Рішення № 88424158, 11.02.2020, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/15459/17

Категорія 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

11 лютого 2020 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Гальчинській А.О.,

за участю: представника позивачів - адвоката Дем`янчук Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Київської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2017 р. ОСОБА_1 (Позивач 1) звернулась до суду з позовом, в якому, просить визнати право власності на 1/2 (одну другу) частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 (Позивач 2) звернулась до суду з позовом, в якому, просить визнати право власності на 1/4 (одну четверту) частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 (Позивач 3) звернулась до суду з позовом, в якому, просить визнати право власності на 1/4 (одну четверту) частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги обґрунтовують тим, що на праві приватної спільної часткової власності належить Позивачу 1 - 1/2 (одна друга) частина, Позивачу 2 - 1/4 (одна четверта) частина, Позивачу 3 - 1/4 (одна четверта) частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що у Подільському районі м. Києва. Підставою виникнення у позивачів права власності на квартиру є Договір № 4104 Інвестування будівництва житлового будинку від 07.08.2003 року. 17 січня 2005 року Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна було складено технічний паспорт на зазначену квартиру. Проте, Свідоцтво про право власності № 1567-С/КІ від 21.08.2006 року (далі - Свідоцтво та/або правовстановлюючий документ), яким засвідчується право власності на вказану квартиру за позивачами, було втрачено. У зв`язку з втратою оригіналу правовстановлюючого документу, в газеті «Aviso» № 48 від 22 червня 2017 року, а саме на арк. 57, було розміщено повідомлення наступного змісту: «Втрачене свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в м. Києві № 535686 29 серпня 2006 року на імена ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_4 вважати недійсним». Позивачі звернулися до Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), з метою отримання дублікату правовстановлюючого документу. Однак, позивачам було відмовлено у видачі дублікату свідоцтва про право власності № 1567-С/КІ від 21.08.2006 року, у зв`язку з реорганізацією Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке було ліквідоване, а створеному замість нього Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не було передано відповідні повноваження щодо видачі дублікатів правовстановлюючих документів, виданих Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Провадження у справі відкрито ухвалою від 12.12.2017 р. (суддя Супрун Г.Б.)

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу від 06.09.2018 р. матеріали вищевказаної справи передані для розгляду судді Ларіоновій Н.М.

Відповідно п. 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.) застосуванню при розгляді даної справи підлягають норми чинного з 15.12.2017 р. ЦПК України (2017 р.). Справа розглянута в порядку загального позовного провадження.

Представник позивачів в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі, просила його задовольнити з підстав, наведених у ньому, надала пояснення, аналогічні викладеним в позові обставинам. Проти постановлення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач, будучи повідомленим про день, час та місце розгляду справи відповідно до вимог закону, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, не подав відзив (заперечення) на позовну заяву, в зв`язку з чим відповідно до вимог ст.ст.280-281 ЦПК України розгляд даної справи проведений в заочному порядку.

Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві приватної спільної часткової власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до свідоцтва про право власності № 1567-С/КІ від 21.08.2006 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), згідно якого Позивачу-1 - 1/2 (одна друга) частина, Позивачу 2 - 1/4 (одна четверта) частина, Позивачу 3 - 1/4 (одна четверта) частина

Відповідно до Інформаційної довідки Київського міського БТІ за вих. КВ-2016 № 41376 від 03.11.2016 р., що згідно з даними Бюро, право власності на вищевказану квартиру зареєстровано на підставі вищевказаного правовстановлюючого документа за позивачами у відповідності до наступних часток: ОСОБА_1 - 1/2, ОСОБА_2 - 1/4, ОСОБА_3 - 1/4.

Головне управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), було ліквідоване, а створеному Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не було передано відповідні повноваження щодо видачі дублікатів правовстановлюючих документів, виданих Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Позивачам було відмовлено у видачі дублікату свідоцтва про право власності № 1567-С/КІ від 21.08.2006 року.

На підтвердження втрати свідоцтва про право власності, позивачами оприлюднено оголошення в газеті AVISO в редакції № 48 від 22 червня 2017 р.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів захисту порушених суб`єктивних прав є звернення до суду.

Обов`язковою умовою надання судом правового захисту є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Передумовою для застосування ст.392 Цивільного кодексу України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. За змістом вищезазначеної норми потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними, зокрема, у разі неможливості одержати у відповідних органах правовстановлюючий документ на підтвердження права.

Приведена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України №3-18гс111 від 04.04.2011р.

Пунктом 1.2. глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом №296/5 від 22.02.2012р. Міністерства юстиції України, встановлено, що при вчиненні правочину про відчуження будівель та споруд, нотаріусу подаються документи або їх дублікати, які підтверджують право власності на майно, що відчужується, зокрема: нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором; свідоцтво про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів); свідоцтво про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах); свідоцтво про право власності; державним актом на право власності на земельну ділянку; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя; договором про поділ спадкового майна; договором про припинення права на утримання за умови набуття права на нерухоме майно; договором про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно; договором про виділення частки в натурі (поділ); іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки; рішенням суду; договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, тощо.

У разі коли державну реєстрацію права власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, земельну ділянку, що відчужуються, відповідно до закону проведено без видачі документа, що посвідчує таке право, право власності підтверджується на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього.

При цьому, суд вважає за належне зазначити, що Державний реєстр речових прав на нерухоме майно почав свою дію з 01.01.2013 року.

Враховуючи, що право власності на об`єкт нерухомості позивачі набули на підставі свідоцтва про право власності, реєстрація права власності на вказаний об`єкт підтверджується інформаційною довідкою БТІ, а відтак, право власності позивачів після 2013 року не може бути підтверджене на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Єдиним документом, який підтверджує право власності позивача на зазначений об`єкт нерухомості, є свідоцтво про право власності або його дублікат.

В судовому засіданні встановлено, що право власності Позивачів на вищевказану квартиру зареєстровано у встановленому законом порядку, але оригінал правовстановлюючого документа втрачений, а зв`язку з ліквідацією Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не може бути виданий його дублікат.

З метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи при відкритті провадження ухвалою від 12.12.2017 р. відповідачу було запропоновано подати у судове засідання письмові заперечення проти позову або пояснення та посилання на докази, якими вони обґрунтовуються.

Проте, відповідачем правової позиції по суті спору не висловлено, належних та допустимих доказів, які б спростовували факт видачі дублікату правовстановлюючого документу позивачам не представлено.

Крім того, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна об`єкта нерухомого майна № 190371949 від 27.11.2019 р. - право власності на спірну квартиру в Державному реєстрі прав не зареєстровано.

Відтак, дослідивши наявні у матеріалах справи документи, приймаючи до уваги, що оригінал свідоцтва про право власності втрачений позивачами, право власності на спірне майно в Державному реєстрі прав (після 2013 р.) зареєстровано не було, враховуючи реєстрацію такого права в органах БТІ (до 2013 р.), а відповідачем дублікат такого документу виданий не може бути, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, на які посилається позивачка, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки є обґрунтованим, заснованим на законі, доводи позивачів знайшли своє повне підтвердження в ході розгляду справи. А відтак, права позивачів як власників вищевказаної квартири підлягають захисту в судовому порядку.

На підставі вищевикладеного, ст. 41 Конституції України, ст.ст.15, 16, 317, 328, 321, 392 ЦК України, керуючись п. 9, 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.), ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 258-259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , дата видачі 19.02.2019, орган, що видав 8031, РНОКППНОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (паспорт громадянина України № НОМЕР_3 , дата видачі 22.07.2019, орган, що видав 8031, РНОКППНОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий Подільським РВ ГУДМС України в місті Києві, 20 червня 2014 року, РНОКППНОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) до Київської міської ради (адреса місця знаходження: м. Київ. вул. Хрещатик. 36) про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , дата видачі 19.02.2019, орган, що видав 8031, РНОКППНОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) право власності на Ѕ (одну другу) частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 (паспорт громадянина України № НОМЕР_3 , дата видачі 22.07.2019, орган, що видав 8031, РНОКППНОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) право власності на ј (одну четверту) частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_3 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий Подільським РВ ГУДМС України в місті Києві, 20 червня 2014 року, РНОКППНОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) право власності на ј (одну четверту) частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання рішення.

Учасник справи, якому копія рішення суду не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н. М. Ларіонова