Рішення № 88424231, 03.03.2020, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/15333/19

пр. № 2-а/759/17/20

03 березня 2020 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Марко Я.Р., за участю секретаря судового засідання Шапаренка О.С., розглянув в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до рядового поліції Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Ничик Олександра Олександровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з вищевказаним адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати постанову серії НК № 584300 від 05.08.2019 року винесену рядовим поліції Управління патрульної поліції Ничик О.О. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП та закрити провадження у справі за відсутністю моїх діяннях складу адміністративного правопорушення. Крім того, позивач просить суд стягнути з позивача судові витрати на надання професійної правничої допомоги.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 05.08.2019 року рядовим поліції Ничик О.О. було складено та винесено постанову серії НК № 584300 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Зі змісту постанови вбачається, що позивач 05.08.2019 року о 10 год. 15 хв. по вул. Кільцева дорога, буд. 60а, в м. Києві, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ЗАЗ» р.н. НОМЕР_1 , користуючись засобом зв`язку, тримаючи його в руці, чим порушив п. 2.9.д Правил дорожнього руху. Не погоджуючись з даною постановою рядового поліції, позивач звернувся в суд за захистом своїх порушених прав.

Крім того, рядовим поліції у постанові НК № 584300 від 05.08.2019 року допущено низку описок, а саме прізвище позивача зазначено « ОСОБА_1 » замість вірного « ОСОБА_1 » та рік народження позивача зазначено «1981» замість вірного «1980».

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 27.07.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

19.11.2019 року від представника позивача адвоката Лукашенка Є.О. надійшла заява про проведення розгляду справи без його участі, позов підтримує у повному обсязі, просить суд його задовольнити.

Відповідач наданим йому правом подати відзив на позовну заяву не скористався, будь-яких заяв або клопотань не направив.

Ухвалою суду від 20.01.2020 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання 03.03.2020 року сторони не з`явились. Про місце, день та час розгляду справи були повідомлені належним чином. Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до оскаржуваної постанови серії НК № 584300 від 05.08.2019 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн.

За змістом вказаної постанови, винесеної 05.08.2019 року о 10 год. 15 хв. по вул. Кільцева дорога, буд. 60а, в м. Києві, ОСОБА_1 керував транспортним засобом користуючись засобом зв`язку, тримаючи його в руці, чим порушив п. 2.9.д Правил дорожнього руху.

Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Як передбачено частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Посилання позивача на те, що він правил дорожнього руху України не порушував відповідачем не спростовано належними доказами, не надано суду жодного доказу на підставі якого встановлено наявність події та складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 , матеріалів, що потягли за собою притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення не надано.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат понесених з надання професійної правничої допомоги, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір до суду надано ордер серії АВ № 1000703, договір № 24 про надання правничої (правової) допомоги від 12.08.2019 року, опис наданих послуг від 12.08.2019 року, квитанцію на суму 2 000, 00 грн.

Згідно з описом наданих послуг від 12.08.2019 року, загальна вартість послуг складає 2 000, 00 грн., що складається з: 250, 00 грн. - інтерв"ювання клієнта, узгодження правової позиції, 250, 00 грн. - ознайомлення з матеріалами справи, 1 000, 00 грн. - підготовка позовної заяви до суду, 500, 00 грн. - участь у судовому засіданні.

Проте, суд вважає необгрунтованим та передчасним вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 500, 00 грн. за участь у судовому засіданні, оскільки розгляд справ не відбувався у судовому засіданні за участю учасників справи.

Крім вказаного, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з позивача на користь відповідача суму витрат у розмірі 1 500, 00 грн..

Керуючись статтями 251, 252, 268, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до рядового поліції Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Ничик Олександра Олександровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія НК № 584300 від 05.08.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул. Ф. Ернста, буд. 3, ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) вирати понесені з надання професійної правничої допомоги в розмірі 1 500, 00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності КАС України. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Я.Р.Марко