Ухвала суду № 88426833, 26.03.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

26 березня 2020 року Справа № 160/1012/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі заяву Міністерства оборони України про роз`яснення судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Дніпропетровський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

31.01.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства оборони України, третя особа: Дніпропетровський обласний військовий комісаріат, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат № 131 від 14.12.2018 року, в частині порядку нарахування одноразової грошової допомоги;

- зобов`язати Міністерство оборони України здійснити нарахування одноразової грошової допомоги у встановленому чинним законодавством України порядку – у відповідності до вимог, що чітко встановлені Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, як військовослужбовцю, якому була встановлена інвалідність ІІ групи, внаслідок отримання травми, заподіяної при виконанні обов`язків військової служби, станом на дату винесення рішення з урахуванням виплаченої суми.

Ухвалою суду від 21.02.2019 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

21.03.2019 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом було винесено рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 був задоволений частково, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат № 131 від 14.12.2018 року в частині порядку нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ; зобов`язано Міністерство оборони України здійснити нарахування одноразової грошової допомоги у встановленому чинним законодавством України порядку – у відповідності до вимог, встановлених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, як військовослужбовцю, якому була встановлена інвалідність ІІ групи, внаслідок отримання травми, заподіяної при виконанні обов`язків військової служби, станом на дату винесення рішення з урахуванням виплаченої суми; в іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Зазначене вище рішення суду набрало законної сили станом на 22.04.2019 року, з урахуванням чого, 24.04.2019 року судом були видані виконавчі листи.

23.03.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника Міністерства оборони України надійшла заява про роз`яснення судового рішення в адміністративній справі.

В обґрунтування своєї заяви Міністерство оборони України зазначило, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2019 року було зобов`язано Міністерство оборони України здійснити нарахування одноразової грошової допомоги у встановленому чинним законодавством України порядку – у відповідності до вимог, встановлених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, як військовослужбовцю, якому була встановлена інвалідність ІІ групи, внаслідок отримання травми, заподіяної при виконанні обов`язків військової служби, станом на дату винесення рішення з урахуванням виплаченої суми. При цьому, 18.07.2019 року Третім апеляційним адміністративним судом було залишено без задоволення апеляційну скаргу Міністерства оборони України, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2019 року в адміністративній справі № 160/1012/19 – залишено без змін.

З урахуванням цього, Міністерство оборони України просить суд роз`яснити порядок та спосіб виконання рішення суду від 21.03.2019 року.

Суд, враховуючи, що судове рішення у справі було ухвалене в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) і відсутня необхідність заслухати заявника, вирішує заяву про роз`яснення судового рішення без повідомлення учасників справи, з огляду на що зазначає наступне.

Відповідно до ст. 254 КАС України, за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження.

Досліджуючи наявність підстав для роз`яснення судового рішення, суд звертає увагу на те, що ст. 254 КАС України передбачає можливість роз`яснення судом ухваленого ним рішення з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню.

Незрозумілість судового рішення є оціночним поняттям, а доцільність роз`яснення судового рішення приймається на розсуд суду, який має відштовхуватись від раціональних критеріїв.

Роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.

Тобто, роз`яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для осіб, що будуть здійснювати його виконання. Це стосується випадків, коли судом недотримані вимоги ясності, визначеності судового рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.

Таким чином, виходячи з системного тлумачення положень ст. 254 КАС України, роз`ясненим може бути рішення чи ухвала суду у разі, якщо без такого роз`яснення її важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.

Підставою для роз`яснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта є його неясність, невизначеність. Фактично роз`ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому суд, роз`яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення. Тобто процесуальна процедура роз`яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення, навіть у разі подальшого виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення.

Як зазначено у п. 19 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», за правовою природою роз`яснення судового рішення є продовженням його ухвалення, а ухвала про роз`яснення є його складовою, тому заява про роз`яснення судового рішення розглядається у тому ж провадженні, в якому було ухвалене судове рішення, про роз`яснення якого ставиться питання. В ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Висновки суду щодо способу, строків, порядку виконання рішення є факультативними елементами резолютивної частини рішення. Тому вони можуть виступити предметом роз`яснення лише у тому разі, коли суд закріпив їх у рішення. Якщо ж висновки суду щодо способу виконання у постанові відсутні, то ухвала суду про їх роз`яснення фактично є додатковим рішенням і прямим порушенням ст. 254 КАС України, що забороняє змінювати (в тому числі доповнювати) його зміст.

При роз`ясненні свого рішення суд в ухвалі з цього приводу викладає більш повно і ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14 жовтня 2009 року у справі № К-18670/07-с.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 40, ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зміст яких процитований у рішенні суду, було відновлене порушене право позивача на отримання пенсії у перерахунку, з урахуванням бажання позивача та виходячи з розміру заробітної плати за спірний період. Водночас, особливості визначення порядку виконання рішення суду у цій частині є дискреційними повноваженнями відповідача.

Визначення дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень надано згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження – це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року, справа № 1640/2594/18.

З урахуванням цього, суд зазначає, що резолютивна частина рішення суду в адміністративній справі, яке набрало законної сили, є зрозумілою для виконання суб`єктом владних повноважень та не потребує додаткового роз`яснення. Відтак, з резолютивної частини судового рішення вбачається, що його текст не викликає труднощів для розуміння порядку його виконання, суть є зрозумілою та не двозначною, тому розширеного тлумачення, шляхом її роз`яснення та винесення процесуального документу з цього приводу не потребує.

Крім того, суд наголошує на тому, що відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Тим більше, суд зазначає, що в матеріалах справи наявна постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження від 11.11.2019 року, ВП № 59063825. За відомостями зі вказаної постанови, державним виконавцем було встановлено, що до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшов лист Міністерства оборони України про закінчення виконавчого провадження з витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04.10.2019 року № 133. При цьому, державним виконавцем було встановлено, що боржником виконано в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом. З огляду на це, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» ним було постановлено закінчити виконавче провадження.

Отже, суд зазначає, що спір між сторонами був вирішений по суті та в межах заявлених позовних вимог. При цьому, порядок та спосіб виконання рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути вирішений шляхом роз`яснення рішення суду. Тим більше, визначення порядку виконання рішення суду, з урахуванням задоволеної частини позовних вимог, є дискреційними повноваженнями Міністерства оборони України

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви Міністерства оборони України про роз`яснення судового рішення в адміністративній справі.

Керуючись ст. ст. 248, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Міністерства оборони України про роз`яснення судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Дніпропетровський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня її складання.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька