Рішення № 88427631, 19.03.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/857/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Кухар Н.А.

секретаря судового засідання Шавель М.М. .

за участю:

представника позивача – Шокало В.С.

представника відповідача – Тістечко Ю.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СММ Груп" до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості ,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СММ Груп" (79018, вул. Залізнична, 24, м. Львів, код ЄДРПОУ - 40746310) звернулося в суд з позовом до Галицької митниці Держмитслужюи (79000, вул. Костюшка, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ - 43348711) у якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості: від 04.09.2019 року № UA 209000/2019/201403/2; від 04.09.2019 року № UA 209000/2019/201409/2; від 04.09.2019 року № UA 209000/2019/201408/2; від 05.09.2019 року № UA 209000/2019/201414/2; від 04.09.2019 року № UA 209000/2019/201404/2; від 06.09.2019 року № UA 209000/2019/201423/2; від 04.09.2019 року № UA 209000/2019/201405/2; від 05.09.2019 року № UA 209000/2019/201413/2; від 05.09.2019 року № UA 209000/2019/201420/2; від 06.09.2019 року № UA 209000/2019/201422/2; від 09.09.2019 року № UA 209000/2019/201426/2; від 06.09.2019 року № UA 209000/2019/201424/2; від 09.09.2019 року № UA 209000/2019/201428/2; від 09.09.2019 року № UA 209000/2019/201431/2; від 09.09.2019 року № UA 209000/2019/201425/2; від 16.09.2019 року № UA 209000/2019/201459/2; від 18.09.2019 року № UA 209000/2019/201475/2.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що приписи ст.ст.53, 54 МК України зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника. Аналіз наведених статей свідчить, що митниця у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначення декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою. При цьому у розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відтак, на думку позивача, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. При цьому вичерпний перелік таких підстав визначений Митним кодексом України. Позивач вказує на те, що в жодному з оскаржуваних рішень про коригування не зазначено які в поданих до митного контролю документах містяться розбіжності, які ознаки підробки наявні у цих документах, і з чого це вбачається в яких відомостей не міститься у документах, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Окрім того, продовжує позивач, митниця не дотримала встановленого порядку визначення митної вартості товару, передбаченого статтею 57 Митним кодексом України. Згідно з положеннями даної статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод – за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Застосування другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 Митного кодексу України, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 Митного кодексу України. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості. Надані позивачем до митниці документи на підтвердження вартості товару не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу. Більш того, в жодному з випадків прийняття оскаржуваних рішень про корегування митної вартості не проводились консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості, адже в ході цих консультацій брокером були б надані представнику митниці документи, щодо ідентичних товарів, які оформлені у митному відношенні по ціні 1,2 дол. США (одяг), 1,22 дол. США (взуття), і відповідач, якщо і вважав, що потрібно корегувати заявлену вартість, то за другим чи третім методом визначення митної вартості повинен був встановити ціну товару саме 1,2 – 1,22 дол. США.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.

Ухвалою суду від 31 січня 2020 року відкрито загальне позовне провадження в справі. Протокольною ухвалою від 03 березня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Суд керуючись статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України допустив заміну первинного відповідача – Львівської митниці ДФС його правонаступником – Галицькою митницею Держмитслужби.

Відповідач у відзиві на позов зазначає про те, що за результатами проведеного опрацювання встановлено наступне: за всіма деклараціями митна вартість була визначена декларантом за резервним методом, про що свідчать як відомості, внесені до декларацій митної вартості, так і до граф 43 (ліва частина) митних декларацій; митна вартість визначена за резервним методом складала (1, 20 дол. США за кг та 1,22 дол. США за кг). Зазначають, що документи, які були подані позивачем на вимогу, а саме виписка з банківського рахунку не містить жодної інформації, яка дозволила б ідентифікувати проведені транзакції з конкретними партіями товару, та визначити таким чином ціну проданих товарів. Документ під назвою «прайс – лист» насправді є DEVELOPINVEST від 17.01.2019 року, який містить відомості щодо цін на товар, які постачалися для ТОВ «СММ Груп» з 28.05.2018 до 16.01.2019 року. Вказують, що надана митна декларація Швейцарської Конфедерації, яка підтверджує поміщення товару в митний режим «транзиту», у неповному обсязі 9відсутня 2-а сторінка з відомостями про товар). На думку відповідача товари зі статусом «швейцарських» не можуть бути оформлені до ввезення в режимі «транзит», зі всією очевидністю вони попередньо були розміщенні в інший митний режим. Таким чином, Львівською митницею ДФС у всіх досліджуваних випадках були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належного обґрунтування заявленого числового значення митної вартості, визначеної за резервним методом. При цьому, серед додаткових поданих документів для вказаних декларацій відсутні такі, які підтверджували б заявлені числові значення митної вартості, визначені за резервним методом (1,20 дол. США за кг та 1,22 дол. США за кг). Джерело інформації, на яке посилається декларант при визначенні митної вартості, не відповідає вимогам ст.64 МКУ та ст.7 Угоди про застосування статті VII ГАТТ. Тому Львівською митницею ДФС було відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості у зв`язку з невідповідністю обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України. Відповідний запис вчинений у графі 33 рішення: "Митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за резервним методом, оскільки не відповідає умовам ст.64 МК України та Угоді про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року". Окрім того, відповідач вважає, що поданий Висновок експертного товарознавчого дослідження від 23.01.2019 року за №19/1/019 містить суттєві недоліки та посилання на джерела інформації, які неможливо перевірити (що є порушенням вимог п.1 ч.5 ст.54 МК України), а тому не може слугувати належним джерелом інформації для підтвердження заявленого рівня митної вартості.

20 лютого 2020 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх.№9623), яка обґрунтовується тим, що Митним кодексом України передбачено, що спочатку митний орган вивчає подані до митного контролю документи, при наявності однієї з трьох підстав витребовує додаткові документи, і у разі не подання тих документів вживає дій по підняттю митної вартості, зокрема до інформації наявної у нього. На думку позивача у даних відносинах Львівська митниця ДФС вважала, що митна вартість є заниженою, і спочатку витребувала додаткові документи без жодних законних на те підстав, а потім прийняла оскаржувані рішення, незважаючи на подання по кожній декларації на вимогу усіх витребовуваних документів. Також витребовано усі документи, а не лише ті необхідні, які могли б підтверджувати митну вартість імпортованого товару. І незважаючи на подання усіх документів на вимогу митниці, відповідачем були прийняті оскаржувані рішення. Також позивач зазначає, що по зовнішньоекономічному контракту №1, укладеному позивачем 07.05.2018 року з Компанією «DEVELOPINVEST SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA», починаючи з 14 січня 2019 року відповідач почав вживати заходи по підняттю митної вартості, а саме приймати рішення про коригування митної вартості. Вказані рішення прийняті в період з 17 січня по 26 квітня 2019 року оскаржені позивачем в судовому порядку, однак незважаючи на судове оскарження відповідачем і далі приймаються рішення про коригування митної вартості. Оскарження цих рішень відбувалось по справі №1.380.2019.001584. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 року позов задоволено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019 року у цій справі апеляційну скаргу Львівської митниці залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, з підстав викладених у позовній заяві та з урахуванням відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

07.05.2018 року між компанією «DEVELOPINVEST SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA» (продавець) та ТзОВ «СММ Груп» (покупець) укладено зовнішньоекономічний Контракт №1 відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати покупцю (товар) згідно з фактурою, у якій зазначається кількість та ціна товару.

На підставі наведеного контракту у 2018 році товариством було ввезено товар з описом «одяг і додаткові речі до одягу та їх частини, взуття, речі домашнього вжитку, що використовувалися», у всіх 38 митних деклараціях вартість товару за один кілограм позивач задекларував в розмірі 1,2 долара США одяг та 1,22 долара США взуття (по курсу долара США до гривні).

Так, позивачем на ввезені транспортним засобом чергову партію ідентичного товару та до митного контролю подано відповідні декларації по Контракту №1:

UA209140/2019/176312 від 03.09.2019;

UA209140/2019/176316 від 03.09.2019;

UA209140/2019/176321 від 03.09.2019;

UA209140/2019/176725 від 04.09.2019;

UA209140/2019/176734 від 03.09.2019;

UA209140/2019/177104 від 05.09.2019;

UA209140/2019/177114 від 05.09.2019;

UA209140/2019/177224 від 05.09.2019;

UA209140/2019/177516 від 06.09.2019;

UA209140/2019/177819 від 06.09.2019;

UA209140/2019/177820 від 06.09.2019;

UA209140/2019/178180 від 09.09.2019;

UA209140/2019/178185 від 09.09.2019;

UA209140/2019/178213 від 09.09.2019;

UA209140/2019/178192 від 09.09.2019;

UA209140/2019/180910 від 16.09.2019;

UA209140/2019/181627 від 18.09.2019.

Разом з митними деклараціями відповідачу було подано товарно-супровідні документи: рахунки-фактури (інвойси) (код 0380 у графі 44 митної декларації), автотранспортні накладні СМR (код 0730 у графі 44 митної декларації), та вказано у графі 44 про наявні у митниці дозвільні висновки та сертифікати, що свідчать про виконання нетарифних заходів реагування зовнішньої торгівлі позивачем.

По даних деклараціях відповідач надіслав повідомлення декларанту наступного змісту: «Відповідно до ч. 3 - 4 ст. 53 МК України прошу надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: - якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписки з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення; каталоги, специфікації, прайс-листи, переклади документів, транспортні перевізні документи, якщо за умови поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на оплату транспортування від продавця товару українському перевізнику), висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Копію митної декларації країни відправлення; переклади документів відповідно до вимог ст. 254 МКУ. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.»

На вимогу митниці ТОВ «СММ Груп» подало витребувані та інші додаткові документи, а саме: 1) зовнішньоекономічний договір (контракт); 2) копію митної декларації країни відправлення (МRN); 3) прейскурант (прайс-лист) виробника товару.

Також на підтвердження ціни товару позивачем було надано лист фірми продавця товару «DEVELOPINVEST SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA» з інформацією про ціну товару.

Окрім того, позивачем в одних випадках подано одночасно з митною декларацію, а в інших – після підготовки, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, а саме Висновок експертного товарознавчого дослідження судового експерта ОСОБА_1 від 23.01.2019 року за №19/1/019.

У свою чергу, митним органом були прийняті оскаржувані рішення про коригування митної вартості, якими визначено вартість імпортованого товару в розмірі 1,4401 долара США за один кілограм за 6 (резервним) методом митної вартості. У графі 33 спірних рішень про корегування митної вартості, що містить назву «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за резервним методом, оскільки не відповідає умовам ст. 64 Митного кодексу Украйни та ст. 7 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - Угода). У ДМВ вказано джерело інформації, що використовувалося для визначення митної вартості, котре є неактуальним по часовим параметрам: у ДМВ в гр. 8 зазначена МД UА209140/2019/101874 від 14.01.2019. Використання таких даних не відповідає вимогам Тлумачних приміток до ст. 7 Угоди, ст. 2 п. 1 підпункту а) Угоди та ст. З п. 1 підпункту а).

Відповідно до ст.54 МК України здійснено контроль наявності у підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Відповідно до статті 53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана та перелічено зміст вимоги. Далі зазначено перелік поданих декларантом документів. Проведено консультації з декларантом згідно ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (стаття 60 МКУ) з причин відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (стаття 63 МКУ) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Вказано дві декларації, що на думку відповідача слугували джерелом інформації для коригування митної вартості.

Позивач, не погодившись із наведеними рішеннями відповідача про коригування митної вартості відповідача, оскаржив його до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Щодо наявності обґрунтованого сумніву та підставності вимог про витребування у позивача додаткових документів.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 цієї ж статті, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 Кодексу.

У ст.53 МК України закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 Кодексу).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 МК України).

Як передбачено ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З аналізу наведеної норми вбачається, що законодавством визначений чіткий перелік підстав за наявності яких митний орган вправі витребовувати від декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів. Такими підставами, зокрема є наявність розбіжностей у документах; наявність ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Під час судового розгляду суду не вдалось встановити, а відповідачу вказати, які з перелічених обставин слугували підставою для витребування від позивача додаткових документів, оскільки ним було надано документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України та щодо оформлення яких у митного органу не було жодних претензій.

Дані обставини свідчать про те, що витребовуючи від позивача додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів відповідач діяв поза розумним сумнівом та не міг належним чином обґрунтувати свою вимогу.

В той же час, суд звертає увагу на те, що як встановлено під час судового розгляду позивачем у період з 31.05.2018 року по 14.01.2019 року включно ввозився аналогічний товар з описом «одяг і додаткові речі до одягу та їх частини, взуття, речі домашнього вжитку, що використовувалися», який розмитнювався по ціні за кілограм 1,2 долара США одяг та 1,22 долара США взуття. Однак, починаючи з 04.09.2019 року, 05.09.2019 року, 06.09.2019 року, 09.09.2019 року, 16.09.2019 року, 18.09.2019 року відповідач знову прийняв рішення про коригування митної вартості, яким визначено вартість імпортованого товару в розмірі 1,4401 долара США за один кілограм.

Що стосується посилань відповідача на те, що поданий позивачем Висновок експертного товарознавчого дослідження від 23.01.2019 року за №19/1/019 містить суттєві недоліки та посилання на джерела інформації, які неможливо перевірити, то такі самі по собі не можуть свідчити про правомірність прийняття оскаржуваних рішень, оскільки вказаний висновок являється одним із документів, поданих декларантом на підтвердження митної вартості товару, а тому повинен оцінюватись митним органом в сукупності з іншими поданими документами. При цьому, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості відповідачем жодним чином не зазначено про будь-які недоліки згаданого висновку експертного товарознавчого дослідження.

З огляду на викладене, суд вважає, що витребування від позивача додаткових документів на підтвердження митної вартості товару є необґрунтованим та неправомірним.

Щодо правомірності визначення митної вартості товару відповідачем за шостим (резервним) методом.

Як передбачено ч.1 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом, у відповідності до ч.2 цієї статті, є визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно з вимог ч.3 даної статті, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 цієї ж статті, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Як передбачено ч.6 наведеної статті, при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно з вимог ч.8 даної статті, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

З аналізу наведеної норми убачається, що законодавцем встановлений чіткий алгоритм яким повинен керуватись митний орган при виборі методу визначення митної вартості товару, зокрема кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували обставини того, що відповідач застосовував чи принаймі намагався застосувати інші методи визначення митної вартості товару, які передують резервному. Також, відповідачем не надано обґрунтувань неможливості застосування таких методів.

Згідно з вимог ч.2 ст.64 МК України, митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до вимог п.2 ч.3 даної статті, митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей.

Як убачається із змісту оскаржуваних рішень про коригування митної вартості, джерелом інформації для коригування митної вартості слугували митні декларації № UA205090/2019/77300 від 24.06.2019, UA206010/2019/5072 від 18.06.2019.

В той же час, в матеріалах справи наявна митна декларація №UA209140/2019/101874 від 14.01.2019 року відповідно до якої позивач розмитнював аналогічний товар по ціні за кілограм 1,2 долара США одяг та 1,22 долара США взуття.

Таким чином, суд вважає, що в даному випадку відповідачем застосовано систему, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей (1,4401 долара США за один кілограм), оскільки період часу з дати останнього розмитнення за старою нижчою вартістю (1,2 долара США одяг та 1,22 долара США взуття) та датою розмитнення за вищою вартістю є занадто коротким щоб суттєво вплинути на ринкову ціну товару.

За таких обставин, відповідачем було застосовано шостий (резервний) метод визначення митної вартості всупереч вимогам п.2 ч.3 ст.64 МК України, чим порушено необхідний баланс між приватним інтересом особи з одного боку та інтересом держави з іншого.

Окрім цього, відповідачем не надано жодних доказів у підтвердження проведення реальних консультацій з декларантом на підставі ч.4 ст.57 МК України.

Дані обставини, на думку суду свідчать про те, що відповідач не дотримався порядку визначення митної вартості товару, передбаченого ст.57 МК України, як наслідок ним було порушено принцип належного урядування відповідно до якого у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) від 20.10.2011 року).

Щодо обґрунтованості оскаржуваних рішень про коригування митної вартості.

Відповідно до п.2 ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з вимог ч.2 ст.55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Як убачається із змісту оскаржуваних рішень про корегування митної вартості, причиною їх прийняття та застосування шостого (резервного) методу стала неможливість застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (стаття 60 МКУ) з причин відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (стаття 63 МКУ) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів.

При цьому, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості відповідачем не зазначено, які саме документи, передбачені ст.53 МК України, не подані декларантом; які відомості відсутні у поданих документах, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також не обґрунтовано причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі додатково поданих декларантом документів.

Дані обставини свідчать про те, що така процедура прийняття рішень відповідача перешкоджала декларанту своєчасно та в повній мірі виконати свої обов`язки та скористатись своїми правами, передбаченими чинним податковим законодавством, яким врегульовано порядок визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, а спірні рішення як наслідок не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду правомірність своїх дій та рішення, в той час, як доводи позивача ґрунтуються на законі, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246 КАС України , суд –

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СММ Груп" " (79018, вул. Залізнична, 24, м. Львів, код ЄДРПОУ - 40746310) до Львівської митниці ДФС (79000, вул. Костюшка, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ - 39420875) про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості, - задоволити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості від 04.09.2019 року № UA 209000/2019/201403/2; від 04.09.2019 року № UA 209000/2019/201409/2; від 04.09.2019 року № UA 209000/2019/201408/2; від 05.09.2019 року № UA 209000/2019/201414/2; від 04.09.2019 року № UA 209000/2019/201404/2; від 06.09.2019 року № UA 209000/2019/201423/2; від 04.09.2019 року № UA 209000/2019/201405/2; від 05.09.2019 року № UA 209000/2019/201413/2; від 05.09.2019 року № UA 209000/2019/201420/2; від 06.09.2019 року № UA 209000/2019/201422/2; від 09.09.2019 року № UA 209000/2019/201426/2; від 06.09.2019 року № UA 209000/2019/201424/2; від 09.09.2019 року № UA 209000/2019/201428/2; від 09.09.2019 року № UA 209000/2019/201431/2; від 09.09.2019 року № UA 209000/2019/201425/2; від 16.09.2019 року № UA 209000/2019/201459/2; від 18.09.2019 року № UA 209000/2019/201475/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби ДФС (79000, вул. Костюшка, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ - 43348711) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СММ Груп" " (79018, вул. Залізнична, 24, м. Львів, код ЄДРПОУ - 40746310) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 6748 (шість тисяч сімсот сорок вісім) гривень 47 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до суду апеляційної інстанції .

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Львівський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 26 березня 2020 року.

Суддя Кухар Н.А.