10, 15, 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури.

Крім того, ОСОБА_1 допущено порушення п.1.1 наказу прокурора області №15 від 22.01.2016 щодо невідкладного повідомлення прокурора Рівненської області та відділу роботи з кадрами прокуратури області про застосування працівником органів прокуратури області зброї, оскільки ні 03.06.2016, ні в подальшому ОСОБА_1 як керівником Сарненської місцевої прокуратури такого повідомлення не здійснено.

Службовим розслідуванням встановлено, що відповідно до даних Єдиного реєстру досудових розслідувань, в період часу з 3 червня 2016 року по 11 жовтня 2016 року кримінальні правопорушення на підставі заяв (скарг) ОСОБА_1 , у тому числі з приводу застосування ним пристрою для відстрілу патронів, споряджених гумовими кулями, в ЄРДР не реєструвалися.

Разом з тим, невиважений підхід процесуальних прокурорів ОСОБА_3 та ОСОБА_13 до проведення слідчих дій, а саме обшуку в м. Олевськ Житомирської області, а також їх подальша поведінка у спілкуванні з громадянами, що спровокувало конфліктну ситуацію із застосуванням зброї, призвели до надходження до центральних та місцевих правоохоронних органів скарг громадян ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 та ОСОБА_11 з приводу вчинення, на думку заявників, кримінальних правопорушень службовими особами прокуратури Рівненської області та з інших питань, а також значний суспільний резонанс.

Причинами та умовами, які сприяли зазначеному, є низькі особисті ділові та моральні якості керівника Сарненської місцевої прокуратури ОСОБА_1 , порушення ним норм чинного законодавства та організаційно-розпорядчих документів органів прокуратури.

Відповідно до резолютивної частини висновку службового розслідування, члени комісії вважали:

Урахувати, що правову оцінку діям ОСОБА_1 за фактом перевищення наданих йому влади або службових повноважень при проведенні обшуку та затриманні осіб та одержання ним як службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди, буде дано Головною військовою прокуратурою Генеральної прокуратури України в ході розслідування кримінального провадження № 42016000000001053 від 18.04.2016 (пункт 2);

Урахувати, що 12.09.2016 керівнику Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області раднику юстиції Топольському В.М. слідчим Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 4 ст. 368 КК України.

Рекомендувати прокурору Рівненської області направити подання Генеральному прокурору України про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та органів прокуратури з позбавленням останнього класного чину «радник юстиції» за грубе порушення вимог Закону України «Про прокуратуру», правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора (пункт 3).

ОСОБА_1 з висновком службового розслідування ознайомлений під підпис 19.10.2016 (а.с.46 т.1).

Враховуючи висновок службового розслідування, 21.10.2016 прокурором Рівненської області внесено подання № 11/1-770вих-16 Генеральному прокурору України про притягнення керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а саме звільнення останнього з займаної посади та органів прокуратури України з позбавленням класного чину «радник юстиції» за грубе порушення вимог Закону України «Про прокуратуру», правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора (а.с. 197-205 т.3).

Таким чином, судом встановлено, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності на підставі відомостей, одержаних, у тому числі, під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні про вчинення позивачем як працівником прокуратури кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 365, частиною четвертою статті 368 Кримінального кодексу України.

У зв`язку з цим, при вирішенні даного спору суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 18.06.2019 по справі № 9901/699/18, про те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

З урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в п.59 постанови від 20.11.2019 у даній справі, суд зазначає, що факти та обставини, які є предметом розслідування у кримінальному провадженні від 18.04.2016 № 42016000000001053, в межах якого позивачу повідомлено про підозру, не можуть бути підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Разом з тим, оцінка під час службового розслідування таких фактів в контексті правил службової етики та службової дисципліни є правомірною.

Суд зауважує, що відповідачем у висновку службового розслідування зазначено, що правову оцінку діям ОСОБА_1 за фактом перевищення наданої йому влади або службових повноважень при проведенні обшуку та затриманні осіб, одержання ним як службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди, буде надано Головною військовою прокуратурою ГПУ в ході розслідування кримінального провадження від 18.04.2016 №42016000000001053.

Окрім цього, висновком службового розслідування також встановлено вчинення позивачем інших порушень, з урахуванням яких видано оскаржений наказ: 1) виїзд у іншу область без належного оформлення відрядження, передбаченого наказом Генерального прокурора України від 24.04.2015 № 55; 2) порушення наказу прокуратури Рівненської області від 22.01.2016 № 15, а саме не повідомлення позивачем прокурора Рівненської області та відділу роботи з кадрами прокуратури області про застосування зброї.

Перевіряючи обґрунтованість таких висновків, суд встановив, що відповідно до постанови заступника прокурора Рівненської області Боровика А.В. про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 06.04.2016, керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області Топольського В.М. було включено у групу прокурорів у кримінальному провадженні № 42016180000000020 від 01.02.2016, на яких покладено повноваження прокурорів (а.с.65 т.2). Керівництво групою прокурорів здійснював ОСОБА_3 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 підтвердив, що ОСОБА_1 за його вказівкою, узгодженою з прокурором Рівненської області, приймав участь у проведенні 03.06.2016 обшуку в м. Олевськ, Житомирської області, куди вони разом прибули на службовому автомобілі прокуратури Рівненської області. Про місце проведення слідчих дій ОСОБА_1 попередньо повідомлений не був. Службові відрядження працівникам прокуратури області, які приймали участь в проведенні обшуку, не оформлялися, з метою уникнення витоку інформації щодо проведення слідчої дії.

Суд враховує, що відповідно до п.1 наказу Генерального прокурора України № 55 від 24.04.2015 «Про порядок виїзду працівників органів прокуратури України та Національної академії прокуратури України у службові відрядження у межах України», направлення працівників органів прокуратури та Національної академії прокуратури України у службові відрядження у межах України здійснювати Генеральним прокурором України, прокурорами обласного рівня або їх заступниками згідно з розподілом обов`язків, ректором Національної академії прокуратури України і оформляти наказами (розпорядженнями) із зазначенням пункту призначення, найменування установи, до якої відряджається працівник, строку і мети відрядження.

Оформлення відряджень здійснювати на підставі наказів (розпоряджень) керівників органів прокуратури та Національної академії прокуратури України і рапортів начальників структурних підрозділів за погодженням з першими керівниками прокуратур або їх заступниками згідно з розподілом обов`язків, ректором Національної академії прокуратури України (п.1.1).

Обов`язки щодо оформлення наказів (розпоряджень) про відрядження та виплату коштів покласти на підрозділи бухгалтерського обліку Генеральної прокуратури України, Національної академії прокуратури України, прокуратур обласного рівня (п.2).

Отже, суд зазначає, що позивач, як керівник місцевої прокуратури, означеним наказом не був уповноважений на оформлення наказу (розпорядження) про направлення працівників органів прокуратури у службові відрядження, оскільки такий обов`язок покладено на Генерального прокурора України, прокурорів обласного рівня, їх заступників згідно з розподілом обов`язків, ректора Національної академії прокуратури України.

Окрім цього, вказаним наказом не передбачений порядок оформлення відрядження щодо проведення слідчих дій на виконання вказівки старшого прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні, а тому суд вважає, що усна вказівка про проведення слідчих дій, які потребують виїзду у іншу область, не потребує оформлення відрядження відповідно до вимог наказу Генерального прокурора України від 24.04.2015 № 55, тим більше, що в досліджуваній ситуації працівники прокуратури Рівненської області до жодної установи направлені не були.

Відповідно до ч.4 ст. 17 Закону №1697-VII, накази адміністративного характеру, а також вказівки, що прямо стосуються реалізації прокурором функцій прокуратури, видані (віддані) в письмовій формі в межах повноважень, визначених законом, є обов`язковими до виконання відповідним прокурором.

Прокурору, якому віддали наказ чи вказівку в усній формі, надається письмове підтвердження такого наказу чи вказівки.

Однак, суд зауважує, що вказана норма стосується форми видання вказівки керівництва, яка є обов`язковою для виконання, проте позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності саме за виїзд в іншу область для вчинення процесуальних дій без оформленого письмового наказу керівництва про відрядження.

За таких обставин та з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у п.63 постанови від 20.11.2019 в даній справі, суд дійшов висновку про непідтвердження в ході судового розгляду справи вчинення позивачем дисциплінарного проступку, яке виразилось в порушенні наказу Генерального прокурора України № 55 від 24.04.2015, а відтак в цій частині судового спору суд вважає відсутніми підстави для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Щодо порушення позивачем пункту 1.1 наказу прокуратури Рівненської області від 22.01.2016 № 15, а саме неповідомлення позивачем прокурора Рівненської області та відділу роботи з кадрами прокуратури області про застосування зброї, суд зазначає таке.

Наказом прокурора Рівненської області № 15 від 22.01.2016, з метою удосконалення організації роботи з питань кадрового забезпечення та внутрішньої безпеки, на виконання вимог наказів Генерального прокурора України № 2гн від 15.09.2014 «Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України», № 17гн від 22.09.2014 «Про організацію роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України», наказано місцевим прокурорам, керівникам структурних підрозділів прокуратури області невідкладно повідомляти прокурора Рівненської області та відділ роботи з кадрами прокуратури області про скоєння підпорядкованими прокурорсько-слідчими працівниками ганебних вчинків (кримінальних, корупційних правопорушень, порушення обмежень, передбачених Законом України «Про запобігання корупції», керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння або відмову від проходження огляду з метою виявлення стану сп`яніння, інших грубих порушень законів, Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури), дорожньо-транспортних пригод, вчинених працівниками прокуратури або за їх участі, втрати службових документів та посвідчень, зброї та її застосування, факти неправомірного втручання у службову діяльність та перешкоджання виконання ними своїх службових обов`язків, посягань на їх життя, здоров`я та майно або про надходження звернень чи іншої інформації з цих питань ( пункт 1.1) (а.с.24-27 т.1).

Суд критично оцінює та відхиляє як безпідставні доводи позивача про те, що чинне законодавство не містить визначення «місцевий прокурор», отже такий наказ на нього, як керівника Сарненської місцевої прокуратури, не поширювався.

При цьому, суд враховує, що згідно з ч.1 ст.7 Закону №1697-VII систему прокуратури України становлять:

1) Генеральна прокуратура України;

2) регіональні прокуратури;

3) місцеві прокуратури;

4) військові прокуратури;

5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

Частиною четвертою статті 7 Закону №1697-VII встановлено, що Генеральна прокуратура України є органом прокуратури вищого рівня щодо регіональних та місцевих прокуратур, а регіональна прокуратура є органом прокуратури вищого рівня щодо місцевих прокуратур, розташованих у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної регіональної прокуратури.

Відповідно до ч.5 ст.7 Закону №1697-VII єдність системи прокуратури України забезпечується, зокрема: єдиними засадами організації та діяльності прокуратури; єдиним статусом прокурорів; єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності прокурорів.

Статтею 10 Закону №1697-VII встановлено, що у системі прокуратури України діють регіональні прокуратури, до яких належать прокуратури областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя.

Регіональну прокуратуру очолює керівник регіональної прокуратури - прокурор області, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя, який має першого заступника та не більше трьох заступників.

У структурі регіональної прокуратури утворюються підрозділи - управління та відділи.

Відповідно до статті 12 Закону №1697-VII у системі прокуратури України діють місцеві прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається в Додатку до цього Закону.

Місцеву прокуратуру очолює керівник місцевої прокуратури, який має першого заступника та не більше двох заступників.

У структурі місцевої прокуратури в разі необхідності утворюються такі підрозділи, як відділи.

Таким чином, Закон №1697-VII дійсно не містить такого терміну, як «місцевий прокурор», однак визначає, що у системі прокуратури України діють місцеві прокуратури. При цьому, Законом закріплено єдиний статус прокурорів. Отже, суд вважає, що пунктом 1 наказу прокурора Рівненської області № 15 від 22.01.2016 встановлено обов`язок, у тому числі, й керівників місцевих прокуратур, які очолюють місцеві прокуратури і мають у своєму підпорядкуванні прокурорсько-слідчих працівників, повідомляти прокурора області та відділ роботи з кадрами прокуратури області про скоєння ганебних вчинків, а також про інші надзвичайні події за участю працівників прокуратури, зокрема, про факти застосування зброї.

Згідно з п.14 ч.1 ст.15 Закону №1697-VII керівник місцевої прокуратури має статус прокурора органу прокуратури.

Отже, встановлений наказом № 15 від 22.01.2016 обов`язок керівників місцевих прокуратур повідомляти орган прокуратури вищого рівня та відділ роботи з кадрами органу прокуратури вищого рівня про скоєння ганебних вчинків підпорядкованими прокурорами та факти надзвичайних подій за їх участі, так само поширюється й на керівників місцевих прокуратур щодо повідомлення у встановленому порядку про такі факти (події) за участю їх особисто.

Таким чином, суд вважає, що наказ прокурора Рівненської області № 15 від 22.01.2016 поширювався на позивача та був обов`язковим до виконання в силу вимоги ч.4 ст.17 Закону №1697-VII.

Суд також вважає безпідставними та не бере до уваги доводи позивача про те, що означеним наказом встановлено обов`язок повідомлення про застосування відомчої вогнепальної зброї, у відповідності до Положення про порядок видачі, зберігання та використання відомчої вогнепальної зброї та боєприпасів до неї в органах прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 2075ц від 03.09.2014.

Суд зазначає, що наказ прокурора Рівненської області № 15 від 22.01.2016 не містить покликань на наказ Генерального прокурора України № 2075ц від 03.09.2014, а висновком службового розслідування не встановлено порушення позивачем такого наказу Генерального прокурора України.

Відсутність в наказі прокурора Рівненської області № 15 від 22.01.2016 конкретизації зброї, в разі втрати чи застосування якої працівником прокуратури виникає обов`язок повідомлення про такий факт прокурора області та відділу роботи з кадрами, свідчить на користь висновку, що таке повідомлення повинне бути здійснене невідкладно в разі застосування працівниками прокуратури зброї, незалежно від її класифікації.

Висновком службового розслідування встановлено і позивач не заперечує, що ОСОБА_1 має у володінні пристрій для відстрілу гумових куль «Форт 12Р», правомірність володіння вказаною зброєю підтверджується дозволом УПД ГУНП в Рівненській області № 970835 від 25.06.2016, який дійсний до 19.04.2019 та інформація про який наявна у відділі роботи з кадрами прокуратури області.

ОСОБА_1 в поясненні, наданому члену комісії під час проведення службового розслідування, ствердив і це відповідає іншим матеріалам судової справи, що 03.06.2016 під час конфліктної ситуації, яка виникла між працівниками правоохоронних органів та родичами й знайомими ОСОБА_4 , на автозаправній станції на території неподалік с. Масевичі, Рокитнівського району, Рівненської області, ОСОБА_1 здійснив два постріли угору зі свого пістолета «Форт-12Р». В подальшому, під час конфлікту з вказаними особами поблизу м. Сарни, Рівненської області, ОСОБА_1 побачив водія мікроавтобуса «Мерседес-Віто», який був учасником бійки на заправці, та викрикнув йому «стояти», на що той викрутив кермо більше у бік повороту та почав закривати двері авто. Тоді ОСОБА_1 здійснив постріл униз і знову повторив вимогу стояти, та побачив, що особа рухається. Побачивши це, він зрозумів, що зазначена особа зупинятись не збирається і може уникнути затримання, а також спричинити тілесні ушкодження особам, які знаходились на повороті, а тому здійснив постріл водію у руку зі свого травматичного пістолета. Після цього, водій автоматично відпустив двері та кермо та одночасно натиснув на педаль «газ». Однак, ОСОБА_1 його витягнув з машини та поклав на асфальт. Після цього до них підбігли працівники поліції (а.с.37-40 т.2).

Аналогічні пояснення позивач надавав у судовому засіданні.

Таким чином, дослідженими судом доказами підтверджено факт застосування ОСОБА_1 03.06.2016 під час виконання своїх службових повноважень травматичної зброї, у тому числі на ураження людини з близької відстані.

Суд зауважує, що чинне законодавство не встановлює для працівників органів прокуратури під час здійснення службових повноважень мінімально допустимої відстані відстрілювання гумових куль. Відтак, при оцінці встановлених обставин суд вважає можливим застосувати положення пункту 14 Правил застосування спеціальних засобів військовослужбовцями Військової служби правопорядку у Збройних Силах України під час здійснення службових обов`язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 N 83, якими встановлено, що пристрої для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, застосовуються на відстані, що передбачена в нормативних документах на пристрій, але не ближче 4 метрів, та у спосіб, що мінімізує можливе завдання шкоди здоров`ю правопорушників та інших громадян.

Суд зазначає, що оцінку правомірності застосування позивачем зброї має бути надано судом за наслідками судового розгляду кримінальної справи № 753/10381/17 про його обвинувачення, яка на даний час згідно з відомостями з ЄДРСР перебуває на розгляді Сихівського районного суду м. Львова.

Однак, суд вважає, що за встановлених обставин позивач у відповідності до вимог пункту 1.1 наказу прокурора Рівненської області № 15 від 22.01.2016 був зобов`язаний повідомити про факт застосування ним при виконанні службових обов`язків (на шляху слідування до місця роботи після проведення слідчих дій) травматичної зброї на ураження людини, а прокурор області у відповідності до приписів Інструкції № 104 мав вирішити питання щодо наявності/відсутності підстав для призначення за цим фактом службового розслідування.

Позивач ствердив, що він про вказаний факт повідомив ввечері 03.06.2016 прокурора області Ковальчука А.Д. в телефонному режимі, і таке ж повідомлення в аналогічній формі здійснив заступник прокурора області Боровик А.В. Позивач вважає, що таке повідомлення відповідає приписам наказу прокурора області № 15 від 22.01.2016, який не містить вимоги щодо негайного повідомлення про відповідні факти саме в письмовій формі.

Допитаний судом свідок ОСОБА_3 підтвердив, що 03.06.2016 він засобами телефонного зв`язку повідомив прокурора Рівненської області ОСОБА_2 про застосування ОСОБА_1 травматичної зброї; також зазначив, що прокурор області вказав про відсутність необхідності подати з цього приводу письмовий рапорт; окрім цього, ствердив, що в подальшому це питання було предметом обговорення на оперативній нараді при прокуророві області.

Допитаний судом в режимі відеоконференції свідок ОСОБА_2 пояснив, що з березня 2015 року по 02.07.2016 він обіймав посаду прокурора Рівненської області. Підтвердив, що про застосування ОСОБА_1 03.06.2016 травматичної зброї його того ж дня по телефону повідомив заступник прокурора області Боровик ОСОБА_18 .В. та ОСОБА_1 . Разом з тим, ствердив, що він не давав вказівки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не подавати письмових рапортів з означеного приводу. Також ствердив, що в подальшому в прокуратурі області розгляд питання щодо застосування ОСОБА_1 зброї не здійснювався. Зазначив, що можливо це надзвичайна подія, яка потребувала проведення службового розслідування, однак таке проведене не було, оскільки здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні. Свідок вважає можливою усну форму повідомлення про факти та події, визначені в п.1 наказу прокурора області № 15 від 22.01.2016. Повідомив, що за відсутності письмового рапорту, в разі необхідності в таких випадках проведення подальшої перевірки, він виконував необхідну резолюцію на бланку для резолюцій та передавав його до виконання. Ствердив, що в даному випадку таких дій він не вчиняв.

Оцінюючи доводи позивача та пояснення свідків в цій частині судового спору, суд враховує, що наказом прокурора Рівненської області № 15 від 22.01.2016 не встановлено обов`язку негайного повідомлення в письмовій формі про вчинення працівниками прокуратури ганебних вчинків та інші надзвичайні події з їх участю.

Разом з тим, відповідно до наведених в статті 1 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII визначень, документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі; інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до положень Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України від 24.02.2016 № 103, внутрішні документи (крім наказів), що створюються в органах прокуратури і не виходять за її межі (доручення, довідки, інформації про виконання доручень, частини відповідей на звернення, які надаються до відповідального підрозділу, тощо), реєструються у відповідній книзі (додаток 5) (пп. 4.1.1).

Керівниками прокуратур, структурних підрозділів документи розглядаються не пізніше наступного робочого дня з часу реєстрації, а термінові - негайно. За результатами розгляду вчиняється резолюція, в якій визначаються виконавці, порядок виконання, у разі потреби - строк виконання, після чого вказується дата і проставляється особистий підпис (пп.5.2).

Таким чином, суд встановив, що інформація про застосування ОСОБА_1 03.06.2016 травматичної зброї на матеріальних носіях зафіксована не була, відповідна резолюція прокурором області з приводу отримання усної інформації вчинена не була, що унеможливлює дослідження змісту та повноти доведення такої інформації до відома прокурора області.

Також слід зазначити, що відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 104 службові розслідування (перевірки) проводяться незалежно від проведення стосовно працівників прокуратури досудового розслідування у кримінальних провадженнях, здійснення проваджень у справах про адміністративні правопорушення. Відтак, суд критично оцінює та не приймає покликання свідка ОСОБА_2 на проведення досудового розслідування в кримінальній справі як на підставу непроведення службового розслідування за фактом застосування ОСОБА_1 травматичної зброї.

Окрім цього, суд зазначає, що наказ № 15 від 22.01.2016 встановлює обов`язок вищевказаного повідомлення не лише прокурора області, а також і відділу по роботі з кадрами прокуратури області. З пояснень позивача в судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_1 відділ по роботі з кадрами прокуратури області про застосування зброї не повідомляв ні в усній, ні в письмовій формі.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованим висновок службового розслідування про порушення ОСОБА_1 наказу прокурора Рівненської області № 15 від 22.01.2016, оскільки всупереч вимогам такого наказу позивач про застосування ним зброї визначених наказом посадових осіб невідкладно не повідомив.

Оцінюючи тяжкість наслідків допущеного позивачем порушення службової дисципліни, яке виразилось у невиконанні вимог п.1.1 наказу прокурора Рівненської області № 15 від 22.01.2016, суд враховує таке.

Службовим розслідуванням встановлено і позивач не заперечував, що відповідно до даних Єдиного реєстру досудових розслідувань в період часу з 3 червня 2016 року по 11 жовтня 2016 року кримінальні правопорушення на підставі заяв (скарг) ОСОБА_1 , у тому числі з приводу застосування ним пристрою для відстрілу патронів, споряджених гумовими кулями, в ЄРДР не реєструвалися.

Відповідно до ч.1 ст.214 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

Згідно з ч.2 ст.214 Кримінального процесуального кодексу України, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Частиною сьомою статті 214 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що якщо відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені прокурором, він зобов`язаний невідкладно, але не пізніше наступного дня, з дотриманням правил підслідності передати наявні у нього матеріали до органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування.

Порядок формування та ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – Реєстр), а також надання відомостей з нього визначається Положенням про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом генеральної прокуратури України 06.04.2016 № 139, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.05.2016 за №680/28810, відповідно до пункту 2 якого Реєстр – створена за допомогою автоматизованої системи електронна база даних, відповідно до якої здійснюються збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у пункті 1 глави 2 цього розділу, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до Реєстру, з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства та законодавства, яким врегульовано питання захисту персональних даних та доступу до інформації з обмеженим доступом.

Реєстр утворений та ведеться відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) з метою забезпечення: реєстрації кримінальних правопорушень (проваджень) та обліку прийнятих під час досудового розслідування рішень, осіб, які їх учинили, та результатів судового провадження; оперативного контролю за додержанням законів під час проведення досудового розслідування; аналізу стану та структури кримінальних правопорушень, вчинених у державі; інформаційно-аналітичного забезпечення правоохоронних органів (пункт 3). Держателем Реєстру є Генеральна прокуратура України (далі – Держатель) (пункт 4).

Відповідно до пп.1 п.3 цього Положення, унесення відомостей до Реєстру здійснюється з дотриманням строків, визначених КПК України та цим Положенням, а саме про:

заяву, повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення – у термін, визначений частиною першою статті 214 КПК України.

Згідно з п.1 розділу VIII цього Положення, прокурори, керівники органів досудового розслідування усіх рівнів забезпечують у відомствах контроль за своєчасним, повним та достовірним внесенням інформації до Реєстру у строки, визначені КПК України та цим Положенням.

Відповідно до наказу Генеральної прокуратури України «Про організацію діяльності органів прокуратури з питань ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, статистики та її аналізу» N 275 від 16.10.2015, першому заступнику та заступникам Генерального прокурора України, заступнику Генерального прокурора України - Головному військовому прокурору, заступнику Генерального прокурора України - керівнику Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (після призначення), керівникам регіональних та місцевих прокуратур, структурних підрозділів апаратів забезпечити ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, Єдиної системи статистики та аналізу роботи органів прокуратури України і формування статистичної звітності відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України та нормативно-правових актів з цих питань.

Відповідальність за стан організації роботи щодо ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та статистики покласти безпосередньо на керівників прокуратур (п.1.2).

Відповідно до наказу генеральної прокуратури України «Про організацію роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України» N 17гн від 22.09.2014, персональну відповідальність за організацію та стан внутрішньої безпеки покладено на керівників прокуратур усіх рівнів та самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України (п.1.2).

Основними завданнями внутрішньої безпеки вважати: своєчасне виявлення та профілактику скоєння прокурорами і слідчими діянь, несумісних з перебуванням на роботі в органах прокуратури, інших ганебних вчинків, порушень вимог Присяги працівника прокуратури, Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури; захист від неправомірного втручання у службову діяльність та перешкоджання виконанню покладених на прокурорів і слідчих службових обов`язків, посягань на їх життя, здоров`я та майно (п.2).

До ганебних вчинків, скоєних прокурорами чи слідчими, відносити кримінальні, корупційні правопорушення, керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння або відмову від проходження огляду з метою виявлення стану сп`яніння, порушення Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури (пп.2.1)

Оцінка фактичних обставин справи в розрізі наведених правових норм дає підстави для висновку, що в результаті порушення ОСОБА_1 як керівником місцевої прокуратури вимог наказу прокурора Рівненської області № 15 від 22.01.2016, неповідомлення ним у встановленому порядку прокурора Рівненської області та відділу роботи з кадрами прокуратури області про застосування 03.06.2016 травматичної зброї на ураження людини, можливим наслідком чого є заподіяння особі тілесних ушкоджень, такі відомості, за наявності ознак кримінального правопорушення, не були внесені до ЄРДР, що мало наслідком приховування таких відомостей від реєстрації, недостовірність та неповноту внесеної до реєстру інформації та непроведення досудового розслідування в порядку та строки, встановлені кримінально-процесуальним законом.

Враховуючи, що позивач обіймав посаду керівника Сарненської місцевої прокуратури та окрім загальних обов`язків прокурора, визначених Законом України «Про прокуратуру», Кодексом професійної етики та поведінки працівників прокуратури, ніс також персональну відповідальність за стан організації роботи з ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо обліку кримінальних правопорушень, вчинених на території Сарненського району Рівненської області, суд погоджується з висновком службового розслідування, що проаналізовані вище по тексту судового рішення обставини щодо неповідомлення позивачем у встановленому порядку прокурора області та відділ роботи з кадрами про застосування зброї та в подальшому невнесення відповідних відомостей до ЄРДР є такими, що порочить звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

Отже, суд вважає, що такі обставини свідчать про порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, які підривають авторитет прокуратури, завдають шкоди інтересам держави та суспільства, а тому обґрунтовано враховані відповідачем як підстава для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Оцінюючи, чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим особою діянням, суд враховує таке.

Відповідно до статті 9 Дисциплінарного статуту, дисциплінарними стягненнями є: 1) догана; 2) пониження в класному чині; 3) пониження в посаді; 4) позбавлення нагрудного знаку "Почесний працівник прокуратури України"; 5) звільнення; 6) звільнення з позбавленням класного чину.

Генеральний прокурор України має право застосовувати дисциплінарні стягнення, зазначені у статті 9 цього Статуту, в повному обсязі, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті (стаття 10 Дисциплінарного статуту).

Згідно зі статтею 11 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з`ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.

Отже, повноваження Генерального прокурора України щодо застосування дисциплінарних стягнень є дискреційними.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав і обов`язків, що дають можливість діяти на власний розсуд у межах закону. Дискреційні повноваження є елементом компетенції і їх використання повинно відбуватися лише в рамках закону. Власний, вільний розсуд - це повноваження, надані особі, яка наділена владою, вибирати між двома або більше альтернативами, коли кожна альтернатива законна. Суть розсуду полягає у вольовому співвіднесенні доцільності і законності.

Встановлені судом обставини порушення позивачем як керівником органу прокуратури службової дисципліни, що виразилося у порушенні норм чинного законодавства та організаційно-розпорядчих документів органів прокуратури, правил прокурорської етики, вчиненні дій, які можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, та наслідки такої поведінки, а саме: приховування відомостей про застосування позивачем зброї під час виконання службових повноважень, можливим наслідком чого є заподіяння особі тілесних ушкоджень, та невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, - дають підстави для висновку, що відповідачем не порушено принципу пропорційності при застосуванні до позивача дисциплінарного стягнення "звільнення з позбавленням класного чину", а застосоване дисциплінарне стягнення відповідає ступеню вини і тяжкості проступку.

Суд також звертає увагу на те, що позовні вимоги не були обґрунтовані позивачем незгодою з тяжкістю застосованого до нього виду дисциплінарного стягнення, а лише відсутністю вироку в кримінальному провадженні. Покликання позивача на такі обставини на стадії нового судового розгляду адміністративної справи свідчить про зміну підстав позовних вимог, що суперечить ч.3 ст.47 КАС України, а тому судом не враховується.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що оскаржений наказ Генерального прокурора України від 07.11.2016 № 26-дк "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" відповідає критеріям правомірності, визначеним в ч.2 ст.2 КАС України. Доводи позивача не спростовують правомірності оскарженого рішення суб`єкта владних повноважень та не дають суду підстав для його скасування. Отже, підстави для задоволення позову в цій частині вимог суд вважає відсутніми.

Позовні вимоги про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу, а відтак до задоволення не підлягають.

Таким чином, в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в позові до Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька,13/15, ЄДРПОУ 00034051), Прокуратури Рівненської області (33028 м. Рівне, вул. 16 Липня,52, ЄДРПОУ 02910077) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 26.03.2020.

Головуючий cуддя Дорошенко Н.О.

Судді Дудар О.М.

Махаринець Д.Є.