Рішення № 88427661, 25.03.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5398/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соколенко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

12 вересня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, Одеської митниці Держмитслужби, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000463/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500650/2019/01125.

Так, в позовній заяві позивач з посиланням на фактичні обставини справи щодо подання до митного органу митної декларації №UA500650/2019/041194 щодо митного оформлення ввезеного на митну територію України легкового автомобіля марки - AUDI, модель - А6 40 TDI НОМЕР_1 , номер ( НОМЕР_2 ) - НОМЕР_3 , з зазначеними у цій декларації пошкодженнями, та відповідного пакету документів до цієї декларації, передбаченого ч.2 ст.53 Митного кодексу України, вказує, що митна вартість товару була визначена позивачем на підставі інвойсу, копії митної декларації країни відправлення, документу, що підтверджує право власності на транспортний засіб та висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією. За твердженням позивача, відповідно до вищевказаних документів вартість транспортного засобу становить не більше 7085,00 доларів США, що за встановленим на момент декларування курсом валют відповідало 195171 грн. 83 коп. Позивач також звертає увагу на те, що відповідно до висновків експерта, середня вартість аналогічного неушкодженого автомобіля становить 25436 доларів США, в той же час, відновлювальний ремонт транспортного засобу позивача становить 18477 доларів США. За цих підстав, експерт дійшов висновку, що вартість транспортного засобу позивача становить 6959 доларів США. Позивач зазначив, що при поданні митної декларації №UA500650/2019/041194, позивачем заявлена вартість транспортного засобу у розмірі 7085,00 доларів США та транспорті витрати у розмірі 650 доларів США, що загалом складає 7735 доларів США (195171 грн. 83 коп.), та ним сплачено мито в розмірі 67908,67 грн.

22 серпня 2019 року Одеська митниця ДФС відмовила у митному оформленні (випуску) товарів, про що видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500650/2019/01125 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000463/2, яким скореговано митну вартість товарів, а саме: на підставі аналізу баз даних АСМО «Інспектор-2006» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, тобто, митну вартість імпортованого автомобіля визначено за резервним методом у розмірі 22991,81 доларів США.

30 серпня 2019 року ДМС України видано позивачу посвідчення про реєстрацію транспортного засобу, на підставі якого авто може бути взятим на облік в Україні, та в той же день позивач доплатив митні платежі на суму 38496 грн. 44 коп., 84692 грн. 17 коп. та 12433 грн. 45 коп., після чого 30 серпня 2019 року відповідачем здійснено митне оформлення автомобіля та випущеного його у вільний обіг за митною декларацією №UA500650/2019/044751.

Позивач зазначив, що у зв`язку із коригуванням митної вартості до 22991,81 доларів США, позивач був змушений доплатити ще 123188, 61 гривень, що є відповідною переплатою.

На переконання позивача, рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000463/2, а разом з ним і картка відмови - є протиправними, з огляду на наступне.

Позивач вважає, що Одеською митницею ДФС безпідставно та необґрунтовано зазначено, що позивачем не подані основні документи, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість транспортного засобу, оскільки всі документи були подані позивачем до Одеської митниці, про що зазначено у картці-відмові, та відповідні подані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомості щодо ціни, що була сплачена за цей товар. Таким чином, на думку позивача, ним для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару подано до відповідача всі необхідні документи, передбачені ст.53 Митного кодексу України.

Разом з цим, обґрунтовуючи неправомірність оскаржуваного рішення та картки відмови, позивач зазначає, що відомості, які містяться в АСМО «Інспектор-2006» та ЄАІС, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, а взятий за аналог товар не є аналогічним, оскільки має значно інші споживчі характеристики, та не має тих самих пошкоджень, як товар позивача, у зв`язку із чим відрізняється і вартість ремонту. Позивач вважає, що Одеською митницею ДФС не було взято до уваги, що надані позивачем при митному оформленні товару документи не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною інвойсу, висновку експертного дослідження або за митною декларацією країни відправлення та іншими поданими документами.

Таким чином, на думку позивача, визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, оскільки митницею безпідставно здійснене корегування митної вартості товару.

В обґрунтування своєї позиції, позивач посилається на постанову Верховного Суду від 19.02.2019 року у справі №805/2713/16-а та постанову від 02.04.2019 року у справі №815/4150/14.

У позовній заяві позивач стверджує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, та не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості. На обґрунтування даного твердження позивач посилається на позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 26.03.2019 року у справі №826/17973/14, від 16 квітня 2019 року у справі №815/2146/16.

З урахуванням викладених в позовній заяві доводів, позивач зазначив, що Одеською митницею ДФС безпідставно, в порушення статті 58 Митного кодексу України здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною, вказаною у поданих позивачем документах, як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України.

Окрім вищезазначеного, позивач також зазначає, що:

- в рішенні про коригування митної вартості не зазначені всі ушкодження товару, а саме: не зазначено, що транспортний засіб має ушкодження кришки багажнику.

- в картці відмови №UA500650/2019/01125 зазначається, що Одеською митницею ДВС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 22.08.2019 року №UA500000/2019/000463/2, проте, в самому рішенні про коригування митної вартості товарів №UА500000/2019/000463/2 зазначається дата 21.08.2019 року;

- в картці відмови №UA500650/2019/01125 описується увесь перелік документів, що надано зі сторони позивача до Одеської митниці ДФС, в тому числі і ті документи, про які зазначено у рішенні про коригування, як такі що не були подані позивачем, у зв`язку із чим додатково витребовувались.

- в рішенні про коригування митної вартості Одеською митницею ДФС не викладено всю необхідну інформацію стосовно порівняльної декларації, оскільки міститься посилання лише на номер та дату порівняльної декларації. При цьому позивача не ознайомлено із характеристиками самого товару. Позивач вважає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Нормативно обґрунтовуючи зазначені доводи у позовній заяві, позивач посилається на норми ст.19 Конституції України, ст.ст.49,50,51,52,53,54,55,57,64,318 Митного кодексу України.

Також, позивач посилається на те, що оскільки у даному спорі є імовірність встановлення факту протиправності прийнятого рішення про коригування митної вартості, суд має можливість запобігти неповному відновленню прав і свобод позивача, у зв`язку із чим позивач у тесті позовної заяви просив суд зазначити у резолютивній частині рішення, якщо таке буде ухвалено на користь позивача, що рішення суду є підставою для підготовки Одеською митницею ДФС висновків про повернення надміру сплачених позивачем до Державного бюджету України митних платежів на загальну суму 123188,61 грн. та подання таких висновків для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області.

Ухвалою суду від 16.09.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву, призначено підготовче засідання по справі на 10 жовтня 2019 року о 14 год. 00 хв.

07 жовтня 2019 року засобами поштового зв`язку від відповідача - Одеської митниці ДФС надійшов відзив на позовну заяву разом із додатками до нього та доказами їх направлення позивачу (т.1 а.с.53-112).

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, з посиланням на фактичні обставини справи щодо подання позивачем митної декларації (МД) №UA500650/2019/041194 від 16.08.2019 року, в якій визначено митну вартість товару на рівні 7085 доларів США для здійснення митного оформлення товару, відповідач вказує, що для підтвердження заявленої митної вартості товару уповноваженою особою декларанта разом із МД №UA500650/2019/041194 від 16.08.2019 року до Одеської митниці ДФС подано наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №667872 від 12.04.2019 року; коносамент (Bill of Landing) №ZIMUSEL785162 від 27.04.2019 року; декларацію про походження товару (Declaration of origin) №42/67 від 17.07.2019 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №024-2-00125-0031-1316 від 19.04.2019 року, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №42/67 від 17.07.2019 року, паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в України №КК855971 від 12.02.2002 року та інші документи.

У відзиві зазначено, що під час митного контролю товарів за митною декларацією (МД) №UA500650/2019/041194 від 16.08.2019 року програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості.

Відповідач вказує, що під час здійснення Одеською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом із митною декларацією (МД) №UA500650/2019/041194 від 16.08.2019 року, встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

- до митного оформлення не надано жодного документа, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- не надано банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, які підтверджують митну вартість товарів. При цьому, відповідач вважає, що ненадання уповноваженою особою декларанта до митного оформлення банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, виключає можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України.

- не надано до митного оформлення документів, які підтверджують вартість страхування та перевезення (фрахту) товарів до моменту перетинання ними митного кордону України.

Як зазначає відповідач, на підставі ч.3 ст.53 Митного кодексу України Одеською митницею ДФС повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:

- банківські платіжні документи, які стосуються сплати фактурної вартості ктз, перевезення, транспортно-експедиторських та інших послуг за межами митної території України;

- калькуляцію транспортних витрат за межами митної території України з урахуванням вартості фрахту, вартості інших складових вартості транспортування транспортного засобу, що декларується, у тому числі територією країни експортера;

- копію митної декларації країни відправлення;

- якщо здійснювалося страхування – страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару.

Відповідач стверджує, що фактичні обставини справи свідчать про те, що декларант позивача повідомив митницю про неможливість подання витребуваних документів.

Як вказує відповідач, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці ДФС разом з митною декларацією (МД) №UA500650/2019/041194 від 16.08.2019 року містилися розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а декларантом або уповноваженою особою декларанта не подано всіх додаткових документів, які були витребувані митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст. 53 Митного кодексу України, то зазначені обставини є підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органів доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Відповідач зазначає, що з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості з урахуванням інформації, яка наявна в органі доходів і зборів, між декларантом та Одеською митницею ДФС були проведені консультації, про що зазначено у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA50000/2019/000463/2 від 21.08.2019 року, за результатом яких обрано резервний метод визначення митної вартості, про що зазначено у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA50000/2019/000463/2 від 21.08.2019 року.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, за допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю, яка містилася у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) встановлено, що рівень митної вартості оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час є вищим: товар 1 – 22991,81 доларів США (МД від 16.08.2019 року №UA403030/2019/014892). Також відповідач зазначає, що враховано форму контролю «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел, обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_3 , валюта – EUR, вартість – 19850».

Таким чином, відповідачем скориговано митну вартість даного товару до рівня 22991,81 доларів США та прийнято рішення про коригування митної вартості №UA50000/2019/000463/2 від 21.08.2019 року, в якому наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також зазначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості із зазначенням відповідної МД від 16.08.2019 року №UA403030/2019/014892. При цьому, відповідач зазначає, що враховуючи наведені причини та положення ч. 6 ст. 54, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 256 Митного кодексу України, Одеською митницею ДФС видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500650/2019/01125 від 22.08.2019 року.

При цьому, на думку відповідача, його правова позиція щодо витребування додаткових документів, корегування митної вартості та використання інформації з ЄАІС повністю узгоджується з позицією Верховного Суду України, яка міститься у постановах від 02.06.2015 року у справі №21-498а15, від 01.10.2013 року у справі №21-354а13, від 15.10.2013 року у справі №21-270а13, від 22.10.2013 року №21-342а13.

Як вказує відповідач, сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, при митному оформлені товарів забезпечено фінансовою гарантією шляхом внесення коштів на відповідний рахунок органу доходів і зборів.

З урахуванням зазначеного у відзиві на позовну заяву, відповідач вважає, що Одеська митниця ДФС діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 .

У підготовчому засіданні 10.10.2019 року представник позивача зазначив, що у позивача не має необхідності подавати відповідь на відзив, у зв`язку із чим судом не встановлювалися сторонам строки для подання інших заяв по суті справи.

Ухвалою суду, постановленою на місці у підготовчому засіданні 10.10.2019 року, за клопотанням позивача витребувано у відповідача належним чином завірену копію митної декларації №UA403030/2019/014892 від 16.08.2019 року та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 29.10.2019 року о 10 год. 00 хв.

У підготовчому засіданні 29.10.2019 року судом залучено до матеріалів справи належним чином засвідчену копію митної декларації №UA403030/2019/014892 від 16.08.2019 року, яка надана відповідачем 18.10.2019 року (т.1 а.с.119-122), та за клопотанням представника позивача, судом витребувано у відповідача належним чином завірену копію акту із зазначенням ушкоджень транспортного засобу до митної декларації №UA403030/2019/014892 від 16.08.2019 року, у зв`язку з чим оголошено перерву у підготовчому засіданні до 06.11.2019 року о 10 год. 45 хв.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді 06.11.2019 року на лікарняному, підготовче засідання 06.11.2019 року, перенесено на 13.11.2019 року о 15 год. 00 хв., про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

У підготовчому засіданні 13.11.2019 року представник відповідача надав суду службову записку, в якій зазначено, що у посадових осіб Одеської митниці ДФС відсутній доступ до перегляду документів до митних декларацій інших митних органів, а тому неможливо надати акт про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів відповідно до митної декларації №UA403030/2019/014892 від 16.08.2019 року (т.1 а.с.131), та повідомив суду, що витребуваний судом акт про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів, як повідомлено представнику, знаходиться в Тернопільській митниці ДФС.

Враховуючи викладене, судом зобов`язано представника відповідача надати до суду письмову інформацію про те, в якому самому органі знаходиться акт про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів відповідно до митної декларації №UA403030/2019/014892 від 16.08.2019 року.

Письмовою ухвалою суду продовжено шістдесятиденний строк підготовчого провадження в адміністративні справі №420/5398/19 на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 21.11.2019 року о 14 год. 00 хв.

На виконання протокольної ухвали суду від 13.11.2019 року представником відповідача подано письмову інформацію щодо місцезнаходження акта про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів відповідно до митної декларації №UA403030/2019/014892 від 16.08.2019 року (т.1 а.с.144-148).

У підготовчому засіданні 21.11.2019 року ухвалою суду, постановленою на місці та занесеною до протоколу судового засідання, судом витребувано з Тернопільської митниці ДФС належним чином засвідчену копію акта проведення огляду товарів та інших предметів (автомобіль AUDI), на який міститься посилання у графі 9 МД №UA403030/2019/014892 від 16.08.2019 року, у зв`язку з чим у підготовчому засіданні оголошено перерву до 10.12.2019 року о 16 год. 00 хв.

04 грудня 2019 року засобами електронної пошти (т.1 а.с.159-162) та додатково 09.12.2019 року засобами поштового зв`язку (т.1 а.с.163-165) від Тернопільської митниці ДФС надійшов в копії акт про проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 12.08.2019 року №UA20903/2019/63165, який залучений до матеріалів справи у підготовчому засіданні 10.12.2019 року.

Ухвалою суду від 10.10.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.12.2019 року о 12 год. 00 хв.

У судове засідання 16.12.2019 року учасники справи не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно, що підтверджується матеріалами справи.

Разом з цим, 16 грудня 2019 року через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про проведення розгляду справи в порядку письмового провадження за відсутності сторони позивача, в якому представник позивача також зазначив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі (т.1 а.с.177).

У судовому засіданні 16.12.2019 року судом продовжено розгляд справи в порядку письмового провадження.

При цьому, 27 грудня 2019 року через канцелярію суду від представника Одеської митниці ДФС надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №420/5398/19 у зв`язку з реорганізацією Одеської митниці ДФС шляхом приєднання до Одеської митниці Держмитслужби та про заміну відповідача у справі №420/5398/19 – Одеської митниці ДФС на правонаступника - Одеську митницю Держмитслужби (т.1 а.с.181-189).

08.01.2020 року з боку представника позивача надійшли заперечення проти заміни відповідача у справі (т.1 а.с.192).

Ухвалою суду від 11.01.2020 року, постановленою в порядку письмового провадження, судом:

- відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі та заміну відповідача на правонаступника в адміністративній справі № 420/5398/19;

- залучено до участі у справі № 420/5398/19 у якості співвідповідача (другого відповідача) – Одеську митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459, адреса: вул. Івана та Юрія Лип, 21 А, м. Одеса, 65078);

- розпочато спочатку розгляд адміністративної справи №420/5398/19 в порядку загального позовного провадження, встановлено відповідачам строки для подання відзивів на позовну заяву та призначено підготовче засідання на 05.02.2020 року о 15:30 год.

05 лютого 2020 року у підготовчому засіданні представником позивача до суду подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій представник позивача зазначив, що в прохальній частині позовної заяви не вказано дату оскаржуваного рішення про коригування митної вартості « 21.08.2019 року» через технічну помилку, у зв`язку з чим позивач позовну вимогу про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000463/2 виклав в наступній редакції:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000463/2 від 21.08.2019 року.

У вказаній заяві про уточнення позовних вимог представник позивача також зазначив, що суть та об`єм позовної вимоги не змінився та просив суд прийняти доповнення позовної вимоги та вирішувати справу з урахуванням даної заяви (т.1 а.с.215).

У підготовчому засіданні 05.02.2020 року судом залучено до матеріалів справи заяву представника позивача про уточнення позовних вимог в частині зазначення дати оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000463/2, та у зв`язку з необхідністю направлення на адресу відповідачів заяви представника позивача про уточнення позовних вимог, судом у підготовчому засіданні 05.02.2020 року оголошено перерву до 13.02.2020 року.

13 лютого 2020 року через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання, призначеного на 13.02.2020 року, за відсутності сторони позивача, в якій представник також просив суд закрити підготовче провадження та здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження з урахуванням уточнених позовних вимог. Водночас, у вказаній заяві представник позивача зазначив, що позов підтримує в повному обсязі та просить суд його задовольнити (т.1 а.с.224).

Ухвалою суду від 13.02.2020 року закрито підготовче провадження в адміністративній справі №420/5398/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.02.2020 року о 09 год. 00 хв.

У судове засідання 27.02.2020 року сторони не з`явились. Від представника позивача, раніше, 13.02.2020 року надходила заява про розгляд справи за відсутністю сторони позивача.

Представники відповідачів 27.02.2020 року до судового засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, що підтверджується матеріалами справи. Причин неявки до суду не повідомляли.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи, не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Таким чином, зважаючи на клопотання представника позивача про розгляд справи за відсутності сторони позивача та неявку представників відповідачів, які належним чином сповіщені про розгляд справи, а також, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, та відсутність перешкод для розгляду справи за відсутності учасників процесу, зважаючи на строки розгляду справи, визначені ч.2 ст.193 КАС України, судом вирішено здійснювати подальший розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження, відповідно ч.9 ст.205 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.193 КАС України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Розгляд справи по суті розпочато судом 27.02.2020 року.

Згідно з ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на викладене, враховуючи наведені приписи КАС України, суд розглядав дану справу у межах строку, визначеного для її розгляду ч.2 ст.193, ч.4 ст.243 КАС України із прийняттям та складанням судового рішення у повному обсязі 25.03.2020 року – на 27-й день з дня початку розгляду справи по суті.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом відповідача – Одеської митниці ДФС та доданими до нього доказами, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються заяви сторін по суті справи, та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, суд встановив наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач (як покупець) уклав із компанією «ГОЛД ТРЕЙДІНГ» (Incheon, Korea – Південна Корея) (продавець) контракт №KR-995 від 04.03.2019 року (надалі – Контракт) (т.1 а.с.28-30,87-89).

Відповідно до розділу 1 «Предмет Контракту» вказаного Контракту, продавець продає, а покупець купує продукцію, асортимент, кількість та ціна якої зазначається в додатках або інвойсах до даного контракту.

Згідно з п.3.1.Контракту, під базовими умовами поставки розуміється: FOB (PUSAN, INCHEON), Інкотермс-2010; CPT (Одеса, Чорноморськ, Київ) Інкотермс-2010; умови поставки зазначаються в інвойсі на кожну партію товару.

Як зазначено у п. 4.1 Контракту, ціни на продукцію, що продається за даним контрактом, узгоджуються при подачі замовлень та зазначаються у додатках та/або інвойсах на кожну партію товару.

Відповідно до п.5.1, п.5.2 Контракту, оплата здійснюється в доларах США одним з наступних шляхів: на розрахунковий рахунок продавця або в касу продавця готівковими коштами. Оплата має бути здійснена протягом 180 банківських днів з моменту відправки вантажу. Також оплата може бути здійснена за попередньою оплатою або по факту відвантаження вантажу за попередньою усною або письмовою угодою сторін.

На підставі вказаного Контракту, позивач придбав легковий автомобіль, який був у використанні, марки AUDI A6, номер шасі НОМЕР_3 , 2016 року, загальною вартістю 7085,00 доларів США, що також підтверджується інвойсом №667872 від 12.04.2019 року, складеним до Контракту №KR-995 від 04.03.2019 року (т.1 а.с.27,77).

З інвойсу вбачається, що поставка здійснюється на умовах FOB (INCHEON (Корея) TO UKRAINE), Інкотермс-2010.

Як вбачається з копії виписки з реєстру свідоцтв про реєстрацію автотранспортних засобів №001312 від 02.07.2019 року, автомобіль марки AUDI A6, номер шасі НОМЕР_3 , 2016 року, знято з реєстрації 19.04.2019 року, пробіг якого становить 12000 км (т.1 а.с.24-26; 93-95).

19 квітня 2019 року компанією Юні-Пас (UNI-PASS) оформлена експортна митна декларація №10484-19-024648Х на автомобіль б/у, марки AUDI A6, номер шасі НОМЕР_3 , 2016 року, у графі 38 якої зазначена вартість автомобіля у розмірі 7085,00 доларів США на умовах поставки FOB (INCHEON (Корея) TO UKRAINE) (т.1 а.с.31-32;82-83).

З матеріалів справи вбачається, що компанією «ГОЛД ТРЕЙДІНГ» 27.04.2019 року здійснено завантаження автомобіля марки AUDI A6, номер шасі НОМЕР_3 , 2016 року у контейнер №ZCSU8855933 на умовах поставки FOB (Incheon, Korea) на борт судна PEGASUS TERA з місцем призначення вантажу Одеса, Україна, що підтверджується копією коносамента (Bill of Landing) №ZIMUSEL785162 від 27.04.2019 року (т.1 а.с.33;72-73;78) та копією коносамента (Bill of Landing) №ZIMUSEL785162/2 від 27.04.2019 (т.1 а.с.78).

27 червня 2019 року ТОВ «ІМПОРТ СЕРВІС ЮГ» здійснено внутрішньопортове перевезення автомобіля марки AUDI A6, номер шасі НОМЕР_3 , 2016 року у контейнері №ZCSU8855933 на ВМК ТОВ «ЄВРОТЕРМІНАЛ», що підтверджується копією наряду №26 від 27.06.2019 року (т.1 а.с.79).

З довідки ТОВ «Імпорт Сервіс Юг» від 27.04.2019 року вбачається, що вартість послуг з міжнародного перевезення вантажу: автомобіля марки AUDI A6, номер шасі НОМЕР_3 , 2016 року в контейнері №ZCSU8855933 по коносаменту №ZIMUSEL785162/2 від 27.04.2019 року на умовах поставки FOB (Incheon, Korea) становить 650 доларів США (т.1 а.с.34; 81).

З метою здійснення митного оформлення придбаного автомобіля марки AUDI A6, номер шасі НОМЕР_3 , 2016 року, позивачем 29.07.2019 року укладено договір-доручення №РЕ290719/2-В ODS із приватним підприємством «ПРЕДИСТАНЦІЯ» (т.1 а.с.69-71).

06 липня 2019 року Одеською митницею ДФС, на території ВМК ТОВ «ЄВРОТЕРМІНАЛ», проведено огляд та складено акт про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів, в якому зазначено наступні характеристики оглянутого товару: легковий автомобіль, що був у використанні – 1 шт., марка AUDI; модель – А6; номер кузова ( НОМЕР_2 ) – НОМЕР_3 ; загальна кількість місць для сидіння, включаючи водія -5; призначення – для перевезення людей; з двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем); робочій об`єм циліндрів двигуна – 2967 куб. см; календарний рік виготовлення – 2016; модельний рік виготовлення – 2016; тип кузова – седан; колір кузова – білий; колісна формула – 4х4; пробіг – 120000 км; відповідає вимогам ЄВРО-5; автомобіль знаходиться в пошкодженому стані, а саме (пошкоджено та деформовано): передній бампер та кронштейн; капот; передня ліва фара (розбита); переднє ліве крило; задній бампер та кронштейн; задні ліві ліхтарі (розбиті); панель додаткового глушника; задня права боковина (вм`ятина); спрацьована водійська рульова (кермо), пасажирська фронтальна, ліва та права головна (штора) подушки безпеки; панель приладів; лівий та правий паси безпеки; торговельна марка – AUDI, виробник – BMW AG; країна виробництва - DE, Німеччина; вивантажено з контейнера – ZCSU8855933 (т.1 а.с.35;84-85).

У вказаному акті зазначено, що товар відповідає товаросупровідним документам.

16 липня 2019 року товариством з обмеженою відповідальністю «ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ ООВ» надано позивачу довідку №16.07.2019-45, в якій зазначено, що автомобіль марки AUDI A6, номер шасі НОМЕР_3 , 2016 року, що був у використанні, та ввезений на територію України ОСОБА_1 відповідає привалам ЄЕК ООН не нижче рівня ЄВРО-2 (т.1 а.с.86).

17 липня 2019 року позивач отримав звіт про оцінку вартості колісного транспортного засобу №42/67, що ввозиться на митну територію України із Південної Кореї, згідно з висновком якого ринкова вартість автомобіля марки AUDI A6 3.0 TDi Quattro, номер шасі НОМЕР_3 , 2016 року, тип двигуна 2967 куб. см, становить 6959 доларів США, з урахуванням того, що вартість відновлюваного ремонту складає 18477,33 доларів США та середня вартість аналогічного непошкодженого автомобіля – 25436 доларів США (т.1 а.с.36-42; 96-108).

02 серпня 2019 року позивачем подано заяву до Одеської митниці ДФС про видачу посвідчення на реєстрацію вищевказаного транспортного засобу (т.1 а.с.109).

16 серпня 2019 року уповноваженою особою декларанта ПП «Предистанція» до Одеської митниці ДФС подано митну декларацію (МД) №UA500650/2019/041194, в якій визначено митну вартість автомобіля марки AUDI A6, номер шасі НОМЕР_3 , 2016 року на рівні 7085 доларів США для здійснення митного оформлення товару з такими характеристиками: «Легковий автомобіль з двигуном внутрішнього згоряння, із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем), такий, що був у використанні – 1 шт.: марка – AUDI; модель – A6 40 TDI Quattro; кузов ( НОМЕР_2 ) – НОМЕР_3 ; номер шасі – немає даних; номер двигуна - немає даних; тип двигуна – дизельний; робочий об`єм циліндрів двигуна – 2967 куб. см; колісна формула – 4х4; тип кузова – седан; колір – білий; календарний рік виготовлення – 2016 рік; модельний рік виготовлення – 2016 рік; загальна кількість місць для сидіння, включаючи водія – 5; призначений для перевезення людей по дорогах загального користування; відповідає екологічним нормам не нижче ЄВРО-2; автомобіль пошкоджений внаслідок ДТП; необхідно проведення ремонтно-діагностичних робіт в умовах спеціалізованого автосервісу; пошкоджено: передній бампер та кронштейн; капот; передня ліва фара (розбита); переднє ліве крило; задній бампер та кронштейн; задні ліві ліхтарі (розбиті); панель додаткового глушника; задня права боковина (вм`ятина); спрацьована водійська рульова (кермо), пасажирська фронтальна, ліва та права головна (штора) подушки безпеки; панель приладів; лівий та правий паси безпеки. Автомобіль вивантажено з контейнера ZCSU8855933, торговельна марка AUDI, виробник – AUDI AG, країна походження – НОМЕР_4 (т.1 а.с.63-64).

У вказаній митній декларації також зазначено, що декларантом подані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №667872 від 12.04.2019 року; коносаменти (Bill of Landing) №ZIMUSEL785162 та №ZIMUSEL785162/2 від 27.04.2019 року; наряд №26 від 27.06.2019 року; декларацію про походження товару (Declaration of origin) №42/67 від 17.07.2019 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №024-2-00125-0031-1316 від 19.04.2019 року; довідка ТОВ «Імпорт Сервіс Юг» від 27.04.2019 року про вартість послуг з міжнародного перевезення вантажу; звіт про оцінку вартості колісного транспортного засобу №42/67 від 17.07.2019 року; контракт №KR-995 від 04.03.2019 року; експортна митна декларація від 19.04.2019 року №10484-19-024648Х; договір-доручення №РЕ290719/2-В ODS із приватним підприємством «ПРЕДИСТАНЦІЯ» від 29.07.2019 року; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в України №КК855971 від 12.02.2002 року; акт фізичного огляду від 06.07.2019 року; довідка №16.07.2019-45 від 16.07.2019; заява на видачу посвідчення від 02.08.2019 року; лист від 08.08.2019 року; картка платника податків; квитанції про сплату митних платежів №СВ01930689/1 від 02.08.2019 року №СВ01946005/1 від 06.08.2019 року, №СВ02003945/1 від 15.08.2019 року на загальну суму 115088,42 грн. (т.1 а.с.63-64).

17 серпня 2019 року уповноваженою особою позивача подано до Одеської митниці ДФС лист, в якому зазначено, що до митної декларації №UA500650/2019/041194 від 16.08.2019 року надані документи в повному обсязі та інші документи надаватися не будуть, у зв`язку із чим зазначалось прохання завершити митне оформлення у встановлений законодавством строк (т.1 а.с.110).

21 серпня 2019 року Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості №UA500000/2019/000463/2, яким скориговано вартість автомобіля марки AUDI A6, номер шасі НОМЕР_3 , 2016 року із характеристиками, зазначеними в митній декларації №UA500650/2019/041194 від 16.08.2019 року, з 7085,00 доларів США до 22991,81 доларів США (т.1 а.с.44-45;65-66).

Також, з матеріалів справи вбачається, що Одеською митницею ДФС оформлено картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500650/2019/01125, в якій зазначено про відмову у митному оформлені (випуску) товарів з причин порушення вимог ст. 357 Митного кодексу України, оскільки: невірно заповнено графи митної декларації 12, 44, 45, 46, 47 у зв`язку з прийнятим рішення про коригування митної вартості товарів від 22.08.2019 року №UA500000/2019/000463/2. У картці-відмові також зазначено про необхідність подання нової декларації із врахуванням рішення про коригування митної вартості товарів від 22.08.2019 року №UA500000/2019/000463/2 (т.1 а.с.43; 67-68).

30 серпня 2019 року уповноваженою особою декларанта ПП «Предистанція» до Одеської митниці ДФС подано митну декларацію (МД) №UA500650/2019/044751 з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів від 22.08.2019 року №UA500000/2019/000463/2 (т.1 а.с.46).

30 серпня 2019 року Одеською митницею ДФС видано посвідчення про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_5 , ввезеного на територію України ОСОБА_1 (т.1 а.с.47).

При цьому, не погоджуючись із прийнятими відповідачем - Одеською митницею ДФС рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою, враховуючи подане до неї уточнення.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що винник між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірне рішення про коригування митної вартості товарів від 21.08.2019 року №UA500000/2019/000463/2 (надалі – Рішення), яким скориговано вартість автомобіля марки AUDI A6, номер шасі НОМЕР_3 , 2016 року із характеристиками, зазначеними в митній декларації №UA500650/2019/041194 від 16.08.2019 року, з 7085,00 доларів США до 22991,81 доларів США, обґрунтовується наступним.

У вказаному рішенні про коригування митної вартості товарів від 21.08.2019 року №UA500000/2019/000463/2 зазначено, що до митного оформлення разом з поданою митною декларацією, для підтвердження заявленої митної вартості товарів подано рахунок-фактуру, коносамент, висновок експертної організації, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Також, як вказано у рішенні про коригування митної вартості, зазначені документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема:

- для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ та Наказу Мінфіну від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати:

1) рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

2) банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

3) калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту;

- згідно частини 2 статті 53 МКУ, якщо рахунок сплачено, декларантом для підтвердження митної вартості подаються банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару

- згідно статті 368 МКУ при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів, враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.

У рішенні вказується, що таким чином, згідно частини 6 статті 54 МКУ, не подані основні документи, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість.

В рішенні також зазначається, що, у зв`язку з зазначеним, у відповідності з положеннями частини 3 статті 53 МКУ, декларанта повідомлено про можливість за власним бажанням подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару, однак, декларант повідомив орган доходів і зборів про неможливість подання витребуваних документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ.

З посиланням на ст.57,58 МКУ, в рішенні зазначається, що у органу доходів і зборів відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59, 60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. З посиланням на положення ст.ст.62, 63 МКУ, відповідачем у рішенні вказується, що методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки у органу доходів і зборів відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.

Як вказує відповідач у рішенні, відповідно до п.1 статті 64 МКУ у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів І торгівлі (GATT) - за резервним методом. У зв`язку із чим, Одеською митницею ДФС за результатом проведеної консультації між органом доходів і зборів та декларантом було обрано другорядний метод визначення митної вартості – резервний.

Як зазначається у рішенні, з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор-2006» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час є вищим: товар 1 -22991,81 доларів США (МД від 16.08.19 №UA403030/2019/014892), а також враховано форму контролю «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення MB за VIN- кодами WAUZZZ4GXGN188027, валюта - EUR, вартість-19850,00».

З урахуванням зазначеного у рішенні, Одеською митницею ДФС митну вартість даного товару скориговано до рівня 22991,81 доларів США.

У даному рішенні також роз`яснено п.6 статті 54 та п.3 ст.52 МКУ, та зазначено, що декларант має право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у органі доходів і зборів вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду.

Водночас, в оскаржуваній картці відмови міститься посилання на рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000463/2 від 22.08.2019 року.

При цьому, суд зауважує на тому, що представником Одеської митниці ДФС зазначено, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000463/2 прийнято саме 21.08.2019 року, як і зазначено у ньому.

Суд зазначає, що правові відносини щодо порядку визначення митної вартості імпортованих товарів, правил її декларування, тощо регулюються, зокрема, але не виключно, Митним кодексом України (далі МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з вимогами ч.1 ст.52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Частиною 2 статті 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з вимогами ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до вимог п. п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Згідно з вимогами пп.4.5.10 п.4.5 розділу 4 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року №631 (надалі – Порядок № 631), перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Крім того, ч.1, ч.4 ст.54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до вимог ч.5 ст.54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

- у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Крім того, ч. 6 ст. 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Частиною 1 ст. 57 МК України регламентовано, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до вимог ч.2 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частинами 4,5 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Крім того, ч. 10 ст. 58 МК України визначається, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

- витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

- належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

- роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності;

- відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

- витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

- витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

- витрати на страхування цих товарів.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення неповного пакету документів, перелік яких закріплено у ст.53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

При цьому, за приписами ч. 2 ст.55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, керуючись ст. 90 КАС України, оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, а також у сукупності їх достатність та взаємозв`язок, з огляду на вищенаведені положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості №UA500000/2019/000463/2 від 21.08.2019 року, рахунок-фактура, коносамент, висновок експертної організації, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв`язку з чим відповідачем запропоновано позивачу надати протягом 10 календарних днів документи, що підтверджують митну вартість та усувають виявлені недоліки та розбіжності, а саме:

- банківські платіжні документи, які стосуються сплати фактурної вартості ктз, перевезення, транспортно-експедиторських та Інших послуг за межами митної території України;

- калькуляцію транспортних витрат за межами митної території України з урахуванням вартості фрахту, вартості Інших складових вартості транспортування транспортного засобу, що декларується, у тому числі територією країни експортера;

- копію митної декларації країни відправлення;

- якщо здійснювалось страхування-страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач придбав автомобіль, що був у використанні, марки AUDI A6, номер шасі НОМЕР_3 , 2016 року випуску за Контрактом №KR-995 від 04.03.2019 року, відповідно до умов якого оплата має бути здійснена протягом 180 банківських днів з моменту відправки вантажу (т.1 а.с.28-30; 87-89).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на підтвердження заявленої ним митної вартості товару разом із митною декларацією №UA500650/2019/041194 від 16.08.2019 року було подано наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №667872 від 12.04.2019 року; коносаменти (Bill of Landing) №ZIMUSEL785162 та №ZIMUSEL785162/2 від 27.04.2019 року; наряд №26 від 27.06.2019 року; декларацію про походження товару (Declaration of origin) №42/67 від 17.07.2019 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №024-2-00125-0031-1316 від 19.04.2019 року; довідка ТОВ «Імпорт Сервіс Юг» від 27.04.2019 року про вартість послуг з міжнародного перевезення вантажу; звіт про оцінку вартості колісного транспортного засобу №42/67 від 17.07.2019 року; контракт №KR-995 від 04.03.2019 року; експортна митна декларація від 19.04.2019 року №10484-19-024648Х; договір-доручення №РЕ290719/2-В ODS із приватним підприємством «ПРЕДИСТАНЦІЯ» від 29.07.2019 року; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в України №КК855971 від 12.02.2002 року; акт фізичного огляду від 06.07.2019 року; довідка №16.07.2019-45 від 16.07.2019; заява на видачу посвідчення від 02.08.2019 року; лист від 08.08.2019 року; картка платника податків; квитанції про сплату митних платежів №СВ01930689/1 від 02.08.2019 року №СВ01946005/1 від 06.08.2019 року, №СВ02003945/1 від 15.08.2019 року на загальну суму 115088,42 грн.

При цьому, як вбачається з інвойсу №667872 від 12.04.2019 року, складеного до Контракту №KR-995 від 04.03.2019 року, вартість вказаного транспортного засобу становить 7085,00 доларів США (т.1 а.с.27,77).

В експортній митній декларації №10484-19-024648Х від 19.04.2019 року, зокрема, у графі 38, вартість автомобіля б/у, марки AUDI A6, номер шасі НОМЕР_3 , 2016 року випуску, визначена також у розмірі 7085,00 доларів США (т.1 а.с.32,83).

Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 21.08.2019 року №UA500000/2019/000463/2 митним органом не наведено жодних обґрунтувань стосовно того, з яких причин вказані документи, що подані декларантом, до митного оформлення, не взяті до уваги при визначенні митної вартості транспортного засобу. Суд звертає увагу на те, що зазначені вище документи не містять розбіжностей, та з боку відповідача не було зазначено та не надано відповідних доказів щодо того, що вказані документи мають ознаки підробки. Отже, відповідач спростував достовірність цих документів та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості спірного товару.

Стосовно відсутності банківських платіжних документів, які стосуються сплати фактурної вартості транспортного засобу, суд зазначає наступне.

З урахуванням положень ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі №815/329/17 міститься наступний правовий висновок: «…сама по собі відсутність оплати за товар не впливає на митну вартість такого з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені)...».

Таким чином, твердження відповідача про відсутність можливості визначення митної вартості ввезеного позивачем транспортного засобу з огляду на ненадання позивачем банківських платіжних документів щодо оплати позивачем вартості транспортного засобу, суд вважає безпідставними.

Суд також звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №420/2315/19 зазначено, що: «…за умови не підтвердження належними і допустимими доказами наявності у поданих на підтвердження митної вартості товарів документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за ці товари, суб`єкт владних повноважень, приймаючи відповідні рішення, діє не в межах, не у спосіб та не у порядку, передбаченому положеннями чинного законодавства…».

Окрім іншого, відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що під час митного контролю товарів за митною декларацією (МД) №UA500650/2019/041194 від 16.08.2019 року програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 19.02.2019 року у справі №805/2713/16-а зазначив, що: «…спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками…».

Таким чином, доводи відповідача Одеської митниці ДФС про те, що документи, які подані позивачем разом із митною декларацією №UA500650/2019/041194 від 16.08.2019 року, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є безпідставними, недоведеними та необґрунтованими.

Щодо твердження відповідача Одеської митниці ДФС про відсутність документів, які підтверджують вартість перевезення та страхування придбаного позивачем транспортного засобу, суд зазначає наступне.

Як вже зазначено судом, відповідно до умов Контракту №KR-995 від 04.03.2019 року та згідно інвойсу №667872 від 12.04.2019 року, позивач придбав вже використаний автомобіль, марки AUDI A6, номер шасі НОМЕР_3 , 2016 року на умовах здійснення поставки: FOB (INCHEON (Південна Корея) TO UKRAINE), Інкотермс-2010.

Відповідно до правил «Інкотермс 2010», термін FOB ФРАНКО-БОРТ (назва порту відвантаження) означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.

Судом встановлено, що доставка придбаного позивачем транспортного засобу здійснювалась за допомогою перевезення морським транспортом, що підтверджується відповідним коносаментом (Bill of Landing) №ZIMUSEL785162/2 від 27.04.2019 року (т.1 а.с.33;72-73;78).

Разом з цим, позивачем подано до Одеської митниці ДФС довідку ТОВ «Імпорт Сервіс Юг» від 27.04.2019 року про те, що вартість послуг з міжнародного перевезення вантажу: автомобіля марки AUDI A6, номер шасі НОМЕР_3 , 2016 року в контейнері №ZCSU8855933 по коносаменту №ZIMUSEL785162/2 від 27.04.2019 року на умовах поставки FOB (Incheon, Korea) становить 650 доларів США (т.1 а.с.34; 81).

Відсутність же підстав для включення до ціни товару при визначенні митної вартості витрат на страхування товару пояснюється тим, що за умовами Інкотермс FOB страхування вантажу продавцем та/або покупцем не є обов`язковим, у контракті №KR-995 від 04.03.2019 року також відсутні вимоги щодо страхування товару будь-якою зі сторін контракту.

Суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 зазначив наступне: «…декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість...».

Таким чином, суд вважає безпідставними доводи відповідача Одеської митниці ДФС про ненадання позивачем документів щодо вартості міжнародного перевезення вантажу та страхування з огляду на їх невідповідність фактичним обставинам справи.

Щодо застосування резервного методу коригування митної вартості, суд зазначає наступне.

Як вже вказано судом, відповідач Одеська митниця ДФС визначив митну вартість автомобіля позивача за шостим (резервним) методом (стаття 64 МК України). Обґрунтовуючи неможливість застосування кожного попереднього методу, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості від 21.08.2019 року №UA500000/2019/000463/2 та у відзиві на позовну заяву зазначено, що в органу доходів і зборів відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, а також інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів, тому відповідно до статей 59, 60, 62, 63 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів та методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості.

Проте, в обґрунтування вищезазначених доводів, представником відповідача – Одеської митниці ДФС не надано до суду жодних доказів, а лише міститься загальне посилання на таку неможливість в оскаржуваному рішенні та у відзиві.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, відповідачем Одеською митницею ДФС використанні данні митної декларації від 16.08.2019 року №UA403030/2019/014892.

З цього приводу, суд зазначає, що відповідно до акту про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 06.07.2019 року, легковий автомобіль, що був у використанні, марки AUDI; моделі – А6; номер кузова ( НОМЕР_2 ) – НОМЕР_3 ; 2016 року випуску, знаходиться в пошкодженому стані, а саме (пошкоджено та деформовано): передній бампер та кронштейн; капот; передня ліва фара (розбита); переднє ліве крило; задній бампер та кронштейн; задні ліві ліхтарі (розбиті); панель додаткового глушника; задня права боковина (вм`ятина); спрацьована водійська рульова (кермо), пасажирська фронтальна, ліва та права головна (штора) подушки безпеки; панель приладів; лівий та правий паси безпеки. (т.1 а.с.35;84).

Будь-яких доказів про врахування працівниками відповідача зазначених пошкоджень наведеного автомобіля під час визначення митної вартості ввезеного позивачем транспортного засобу, суду не надано.

Більш того, як вбачається з митної декларації від 16.08.2019 року №UA403030/2019/014892 (т.1 а.с.121), яка використана відповідачем при коригуванні митної вартості ввезеного позивачем транспортного засобу, остання взагалі не містить жодних відомостей про наявність будь-яких пошкоджень транспортного засобу.

Суд зазначає, що з акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 12.08.2019 року №UA20903/2019/63165, на який міститься посилання в графі 44 митної декларації від 16.08.2019 року №UA403030/2019/014892, вбачається, що транспортний засіб, який обрано відповідачем Одеською митницею ДФС для порівняння при застосуванні резервного методу для визначення митної вартості транспортного засобу позивача, має відмінні від транспортного засобу позивача ушкодження, а саме: пошкоджено лакофарбове покриття по кузову, сколи на капоті, пошкоджено та забруднено обивку салону та сидінь (т.1 а.с.164).

При цьому, слід зазначити, що підтвердженням того, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості №UA500000/2019/000463/2 від 21.08.2019 року не враховував даних акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 12.08.2019 року №UA20903/2019/63165 свідчить службова записка начальника управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання № 2882/15-70-19 від 31.10.2019 року (т.1 а.с.131), в якій зазначено, що у посадових осіб Одеської митниці ДФС відсутній доступ до перегляду документів до митних декларацій інших митних органів, а тому надати акт про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів відповідно до МД від 16.08.2019 року №UA403030/2019/014892 не є можливим.

Суд зазначає, що визначення вартості автомобіля може бути об`єктивною тільки тоді, коли митним органом при митному оформленні транспортного засобу врахована інформація про технічний стан транспортного засобу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18.

Отже, з огляду на зазначене, суд дійшов висновку про необґрунтованість визначеної відповідачем у рішенні про коригування митної вартості від 21.08.2019 року №№UA500000/2019/000463/2 митної вартості транспортного засобу позивача у розмірі 22991,81 доларів США у зв`язку із застосуванням даних митної декларації від 16.08.2019 року №UA403030/2019/014892, з огляду, в тому числі, на відмінність технічного стану ввезеного позивачем транспортного засобу та транспортного засобу, який зазначений у митній декларації від 16.08.2019 року №UA403030/2019/014892.

Суд також погоджується із доводами позивача, який, з посиланням на висновки Верховного Суду, що містяться у постанові від 26.03.2019 року у справі 826/17973/14 та у постанові від 16.04.2019 року у справі №815/2146/16, зазначив, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Суд при вирішенні даної справи також враховує правовий висновок Верховного Суду, зазначений у постанові від 26.03.2019 року у справі 826/17973/14, в якій вказується, що: «…однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості...».

Таким чином, дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, заявленої ним при поданні митної декларації, а надані ним документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

У свою чергу, відповідач Одеська митниця ДФС не довів суду обставин щодо надання стороною позивача неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Окрім того, оцінюючи зміст рішення про коригування митної вартості товарів, суд також враховує, що: відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації в повному обсязі не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Враховуючи викладене, оцінивши докази, наявні у справі, з огляду на зазначені вище норми законодавства та враховуючи обставини справи, суд вважає, що рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000463/2 від 21.08.2019 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд також зазначає, що оскаржувана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500650/2019/01125 прийнята відповідачем на підставі рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000463/2 від 21.08.2019 року. Вказана картка відмови не містить дати її складання (прийняття, винесення), а містить лише номер №UA500650/2019/01125.

При цьому, як вже зазначено судом, представником Одеської митниці ДФС під час розгляду справи зазначено, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000463/2 прийнято саме 21.08.2019 року, як і зазначено у ньому, а не як зазначено у картці відмови – «22.08.2019».

Отже, оскільки суд дійшов висновку про протиправність та скасування рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000463/2 від 21.08.2019 року, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500650/2019/01125 також є протиправною та підлягає скасуванню.

Разом з цим, суд відхиляє посилання відповідача Одеської митниці ДФС на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі №300/426/19 з огляду на положення ст. 242 КАС України, відповідно до яких при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Натомість, відповідно до ухвали Верховного Суду від 27.09.2019 року, у вказаній адміністративній справі відкрито касаційне провадження, однак, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, станом на дату розгляду справи рішення у справі №300/426/19 Верховним Судом не приймалось.

Суд відхиляє посилання відповідача Одеської митниці ДФС у відзиві на постанову Верховного Суду України від 07.10.2014 року у справі №820/938/14, постанову Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі №21-270а13, постанову Верховного Суду України 22.10.2013 року у справі №21-342а13, оскільки, по-перше, у вказаних справах встановлені інші фактичні обставини, ніж в даній адміністративній справі №420/5398/19, а, по-друге, суд має враховувати саме останні висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Щодо посилання позивача у тексті позовної заяви на зазначення судом в резолютивній частині рішення про те, що рішення суду є підставою для підготовки Одеською митницею ДФС висновків про повернення надміру сплачених позивачем до Державного бюджету України митних платежів на загальну суму 123188,61 грн. та подання таких висновків для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, суд зазначає наступне.

Згідно з п.43.1 ст.43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Порядок повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 року № 643, визначає послідовність та порядок виконання дій посадовими особами митниць Державної фіскальної служби при поверненні суб`єктам господарювання та/або фізичним особам (далі - платники податків) коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митницями ДФС, та пені, у тому числі у випадках, зазначених у частинах дев`ятій, десятій статті 55, частині п`ятій статті 299, частинах третій, п`ятій статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, частині першій статті 9 глави V Додатка А до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 р.), частині третій статті 11 глави ІІ Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року (далі - Порядок №643).

Згідно з п.п.1-3 Розділу 3 Порядку №643, повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення. До заяви додаються: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо скасування рішення митниці ДФС, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).

Відповідно до п.п.4-6 Розділу 3 Порядку №643, після реєстрації в митниці ДФС заява платника податку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені передається на опрацювання до Підрозділу. Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням (пункт 11 цього розділу). Заява платника податку, висновок, завізований керівником (заступником керівника) Підрозділу, реєстри висновків за відповідними платежами, підготовлені за формами згідно з додатками 1, 2 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146, та акт звірки (у разі складання) подаються керівнику (заступнику керівника) митниці ДФС для прийняття рішення та підписання висновку і реєстрів за відповідними платежами.

Згідно з п.8 Розділу 3 Порядку №643, митниця ДФС у строк не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за відповідними платежами для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України (далі - орган Казначейства).

Аналогічні за змістом приписи наведено у Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15.12.2015 року.

З сукупного аналізу вказаних норм вбачається, що обов`язковою умовою для здійснення повернення надмірно сплачених сум митних та інших платежів є наявність факту надмірної сплати коштів, подання платником податків заяви про таке повернення до митного органу із зазначенням напрямку перерахування коштів.

За таких обставин, в даному випадку, рішення суду про скасування рішення про коригування митної вартості товарів, що набрало законної сили, є підставою для звернення платника податків до митного органу із заявою про повернення надміру сплачених до Державного бюджету України митних платежів, які були сплачені як фінансова гарантія відповідно до Розділу X Митного кодексу України на підставі цього скасованого рішення про коригування митної вартості товарів, за результатами опрацювання якої митним органом готується висновок про повернення надміру сплачених до Державного бюджету України митних платежів.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд зазначає про передчасність, безпідставність та необґрунтованість тверджень позивача щодо зазначення в резолютивній частині рішення суду про те, що рішення суду є підставою для підготовки Одеською митницею ДФС висновків про повернення надміру сплачених позивачем до Державного бюджету України митних платежів на загальну суму 123188,61 грн. та подання таких висновків для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області.

При цьому, суд також зазначає, що позивачем безпосередньо у позовних вимогах не заявлялись відповідні вимоги щодо повернення надміру сплачених позивачем до Державного бюджету України митних платежів.

Решта доводів та заперечень сторін у заявах по суті справи та під час розгляду справи висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

При цьому, щодо надання оцінки кожному окремому доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує практику Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), та зокрема, сформовану у рішенні у справі «Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Наведена судом практика Європейського суду з прав людини також застосовується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 28.08.2018 року у справі № 802/2236/17-а, від 07.08.2018 року у справі №826/16871/16, від 12.02.2019 року у справі №808/1801/18, від 13.02.2020 року у справі №812/1325/17, від 11.02.2020 року у справі №520/9544/18, правові висновки якого підлягають застосуванню судами при розгляді справ.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у загальному розмірі 1538 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять вісім гривень 00 копійок), що підтверджується квитанцією №0.0.1459075901.1 від 09.09.2019 (т.1 а.с.5).

Загальна сума судового збору за дві позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови становить 1536,80 грн. (768,40 грн. х 2).

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, суд вважає, що відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, з урахуванням наведеного судом вище, наявні підстави для стягнення з Одеської митниці ДФС суми сплаченого судового збору у розмірі 1536,80 грн.

Водночас, суд роз`яснює позивачу, що відповідно до відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, враховуючи вищенаведене судом, позивач має право на повернення судового збору у розмірі 1,20 грн. як внесеного у більшому розмірі, ніж встановлено законом згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір». Однак, станом на дату прийняття рішення суду, відповідного клопотання з боку позивача до суду не надходило.

Керуючись ст.ст.2,9,72-77,78,90,120,139,205,241-246,255,295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Одеської митниці ДФС (ідентифікаційний код 39441717, адреса: вул. Гайдара, 21-А, м. Одеса, 65078), Одеської митниці Держмитслужби (ідентифікаційний код 43333459, адреса: вул. Івана та Юрія Лип, 21 А, м. Одеса, 65078) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000463/2 від 21.08.2019 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500650/2019/01125, винесену Одеською митницею ДФС.

Стягнути з Одеської митниці ДФС (ідентифікаційний код 39441717, адреса: вул. Гайдара, 21-А, м. Одеса, 65078) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1536,80 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М. Соколенко

.