Рішення № 88427454, 25.03.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

25 березня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/412/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (далі - відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області від 09 грудня 2019 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з підпунктом 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період роботи з 28 грудня 1982 року по 30 червня 1996 року в Закритому акціонерному товаристві «Луганський машинобудівний завод ім. О.Я. Пархоменка» на підставі уточнюючої довідки від 26 листопада 2014 року № 28;

- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу період проходження строкової військової служби з 18 жовтня 1979 року по 31 жовтня 1981 року;

- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі. Луганської' області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та призначити пенсію з 03 грудня 2019 року;

- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області при розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 прийняти до уваги довідку про заробітну плату від 26 листопада 2014 року № 119 за період з 1986 року по 1990 рік.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03 грудня 2019 року він звернувся до відповідача через портал Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком. 21 січня 2020 року позивачем отримано рішення від 09 грудня 2019 року б/н від, згідно з яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного пільгового стажу за Списком № 2.

Відповідачем відмовлено у призначенні пенсії через те, що довідка від 26 листопада 2014 року № 28 про підтвердження спеціального трудового стажу з 28 грудня 1982 року по 30 червня 1996 року та довідка про заробітну плату від 26 листопада 2014 року № 119 за період з 1986 року по 1990 рік для нарахування пенсії видані підприємством, яке знаходиться на окупованій території у м. Луганськ.

До загального стажу не зараховано період проходження строкової військової служби з 18 жовтня 1979 року по 31 жовтня 1981 року у зв`язку з не відповідністю дати народження у військовому квітку – 06 жовтня 1961 року замість 06 листопада 1961 року.

Позивач вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням діючого законодавства, а тому підлягає скасуванню, виходячи з такого.

Відповідачем не заперечується, що загальний трудовий стаж позивача складає 33 роки 11 місяців 21 день. З урахування строкової військової служби - 36 років. Згідно з довідкою від 26 листопада 2014 року № 28 пільговий стаж позивач за Списком № 2 з 28 грудня 1982 року по 31 грудня 1991 року складає 9 років 0 місяців 3 дні; з 01 січня 1992 року по 30 червня 1996 року - 1 рік 6 місяців 10 днів; всього - 10 років 6 місяців 13 днів.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи (у чоловіків - від 25 років і 6 місяців до 30 років, з них не менше 6 років 3 місяців на зазначених роботах) пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Отже, при наявності 10 років 6 місяців стажу за Списком № 2 пенсійний вік позивачу має бути зменшений на 4 роки 2 місяця. Тобто, позивач мав право на вихід на пенсію у 55 років 10 місяців - з 06 вересня 2016 року.

Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу IV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2015 року № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Відповідно до абзацу четвертого пункту 3.3 розділу III «Підготовка і подання документів для призначення пенсій» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2015 року № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, орган, що призначає пенсію, надає допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу І цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії. Замість допомоги позивач через тиждень після подання заяви отримав відмову.

Що стосується доводів відповідача про те, що довідки, видані на тимчасово окупованій території, не можуть бути взяті до уваги, треба виходити з того, що до вказаних правовідносин застосуванню підлягають так звані «намібійські винятки» Міжнародного суду ООН, а саме: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречнини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.96, § 45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів окупаційної влади далеко від абсолютного», - вважають суди ЄСПЛ.

Пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2015 року № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.

Що стосується відмови зарахувати період проходження строкової військової служби з 18 жовтня 1979 року по 31 жовтня 1981 року у зв`язку з невідповідністю дати народження у військовому квітку позивач зазначив, що відповідно до статті 62 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У трудовій книжці позивача є запис про те, що він проходив службу.

З урахування викладеного, позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області позов не визнало, про що через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) 16 березня 2020 року за вхідним реєстраційним № 10206/2020 подало відзив на позовну заяву від 12 березня 2020 року № 2149/07-23, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити (арк. спр. 43-44).

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, передбачено, що заява про призначення пенсії подається заявником особисто безпосередньо до Управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління за місцем проживання (реєстрації) та вичерпаний перелік документів необхідних для призначення пенсійного забезпечення.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 03 грудня 2019 року звернувся за призначенням пенсії за віком за нормами пункту 2 частини другої статті 114 (пенсія за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій) Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України. Для призначення пенсії позивачем надані скановані копії таких документів: заяви від 03 грудня 2019 року; трудової книжки б/н від 01 липня 1978 року; паспорту серії НОМЕР_1 від 19 лютого 1997 року; довідки платника податків від 20 серпня 2002 року; військового квітка серії НОМЕР_2 від 18 жовтня 1979 року; довідки про роботу від 06 грудня 2019 року № 930; довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 26 листопада 2011 року № 28; наказів про підсумки атестації робочих місць за умовами праці від 13 січня 1995 року № 52 та від 15 січня 1996 року № 34; експертизи умов праці від 04 грудня 2011 року № 72; довідки про відпрацьований час від 26 листопада 2014 року № 20 на 2 арк.; довідки про заробітну плату від 26 листопада 2014 року № 119; довідки про перейменування підприємства від 26 листопада 2014 року № 118.

Згідно з абзацом першим пункту 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсії за віком призначаються працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць,- після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим-двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону чоловікам на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Абзацом першим пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 12 серпня 1993 року № 637, передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: характер виконуваної роботи, що зараховується до спеціального стажу; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Проте, надані ОСОБА_1 довідки, які підтверджують спеціальний трудовий стаж, взяти до уваги управління не має можливості у зв`язку з тим, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка» є: АДРЕСА_1 . Залізнична, буд. 8, м. Луганськ, Артемівський район, Луганська область, 91055, а відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р м. Луганськ відноситься до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Як зазначалось раніше пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць. В трудовій книжці ОСОБА_1 дана інформація відсутня (тобто відсутня інформація щодо зайнятості повний робочий день та атестації робочих місць).

Водночас абзацом сьомим пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 12 серпня 1993 року № 637, передбачено, що у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У відомостях по спеціальному стажу в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування по ОСОБА_1 період роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не підтверджується.

Згідно з наданими документами ОСОБА_1 має загальний стаж 33 роки 11 місяців 21 день. Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з відсутністю пільгового стажу в призначенні пенсії ОСОБА_1 відмовлено.

З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Ухвалою від 03 лютого 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху (арк. спр. 20-21).

Ухвалою від 17 лютого 2020 року ОСОБА_1 продовжено строк для усунення недоліків (арк. спр. 26-27).

Ухвалою від 24 лютого 2020 року про відкриття провадження в адміністративній справі судом відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі та ухвалено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 33-36).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області через веб-портал із заявою від 03 грудня 2019 року, зареєстрованою за № 2682, про призначення пенсії, додавши до неї зазначені в розписці-повідомленні документи (арк. спр. 48, 49).

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області від 09 грудня 2019 року № 9959/03-23 ОСОБА_1 за заявою від 03 грудня 2019 року, зареєстрованою за № 2682, відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність пільгового стажу. За розрахунком відповідача страховий стаж позивача складає 33 роки 11 місяців 21 день, пільговий стаж зарахувати неможливо через відсутність відомостей у трудовій книжці про зайнятість на роботах повний робочий день та атестації робочих місць (арк. спр. 15-16, 55-57).

Згідно з інформацією, що міститься в ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії, страховий стаж ОСОБА_1 (для розрахунку права на пенсію за віком) складає 33 роки 11 місяців 21 день, пільговий – 0 років. У межах спірних правовідносин до страхового стажу позивача не зараховано період проходження позивачем військової служби у Радянській армії з 18 жовтня 1979 року по 21 жовтня 1981 року (арк. спр. 47).

Згідно з протоколом Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області від 09 грудня 2019 року № 123250001102 про призначення пенсії ОСОБА_1 не має права на пенсію (арк. спр. 46).

Відповідно до записів у трудовій книжці від 1 липня 1978 року (арк. спр. 5-7, 62-65), у межах спірних правовідносин ОСОБА_1 з 28 грудня 1982 року по 30 червня 1996 року працював слюсарем 3-го, 4-го розряду з ремонту обладнання на гарячій ділянці робіт ковальсько-пресового цеху, слюсарем-ремонтником 5-го розряду на гарячій ділянці робіт ковальсько-пресового цеху, слюсарем-ремонтником 5-го розряду у відділі головного механіка на гарячій ділянці робіт ковальсько-пресового цеху Ворошиловградського машинобудівного заводу імені Пархоменка, яке в подальшому перейменоване в Закрите акціонерне товариство «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка», що складає 13 років 6 місяців 3 дні.

Відповідно до записів у військовому квитку від 18 жовтня 1979 року серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 18 жовтня 1979 року по 21 жовтня 1981 року проходив строкову військову службу в лавах Радянської армії, що складає 2 роки 0 місяців 4 дні (арк. спр. 59-61).

Також у трудовій книжці від 1 липня 1978 року міститься запис про те, що ОСОБА_1 15 жовтня 1979 року звільнений з колгоспу імені 50-річчя Компартії України Станично-Луганського району Ворошиловградської області, а з 18 жовтня 1979 року по 31 жовтня 1981 року проходив строкову військову службу в лавах Радянської армії (запис зроблений на підставі військового квитка серії НОМЕР_2 ).

Згідно з довідкою від 26 листопада 2014 року № 28, виданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка», позивач працював повний робочий день на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка» і за період з 28 грудня 1982 року по 31 грудня 1991 року та з 01 січня 1992 року по 30 червня 1996 року виконував роботи з металообробки, ковальсько-пресового виробництва на посаді слюсаря-ремонтника, який зайнятий на гарячій ділянці робіт, що передбачено пунктом 2150200а-18559, підрозділу 2 розділу ХІV Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 (арк. спр. 8, 70).

У довідці від 26 листопада 2014 року № 28, виданій Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка», вказано, що пільговий стаж за період з 28 грудня 1982 року по 31 грудня 1991 року складає 9 років 0 місяців 3 дні, за період з 01 січня 1992 року по 30 червня 1996 року – дивитись додаткову відомість. У додаткових відомостях вказана довідка про відпрацьований час на 2 аркушах.

У довідці від 26 листопада 2014 року № 20 про відпрацьований час, виданій Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка» (арк. спр. 9-10, 71-72), вказано, що ОСОБА_1 працював з 01 січня 1992 року по 30 червня 1996 року слюсарем-ремонтником, зайнятим на гарячих ділянках робіт:

у 1992 році відпрацював 207 днів з повним робочим днем із шкідливими умовами праці;

у 1993 році відпрацював 87 днів з повним робочим днем із шкідливими умовами праці, 68 днів з неповним робочим днем із шкідливими умовами праці, 16 днів простою;

у 1994 році відпрацював 31 день з повним робочим днем із шкідливими умовами праці, 132 дні з неповним робочим днем із шкідливими умовами праці, 32 дні простою;

у 1995 році відпрацював 5 днів з повним робочим днем із шкідливими умовами праці, 132 дні з неповним робочим днем із шкідливими умовами праці, 20 днів простою;

у 1996 році не відпрацював жодного дня з повним робочим днем із шкідливими умовами праці, відпрацював 73 дні з неповним робочим днем із шкідливими умовами праці.

Виписками з наказів Закритого акціонерного товариства «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка» від 13 січня 1995 року № 52 «Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці» та від 15 січня 1996 року № 34 «Про доопрацювання та зміни до наказу № 52 від 13.01.95 р.» підтверджено, що за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пенсію слюсаря-ремонтника, зайнятого на гарячих ділянках робіт (код професії 2150200а-18559) на пільгових умовах за списком № 2 (арк. спр. 13, 73, 74).

Управління праці та зайнятості населення Луганської обласної державної адміністрації повідомила голову правління Закритого акціонерного товариства «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка» та начальників управлінь Пенсійного фонду України в районах м. Луганська, що під час перевірки наказів Закритого акціонерного товариства «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка» про результати атестації робочих місць за умовами праці від 13 січня 1995 року № 52, від 15 січня 1996 року № 34, від 22 липня 2002 року № 1257 встановлено, що повторна атестація виконана згідно з Висновком державної експертизи умов праці від 04 грудня 2001 року № 72 відповідно з вимогами Методичних рекомендацій по її проведенню, затверджених постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41, про що свідчить відповідний лист (арк. спр. 14, 76).

Відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка» від 26 листопада 2014 року № 118 з 01 січня 1981 року Завод вугільного машинобудівництва імені Перхоменка перейменовано у Ворошиловградський машинобудівний завод імені Пархоменка на підставі наказу Міністерства важкого та транспортного будівництва від 30 грудня 1980 року № 390; з 01 січня 1991 року Ворошиловградський машинобудівний завод імені Пархоменка перетворено в Орендне підприємство «Луганський машинобудівний завод імені О. Я. Пархоменка» на підставі наказу Міністра важкого машинобудівництва від 08 січня 1991 року № 4; з 13 квітня 1994 року Орендне підприємство «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка» перетворено у Закрите акціонерне товариство «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка» на підставі наказу від 19 квітня 1994 року № 734; з 12 квітня 2007 року Закрите акціонерне товариство «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка» перетворено у Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка» на підставі наказу від 12 квітня 2007 року № 2 (арк. спр. 12, 75).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Абзацами чотирнадцятим, дев`ятнадцятим пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV встановлено, що за відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи (абзаци двадцять четвертий, двадцять п`ятий пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV).

Абзацом першим частини першої статті 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до абзаців другого, четвертого частини першої статті 26 Закону № 1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (абзац перший частини першої статті 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з абзацом першим частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац дев`ятий частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років (абзац третій частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).

Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п`ята статті 45 Закону № 1058-IV).

Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі – Порядок № 22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі – Порядок № 383), встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Зазначена постанова набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункти 4, 4.1 Порядку № 383).

Пунктом 4.2 Порядку № 383 встановлено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.

У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку (пункт 4.3 Порядку № 383).

Відповідно до пунктів 4.4, 4.5 Порядку № 383 якщо атестація була вперше проведена після 21.08.97, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.92, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Якщо ж атестація з 21.08.92 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.97, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.92 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41. Відповідно до зазначених нормативних актів документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі – Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку № 637, згідно з яким, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Згідно з пунктом 2150200a-18559 підрозділу 2 «Ковальсько-пресове виробництво» розділу XIV «Металообробка» Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, правом пільгового пенсійного забезпечення користуються слюсарі-ремонтники, зайняті на гарячих ділянках робіт.

Згідно з пунктом 2150200a-18559 підрозділу 2 «Ковальсько-пресове виробництво» розділу XIV «Металообробка» Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 (який діяв до 16 січня 2003 року), правом пільгового пенсійного забезпечення користуються слюсарі-ремонтники, зайняті на гарячих ділянках робіт.

Записи у трудовій книжці містять відомості щодо характеру роботи ОСОБА_1 на у Закритому акціонерному товаристві «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка» з 28 грудня 1982 року по 30 червня 1996 року слюсарем-ремонтником, зайнятим на гарячих ділянках робіт у ковальсько-пресовому виробництві.

Окрім того, довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка» від 26 листопада 2014 року № 28 підтверджено, що позивач працював повний робочий день на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка» і за період з 28 грудня 1982 року по 31 грудня 1991 року та з 01 січня 1992 року по 30 червня 1996 року виконував роботи з металообробки, ковальсько-пресового виробництва на посаді слюсаря-ремонтника, який зайнятий на гарячій ділянці робіт, що передбачено пунктом 2150200а-18559 підрозділу 2 розділу ХІV Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.

Проведення атестації робочих місць за умовами праці до 21 серпня 1992 року не вимагалось.

Проведення атестації робочих місць за умовами праці за період з 22 серпня 1992 року підтверджено виписками з наказів Закритого акціонерного товариства «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка» від 13 січня 1995 року № 52 «Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці» та від 15 січня 1996 року № 34 «Про доопрацювання та зміни до наказу № 52 від 13.01.95 р.», за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пенсію слюсаря-ремонтника, зайнятого на гарячих ділянках робіт у ковальсько-пресовому виробництві, на пільгових умовах за списком № 2.

Отже, період роботи ОСОБА_1 на Закритому акціонерному товаристві «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка» на посаді слюсаря-ремонтника, зайнятого на гарячих ділянках робіт у ковальсько-пресовому виробництві, з 28 грудня 1982 року по 30 червня 1996 року має бути зарахований відповідачем до пільгового стажу на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, до пільгового стажу на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, має бути зарахований тільки той час, коли ОСОБА_1 працював повний робочий день в умовах, передбачених списком № 2 (виконання робіт в умовах, передбачених списком № 2, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків).

Щодо посилання відповідача на неможливість врахування наданих позивачем довідок виданих підприємствами, установами та організаціями, які розташовані на тимчасово окупованій території України, суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 14 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-ІV «Про боротьбу з тероризмом» (зі змінами, внесеними Законом України від 05 червня 2014 року) у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085 (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2018 року № 79-р) м. Луганськ належить до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Закон України від 18 січня 2018 року № 2268-VIII «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» (далі - Закон № 2268-VIII) має на меті визначити особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.

У межах тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях діє особливий порядок забезпечення прав і свобод цивільного населення, визначений цим Законом, іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Відповідно до частин другої та третьої статті 9 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07 лютого 2008 року, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Крім того, відповідач має враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв`язку з тимчасовою окупацією певних територій Луганської області, відмова відповідачем - органом державної влади позивачу - фізичній особі у реалізації її права на отримання пенсії з підстави видачі уточнюючої страховий стаж довідки підприємством, що розташоване на тимчасово непідконтрольній українській владі території, порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З наведених підстав суд приймає до уваги інформацію, що міститься у вищенаведених документах та довідках, наданих позивачем на підтвердження спірних періодів роботи, оскільки така інформація в повній мірі узгоджується з записами у трудовій книжці.

Щодо періоду проходження позивачем строкової військової служби в Радянській Армії з 18 жовтня 1979 року по 21 жовтня 1981 року суд зазначає таке.

Проходження позивачем строкової військової служби в Радянській Армії з 18 жовтня 1979 року по 21 жовтня 1981 року підтверджено військовим квитком від 18 жовтня 1979 року серії НОМЕР_2 та записами в трудовій книжці від 01 липня 1978 року (арк. спр. 5-7, 59-61, 62-65).

Приписами підпунктів «з», «і» та «к» частини першої, частини третьої пункту 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 (далі - Положення № 590), крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також період навчання в професійно-технічних училищах та служба у складі Збройних сил СРСР. При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (підпункти «а» і «б» пункту 16), і пенсій у зв`язку з втратою годувальника їх сім`ям, а також пенсій по старості робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт «в» пункту 16) періоди, зазначені у підпунктах «к» і «л», прирівнюються по вибору особи, що звернулась за призначенням пенсії, або до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Період, зазначений у підпункті «з», прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

Пунктами «в» та «д» частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Абзацом другим пункту 1 статті 8 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача період проходження строкової військової служби в лавах Радянської армії з 18 жовтня 1979 року по 21 жовтня 1981 року через те, що у військовому квитку серії НОМЕР_2 від 18 жовтня 1979 року зазначена неправильна дата народження позивача, а саме 06 жовтня 1961 року, тоді як правильною датою народження позивача є 06 листопада 1961 року.

Трудова книжка позивача від 01 липня 1978 року містить відомості про проходження ОСОБА_1 строкової служби в Радянській армії з посиланням на військовий квиток серії НОМЕР_2 .

Окрім того, суд зазначає, що у цьому випадку відсутня вина позивача у здійсненні помилки в зазначенні дати народження, оскільки записи у військовому квитку здійснювались Станично-Луганським районним військовим комісаріатом Ворошиловградської області.

Для встановлення позивачу права на пенсію за віком відповідно до абзацу першого пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV необхідно дотримання таких обов`язкових вимог: досягнення 55 років, наявність страхового стажу не менше 30 років, наявність стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України – 12 років 6 місяців. При цьому, законом вимагається зайнятість позивача повний робочий день на посадах, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах саме за списком № 2.

У позивача не має 12 років 6 місяців стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Відповідно до наданих документів пільговий стаж ОСОБА_1 на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, складає понад 10 років.

Разом з тим, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до абзаців двадцять четвертого, двадцять п`ятого пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV зі зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, на 4 роки (1 рік за кожні 2 роки 6 місяців роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV), тобто після досягнення віку 56 років.

З огляду на вік позивача на день звернення з заявою про призначення пенсії за віком (58 років), наявність у позивача страхового стажу понад 30 років, наявність стажу на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, понад 10 років, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до абзаців двадцять четвертого, двадцять п`ятого пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV зі зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, у зв`язку з чим, рішення Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області від 09 грудня 2019 року № 9959/03-23 «Про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з підпунктом 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (частина третя статті 245 КАС України).

На підставі частини третьої статті 245 КАС України з метою відновлення прав, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд зобов`язує відповідача призначити позивачу за його заявою від 03 грудня 2019 року, зареєстрованою за № 2683, пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 03 грудня 2019 року (з дня звернення з заявою, оскільки звернення за пенсією відбулося пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку).

У задоволенні вимог про зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області при розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 прийняти до уваги довідку про заробітну плату від 26 листопада 2014 року № 119 за період з 1986 року по 1990 рік суд вважає за необхідне відмовити з огляду на таке.

З аналізу положень статей 2, 5 КАС України слідує, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому. Судом у конкретній справі вирішується спір, предмет якого існує на час розгляду справи. Суд не може розглядати вимоги на майбутнє у зв`язку із вірогідним настанням певних наслідків. Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Таким чином, обчислення страхового стажу та визначення розміру пенсії є повноваженнями відповідача, які реалізовуються в процесі прийняття рішення про призначення пенсії, тож на цьому етапі зазначена вимога позивача є передчасною.

У задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період роботи з 28 грудня 1982 року по 30 червня 1996 року в Закритому акціонерному товаристві «Луганський машинобудівний завод ім. О.Я. Пархоменка» на підставі уточнюючої довідки від 26 листопада 2014 року № 28 та до загального стажу період проходження строкової військової служби з 18 жовтня 1979 року по 31 жовтня 1981 року; зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , суд відмовляє з таких підстав.

Порушене право позивача полягає у відмові суб`єкта владних повноважень призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах. У межах спірних правовідносин способом судового захисту порушеного права є визнання протиправним та скасування індивідуального акта - рішення суб`єкта владних повноважень про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Дії, які суб`єкту владних повноважень необхідно вчинити у межах спірних правовідносин з метою відновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, - призначити пенсію за віком, а не зарахувати періоди роботи до пільгового стажу та повторно розглянути заяву.

Отже, обраний позивачем спосіб судового захисту в цій частині позовних вимог не відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах не є необхідним.

Крім того, судом встановлено, що строкову військову службу в лавах Радянської армії позивач проходив з 18 жовтня 1979 року по 21 жовтня 1981 року, а не по 31 жовтня 1981 року, як зазначено в позовній заяві.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене, позовні вимоги належить задовольнити частково.

Що стосується клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб`єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб. Посилання позивача в позовній заяві на те, що відповідачем не виконуються судові рішення у справах №№ 360/4888/19, 360/1069/19, 360/5370/19 не свідчать про те, що відповідач не буде виконувати рішення у цій справі. Окрім того, судове рішення у справі № 360/4888/19 не набрало законної сили внаслідок здійснення апеляційного перегляду рішення судом апеляційної інстанції. За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк (частина перша статті 133 КАС України).

Згідно з частиною другою статті 133 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Станом на 01 січня 2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2102,00 грн. Тобто, за одну вимогу немайнового характеру фізична особа мала сплатити судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі з метою дотримання права позивача на доступ до правосуддя, суд відстрочено позивачу сплату судового збору у розмірі 840,80 грн до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача і позовні вимоги підлягають частковому задоволенню внаслідок обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права, судовий збір у розмірі 840,80 грн до Державного бюджету України належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, яке з 15 грудня 2017 року позбавлене пільг щодо сплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (ідентифікаційний код 21792637, місцезнаходження: 93600, Луганська область, Станично-Луганський район, смт. Станиця Луганська, вул. 1 Травня, буд. 20) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області від 09 грудня 2019 року № 9959/03-23 «Про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з підпунктом 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області призначити ОСОБА_1 за його заявою від 03 грудня 2019 року, зареєстрованою за № 2682, пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 03 грудня 2019 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (ідентифікаційний код 21792637, місцезнаходження: 93600, Луганська область, Станично-Луганський район, смт. Станиця Луганська, вул. 1 Травня, буд. 20) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.І. Чернявська