Рішення № 88426995, 26.03.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2020 року м. Житомир справа № 240/439/20

категорія 112030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Майстренко Н.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , у якій він просить:

- визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови йому у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на шість років відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити йому пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на шість років відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 06.09.2019;

- стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він має статус громадянина, потерпілого від Чорнобильської катастрофи, та протягом трьох років проживав на радіоактивного забруднених територіях, а також зазначає про факт його роботи, який пов`язаний з виконанням перевезень у м. Коростень. У зв`язку з сукупністю цих обставин він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Проте листом від 01.11.2019 за №35043/03 відповідач відмовив позивачу в призначені пенсії.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу на 18.02.2020.

Відповідач у відзиві на позов просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову. Зазначає, що позивач не має необхідного періоду проживання (роботи) на території гарантованого добровільного відселення для зниження пенсійного віку на 6 років, тому у позивача відсутнє право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

У судовому засіданні, призначеному на 18.02.2020, позивач та представники позивача й відповідача надали пояснення щодо своєї правової позиції, а також заявили клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, у зв`язку з чим суд протокольною ухвалою перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Житомирською обласною державною адміністрацією 07.10.1993.

Позивачу 06.09.2019 виповнилося 54 роки.

Позивач 24.09.2019 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Листом від 01.11.2019 за №35043/03 відповідач повідомив позивачу про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки відсутні підстави для зниження пенсійного віку на 6 років, а також зазначив, що право виходу на пенсію позивач набуде при досягненні 56 років.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058), який набрав чинності 01.01.2004.

Частиною першою статті 9 Закону №1058 передбачено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

При цьому, пунктом 13 розділу XV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1058 передбачено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону призначається одна пенсія за її вибором.

Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №796) визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Статтею 49 Закону №796 визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058.

Так, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 55 Закону №796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796 потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058 у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 2.1 Порядку №22-1 при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01.01.2004, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Судом встановлено, що в період з 04.02.1986 по 26.07.1987 позивач працював водієм Коростенського горбиткомбінату, з 11.05.1994 по 03.10.1994 - обрубувачем сучків Коростенського гослісхозу, з 01.02.1995 по 09.01.1997 - шліфувальником-полірувальником МПКП "Рута", з 04.01.1998 по 01.07.2001 - водієм автомашини ГАЗ-53, з 02.07.2001 по 03.01.2005 - водієм ПП "Тіокам", з 04.01.2005 по даний час - водієм ПП "Рута".

Позивач вказує на те, що працюючи з 04.01.1998 по теперішній час водієм МПКП "Рута", ПП "Тіокам", ПП "Рута" він постійно виконує перевезення вантажів до м. Коростень Житомирської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, Житомирської і Київської областей, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991 та розпорядженням Кабінету Міністрів України № 17 від 12.01.1993, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, а тому вважає, що ця робота має бути кваліфікована як період роботи у зоні гарантованого добровільного відселення та врахована для зменшення віку при призначенні пенсії.

Суд не погоджується з такими доводами позивача та вважає, що ним не дотримано умов, які надають право на зниження пенсійного віку на 6 років, щодо факту постійної роботи у зоні гарантованого добровільного відселення.

Так, згідно довідки, виданої КВЖРЕП-1 від 14.06.2019 №961, позивач постійно проживав та був зареєстрований в зоні гарантованого добровільного відселення з 28.11.1985 по 06.08.1989. Враховуючи довідку про проживання, період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 рік становить 3 роки 3 місяці 12 днів, що дає право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 4 роки за наявності страхового стажу на момент досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (у даному випадку - 22 роки).

Відповідно до довідки Іршанської селищної ради від 07.08.2019 №1069/08-10 в період з 03.11.1993 по даний час позивач проживає в смт. Іршанськ Хорошівського району Житомирської області, яке згідно постанови Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 відноситься до зони посиленого радіологічного контролю.

Там же знаходяться і підприємства, на яких працював позивач, що не дозволяє кваліфікувати період роботи на цих підприємствах як підтвердження необхідного періоду роботи у зоні гарантованого добровільного відселення. Так, у Законі міститься чітке визначення того, умовою зниження пенсійного віку є постійна праця у зоні гарантованого добровільного відселення. Як зазначає сам позивач, протягом його роботи водієм МПКП "Рута", ПП "Тіокам", ПП "Рута" він відряджався у м. Коростень Житомирської області, що свідчить про відсутність фактору постійності роботи у зоні гарантованого добровільного відселення.

Отже, судом встановлено, що позивач фактично не досягнув віку, визначеного статтею 26 Закону №1058 з врахуванням зменшення, а тому на даний час не має права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796.

Як було зазначено, згідно зі статтею 26 Закону №1058 загальний пенсійний вік становить 60 років, а тому з врахуванням права позивача на зменшення пенсійного віку на 4 роки, пільгова пенсія може бути призначена йому після досягнення віку 56 років.

Станом на день звернення позивача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, останній досягнув віку 54 років та, відповідно, ще не набув права на призначення такого виду пенсії.

При цьому, суд зазначає, що хоча у позивача підтверджений період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення та період роботи в зоні посиленого радіологічного контролю, однак відповідно до положень статті 55 Закону №796 пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою.

Аналогічна позиція викладена, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2019 у справі №287/68/16-а.

Підсумовуючи наведене, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича,7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26.03.2020.

Суддя Н.М. Майстренко