Ухвала суду № 88415628, 24.03.2020, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер справи 227/3180/19

Номер провадження 1-кп/235/216/20

У Х В А Л А

24 березня 2020 року м.Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі

головуючого судді Варибруса В.А.

суддів Корнєєвої І.В., Стоілової Т.В.

за участю секретаря Подлєсної О.А.

прокурора Фоменко А.О.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4

захисників Акінчіної І.Г., Мамонова А.А.,

Василевича С.О.

розглянувши у судовому засіданні обвинувальний акт щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Родинське, Покровського району, Донецької області, громадянина України, раніше судимого 06.02.2009 року Красноармійським міськрайонним судом Донецької області за ч.3 ст.307, ч.1 ст.69 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, умовно-достроково звільненого 13.02.2012 року на невідбутий строк 1 рік 2 місяці 6 днів, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого за ч.3 ст.187 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Никанорівка Добропільського району Донецької області, громадянина України, раніше судимого: 31.05.2017 року Добропільським міськрайонним судом Донецької області за ч.3 ст.185 КК України, до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.ст.75,76 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3 ,

обвинуваченого за ч.3 ст.187 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Воля Тельманівського району, Донецької області, громадянина України, раніше судимого 01.02.2018 року Добропільським міськрайонним судом Донецької області за ч.1 ст.185 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень, що сплачений в повному обсязі, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , мешкає за адресою: АДРЕСА_5 ,

обвинуваченого за ч.3 ст.187 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Білицьке, Донецької області, громадянина України, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , мешкає за адресою: АДРЕСА_7 ,

обвинуваченого за ч.3 ст.187 КК України.

ВСТАНОВИВ:

У судовому засіданні прокурор Фоменко А.О. заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 .

В обґрунтування зазначеного клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюються та обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, і відносно них існують ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховування обвинувачених від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.

Захисник Василевич С.О. просив змінити запобіжний захід на домашній арешт. Також заявив, що ОСОБА_1 тривалий час знаходиться під вартою. Кожного разу прокурор зазначає одні й ті ж ризики. Наразі ризики вже зменшилися і змінились. Прокурором не було зазначено, що ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків та потерпілих, вчинити інші кримінальні правопорушення. Однак, ОСОБА_1 має стійкі соціальні зв`язки: дружину, двох неповнолітніх дітей, позитивно характеризується за місцем мешкання. Відсутні докази, що він вчинив вказане кримінальне правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_2 заперечував проти продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки подане прокурором клопотання, на його думку є необґрунтованим та безпідставним. Просив замінити запобіжний захід на домашній арешт.

Захисник Акінчина І.Г. заперечувала проти задоволення клопотання прокурора відносно ОСОБА_2 та просила змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за адресою проживання його матері: АДРЕСА_8 , зважаючи на недоведеність прокурором вказаних ним ризиків, а також враховуючи, що ОСОБА_2 знаходиться під вартою вже більше одного року.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.

Захисник Акінчина І.Г. заперечувала проти клопотання прокурора відносно Гончарова О.М. та просила змінити запобіжний захід на більш м`який - домашній арешт за місцем проживання брата обвинуваченого – ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_9 , оскільки наведені прокурором ризики не підтверджуються, а обвинувачений більше року перебуває під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора та просив змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт за місцем його реєстрації: АДРЕСА_6

Захисник Мамонов А.А. заперечував проти клопотання прокурора і просив змінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід на більш м`який у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_6 , тобто за місцем його реєстрації. Зазначив, що тяжкість вчиненого кримінального правопорушення не може бути підставою для тримання обвинуваченого під вартою. Ризик впливу на потерпілих та свідків прокурором не доведено.

Заслухавши думку учасників судового провадження, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд враховує, що в правовій теорії наявне поняття «обґрунтованої підозри», яке отримало своє практичне закріплення у рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, у Рішенні ЄСПЛ від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України зазначено, що «Обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, та те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином. При цьому ці докази не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення».

Згідно Рішення ЄСПЛ у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» «факти, що підтверджують «обґрунтовану підозру», не повинні бути такого самого рівня, як факти, на яких має ґрунтуватись обвинувальний вирок чи навіть пред`явлення обвинувачення».

За таких обставин, суд вважає, що, повідомлена ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , підозра, а також обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, є достатніми та обґрунтованими саме для цілей застосування запобіжного заходу.

Оцінюючи ризики, визначені у п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор у даному кримінальному провадженні, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 офіційно не працює, має стійкі соціальні зв`язки – одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , позитивно характеризується за місцем проживання, на медичних обліках не перебуває, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння злочину, пов`язаного з незаконним обігом наркотичних засобів, а саме 06.02.2009 Красноармійським міськрайонним судом Донецької області за ч.3 ст.307, ч.1 ст.69 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, умовно-достроково звільнений 13.02.2012 року на невідбутий строк 1 рік 2 місяці 6 днів, наразі судимість не знята і не погашена у встановленому законом порядку, і обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, за який законом встановлено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років.

ОСОБА_2 офіційно не працює, не має стійких соціальних зв`язків, з 01.12.2018 року перебуває на обліку в наркологічному диспансері з діагнозом: «синдром залежності від алкоголю», за місцем мешкання характеризується негативно, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння злочинів проти власності та проти громадської безпеки, останній раз 31.05.2017 року Добропільським міськрайонним судом Донецької області за ч.3 ст.185 КК України, до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, обвинувачується у вчиненні в період іспитового строку особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, за який законом встановлено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років.

ОСОБА_3 офіційно не працює, з останнього міста роботи був звільнений за прогули без поважної причини, не має стійких соціальних зв`язків, з 01.12.2018 року перебуває на обліку в наркологічному диспансері з діагнозом: «вживання канабіодів та психостимуляторів зі шкідливими наслідками», раніше притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння злочинів проти життя та здоров`я особи, проти власності, проти правосуддя, останній раз 01.02.2018 року Добропільським міськрайонним судом Донецької області за ч.1 ст.185 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень, що сплачений в повному обсязі, має не зняту і не погашену у встановленому законом порядку судимість, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, за який законом встановлено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років.

ОСОБА_4 є працездатний, але офіційно не працює, не має підтверджених доведених соціальних зв`язків, з 01.12.2018 року перебуває на обліку в наркологічному диспансері з діагнозом: «вживання канабіодів та психостимуляторів зі шкідливими наслідками», раніше не судимий, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, за який законом встановлено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років.

З наданих суду матеріалів вбачається, що обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 раніше були судимі, а саме:

- ОСОБА_1 - 06.02.2009 року Красноармійським міськрайонним судом Донецької області за ч.3 ст.307, ч.1 ст.69 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнився умовно-достроково 13.02.2012 року на невідбутий строк 1 рік 2 місяці 6 днів;

- ОСОБА_2 - 31.05.2017 року Добропільським міськрайонним судом Донецької області за ч.3 ст.185 КК України, до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки;

- ОСОБА_3 - 01.02.2018 року Добропільським міськрайонним судом Донецької області за ч.1 ст.185 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень.

Вказані обставини свідчать, про схильність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до вчинення нових злочинів і вказують на доведеність прокурором ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.

Також суд приходить до висновку, що прокурором доведено ризик переховування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду, оскільки вони обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція частини статті якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років.

Також суд вважає частково доведеним прокурором ризик незаконного впливу обвинувачених на потерпілих, а саме: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , оскільки обвинуваченим відомо місце проживання, у зв`язку з чим обвинувачені можуть спробувати схилити їх до зміни своїх показань шляхом вмовляння, залякування, викликанням жалю до себе або будь-яким іншим способом. Крім того, наразі вказані потерпілі ще не були допитані в судовому засіданні, а тому ймовірність вчинення цих дій обвинуваченими оцінюється судом як доволі висока. Натомість, потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 були допитані судом і ризик незаконного впливу на них відсутній.

Згідно ст. 176 КПК України у кримінальному провадженні можуть бути застосовані такі запобіжні заходи як особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою. Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Європейським судом з прав людини визнано виправданим тривале тримання під вартою за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Таким чином, виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи матеріали справи, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинувачених, а також те, що останні підозрюються та обвинувачуються у вчиненні злочину, що відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, мають можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих, а також ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - вчинити інші кримінальні правопорушення, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити їм належну процесуальну поведінку та унеможливити встановлені в судовому засіданні ризики, а тому слід відмовити у задоволенні клопотань обвинуваченого ОСОБА_4 , захисників Акінчіної І.Г., Василевича С.О. про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .

Згідно ст. 176 КПК України у кримінальному провадженні можуть бути застосовані такі запобіжні заходи як особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Разом з цим, суд вважає, що прокурором недостатньо обґрунтовано неможливість застосування обвинуваченому ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, зважаючи, що ризик переховування зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою, як і ризик впливу на потерпілих, частина з яких вже допитана у суді.

Тому, на даній стадії розгляду кримінального провадження для запобігання встановленим ризикам буде достатнім застосувати до ОСОБА_4 такий запобіжний захід як цілодобовий домашній арешт за місцем його реєстрації за адресою: АДРЕСА_6 .

Відповідно до ч.2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно з ч.6 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Таким чином, виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи матеріали справи, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід змінити запобіжний захід на більш м`який у вигляді домашнього арешту за місцем його реєстрації, заборонивши йому цілодобово залишати своє житло.

Керуючись ст.ст.176, 177, 183, 194 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Фоменка А.О. – задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» строком на 60 днів, з 24 березня 2020 року по 22 травня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» строком на 60 днів, з 24 березня 2020 року по 22 травня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» строком на 60 днів, з 24 березня 2020 року по 22 травня 2020 року включно.

Строк дії ухвали, в частині продовжених запобіжних заходів обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , до 22 травня 2020.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, заборонивши йому цілодобово залишати своє житло за адресою: АДРЕСА_6 .

Зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою до прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні та суду.

Відповідно до ч.3 ст.202 КПК України у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово;

Строк дії ухвали в частині зміненого запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 – 2 місяці, до 24 травня 2020 року включно

Копію ухвали негайно направити обвинуваченим, ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» та органу поліції за місцем реєстрації обвинуваченого ОСОБА_4 для виконання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області упродовж 7 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складений та проголошений о 16 год.50 хв. 25.03.2020 року.

Головуючий суддя:

Судді: