Ухвала суду № 88420374, 24.03.2020, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/789/20

Провадження № 2-з/645/26/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2020 року місто Харків

Суддя Фрунзенського районного суду м. Харкова Федорова О.В.

розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі № 645/789/20 за позовом:

ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення боргу за договорами позики, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договорами позики від 14.02.2017 року, 22.02.2017 року, 01.03.2017 року та 24.04.2017 року та договорами про відступлення права вимоги від 04.02.2020 року в загальному розмірі 500000,00 грн., з яких: 113152,00 грн. сума позики, 113152,00 грн. сума штрафу та 273696,00 грн. 3% річних.

23.03.2020 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ципліцького Д.О. надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить суд оголосити заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 .

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що між сторонами виник спір з приводу грошових коштів, сума стягнення є значною та складає 500000,00 грн., строки виконання зобов`язань закінчились, проте відповідач грошові кошти не повернула та всіляко ухиляється від повернення позики. Відповідачці на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 . Представник позивача зазначає, що в даному випадку наявні підставі для забезпечення позову шляхом заборони відчудження майна, оскільки відповідач ухиляється від добровільного повернення коштів, та в разі відчудження відповідачем майна стане неможливим виконання рішення суду, і ефективний захист й поновлення прав позивача.

Відповідно до положень ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд, дослідивши зміст та вимоги заяви про забезпечення позову, додані до неї документи, зміст та вимоги позовної заяви, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 150 ЦПК України одним із видів забезпечення позову є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. При цьому, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Разом з тим, відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд приймає до уваги, що 14.02.2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір позики на суму 1095 доларів США, які ОСОБА_2 зобов`язалась повернути до 21.02.2017 року, проте, за змістом позовної заяви, станом на час звернення до суду із позовом грошові кошти позивачу не повернуті.

22.02.2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір позики на суму 18190,00 грн., які ОСОБА_2 зобов`язалась повернути до 01.05.2017 року, проте, за змістом позовної заяви, станом на час звернення до суду із позовом грошові кошти позивачу не повернуті.

01.03.2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір позики на суму 46000,00 грн., які ОСОБА_2 зобов`язалась повернути до 08.03.2017 року, проте, за змістом позовної заяви, станом на час звернення до суду із позовом грошові кошти позивачу не повернуті.

24.04.2017року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір позики на суму 18850,00 грн., які ОСОБА_2 зобов`язалась повернути до 01.05.2017 року, проте, за змістом позовної заяви, станом на час звернення до суду із позовом грошові кошти позивачу не повернуті.

04.02.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підписаний договір відступлення права вимоги за вищевказаними договорами позики.

Позивач, просить суд накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, вбачається, що станом на 19.03.2020 року квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_2 .

З огляду на те, що предметом позову в даній справі є грошові кошти в розмірі 500000,00 грн. та відповідач ухиляється від повернення вказаної суми грошових коштів, яка є значною, тобто між сторонами дійсно виник спір, суд приходить до висновку про наявність реальної загрози невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у разі відчуження відповідачем належної їй квартири, у зв`язку з чим, вважає необхідним забезпечити позов шляхом заборони відчуження належної ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 .

При цьому, суд вважає, що забезпечення позову у вказаний спосіб не завдасть шкоди сторонам, оскільки заборона відчуження майна тимчасово перешкоджає вчиняти дії щодо його відчуження. При цьому майно залишається у повному віданні та користуванні ОСОБА_2 та у разі відмови у позові заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання про необхідність застосування зустрічного забезпечення суддя виходить з того, що, на час вирішення клопотання про забезпечення позову, у судді відсутні будь-які відомості про існування визначених ч. 3 ст. 154 ЦПК України обставин, за наявності яких, суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення.

Керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ципліцького Д.О. про забезпечення позову - задовольнити.

Заборонити вчиняти дії направлені на відчуження квартири АДРЕСА_1 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Копію ухвали для виконання направити до Департаменту реєстрації Харківської міської ради (Центру надання адміністративних послуг м. Харкова), розташованого за адресою: м. Харків, Гімназійна набережна, 26, та до КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради, розташованого за адресою: 61003, м. Харків, майдан Павлівський, 1/3.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст ухвали складено 24.03.2020 року.

Суддя Федорова О.В.