Рішення № 88416143, 05.03.2020, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №401/2610/19

2/401/104/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2020 року Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого - судді Іващенко В.М., за участю секретаря судових засідань Сулими І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Світловодську, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ КБ “ПриватБанк” звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором. Свій позов мотивує тим, що відповідно до підписаної заяви № б/н від 07.03.2013 року відповідач отримав кредит в сумі 4000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. В порушення умов кредитного договору відповідач заборгованість не сплатив, тому станом на 09.07.2019 року відповідач має заборгованість – 13924 грн. 32 коп., в зв`язку з чим АТ КБ “ПриватБанк” був змушений звернутись до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитом.

Ухвалою суду від 11 вересня 2019 року провадження у вказаній справі було відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, надано відповідачу строк для подання відзиву, терміном 15 днів з дня вручення даної ухвали суду.

09 жовтня 2019 року ОСОБА_1 , надав до суду заяву в якій просить розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Позовні вимоги про стягнення з нього боргу за кредитним договором не визнає.

Ухвалою суду від 09 жовтня 2019 року заяву відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження було задоволено.

09 січня 2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог та застосувати до позовних вимог строк позовної давності. Відзив на позовну заяву обґрунтовано тим, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду з даним позовом та не ознайомлення відповідача з Умовами та правилами надання банківських послуг.

04 лютого 2020 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначив, що відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг. Зауважив, що Умови та Правила банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті, тому доводи відповідача стосовно необізнаності з Умовами та Правилами банківських послуг є хибними. Щодо застосування строку позовної давності, в якому представник позивача звертає увагу на те, що строком дії кредитної картки відповідача ОСОБА_1 , є останній календарний день місяця вказаному на ній - 11/2022 року, позивач звернувся до суду 29.08.2019 року, тобто в межах строку позовної давності. Зазначив, що підстав для застосування спеціальної позовної давності немає оскільки зобов`язання ще триває, відповідно позовні вимоги підлягають задоволенню в позовному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, разом з позовною заявою надав клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі. (а.с.34).

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву в якій просить розгляд справи провести без його участі. Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту визнав, в іншій частині позову просив відмовити.

Оскільки, сторони у справі не з`явилися в судове засідання для розгляду справи по суті, фіксація судового засідання технічними засобами не здійснювалася, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, з`ясувавши обставини справи дослідивши надані докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , підписав анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ "ПриватБанк" № б/н від 07.03.2013 року. Відповідач отримав кредит в сумі 4000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок( а.с. 10).

Відповідно до розрахунку заборгованості наданого АТ КБ “ПриватБанк” заборгованість відповідача, станом на 09.07.2019 року складає: 13924 грн. 32 коп., яка складається з: 4193 грн.17 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 2980 грн. 63 коп. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0 грн. 00 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками; 4811 грн. 27 коп. - нарахована пеня за прострочення зобов`язання; 800 грн. 00 коп. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 639 грн. 25 коп. - штраф (процентна складова)(а.с.5-9).

На підставі інформації АТ КБ "ПриватБанк" від 23.01.2020 року, ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н від 07.03.2013 року отримав картки № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , остання з яких має термін дії до 11.2022 року.

З виписки по основній картці ОСОБА_1 за період з 01.03.2013 року по 23.01.2020 року, встановлено, що відповідач користувався послугами позивача, сплачував кошти на погашення заборгованості за кредитом.

На підставі розрахунку заборгованості за договором б/н від 07.03.2013 року, встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 останній платіж в рахунок погашення кредитної заборгованості здійснено 09.07.2019 року в сумі 12525 грн.60 коп.

Сторонами по справі, у розумінні ст.ст. 202, 203, 205, 207, 208 ЦК України, правочину укладено не було. Заява-анкета, що була складена відповідачем, не містить умов, за якими кредитором були здійснені нарахування: відсотків, пені, як за кредитним договором, а тому правовідносини, що склалися між сторонами, не відповідають ст. ст. 11, 14, 1054-1055 ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із змісту ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або дострокова зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України умовами кредитного договору є обов`язок кредитодавця надати грошові кошти позичальнику, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 07.03.2013 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII, споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача суми боргу за простроченим тілом кредиту в сумі 2980 грн. 63 коп.

Встановлені обставини справи та правовідносини, які склалися між сторонами, відповідають правовим позиціями викладених в судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р., по справі № 342/180/17., і є обов`язковими, згідно ст.263 ЦПК України.

Враховуючи викладені обставини, у відповідності до ст. ст. 11, 14, 15, 16 ЦК України, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 2980 грн. 63 коп., що складає заборгованість за простроченим тілом кредиту, підстав для відмови у позові з підстав спливу строку позовної давності, суд не знаходить, оскільки в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що кредитні відносини між сторонами договору не припинені.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати підлягають частковому задоволенню, відповідно до задоволеної частини позову лише в сумі 411 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.207, 509, 525, 526, 549, 551, 626, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 141, 247, 258, 265, 268, 279 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"(01001, місто Київ, вулиця Грушевського 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором у сумі 2980(дві тисячі дев`ятсот вісімдесят) гривні 63 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" судовий збір у розмірі 411(чотириста одинадцять) гривень 00 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Світловодського

міськрайонного суду В.М.Іващенко

05.03.2020