Рішення № 88423745, 04.03.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/12859/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.

при секретарі Локотковій І.С., Красновій І.В.

з участю сторін:

представника позивача ОСОБА_1 .,

представника відповідача Клименко П.М.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора Державного підприємства «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Мосійчук Оксани Василівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом до Державного реєстратора Державного підприємства «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Мосійчук Оксани Василівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» в якому просить визнати дії Державного реєстратора Державного підприємства «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Мосійчук Оксани Василівни щодо проведення 15 липня 2019 року державної реєстрації права власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» протиправними. Скасувати рішення державного реєстратора Державного підприємства «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Мосійчук Оксани Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 47823382 від 17.07.2019 року про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1810798680000, номер запису про право власності 32446643.

Свою позовну заяву позивач мотивує тим, що 11 грудня 2007 року між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту №11266548000, відповідно до якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 88 000 доларів США строком до 11 грудня 2037 року включно. 11 грудня 2007 року між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» було укладено Договір Іпотеки №72280. Відповідно п.п.1.1. Договору Іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно - однокімнатна квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 31,7 кв.м., що належить Іпотекодавцю на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . 15 липня 2019 року державним реєстратором Державного підприємства «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Мосійчук Оксаною Василівною було здійснено реєстрацію права власності на Предмет іпотеки за ТОВ «Кей-Колект», а саме на вищевказану однокімнатну квартиру, підставою чому стало відповідне рішення №47823382 від 17.07.2019 року. Позивач вважає, що перехід права власності на належний йому предмет іпотеки відбувся незаконно (за відсутності правових підстав), що призвело до порушення його прав, які підлягають захисту у судовому порядку, з огляду на наступне. Реєстрація права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Кей-Колект» була здійснена Відповідачем 1 без достатніх правових підстав, з порушенням норм Закону України «Про іпотеку». Відповідачем 1 було вчинено реєстраційні дії щодо спірного майна всупереч вимогам ч. З ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Право власності на квартиру, було набуто ТОВ «Кей-Колект» в порядку звернення стягнення на нерухоме майно в період дії мораторію на примусове відчуження житла.

12 листопада 2019 року представником ТОВ «Кей-Колект» було надано відзив на позовну заяву в якому останній просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з огляду на наступне. Законодавець визначає спосіб набуття права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки. Зокрема, в разі порушення основного зобов`язання іпотекодержатель направляє вимогу про усунення порушення основного зобов`язання в разі неотримання задоволення вимог протягом тридцяти днів іпотекодержатель в праві прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності. Також, жодним законом чи підзаконним актом не передбачено обов`язку державного реєстратора перевірки іпотекодавця чи об`єкту нерухомого майна на предмет відповідності Закону України «Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Ані законом «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ані Постановою КМУ № 868 від 17 жовтня 2013 року не передбачено такої підстави для відмови в державній реєстрації. Крім того, застереження в договорі іпотеки є правочином, який укладений із волевиявлення сторін правочину, який передбачає згоду на стягнення в позасудовому порядку, така згода є невідкличною. Ані договором ані законом не перебачено окремо отримувати згоду на виконання умов договору.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягає на їх задоволенні в повному обсязі з підстав викладених у позові та наданих доказів.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо позовних вимог заперечував в повному обсязі, просив відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у відзиві.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28 серпня 2019 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

26 вересня 2019 року представник позивача на виконання вимог ухвали суду від 28 серпня 2019 року усунув зазначені недоліки.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30 вересня 2019 року відкрито провадження по справі та розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30 вересня 2019 року заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24 грудня 2019 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28 січня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з пояснень та матеріалів справи, 11.12.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11266548000.

В забезпечення виконання за кредитним договором, 11.12.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено Договір іпотеки.

За умовами п.1.1 Договору іпотеки, Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержавтелю наступне нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 31,7 м2, що належить Іпотекодавцю на праві власності на підстав договору купівлі-продажу від 11.12.2007 року.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_1 належить Товариству з обмеженої відповідальності «КЕЙ-КОЛЕКТ», підстави виникнення право власності: Договір іпотеки № 72280, серія та номер 6504, виданий 11.12. 2007 року, видавник Кравченко І.С. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу. Підстави внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47823382 від 17.07.2019 року, ОСОБА_3 , Державне підприємство «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», м. Київ.

Відповідно до п.4.1 Договору іпотеки, Іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення Іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором або будь-якого зобов`язання забезпеченого іпотекою за цим Договором.

Звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса, позасудового врегулювання у відповідності до умов цього Договору та Закону України «Про іпотеку», з інших, передбачених законодавством України, підстав (п.4.2 Договору іпотеки).

В силу положень розділу 5 Договору іпотеки, сторони визначили порядок позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки і погодили, що позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передача Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»; отримання Іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені Іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні Іпотекодавця, згідно з яким Іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. (ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»)

За змістом положень частини 1 та 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону.

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. (ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку»)

Отже, передбачений вищевказаною нормою договір про задоволення вимог іпотекодеожателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, повинні відповідати загальним положенням про договір, установленим розділом II книги п`ятої Цивільного кодексу України.

При дотриманні цих умов іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки з дотриманням умов звернення стягнення та порядку реалізації, передбачених Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень»

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволенню судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Водночас, можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Отже, аналізуючи положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», 328, 335, 376, 392 ЦК України слід дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 30.03.2016 року у справі №6-1851цс15 та від 14.09.2016 року у справі № 6-1219 цс16, яка з огляду на положення ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для застосування судами України.

Виходячи з умов Договору іпотеки, сторони погодили, що Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Тобто, у разі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, при реєстрації прав власності на таке майно, правовстановлюючим документом повинен бути договір про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на предмет іпотеки було зареєстровано приватним нотаріусом на підставі Договору іпотеки, а не на підставі вищезгаданого договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 3ст. 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що на момент проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 як на предмет іпотеки в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, у приватного нотаріуса був відсутній Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем, що в свою чергу є порушення розділу 5 Договору іпотеки.

В той же час, представник ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» в судовому засіданні не заперечував факт відсутності Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який відповідно не надавався приватному нотаріусу для реєстрації права власності на предмет іпотеки за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», представник наголошував на тому, що за умовами договору іпотеки, який не оспорює сторонами, визначено способи звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі в позасудовому порядку, однак не передбачено укладання окремого Договору про задоволення вимог іпотекодеожателя.

Преамбулою Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна. Зазначений Закон згідно зі статтею 1 регулює відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Згідно з частиною тринадцятою статті 15 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України.

Кабінет Міністрів України затвердив Порядок реєстрації, який визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна. Для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію та необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком (пункти 8, 13 Порядку реєстрації).

Пунктом 15 Порядку реєстрації передбачено, що під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо наявності обтяжень на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону.

Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для такої відмови, що визначені ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (пункт 28 Порядку реєстрації").

Згідно з пунктом 5 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов`язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев`ятою статті 15 цього Закону.

Тобто, наявність в Реєстрі запису про арешт майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нотаріус як спеціальний суб`єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 Закону.

Відповідно до п. 15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Поставною Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. за №868, під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1)обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2)повноважень заявника; 3)відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4)наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5)наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Також, ч. 4 ст. 5 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріус зобов`язаний відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.

Згідно до ст.5 Закон України «Про нотаріат», нотаріус, зокрема, зобов`язаний: здійснювати свої професійні обов`язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги; сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз`яснювати права і обов`язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду.

Відповідно до п.71 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Поставною Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. за №868, державна реєстрація припинення обтяження нерухомого майна іпотекою проводиться нотаріусом одночасно із зняттям ним заборони, накладеної під час посвідчення договору іпотеки за інформацією Головного територіального управління юстиції у м. Києві повідомлення іпотекодержателя про зняття заборони відчуження майна не надавалось, а отже, заборона відчуження майна не знімалась.

Крім того, на момент реєстрації приватним нотаріусом права власності на предмет іпотеки за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» діяли норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким введено мораторій, у відповідності до якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 ЗУ «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 ЗУ «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами-резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що 1) таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя, та 2) загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири.

З урахуванням того, що предмет іпотеки був переданий Банку в забезпечення виконання умов споживчого кредиту, виданого у доларах США, площа житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, становить 31,7 м2,, та наявності доказів, що це майно використовується позивачем як місце постійного проживання Іпотекодавця, тому суд приходить до висновку, що до правовідносин сторін, які виникли з приводу звернення стягнення на предмет іпотеки, повинен бути застосований Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а тому відповідачі -ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» та Державний реєстратор Державного підприємства «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Мосійчук О.В., в силу вищенаведених норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, не могли вчиняти дії щодо звернення стягнення на іпотечне майно.

Враховуючи наведене судом встановлено, що ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» звернулося до Державного підприємства «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Мосійчук О.В. із заявою про державну реєстрацію за ним речового права на нерухоме майно (права власності на квартиру АДРЕСА_1 ) на підставі договору іпотеки, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. На підтвердження своїх прав відповідач ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», серед іншого, надав державному реєстратору договори про відступлення права вимоги за договором іпотеки, договір факторингу, а також вимогу про намір зареєструвати право власності на предмет іпотеки, якщо у встановлений строк боржник не виконає свого зобов`язання за кредитним договором.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об`єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов`язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених ч. 9 ст. 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених ст. 4-2 та ч. 9 ст. 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п`ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

За встановлених судом обставин є доведеним той факт, що державний реєстратор Державного підприємства «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Мосійчук О.В. не мав повноважень на прийняття рішення про державну реєстрацію від 17.07.2019 року, індексний номер: 47823382 від 17.07.2019 року, яке прийнято з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Стосовно позовних вимог щодо скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності від 17.07.2019 року № 32446643 про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» права власності на квартиру АДРЕСА_1 , що здійснено державним реєстратором Державного підприємства «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Мосійчук Оксани Василівни, суд вважає правомірним задовольнити позовні вимоги в цій частині виходячи з наступного.

В силу положень ст. 37 Закону України «Про іпотеку», рішення про реєстрацію права власності Іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено Іпотекодавцем в суді.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141 затверджено Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 41 вказаного Порядку, державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Отже, рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав є підставою для внесення до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації прав.

За правилами, встановленими підпунктом 1 пункту 1 Закону України від 03.06.2014 року №1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі - Закон №1304-VII) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами-резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 м2 для квартири та 250 м2 для житлового будинку.

Судом встановлено, що спірна квартира є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону №898-IV, виступає як забезпечення зобов`язань ОСОБА_2 за споживчим кредитом, наданим йому кредитною установою-резидентом України ПАТ «УкрСиббанк» в іноземній валюті. При цьому вказана квартира використовується позивачем як місце постійного проживання), у його власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно, а загальна площа квартири не перевищує 140 м2. Викладене свідчить про недотримання при вчиненні дій з відчуження квартири приписів Закону №1304-VII.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). ( ст.89 Цивільного процесуального кодексу України)

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальності «КЕЙ-КОЛЕКТ», Державного реєстратора Державного підприємства «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Мосійчук Оксани Василівни про визнання протиправним та скасування рішення підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд присуджує стягнути з відповідачів - Державного реєстратора Державного підприємства «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Мосійчук Оксани Василівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на користь ОСОБА_2 по 768 грн. 40 коп.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 16, 335, 376, 328 ЦК України, ст. 1, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку», ст. 9, 24, 26 Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження», ст. 2, 3, 4, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 89, 95, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_2 до Державного реєстратора Державного підприємства «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Мосійчук Оксани Василівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати дії державного реєстратора Державного підприємства «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Мосійчук Оксани Василівни щодо проведення 15.07.2019 року державної реєстрації права власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» протиправними.

Скасувати рішення державного реєстратора Державного підприємства «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Мосійчук Оксани Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 47823382 від 17.07.2019 року про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1810798680000, номер запису про право власності 32446643.

Стягнути з Державного реєстратора Державного підприємства «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Мосійчук Оксани Василівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на користь ОСОБА_2 по 768 грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 13.03.2020 року.

Дані сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ;

Відповідач 1: Державний реєстратор Державного підприємства «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Мосійчук Оксана Василівна, код ЄДРПОУ 00699773, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Серпова, 3.

Відповідач 2: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", код ЄДРПОУ 37825968, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Іоана Павла П, 4\6 корпус "В", поверх 4 кабінет 402.

Суддя Н.О. Яровенко