Рішення № 88427511, 25.03.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/908/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС Львівській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Львівській області №Ф-2167-58 від 05 листопада 2019 року зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 26539,25 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності-фізична особа, дата реєстрації - 27.08.1999 року, дата запису в ЄДР - 16.02.2007 року, номер запису - 2 399 017 0000 001715.

Стверджує, що з2008 року фактично не здійснює підприємницьку діяльність, доходу від такої діяльності не отримує.

Зазначає, що 18 грудня 2012 року ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду завідувача відділом Дирекції з експлуатації комплексу споруд центральних державних архівних установ України, на умовах трудового договору.

В розумінні Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування” ОСОБА_1 є застрахованою особою. З 18.12.2012 року єдиний внесок за позивача нараховує і сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального внеску (форма ОК-7 « Пенсійний фонд України. Реєстр застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Індивідуальні відомості про застраховану особу» за період 2012-2019 роки в матеріалах справи). Подвійне стягнення єдиного внеску шляхом прийняття контролюючим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску з неотриманого мною доходу від підприємницької діяльності, якої позивач не здійснює, не відповідає критерію «пропорційності», який слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне прав людини і основоположних свобод.

У зв`язку з вищенаведеним адміністративний позов просить задоволити в повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань від 26.07.2019 року, ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем з 27.08.1999, основний вид діяльності: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту. Інформація про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця відсутня.

Відповідно до реєстраційних та облікових даних платників податків інформаційної системи органу доходів і зборів, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з 27.08.1999 року по сьогоднішний день перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Львівській області. На дату формування вимоги №Ф-2167-58 від 05.11.2019 року платник знаходився на загальній системі оподаткування та не перебував в стані припинення чи ліквідації.

Зазначає, що згідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів, станом на 20.01.2019 року, заборгованість по єдиному внеску (код класифікації доходів бюджету 71040000) становила 26 539,26 гривень. Заборгованість виникла за рахунок несплати єдиного внеску за 2017 рік в сумі 8448 грн. (розмір мінімального страхового внеску у 2017 році 704,00 грн.), за 2018 рік-7 371,54 грн. (розмір мінімального страхового внеску у 2018 році 819,06 грн.), за 2019 рік - 9 828,72 грн. (розмір мінімального страхового внеску у 2019 році 918,06 грн.), за 2020 рік - 2 754,18 грн. (розмір мінімального страхового внеску у 2020 році 1 039,06 грн.)

Вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04.11.2019 № Ф-3063-58 на суму 26 539,26 грн. сформована відповідно до вимог Закону № 2464-V1.

Крім цього, звертає увагу, що в ІС «Податковий блок» в реєстрі страхувальників відсутня інформація щодо наявності у Скаржника пільги по сплаті єдиного внеску відповідно до п.4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464.

У зв`язку з наведеним, у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 03 лютого 2020 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 26 лютого 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою судді від 25 березня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії В02 № 082637 27.08.1999 року внесено запис про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 № 23990170000001715.

Відповідно до даних зворотного боку облікової картки платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сума недоїмки по сплаті єдиного внеску станом на 20.01.2020 року становить 26539,26 грн.

05 листопада 2019 року Головним управління ДПС у Львівській області відповідно до статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів винесено вимогу № Ф-2167-58 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 26539,26 грн.

Не погоджуючись із вказаною вимогою, позивач оскаржив її до суду.

Предметом спору у даній справі є правомірність прийняття відповідачем спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05 листопада 2019 року за № Ф-2167-58, оскільки позивач стверджує про відсутність у нього обов`язку зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до пункту 2 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 2 статті 2 Закону №2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до статті 3 Закону №2464-VI збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов`язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Разом з тим відповідно до пункту третього частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону №2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом є недоїмкою (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI).

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Аналіз вищенаведених норм права вказує, що необхідною умовою для сплати фізичною особою-підприємцем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є здійснення такою особою підприємницької діяльності, при цьому, неотримання доходу від такої діяльності не дає підстав для звільнення від сплати єдиного внеску, оскільки абзац другий пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI імперативно передбачає обов`язок фізичної особи-підприємця, у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом, а для платника, який обрав спрощену систему оподаткування нарахувати єдиний внесок на суми, що визначаються таким платником самостійно для себе.

При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Разом з тим, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні вказаної адміністративної справи суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 440/2149/19.

Так, у вказаній постанові Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого “особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем”.

Позивач зазначає, що є учасником системи загальнообов`язкового державного соціального страхування як найманий працівник.

Відповідно до довідки Дирекції з експлуатації комплексу споруд центральних державних архівних установ України від 20 січня 2020 р. №1 ОСОБА_1 працює в Дирекції з експлуатації комплексу споруд центральних державних архівних установ України з 18 грудня 2012 року (наказ про прийняття від 18 грудня 2012 року № 135-к) по теперішній час.

Згідно з матеріалів справи протягом спірного періоду (2017-2019 роки) Дирекція з експлуатації комплексу споруд центральних державних архівних установ України сплачувала за позивача єдиний внесок, що підтверджується довідкою форми ОК-5 Індивідуальні відомості про застраховану особу.

Враховуючи сплату єдиного внеску за спірний період за позивача роботодавцем, суд дійшов висновку, про відсутність у позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску, з огляду на що відповідачем безпідставно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2167-58 від 05 листопада 2019 року про сплату боргу у розмірі 26539,26 грн.

Відповідно до частин першої другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) такою, що не відповідає встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а також порушує право позивача, яке підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2167-58 від 05 листопада 2019 року.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивачем сплачено судовий збір в сумі 840,80 грн. згідно квитанції №1035400953 від 20 січня 2020 року, такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов – Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 03069) про визнання протиправною вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задоволити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2167-58 від 05 листопада 2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 39462700) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 840,80 грн сплаченого судового збору, згідно квитанції №1035400953 від 20 січня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII “Перехідні положення” цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 25.03.2020 року.

Суддя Клименко О.М.