Рішення № 88427220, 16.03.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 року 14 год. 35 хв.Справа № 280/5814/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Запорізького обласного військового комісаріату (69063, м. Запоріжжя, пров. Тихий, 7, код ЄДРПОУ 07835529), Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнаний дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся із позовною заявою до Запорізького обласного військового комісаріату (далі - відповідач 1), Міністерства оборони України (далі - відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії Запорізького обласного військового комісаріату та Міністерства оборони, щодо відмови включити до числа спадкоємців та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, як члену сім`ї у разі смерті військовослужбовця ОСОБА_3 , який помер під час проходження військової служби, що викладена у листі № 1369/С від 22.10.2019 та у листі № 116/14/5/1640/л від 14.11.2019;

зобов`язати Міністерство оборони України включити ОСОБА_1 до числа спадкоємців, як члена сім`ї, що мають право на отримання одноразової грошової допомоги у разі смерті військовослужбовця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що настала у період проходження (виконання обов`язків) військової служби у відповідності до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, як члену сім`ї у разі смерті військовослужбовця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що настала у період проходження (виконання обов`язків) військової служби у відповідності до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що він є сином ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період проходження ним військової служби. Зазначає, що звернувся із листами до Запорізького обласного військового комісаріату та Міністерства оборони з проханням включити позивача до списку спадкоємців військовослужбовця ОСОБА_3 , з метою подальшої виплати одноразової грошової допомоги. Однак, відповідачі листами повідомили позивача про відсутність у нього права на отримання одноразової грошової допомоги, з посиланням на те, що ОСОБА_1 досяг повноліття та не є дитиною свого померлого батька. Позивач з таким висновком не погоджується, та з посиланням на положення ст. 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 3 Сімейного кодексу України стверджує про наявність у нього права на отримання одноразової грошової допомоги. З огляду на таке, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Міністерство оборони України позов не визнало. У письмовому відзиві від 17 січня 2020 року за вх. №2705, зазначає, що оскільки документи на призначення одноразової грошової допомоги до Міністерства не надходили, комісією протокольне рішення про відмову в призначенні допомоги не приймалось. Щодо суті порушеного питання зазначає, що позивач не є дитиною, оскільки є повнолітнім; обов`язку батьків його утримувати в повнолітньому віці не передбачено законодавством; з батьком разом не проживав однією сім`єю та не був пов`язаний з ним спільним побутом, тому не є членом сім`ї загиблого військовослужбовця та не має права на виплату грошової допомоги. Враховуючи викладене, просить суд відмовити у позові.

Запорізький обласний військовий комісаріат письмового відзиву на позов не надав.

Письмові пояснення від третьої особи до суду не надходили.

Ухвалою суду від 17 грудня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/5814/19. Призначено судове засідання на 17 січня 2020 року з викликом сторін.

Представник позивача у судовому засіданні 17.01.2020 підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідачів проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Третя особа проти позову заперечила.

Протокольною ухвалою суду у судовому засіданні оголошено перерву до 12.02.2020.

Представник позивача, ані позивач у судове засідання 12.02.2020 не з`явилися.

Представник Міністерства оборони України подав клопотання від 12.02.2020 вх. № 6684 про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Третя особа у судове засідання 12.02.2020 також не з`явилась.

Відповідно до ч.9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

18.10.2019 ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оброни України із заявою в якій просив включити його до числа спадкоємців, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у разі смерті військовослужбовця, що настала у період проходження військової служби.

Також, 18.10.2019 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Запорізького обласного військового комісаріату з проханням направити його документи разом із документами дружини померлого ОСОБА_3 , смерть якого настала в період проходження ним військової служби, на комісію Міністерства оброни України для призначення одноразової грошової допомоги.

Листом від 22.10.2019 вих. № 1369/с документи ОСОБА_1 повернені Запорізьким військовим комісаріатом без реалізації з посиланням на те, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. В той же час для виплати одноразової грошової допомоги утриманцям надаються документи, які підтверджують факт перебування особи на утриманні загиблого.

Листом від 14.11.2019 за вих. № 116/14/5/1640/л Міністерство оборони України повідомило ОСОБА_1 про те, що він не відноситься до категорії осіб, що мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Не погоджуючись з діями відповідачів та з вимогою вчинити певні дії, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши наявні у справі матеріали, суд приходить до наступних висновків.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Так, відповідно до статті 16 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з ч.2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

При цьому, ст. 16-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права й обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Вказана правова позиція викладена у поставі ВП ВС від 22.08.2018 № 644/6274/16ц.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що в нього були наявні всі три складові за наявності яких він би міг вважатися членом сім`ї померлого батька, а саме: спільне проживання, спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ, порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Відповідно до п.10 Порядку члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:

заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;

витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);

витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

До заяви додаються копії:

документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;

свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста;

свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);

свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);

довідки органу реєстрації або відповідного житлово-експлуатаційного підприємства, організації чи органу місцевого самоврядування про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста;

сторінок паспортів повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації;

свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;

документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою);

рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста);

рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні).

Згідно пункту 12 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Відповідно до пункту 13 Порядку №975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що за зверненням особи за призначенням одноразової грошової допомоги, уповноважений орган (обласний військовий комісар за місцем проживання цієї особи) оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України затверджений п. 11 Порядку № 975 перелік документів для призначення такої допомоги. Своєю чергою, розпорядник бюджетних коштів в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум на підставі зазначених документів приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

В даному випадку, Запорізький обласний військовий комісаріат вчинив дії повернувши документи без реалізації, які не узгоджуються з положеннями Порядку № 975.

В свою чергу, Міністерство оборони України по суті не розглядало документи позивача, бо вони до Департаменту не надходили.

Обираючи спосіб захисту, позивач в прохальній частині позовної заяви просить суд визнати протиправними дії Запорізького обласного військового комісаріату та Міністерства оборони, щодо відмови включити до числа спадкоємців та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, як члену сім`ї у разі смерті військовослужбовця ОСОБА_3 , який помер під час проходження військової служби, що викладена у листі № 1369/С від 22.10.2019 та у листі № 116/14/5/1640/л від 14.11.2019.

Тобто, позивач просить суд визнати протиправними дії відповідачів щодо відмови включити до числа спадкоємців та виплатити одноразову грошову допомогу.

По-перше, суд зазначає, що питання включення до числа спадкоємців регулюється Цивільним кодексом України та не має жодного відношення до діяльності відповідачів як суб`єктів владних повноважень.

По-друге, оскільки рішень по суті розгляду заяви позивача не приймалось, то Міністерство оборони України не відмовляло у виплаті одноразової грошової допомоги. Відмовляти у виплаті одноразової грошової допомоги до повноважень Запорізького обласного військового комісаріату згідно Порядку № 975 не належить.

Отже, не дивлячись на те, що Запорізький обласний військовий комісаріат діяв не у відповідності до вимог Порядку № 975, однак позивач належним чином не формулює свої вимоги до нього.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд не вбачає підстав для виходу за межі позовних вимог.

Щодо протиправності дій з боку Міністерства оборони України, суд з підстав викладених вище, дійшов висновку що такі вимоги є передчасними.

Решта вимог зобов`язального характеру є похідними від визнання протиправними дій відповідачів.

Однак, враховуючи те, що суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій, то вимоги про зобов`язання вчинити певні дії також задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Оскільки у задоволенні позовної заяви відмовлено, розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Запорізького обласного військового комісаріату (69063, м. Запоріжжя, пров. Тихий, 7, код ЄДРПОУ 07835529), Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнаний дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 16 березня 2020 року.

Суддя Л.Я. Максименко