Рішення № 88427520, 17.03.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

17 березня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4993/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Секірської А.Г.,

за участі секретаря – Вакуленка А.В.,

представника позивача – не прибув;

представника відповідача – не прибув;

представника третьої особи – не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Демино – Олександрівський старостинський округ № 4 Троїцької селищної ради, про визнання протиправним та скасування рішення від 12 вересня 2019 року № 41/39 та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

25 листопада 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області (далі – відповідач, Троїцька селищна рада), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 12.09.2019 № 41/39 Троїцької селищної ради сьомого скликання сорок першої сесії «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 » про відмову в наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,63 га цільове призначення – для сінокосіння та випасання худоби, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (контур 495);

- зобов`язати Троїцьку селищну раду Троїцького району Луганської області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,63 га цільове призначення – для сінокосіння та випасання худоби, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (контур 495).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у серпні 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,63 га для сінокосіння та випасання худоби (землі особистого селянського господарства), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (контур 495). Зазначена земельні ділянка знаходиться в постійному користуванні позивача з 1995 року та з цього часу справно сплачувався земельний податок до місцевого бюджету.

Довідкою від 13.08.2019 № 506 виконавчого комітету Троїцької селищної ради підтверджується, що на території Демино – Олександрівського старостинського округу у користуванні позивача згідно земельної документації (1995-2007 роки) по теперішній час знаходиться спірна земельна ділянка, а саме 0,63 га для сінокосіння та випасання худоби, земельний податок нараховувався та сплачувався, заборгованість перед бюджетом відсутня.

За заявою позивача до ГУ ДПС у Луганській області були надані акти звірення по земельному податку фізичних осіб з 31.12.1995 по 31.12.2013, якими підтверджується сплата земельного податку за користування земельною ділянкою та відсутність боргових зобов`язань перед бюджетом.

Витягом з земельно-кадастрової книги підтверджується, що спірна земельна ділянка надавалася позивачеві і він сплачував за неї податки.

За твердженням позивача, зазначеними доказами підтверджується факт законного користування виділеною у 1995 році земельною ділянкою розміром 0,63 га для сінокосіння і випасання худоби, а на даний час виникла необхідність здійснити приватизацію цієї земельної ділянки.

Рішенням відповідача від 12.09.2019 № 41/39 позивачеві відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, оскільки не надана довідка про наявність у домогосподарстві великої рогатої худоби (ВРХ).

Позивач не згоден з таким рішенням, оскільки воно прийнято всупереч норм чинного законодавства, а саме – частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, якою визначено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Абзацом першим частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної або комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно – правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко – економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно – територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, діючим Земельним кодексом України передбачена виключна підстава для відмови у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою.

Оскаржуване рішення є протиправним та таким, що порушує законні права та інтереси позивача як громадянина України, позбавляє його права на отримання земельної ділянки у власність, що гарантовано кожному громадянину України Земельним кодексом України, та позбавляє права на земельну ділянку, яка на законних підставах перебувала у користуванні позивача з 1995 року, і за яку сплачувались податки.

Також позивач зазначив, що у своєму рішенні від 19.05.2016 у справі № К/800/32729/15 Верховний Суд України зробив правовий висновок і вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Тому, на думку позивача, правильним способом захисту його порушеного права буде саме зобов`язання відповідача видати необхідний позивачеві дозвіл.

Ухвалою суду від 26.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Демино - Олександрівський старостинський округ № 4, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк.спр. 1-2).

Ухвалою суду від 26.11.2019 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову відмовлено (арк.спр. 31-32).

Ухвалою суду від 04.12.2019 задоволено заяву відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, та відмовлено в задоволенні заяви про виключення Демино – Олександрівського старостинського округу № 4 з розгляду справи як неналежної особи, призначено підготовче засідання (арк.спр. 41-42).

Ухвалою суду від 15.01.2020 продовжено загальний строк підготовчого провадження на тридцять днів, витребувано докази від відповідача, надано відповідачу строк для надання заперечень на відповідь на відзив (арк.спр. 124-125).

Ухвалою суду від 29.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, задоволено клопотання відповідача про виклик свідка ОСОБА_2 , начальника відділу земельних ресурсів виконавчого комітету Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області (арк.спр. 157-158).

У судовому засіданні 18.02.2020 допитана в якості свідка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальник відділу земельних ресурсів виконавчого комітету Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області, яка, зокрема, пояснила, що спірна земельна ділянка розташована в межах населеного пункту і є ділянкою загального користування, колись якимось рішенням була виділена для випасання худоби. Зазначила, що ділянки у контурі 495 надаються в оренду громадянам для сінокосіння та випасання худоби, проте не у власність. Позивачеві було відмовлено в задоволенні заяви у зв`язку з відсутністю довідки про наявність великої рогатої худоби.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (арк.спр. 220), надав заяву від 17.03.2020 за вх. № 10263/2020 про розгляду справи без його участі, позовні вимоги підтримує, та надав відповідь на відзив від 14.01.2020 за вх. № 1495/2020 (арк.спр. 115-117).

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (арк.спр. 213), надав заяву від 13.03.2020 за вх. № 9770/2020 про розгляду справи без його участі (арк.спр. 216), в якій також зазначено, що статтею 121 Земельного кодексу України не передбачена приватизація (передача у власність громадянам) землі для сінокосіння.

16.12.2019 представник відповідача надав відзив за вх. № 61434/2019 (арк.спр.66-71), в якому заперечував проти задоволення позовних вимог з таких підстав.

Відповідно до вимог частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Тобто за змістом положень статті 122 Земельного кодексу України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді АРК, Раді Міністрів АРК, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Тобто, земельна ділянка, на яку претендує позивач, знаходиться в контурі 495 і на час звернення не виділена в натурі, отже, виготовлення саме технічної документації, як бажає позивач, неможливе. У такому випадку закон передбачає тільки виготовлення проекту.

Щодо доводів позивача про те, що в нього виникла необхідність в приватизації земельної ділянки, якою він користується з 1995 року, відповідач зазначив, що відповідно до вимог частини першої статті 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Саме орендувати, а не отримувати у власність. Тобто зазначення позивача про те, що він користується земельною ділянкою з 1995 року, жодним чином не може впливати на рішення про надання земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби.

Заява позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі площею 0,63 га цільове призначення – для сінокосіння та випасання худоби, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (контур 495) була розглянута 10.09.2019 на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин, містобудування та охорони навколишнього середовища. Комісією встановлено, що в контурі 495 надаються земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби. Як зазначив депутат від Демино – Олександрівського старостинського округу, який є членом цієї комісії, мешканці села Демино – Олександрівка випасають рогату худобу на землях цього контуру, тобто практично це громадське пасовище. Тому цілком логічною була вимога селищної рали щодо надання позивачем довідки про наявність у нього в господарстві ВРХ, тим більше, що депутат від Демино – Олександрівського старостинського округу, який є членом цієї комісії, зазначив, що на даний час земельна ділянка використовується як рілля. Також відповідач звернув увагу, що ОСОБА_1 станом на день розгляду заяви виповнилося 82 роки.

Відповідно до Проекту роздержавлення земель колишнього КСП земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби віднесені до земель загального користування. Згідно із частинами третьою, четвертою статті 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо). Отже, комісією встановлено, що спірна земельна ділянка в контурі 495 в с. Демино – Олександрівка практично використовується як пасовище загального користування, тому немає законних підстав для її передачі у приватну власність будь-яким особам.

Також відповідач зазначив, що пунктом «б» частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,00 га, але це зовсім не стосується земель для сінокосіння та випасання худоби, і зазначена стаття застосована позивачем не вірно.

Надані позивачем докази не доводять правомірність вимог позивача, що він мав намір використовувати спірну земельну ділянку саме для сінокосіння та випасання худоби, не доводять протиправність дій відповідача, і, на думку останнього, є неналежними доказами в розумінні КАС України.

Земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби – це ділянки сільськогосподарського призначення, які надаються тільки в тимчасове користування (оренду) і повинні використовуватися виключно як сінокіс чи пасовище. Переводити такі ділянки в інші види сільськогосподарських угідь, до прикладу, в ріллю чи багаторічні насадження, заборонено. Такі земельні ділянки можуть надаватися лише громадянам, які утримують худобу (корів, кіз, овець, тощо). Таким чином, позивач мав би надати суду доказ, що у нього в господарстві є худоба, яку потрібно випасати, проте не надав таких доказів.

Крім того, відповідач зазначив, що суд ухвалою від 26.11.2019 зобов`язав третю особу – Демино – Олександрівський старостинський округ надати пояснення щодо позову. У в.о. старости цього округу Сеніної М.О. як єдиної представниці цього округу виникає конфлікт інтересів, оскільки вона є онукою позивача. Пояснення, надані Сеніною М.О., не можуть розглядатися судом як допустимі докази, відповідно до вимог статті 74 КАС України, тому що вони одержані з порушенням порядку, встановленого законом, в даному випадку – вимог Закону України «Про запобігання корупції».

На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк.спр. 221), надав заяву від 17.03.2020 за вх. № 10278/2020 про розгляд справи без його участі (арк.спр. 223).

09.12.2019 представником третьої особи надано пояснення за вх. № 60327/2019 (арк.спр. 51-52), в яких зазначено, що вимоги ОСОБА_1 засновані на Законі, він дійсно відкрито і на законних підставах користувався спірною земельною ділянкою і своєчасно сплачував за неї податки. Позивачу спірна земельна ділянка була надана у користування ще у 1995 році, що підтверджується витягом з земельнокадастрової книги. ОСОБА_1 з 1995 року і по теперішній час використовує надану йому земельну ділянку за цільовим призначенням, сплачує вчасно земельний податок. З моменту отримання земельної ділянки і по теперішній час третя особа спірну земельну ділянку не вилучала у позивача, жодних приписів за використання земельної ділянки не за цільовим призначенням не складала. Цільове призначення земельної ділянки, що перебуває у користуванні ОСОБА_1 – для сінокосіння та випасання худоби, тобто землі ОСГ як то визначено статтею 22 Земельного кодексу України, що свідчить про використання ним земельної ділянки за цільовим призначенням. Відмова відповідача мотивована тим, що позивач не надав довідку про наявність у домогосподарстві великої рогатої худоби суперечить ЗК України, оскільки доказів того, що земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, матеріали справи не містять. Зазначена підстава відмови позивачу, що він не надав довідку про наявність у нього в домогосподарстві ВРХ є протиправною, оскільки діючим законодавством не встановлена обов`язковість наявності у особи великої рогатої худоби в домогосподарстві як підстава для надання земельної ділянки для особистого селянського господарства.

На підставі викладеного представник третьої особи вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Рішенням Троїцької селищної ради сьомого скликання першої сесії від 31.05.2017 № 1/6 «Про утворення старостинських округів» утворено, зокрема, Демино – Олександрівський старостинський округ (арк.спр. 48).

Рішенням виконавчого комітету Троїцької селищної ради від 23.06.2017 № 4 «Про визначення уповноважених осіб» ОСОБА_3 , в.о. старости Демино – Олександрівського старостинського округу, визначено уповноваженою особою, яка прийматиме на території старостинського округу, де вона виконує обов`язки старости до проведення перших виборів старост, від громадян заяви з необхідними документами для призначення державної допомоги та передаватиме Управлінню соціального захисту населення Троїцької РДА (арк.спр. 53).

Проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж населених пунктів Демино – Олександрівської сільської ради (с. Демино – Олександрівка, с. Сиротине) Троїцького району Луганської області розроблений Державним підприємством «Луганський науково – дослідний та проектний інститут землеустрою» у 2012 році на підставі рішення Демино – Олександрівської сільської ради від 20.09.2012 № 16 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж населених пунктів Демино – Олександрівської сільської ради» та договору на виконання робіт № 7/415 від 12.07.2012. Щодо зазначеного проекту Державною експертизою землевпорядної документації надано позитивний висновок від 29.12.2012 № 340. Проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж населених пунктів Демино – Олександрівської сільської ради (с. Демино – Олександрівка, с. Сиротне) Троїцького району Луганської області затверджено рішенням 18 сесії Троїцької районної ради шостого скликання від 20.03.2013 № 18/25 (арк.спр. 131-143).

Схема землеустрою і техніко – економічного обґрунтування використання та охорони земель с. Демино – Олександрівка, с. Сиротине Демино – Олександрівської сільської ради Троїцького району Луганської області розроблений Державним підприємством «Луганський науково – дослідний та проектний інститут землеустрою» у 2012 році на підставі рішення 13 сесії 6 скликання Демино – Олександрівської сільської ради від 04.10.2012 № 13/6 та договору на виконання робіт № 8/51а від 10.09.2012, та погоджена рішенням позачергової 14 сесії 6 скликання Демино – Олександрівської сільської ради від 10.12.2012 № 14/1 (арк.спр. 144-149).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копіями паспорту, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (арк.спр. 23-25).

Згідно із довідкою виконавчого комітету Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області від 13.08.2019 № 506 на території Демино – Олександрівського старостинського округу в користуванні ОСОБА_1 згідно земельно – кадастрової документації (1995-2007 рр.) по теперішній час знаходиться земельна ділянка з цільовим призначенням: 0,63 га – для сінокосіння та випасання худоби, земельний податок нараховувався та сплачувався, заборгованість відсутня (арк.спр. 10).

Запис про надання ділянки ОСОБА_1 міститься у земельнокадастровій книзі Демино – Олександрівська сільська рада (колгосп Правда), Троїцький район, Ворошиловградська область (арк.спр. 55-58).

На підтвердження відсутності заборгованості позивача з земельного податку з фізичних осіб за користування спірною ділянкою за періоди з 2013 по 2019 роки ОСОБА_1 до матеріалів позову додано копії актів звірення розрахунків від 24.09.2019 № 7-53, № 8-53, № 9-53, № 11-53, № 12-53, № 1922-53, складені Сватівським управлінням ДПС у Луганській області (арк.спр. 13-18).

13.08.2019 до Троїцької селищної ради надійшла заява ОСОБА_1 за № Л-1019 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,63 га з цільовим призначенням для сінокосіння та випасання худоби, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (контур АДРЕСА_3 ), яка знаходилася в користуванні заявника з 2001 року та сплачувався земельний податок, але документація виготовлена не була (арк.спр. 80-81).

10.09.2019 відбулося засідання постійної комісії з питань земельних відносин, містобудування та охорони навколишнього середовища Троїцької селищної ради, на якому відповідно до протоколу розглянуто пункт 25 Порядку денного «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 », а саме – заяву гр. ОСОБА_1 від 06.08.2019 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,63 га, цільове призначення – для сінокосіння та випасання худоби, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (контру 495), яка знаходиться в користуванні з 2001 року та за яку сплачувався земельний податок, але не була виготовлена технічна документація (арк.спр. 73-79).

В протоколі зазначено, що була присутня ОСОБА_4 як представник ОСОБА_1 , проте без відповідного доручення, тому рішення комісією приймалося без її участі.

ОСОБА_5 зазначив, що на минулому засіданні комісії розглядалися заяви громадян – мешканців с. Демино – Олександрівка і вирішили, що цю площу пасовищ будуть ділити тільки між тими громадянами, які мають худобу, та нададуть комісії такі довідки, тому я не бачу ніяких причин в тому, щоб видати цьому чоловікові земельну ділянку.

Стародєдов зазначив, що мешканцям, які тримають велику рогату худобу, в контурі 495 надаються дозволи на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для випасання худоби, а земельна ділянка, на яку претендує ОСОБА_1 , вже давно розорюється, і саджають на ній не городину, а засівають то соняшник, то пшеницю.

Прокопенко повідомив, що у рішенні необхідно прописати відсутність великої рогатої худоби у домогосподарстві і гр. ОСОБА_1 відмовити у виготовленні технічної документації.

12.09.2019 Троїцькою селищною радою сьомого скликання сорок перша сесія прийнято рішення № 41/39 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,63 га, цільове призначення – для сінокосіння та випасання худоби, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (контур 495), з зазначенням, що відповідно до ст. 12, 122, 123 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», розглянувши заяву гр. ОСОБА_1 від 06.08.2019 (вх. № 1019 від 13.08.2019), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,63 га, цільове призначення – для сінокосіння та випасання худоби, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (контур 495), яка знаходиться в користуванні з 2001 року та за яку сплачувався земельний податок, але не була виготовлена технічна документація, беручи до уваги, що заявником не надана довідка про наявність у домогосподарстві ВРХ (арк.спр. 85).

Відповідно до протоколу від 12.09.2019 № 41 чергової сорок першої сесії Троїцької селищної ради сьомого скликання пунктом 39 порядку денного було питання «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 », при розгляді якого доповідав спеціаліст 1 категорії відділу земельних ресурсів, комунальної власності та благоустрою ОСОБА_6 , який зачитав проект рішення про відмову в задоволенні заяви через не надання довідки про наявність у домогосподарстві ВРХ. Рішення прийнято 16 голосами «за», «проти» – 0, «утримався» - 4 (арк.спр. 86-90).

Вирішуючи спір в межах позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади (частина друга статті 2 Земельного кодексу України).

Згідно із пунктами а, б, в частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Частиною першою статті 19 Земельного кодексу України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно із частиною першою статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) (частина друга статті 22 Земельного кодексу України).

Відповідно до пункту а) частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

У відповідності до статті 34 «Землі для сінокосіння і випасання худоби» Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Положеннями статті 79-1 Земельного кодексу України визначено, зокрема, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок (частина п`ята статті 79-1 Земельного кодексу України).

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (частина дев`ята статті 79-1 Земельного кодексу України).

Пунктами б) та в) частини першої статті 81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Зазначена норма кореспондується зі змістом пунктів а) та в) частини третьої статті 116 Земельного кодексу України.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю (частина перша статті 83 Земельного кодексу України).

Згідно із частиною третьою статті 83 Земельного кодексу України земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об`єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об`єктів тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність.

Частиною четвертою статті 83 Земельного кодексу України визначено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать:

а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо);

б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об`єктами повітряного і трубопровідного транспорту;

в) землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом;

г) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом;

ґ) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом;

д) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування;

е) земельні ділянки, штучно створені в межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об`єктів, або на земельних ділянках дна водних об`єктів;

є) землі під об`єктами інженерної інфраструктури міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у комунальній власності.

Статтею 118 Земельного кодексу України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Так, згідно із частиною першою статті 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки (частина друга статті 118 Земельного кодексу України).

Частинами шостою та сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до частини десятої статті 118 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша статті 122 Земельного кодексу України).

Оцінюючи правомірність оскаржуваного рішення відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у частині другій статті 2 КАС України, що відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта.

Так, відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У пункті 58 рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) зокрема, зазначено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Тобто, з метою дотримання принципу верховенства права суб`єкти владних повноважень, приймаючи рішення владно-управлінського характеру, мають належним чином його мотивувати. Мотивація прийняття рішення суб`єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій має оцінюватися судом при здійсненні контролю за виконанням судових рішень.

Рішення відповідача від 12.09.2019 № 41/39 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 », яким відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,63 га, цільове призначення – для сінокосіння та випасання худоби, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ) вмотивовано виключно ненаданням ОСОБА_1 довідки про наявність у домогосподарстві великої рогатої худоби з посиланням на статті 12, 122, 123 Земельного кодексу України та статтю 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Разом з тим, наведеними в оскаржуваному рішенні нормами законодавства не визначено обов`язок надання особою, яка має намір безоплатно приватизувати земельну ділянку, довідку про наявність у домогосподарстві великої рогатої худоби, як і відсутня така підстава для відмови у задоволенні заяви.

Таким чином, оскаржуване рішення не відповідає вимозі щодо обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, яка закріплена пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України, та на дотриманні якого неодноразово наполягав ЄСПЛ.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині, визнати протиправним та скасувати рішення Троїцької селищної ради сьомого скликання від 12.09.2019 № 41/39 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 ».

Щодо можливості задоволення позовної вимоги про зобов`язання Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,63 га цільове призначення – для сінокосіння та випасання худоби, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (контур 495), та оцінюючі доводи позивача, що саме такий спосіб захисту порушеного права є єдиним ефективним у межах спірних правовідносин, суд зазначає таке.

Відповідно до положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

За своїм змістом дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень – сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначати повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.

Дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни “може”, “має право”, “за власної ініціативи”, “дбає”, “забезпечує”, “веде діяльність”, “встановлює”, “визначає”, “на свій розсуд”. Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним.

При реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних атах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

З урахуванням вищевикладеного, прийняття рішень з питань надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та у власність в межах Троїцької селищної ради є дискреційними повноваженнями відповідача та суд не може підміняти відповідача, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції відповідача, оскільки такі дії виходять за межі визначених суду повноважень законодавцем.

Так, критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття, тощо.

У свою чергу, як зазначено вище, дослідженням змісту оскаржуваного рішення встановлено, що воно не містить законодавчо визначених обґрунтувань його прийняття, мотивів, з яких виходив відповідач, підстав, з яких відмовлено позивачу у наданні дозволу на виготовлення технічної документації, а міститься виключно посилання на відсутність довідки про наявність у ОСОБА_1 великої рогатої худоби та на статтю 123 Земельного кодексу України.

Суд звертає увагу відповідача на те, що в оскаржуваному рішенні зазначення статті 123 Земельного кодексу України є безпідставним, оскільки ця норма регулює порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, в той час як позивач звернувся з заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка перебуває у його користуванні, тобто фактично ставиться питання щодо безоплатної приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні на підставі частин першої та другої статті 118 Земельного кодексу України.

При прийнятті рішення не враховано можливість виготовлення саме технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у відповідності до статті 55 Закону України «Про землеустрій»; з метою визначення права позивача скористатися безоплатною приватизацією земельної ділянки, що перебуває у його користуванні згідно із частинами першою – другою статті 118 Земельного кодексу України, відповідач при прийнятті рішення мав дослідити питання, чим підтверджується право такого користування та з якого часу набуто. Також не надано оцінки можливості передачі у приватну власність земельної ділянки, виходячи з її цільового призначення.

Мотивам, з яких виходив відповідач, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на виготовлення технічної документації, зазначеним відповідачем у відзиві на позов, суд не надає оцінки та відхиляє, оскільки оцінка рішенню суб`єкта владних повноважень на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, надається судом виключно виходячи зі змісту такого рішення.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, з огляду на положення пункту 2 частини другої статті 245 КАС України, зважаючи, що прийняття рішення про з питань надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність в межах Троїцької селищної ради є дискреційними повноваженнями Троїцької селищної ради, а суд не повноважний перебирати на себе вирішення питань, які належать до компетенції відповідача, замість останнього, суд вважає за необхідне зобов`язати Новоайдарську селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 серпня 2019 року (вх. № 1019 від 13.08.2019) про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,63 га, цільове призначення – для сінокосіння та випасання худоби, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (контур 495), з прийняттям обґрунтованого рішення за наслідками розгляду цієї заяви.

Отже, у задоволенні вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,63 га цільове призначення – для сінокосіння та випасання худоби, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (контур 495) слід відмовити.

Відповідно, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у загальній сумі 768,40 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає за необхідне стягнути витрати зі сплати судового збору на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області (92100, Луганська область, Троїцький район, смт. Троїцьке, вул. Центральна, буд .69, код ЄДРПОУ 04335772), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Демино – Олександрівський старостинський округ № 4 Троїцької селищної ради (92100, Луганська область, Троїцький район, с. Демино – Олександрівка, пров. Річковий, 4) , про визнання протиправним та скасування рішення від 12 вересня 2019 року № 41/39 та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 12 вересня 2019 року № 41/39 Троїцької селищної ради сьомого скликання сорок першої сесії «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 ».

Зобов`язати Троїцьку селищну раду Троїцького району Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 серпня 2019 року (вх. № 1019 від 13.08.2019) про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,63 га, цільове призначення – для сінокосіння та випасання худоби, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (контур 495), з прийняттям обґрунтованого рішення за наслідками розгляду цієї заяви.

У задоволенні вимоги про зобов`язання Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,63 га цільове призначення – для сінокосіння та випасання худоби, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (контур 495) – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області судові витрати по сплаті судового збору у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25 березня 2020 року.

Суддя А.Г. Секірська