Рішення № 88427708, 26.03.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5636/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

30.10.2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Одеської області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України Одеської області, яка полягає у нездійсненні ОСОБА_1 виплати пенсії за вислугу років з 01.01.2016 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Одеської області здійснити ОСОБА_1 виплату пенсії за вислугу років та виплатити різницю у пенсії з 01.01.2016 року на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням довідки Голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області №4272, про розмір грошового забезпечення співробітника поліції, зі спеціальним званням підполковник поліції, з вислугою років понад 25 років.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до довідки Головного управління МВС України в Одеській області №4272, розмір грошового забезпечення за нормами законодавства чинними на 01.01.2016 року за посадою начальника сектору карного розшуку зі спеціальним званням підполковник поліції становить 7907,31 грн. Листом відповідача від 14.06.2018 року №1467/П-08 частково було здійснено перерахунок та виплачено 7648,32 грн. Також, відповідачем зазначено, що борг за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року в сумі 45889,92 грн. буде виплачено після виділення коштів на фінансування з Державного бюджету. Таким чином, як стверджує позивач, йому було відмовлено у виплаті пенсії з посиланням на відсутність необхідних грошових коштів та зазначено, що перерахунок пенсії буде проведено після надходження коштів з Державного бюджету.

У позові вказано, що доводи відповідача про відсутність в бюджету Пенсійного фонду України фінансування перерахунку пенсії за Постановою №988 не може бути законною підставою для не перерахунку пенсії позивача, як колишньому працівнику міліції, оскільки вони суперечать практиці Європейського суду з прав людини, викладеною у рішенні в справі «Кечко проти України».

Ухвалою суду від 05.11.2018 року відкрито провадження по справі. Справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово.

22.11.2018 року (вх. №35756/18) від представника відповідача до суду надійшов лист разом із матеріалами пенсійної справи позивача.

22.11.2018 року (вх. №35758/18) від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вважає позовні вимог ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підставі.

У відзиві вказано, що 06.04.2018 року було здійснено перерахунок пенсії на підставі довідки Голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області №4272. Відповідач вказує, що на виконання Постанови № 103 головним управлінням було зроблено необхідний розрахунок доплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в розмірі 45889,92 грн., яка почне виплачуватись з 01.01.2019 року, як це передбачено, вищезазначеною постановою.

Таким чином, як стверджує відповідач у відзиві на позовну заяву, обов`язок головного управління виплатити пенсію у новому розмірі виник лише щодо перерахованої пенсії з 01.01.2018 року. Оскільки обов`язок виплатити пенсію з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року виникає у головного управління лише 01.01.2019 року, то, на думку відповідача, позовна вимога в цій частині є необґрунтованою.

Зважаючи на вищевикладене та посилаючись на рішення Конституційного суду по справі №3рп/2012 від 25.01.2012 року, рішення Європейського суду з прав людини від 19.10.1979 року по справі «Ейрі проти Ірландії», від 12.10.2004 року по справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» відповідач просить суд відмовити у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 05.12.2018 року судом зупинено провадження у справі №420/5636/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії до набрання чинності рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва в адміністративній справі № 826/3783/18.

11.01.2020 року (вх.№ЕП/216/20) від представника відповідача до суду надійшло клопотання про поновлення провадження по справі.

Ухвалою суду від 20.01.2020 року судом задоволено клопотання представника відповідача про поновлення провадження по справі та поновлено провадження по справі №420/5636/18.

Ухвалою суду від 20.01.2020 року судом зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України Одеської області надати до суду належним чином засвідчені копії доказів виплати ОСОБА_1 доплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в розмірі 45889,92 грн.

Ухвалою суду від 20.01.2020 року судом вирішено розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження.

27.01.2020 року (вх. №3758/20) від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

27.01.2020 року (вх. №3757/20) від представника відповідача до суду надійшов лист на виконання вимог ухвали суду від 20.01.2020 року разом із доданими документами

Ухвалою суду від 13.02.2020 року судом долучено до матеріалів справи: відзив Головного управління Пенсійного фонду України Одеської області, який надійшов до суду 22.11.2018 року за вх. №35758/18; лист, наданий відповідачем 22.11.2018 року за вх. №35756/18 на виконання вимог ухвали суду від 05.11.2018 року разом із доданими документами; відзив Головного управління Пенсійного фонду України Одеської області, який надійшов до суду 27.01.2020 року за вх. №3758/20; лист, наданий відповідачем 27.01.2020 року за вх. №3757/20 на виконання вимог ухвали суду від 20.01.2020 року разом із доданими документами, закрито підготовче провадження по справі № 420/5636/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, призначено справу до судового розгляду на 26.02.2020 року об 11:00 год.

До судового засідання 26.02.2019 року сторони не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином та завчасно.

При цьому 26.02.2020 року (вх. №8795/20) від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності разом із тезами доповіді по справі №420/5910/19.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

За приписами ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, у зв`язку із неприбуттям у судове засідання 26.02.2020 року всіх учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, зважаючи на подану представником позивача заяву, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Таким чином, зважаючи на те, що ухвалою суду від 20.01.2020 року судом вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження, ухвалою суду від 13.02.2020 року, закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті, судом приймається рішення по зазначеній справі у межах визначеного строку – 26.03.2020 року.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, заяв по суті спору, наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

ОСОБА_1 з 01.01.2015 року отримує пенсію за вислугу років у розмірі 70 % грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с.77)

Судом встановлено, що ліквідаційною комісією ГУ МВС України в Одеській області відповідно до ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2015 року №988, наказу МВС від 06.04.2016 року видано ОСОБА_1 довідку №4272 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за нормами чинними на 01.01.2016 року (а.с.89), а саме: посадовий оклад – 2950,00 грн.; оклад за військове звання – 2200,00 грн.; процентна надбавка за вислугу років 50% – 2575,00 грн.; премія 3,7%– 285,33 грн., всього 8010,83 грн.

З матеріалів пенсійної справи судом встановлено, що 06.04.2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області здійснено з 01.01.2016 року перерахунок пенсії позивача (а.с.79, 101).

Згідно здійсненого 06.04.2018 року перерахунку пенсії позивача з 01.01.2016 року із сум грошового забезпечення: посадовий оклад – 2950,00 грн.; оклад за військове звання – 2200,00 грн.; процентна надбавка за вислугу років 50% – 2575,00 грн.; премія 3,7%– 285,33 грн., всього 8010,83 грн. основний розмір пенсії позивачу визначено у розмірі 70% грошового забезпечення (вислуга років 30) у розмірі 5607,58 грн.

Підсумок пенсії позивача (з надбавками) визначено у розмірі 5607,58 грн.

06.04.2018 року позивач засобами поштового зв`язку на адресу Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеській області направив заяву про перерахунок пенсії за вислугу років та про виплату різниці у пенсії з 01.01.2016 року на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» разом із оригіналом довідки про розмір грошового забезпечення, копіями паспорту, коду і пенсійного посвідчення (а.с.17).

14.06.2018 року у відповідь на звернення позивача до Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеській області Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області направлено ОСОБА_1 листа №1467/П-08 (а.с.12), в якому зазначено:

«… перерахунок пенсії з 01.01.2016 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб” (далі - Постанова № 103), якою установлено перерахувати з 01.01.2016 пенсії, призначені згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення нею звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції .

Виплату перерахованих відповідно до цього пункту Постанови № 103 пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 01.01.2018. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 року та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку: з 01.01.2019 по 31.12.2019 - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, з 01.01.2020 - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 до забезпечення повної виплати розрахованої суми.

В такому порядку Вам 06.04.2018 проведено перерахунок пенсії на підставі наданої ліквідаційною комісією ГУМВС України в Одеській області довідки про розмір грошового забезпечення за нормами, чинними на 01.01.2016.

З 01.05.2018 розмір пенсії становить 5607,58 грн. Доплата за період з 01.01.2018 по 30.04.2018 року у сумі 7648,32 грн. зарахована Вам на рахунок по додатковій відомості 25.04.2018 року.

Борг за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року в сумі 45889,92 грн. буде виплачуватись у порядку, визначеному постановою №103 та який зазначено у копії доданого розрахунку».

З надано до суду з боку відповідача розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №1503016523 за Дорученням №1503016523 по пенсіонеру ОСОБА_1 судом вставлено, що за період з січня 2016 року по квітень 2018 року сума пенсії, яку щомісячно отримував позивач складала 3695,50 грн., сума пенсії, яка підлягала виплаті складала 5607,08 грн., сума пенсії, яка підлягала доплаті складала – 1912,08 грн. та сума доплати, яка підлягала виплаті у загальному розмірі складала 53538,24 грн. (а.с.92).

В той час судом встановлено, що згідно постанови КМУ №103 від 12.02.2018 року відповідачем відкладено виплату доплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року у розмірі 45889,92 грн.

До суду з боку відповідача надано копію довідки з якої вбачається, що у період з 04.01.2019 року по 03.01.2020 року на картковий рахунок позивача було частково зараховано відкладену суму виплати у розмірі 13384,56 грн. (а.с.160).

Таким чином, відповідач зазначає про наявність у пенсійного органу боргу по виплаті пенсії перед позивачем за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року у розмірі 45889,92 грн., з яких у період з 04.01.2019 року по 03.01.2020 року на картковий рахунок позивача було зараховано частину відкладеної суми виплати у розмірі 13384,56 грн.

Вважаючи бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України Одеської області, яка полягає у нездійсненні ОСОБА_1 виплати пенсії за вислугу років з 01.01.2016 року протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Так, вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Суд вказує, що статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом (далі - Закон № 2262- ХІІ).

Відповідно до положень ст.51 вказаного Закону № 2262- ХІІ при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім`ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Згідно із частиною 3 статті 52 Закону № 2262- ХІІ виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.

Відповідно до частиною 2 статті 55 Закону № 2262-ХІІ нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Статтею 63 Закону № 2262-ХІІ визначено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, яким присвоєні чергові військові (спеціальні) звання під час перебування їх у запасі або у відставці, раніше призначені їм пенсії з урахуванням нових присвоєних військових (спеціальних) звань не перераховуються.

Таким чином, законодавець розмежував наступні поняття «строки перерахунку пенсії», «строки виплати пенсії» та «порядок перерахунку пенсії».

Системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону № 2262-ХІІ свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати «порядок перерахунку пенсії» не є тотожним праву встановлювати «строки перерахунку пенсії», «строки виплати пенсії».

З огляду на викладені вище норми законодавства, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.

Згідно п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України 17.07.1992 року № 393 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів № 103 від 21.02.2018 року) перерахунок пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", проводиться на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 встановлено, перерахувати з 1 січня 2016 р. пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” (Офіційний вісник України, 2015 р., № 96, ст. 3281). Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.

Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 1 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 р. та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку:

з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 року;

з 1 січня 2020 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.

В той же час, судом встановлено, що 01.01.2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 р. № 1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» якою установити, що:

1) з 1 січня 2020 р. виплата пенсій, призначених згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” до 1 березня 2018 р. (крім пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 р. з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), здійснюється у підвищеному розмірі з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 р.;

2) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) з 1 січня 2020 р. виплачується пенсія, яка з 1 січня 2016 р. перерахована з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсії, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом), та щомісяця проводиться виплата 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 1 січня 2016 р., та місячним розміром пенсії, отриманої особою за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р., до забезпечення повної виплати розрахованої суми різниці.

Вказаною Постановою пункти 1-3 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (Офіційний вісник України, 2018 р., № 20, ст. 662) виключено.

Отже станом на дату вирішення даної адміністративної справи положення постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 на підставі якої позивача виникла заборгованість по виплаті пенсії виключено.

Разом з цим, на думку суду, відмова пенсійного органу у проведенні позивачу виплати пенсії в перерахованому розмірі порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном.

Оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення Європейського суду у справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року).

Зазначена позиція також підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).

Судом встановлено, що з 01.01.2016 у позивача виникли обставини, що тягнуть за собою зміну розміру його пенсії, зокрема, відбулась зміна розміру видів грошового забезпечення поліцейських, а також враховуючи, що такий перерахунок не проведено з 01.01.2016 з вини державних органів (зокрема - МВС України та відповідача), саме з цього часу і необхідно здійснити перерахунок пенсії позивача і її виплату.

Порядок № 45 не запроваджував спеціальних строків виплати перерахованих пенсій, а тому строки платежів мали узгоджуватись з вимогами ч. 2 ст. 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ч. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ч. 3 ст. 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Водночас, суд зазначає, що згідно положень ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що законодавством не передбачено виплати пенсії належної позивачу частинами, а отже належним виконанням судового рішення у даному випадку є саме виплата перерахованої суми пенсії позивачу однією сумою.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Другого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2018 по справі №820/1458/18, від 06.06.2019 по справі №520/1255/19, від 31.05.2019 по справі №520/260/19, від 05.08.2019 по справі №520/4138/19, від 14.08.2019 по справі №520/322/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі Ганс-Адам ІІ проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").

У даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання пенсійний виплат передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними. Таким чином, на них поширюється режим "існуючого майна".

Європейський суд з прав людини у рішенні від 26 червня 2014 року у справі "Суханов та Ільченко проти України" зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 35).

За змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності.

Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.

Зважаючи на вищевикладене, після здійсненого у квітні 2018 року перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 року у позивача виникло об`єктивне сподівання, що заборгованість пенсії за вказаний період буде йому виплачена у повному обсязі.

З огляду на зазначене, суд вважає, що право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії за період з 01.01.2016 року, з урахуванням вже сплачених сум, визначається Законом №2262- XII, отже підпадає під дію статті 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності".

У зв`язку з викладеним, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії шляхом:

- визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України Одеської області, яка полягає у нездійсненні ОСОБА_1 виплати пенсії за вислугу років з 01.01.2016 року у повному обсязі;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України Одеської області здійснити ОСОБА_1 виплату у повному обсязі відкладеної згідно постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.01.2018 року виплати пенсії з урахуванням вже здійснених виплат.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Так, позивачем за подачу даної позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. згідно квитанції №36269544 від 24.10.2018 року (а.с.4).

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача, з урахуванням наведеного судом вище, наявні підстави для стягнення з відповідача суми сплаченого судового збору у розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України Одеської області, яка полягає у нездійсненні ОСОБА_1 виплати пенсії за вислугу років з 01.01.2016 року у повному обсязі.

Зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України Одеської області здійснити ОСОБА_1 виплату у повному обсязі відкладеної згідно постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.01.2018 року виплати пенсії з урахуванням вже здійснених виплат.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 );

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385).

Суддя С.М. Корой

.