Рішення № 88427863, 25.03.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 березня 2020 року м. РівнеСправа №460/4437/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі – ГУ ДПС у Рівненській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги від 18.11.2019 №Ф-20134-17 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 26539,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець. Вважає, що у фізичної особи-підприємця, який не отримує дохід (не здійснює підприємницьку діяльність), не виникає обов`язку сплачувати внесок у мінімальному розмірі. Відтак, оскільки позивач не отримує доходів від підприємницької діяльності, то відсутні підстави нараховувати йому єдиний внесок. Зазначає, що суму недоїмки відповідач міг визначити виключно на підставі даних перевірки бухгалтерських документів, однак такої перевірки не було проведеною. Позивач не подавав звітність, ГУ ДПС у Рівненській області чи інший державний орган не проводив перевірку стосовно позивача, не відбирались та не надавались до відповідача бухгалтерські та інші документи. Вважає, що оспорювана вимога винесена з порушенням норм чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 28.12.2019 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. У вказаний судом строк позивач допущені недоліки усунув.

Ухвалою суду від 27.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Відповідачем подано до суду відзив, у якому він заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема, зазначив, що єдиний соціальний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Крім того, Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, які обрали спрощену систему оподаткування, на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Зазначає, що позивач вводить суд в оману зауважуючи на те, що «Позивач не отримує доходів від підприємницької діяльності, а тому відсутні підстави нараховувати йому єдиний внесок», адже відповідно до самостійно поданої податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік від 10.02.2020 рядок 10.8 чистий оподатковуваний дохід, отриманий фізичною собою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування становить 10459,15 грн. Станом на 31.10.2019 за позивачем рахується недоїмка зі сплати єдиного соціального внеску на суму 26539,26 грн, яка ним не погашена. У зв`язку з чим та відповідно до вимог чинного законодавства відповідачем було сформовано оспорювану вимогу. Вважає, що оспорювана вимога винесена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою від 16.03.2020 суд, враховуючи повторну неявку позивача та клопотання відповідача, у якому він наполягав на розгляді справи по суті (ч.5 ст.205 КАС України), перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 05.03.2004 зареєстрований як фізична особа-підприємець; вид діяльності: 52.26 – роздрібна торгівля тютюновими виробами; перебуває на обліку в контролюючому органі як платник податків з 29.10.2004 за №1573, а з 09.03.2004 як платник єдиного внеску за №1714023-5978 (а.с.42-44).

18.11.2019 ГУ ДПС у Рівненській області сформовано для позивача вимогу №Ф-20134-17 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску (станом на 31.10.2019) на суму 26539,26 грн (а.с.2).

Вважаючи таку вимогу контролюючого органу протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 №2464-VI в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2464-VI).

Пунктом 2 статті першої Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст.3 Закону №2464-VI, збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов`язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків

Згідно з пунктом 4 частиною першою статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Водночас, частиною четвертою статті 4 Закону №2464-VI регламентовано, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У матеріалах справи відсутні докази того, що позивач відноситься до пільгових категорій, які в силу закону звільняються від сплати за себе єдиного внеску.

Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI).

Відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п.5 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI).

Єдиний внесок підлягає сплаті не залежно від фінансового стану платника (ч.12 ст.9 Закону №2464-VI).

Таким чином, Законом №2464-VI на платника єдиного внеску покладено обов`язок визначення та сплати єдиного внеску не залежно від того, отримано ним дохід у звітному періоді, чи ні.

Водночас, згідно із самостійно поданою до контролюючого органу податковою декларацією про майновий стан і доходи за 2019 рік від 10.02.2020 (а.с.30-31), позивачем у 2019 році позивачем отримано дохід від провадження господарської діяльності в сумі 10459,15 грн (рядок 10.8), який склав загальну суму доходу 10459,15 грн у 2019 році (рядок 10 та 12).

Відтак, посилання позивача, як на обставину протиправності оспорюваної вимоги, про відсутність підстав нарахування йому єдиного внеску, оскільки він не отримує доходів від підприємницької діяльності, суд вважає необґрунтованими та безпідставними.

Інших підстав протиправності оспорюваної вимоги позивач не зазначає.

Пунктом 1 Розділу 1 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі – Інструкція №449) встановлено, що дана Інструкція визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.

Згідно з п.4 Розділу ІІІ Інструкції №449, для платників, зазначених у підпункті 3 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок встановлюється у розмірі 22 відсотків на суму, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до абз.3 ч.8 ст.9 Закону №2464-VI, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (п.6 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI).

Згідно з даними інтегрованої картки платника (а.с.26), станом на 31.10.2019 у позивача наявна заборгованість з єдиного внеску в сумі 26539,26 грн, з них 15819,54 грн борг за 2018 рік.

Доказів сплати єдиного внеску позивачем надано не було.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень (п.3 Розділу VІ Інструкції №449).

Оспорювана вимога від 18.11.2019 №Ф-20134-17 прийнята відповідачем саме з підстав наявності у позивача станом на 31.10.2019 недоїмки з єдиного соціального внеску на суму 26539,26 грн.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп.21.1.1 п.21.1 ст.21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин, оскаржувана вимога сформована контролюючим органом правомірно, в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, оскаржена вимога є законною та обґрунтованою. Доводи позивача не спростовують правомірності оскарженого рішення та не дають суду підстав для його скасування. Таким чином, позов задоволенню не підлягає.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, 12, м. Рівне, 33023; код ЄДРПОУ 43142449) про визнання протиправною та скасування вимоги відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 березня 2020 року.

Суддя Дорошенко Н.О.