Постанова № 8841701, 04.11.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2009 р. Справа № 2-а-1222/09/1801

колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів: - Донець Л.О., Григорова А.М.

при секретареві Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації на постанову Білопільського районного суду Сумської області від 12.05.2009 року по справіза позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої разової грошової допомоги інваліду війни, -

В с т а н о в и л а:

У березні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування та виплати щорічної допомоги до 5 травня за 2002-2008 роки. Стягнути з відповідача суму недоплаченої разової щорічної допомоги як інваліду війни ІІ групи за 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007, 2008 роки в сумі 378,40 грн., 739,60 грн., 739,60 грн., 2626 грн., 2842 грн. 2920 грн. та 3448 грн. відповідно.

Постановою Білопільського районного суду Сумської області від 12.05.2009 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково.

Визнано неправомірними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»за 2008 рік.

Стягнуто з відповідача на користь позивача недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як ветерану війни інваліду війни ІІ групи в розмірі 3448 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеною постановою суду, в апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Харківського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення, відповідно до положень ст. 202 ч. 1 п. 4 КАС України, слід частково скасувати, виходячи з наступного.

В апеляційному порядку позивачем рішення суду першої інстанції оскаржено не було. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Відповідно до положення п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нове судове рішення.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із ст. 9 КАС України, суд при вирішенні спору керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

За матеріалами справи встановлено, що позивач має статус інваліда війни згідно положень Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII (далі Закон 3551-ХІІ), що підтверджується відповідним посвідченням.

Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 25 грудня 1998 року № 367-Х1У статтю 13 Закону № 3551-XII доповнено частиною пятою такого змісту: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком".

Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” змінена редакція ч. 5 статті 13 Закону № 3551-XII, - "щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

Зміни, внесені підпунктом "б" підпункту 3 пункту 20 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.

За матеріалами справи вбачається, та дане не спростовується сторонами, щорічно до 5 травня позивачу сплачувалась щорічна разова грошова допомога в розмірах, встановлених ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, з урахуванням змін, які вносились Законами про Державні бюджети України на відповідний рік, зокрема 400 грн. у 2008 року.

Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України, - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституцією України передбачено (ч. 2 ст. 95), що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України, - будь-які бюджетні зобовязання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються законом про державний бюджет України.

Частинами 2 та 3 ст. 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Виплата позивачу щорічної разової грошової допомоги в 2008 році проведена до 5 травня 2008 року, а Рішення Конституційного Суду України прийнято 22 травня 2008 року, тобто після проведення виплат.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі, залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: “Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.

За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже, колегія суддів вважає, що за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Виходячи з наведених положень Конституції України та Рішень Конституційного Суду України, а також враховуючи, що Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” фактично змінені положення Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Законів Про Державний бюджет України.

Отже, суд не може застосувати до спірних правовідносин норму закону, яка не діяла на час здійснення виплати позивачу в 2008 році щорічної разової грошової допомоги.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, оскільки позивачу були виплачено одноразову щорічну грошову допомогу до 5 травня у 2008 році 400 грн. (виплати проведено 23 квітня 2008 року), як і передбачено законом який діяв на час призначення і виплати вищезазначеної разової допомоги.

За приписами ч. 1 ст. 89, ч. 7 ст. 187 КАС України, п. “З” ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України, від 21.01.1993 року № 7-93 “Про державне мито” з наступними змінами та доповненнями колегія суддів приймає рішення про стягнення з відповідача судового збору у розмірі 1,70 грн. (одержувач УДК у Жовтневому районі м. Харкова код ОКПО 24134113, банк - ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008).

Пільг щодо сплати судового збору в даному випадку, виходячи з приписів ст. 4 зазначеного Декрету, відповідач не має, оскільки відповідно до п. 7 ст. 4 цього Декрету, від сплати державного мита звільняються органи соціального страхування та органи соціального забезпечення - за регресними позовами про стягнення з особи, яка заподіяла шкоду, сум допомоги й пенсій, виплачених потерпілому або членам його сім'ї, а органи соціального забезпечення - також за позовами про стягнення неправильно виплачених допомоги та пенсій.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації задовольнити.

Постанову Білопільського районного суду Сумської області від 12.05.2009 року в частині визнання неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації щодо нарахування та виплати ОСОБА_3 щорічної разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2008 рік та в частині стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_3 недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як ветерану війни інваліду війни ІІ групи в розмірі 3448 грн. скасувати.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.

В іншій частині постанову Білопільського районного суду Сумської області від 12.05.2009 року залишити без змін.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації судовий збір у розмірі 1,70 грн. (одержувач УДК у Жовтневому районі м. Харкова код ОКПО 24134113, банк - ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008).

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця.

Головуючий суддя -(підпис)Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) Л.О. Донець

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09 листопада 2009 року.

Згідно з оригіналом

Суддя Л.В. Мельнікова