Ухвала суду № 88414225, 24.03.2020, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/13541/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2020 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Бароніна Д.Б.,

за участю секретаря Бондаренка К.Ю.,

представника позивача Суткової Р.А.,

представника третьої особи Шуваєвої Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сталь» про визнання права на відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, третя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, -

ВСТАНОВИВ:

1. Позиції сторін, процесуальні дії

1.1. В провадженні Сєвєродонецького міського суду знаходиться вищевказана цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сталь» про визнання права на відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, третя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області.

1.2. В судовому засіданні 24.03.2020 судом було поставлено на обговорення клопотання директора ПрАТ «Сталь» про закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Представник позивача заперечувала проти задоволення вказаного клопотання та зазначила, що вимоги у цьому позові є відмінними від вимог, які заявлялися прокурором в інтересах позивача у 2004 році.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав клопотання про проведення судового засідання 24.03.2020 без його участі.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримала клопотання про закриття провадження у справі.

2. Обставини справи, зміст спірних правовідносин

2.1. 04.12.2019 представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Суткова Рена Агабєковна, звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Сталь».

В позовній заяві представник позивача просить визнати за ОСОБА_1 право на відшкодування шкоди, заподіяної Відкритим акціонерним товариством «Сталь», працівникові ОСОБА_1 ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, виходячи з розміру відшкодування шкоди в сумі 636 грн. щомісячно, починаючи з 01.01.2001 у зв`язку зі зміною ступеня втрати працездатності з 30 % до 70 %.

В якості підстав вищевказаного позову представник позивача посилається на те, що позивач перебував у трудових відносинах з ВАТ «Сталь» з липня 1985 року. Після отримання травми на виробництві у грудні 1993 року позивача визнано інвалідом ІІІ групи з втратою працездатності 30%. Позивачу було встановлено відшкодування втраченого заробітку, виходячи з 30% втрати працездатності та заробітку за останні 3 місяці, що передували виробничій травмі. Згідно з розрахунком ВАТ «Сталь» з 13.12.1993 сума відшкодування шкоди, спричиненої виробничим травматизмом становила 91270 крб. З 01.01.1997 сума відшкодування становила 167,22 грн. На підставі наказу директора ВАТ «Сталь» № 91 від 22.12.1999 позивачу було збільшено суму відшкодування до 272,57 грн., яку відповідач йому сплачував до 01.01.2001. Висновком МСЕК від 05.01.2001 ОСОБА_1 з 01.01.2001 визнано інвалідом ІІ групи з втратою працездатності 70 %. Даний висновок разом з заявою про перерахування суми відшкодування шкоди, спричиненої виробничим травматизмом було подано до ВАТ «Сталь». Відповідач не здійснив перерахунку суми відшкодування, посилаючись на абз. 6 п. 28 Правил. У зв`язку з помилковим застосуванням норм законодавства позивачу з 01.01.2001 щомісячно недонараховувалася сума відшкодування 363,43 грн. (272,57 грн. / 30% х 70% - 272,57 грн.) Документи позивача 22.06.2001 були передані відповідачем до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, який з 01.07.2001 здійснював йому страхові виплати з урахуванням невірного обрахунку.

2.2. Разом з тим, зі змісту копії позовної заяви від 14.06.2004, яка була додана представником позивача до позовної заяви від 03.12.2019, вбачається, що Перший заступник прокурора Луганської області звертався до Жовтневого районного суду м. Луганська в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ВАТ «Сталь» та Управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Луганській області. У цій позовній заяві прокурор в інтересах ОСОБА_1 просив:

- стягнути з ВАТ «Сталь» на користь ОСОБА_1 недоплачену суму відшкодування втраченого заробітку у розмірі 1817,15 грн.;

- зобов`язати ВАТ «Сталь» здійснити перерахунок розміру відшкодування шкоди у зв`язку зі зміною ступеня втрати працездатності з 30% до 70% відповідно до абз. 2 п. 28 Правил та надати виправлену довідку про розмір втраченого заробітку ОСОБА_1 до Управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Луганській області;

- зобов`язати Управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Луганській області провести ОСОБА_1 перерахунок розміру відшкодування шкоди, спричиненої виробничим травматизмом, на підставі довідки, наданої ВАТ «Сталь».

Підставами вищевказаного позову від 14.06.2004 зазначено те, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ВАТ «Сталь» з липня 1985 року. Після отримання травми на виробництві у грудні 1993 року позивача визнано інвалідом ІІІ групи з втратою працездатності 30%. Позивачу було встановлено відшкодування втраченого заробітку, виходячи з 30% втрати працездатності та заробітку за останні 3 місяці, що передували виробничій травмі. Згідно з розрахунком ВАТ «Сталь» з 13.12.1993 сума відшкодування шкоди, спричиненої виробничим травматизмом становила 91270 крб. З 01.01.1997 сума відшкодування становила 167,22 грн. На підставі наказу директора ВАТ «Сталь» № 91 від 22.12.1999 позивачу було збільшено суму відшкодування до 272,57 грн., яку відповідач йому сплачував до 01.01.2001. Висновком МСЕК від 05.01.2001 ОСОБА_1 з 01.01.2001 визнано інвалідом ІІ групи з втратою працездатності 70 %. Даний висновок разом з заявою про перерахування суми відшкодування шкоди, спричиненої виробничим травматизмом, було подано до ВАТ «Сталь». Відповідач не здійснив перерахунку суми відшкодування, посилаючись на абз. 6 п. 28 Правил. У зв`язку з помилковим застосуванням норм законодавства позивачу з 01.01.2001 щомісячно недонараховувалася сума відшкодування 363,43 грн. (272,57 грн. / 30 х 70 = 636). Документи позивача 22.06.2001 були передані відповідачем до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, який з здійснював йому страхові виплати з урахуванням невірного обрахунку.

Відповідно до копії рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 16.04.2010 у справі № 2-1094/2010 вищевказані позовні вимоги першого заступника прокурора Луганської області в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «Сталь» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати страхового відшкодування за період з 01.01.2001p. по 01.06.2001р. в сумі 1817,15 грн. Зобов`язано ВАТ «Сталь» здійснити перерахунок розміру відшкодування шкоди ОСОБА_1 у зв`язку зі зміною ступеня втрати працездатності з 30% до 70%, та надати виправлену довідку про розмір втраченого заробітку ОСОБА_1 до Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську, виходячи з того, що в період часу з 01.01.2001р. по 01.01.04р. ступень втрати професійної працездатності ОСОБА_1 склав 70%, що відповідає 635,99грн. щомісячного страхового відшкодування, а в період з 01.01.04р. по 01.01.05р. склав 60%, що відповідає 545,14 грн. Зобов`язано Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську провести ОСОБА_1 перерахунок розміру відшкодування шкоди, спричиненої виробничим травматизмом, на підставі довідки, наданої ВАТ «Сталь». Стягнуто з ВАТ «Сталь» на користь ОСОБА_1 відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 2000 гривень. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю.

Відповідно до копії рішення Апеляційного суду Луганської області від 19.01.2011 у справі № 22ц-56/2011, яке було залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.06.2011, скасовано ухвалу Жовтневого районного суду міста Луганська від 16 квітня 2010 року та змінено рішення Жовтневого районного суду міста Луганська від 16 квітня 2010 року, шляхом скасування його у частині задоволення вимог за позовом першого заступника прокурора Луганської області, заявленого у інтересах ОСОБА_1 , та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні вимог, заявлених прокурором у інтересах ОСОБА_1 до ВАТ «Сталь» про стягнення моральної шкоди, стягнення компенсації за втрату частини доходів, заборгованості з виплати страхового відшкодування за період з 01.01.2001 року по 01.06.2001 року у сумі 1817 гривень 15 копійок, зобов`язання здійснити перерахунок та надати виправлену довідку до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Луганській області - за їх необґрунтованістю. Відмовлено також у задоволенні позовних вимог, заявлених прокурором у інтересах ОСОБА_1 до управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Луганській області про здійснення перерахунку за довідкою ВАТ «Сталь». Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо невірного обрахунку середнього заробітку для нарахування регресних виплат та відповідно стягнення заборгованості із регресних виплат за період з 13.12.1993 року по 01.03.2008 року, суми боргу за одноразову виплату, покладення обов`язку на ВАТ «Сталь» здійснювати розрахунок компенсації та передати довідку із розрахунком до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Луганській області – залишено без розгляду. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

З вищевказаного рішення Апеляційного суду Луганської області вбачається, що суд розглянув по суті питання про те, чи правомірно ВАТ «Сталь» не збільшило розмір щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 у зв`язку із зміною ступеня втрати працездатності з 30 до 70 відсотків. Зокрема, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що навіть до підвищення МСЕК розміру втрати працездатності зазначені 272 грн. 57 коп. фактично отримуваних ОСОБА_1 виплат вже складали 71,5% від середнього заробітку – тобто були більшими ніж виплати, що належало сплачувати при 70% втрати працездатності. Розмір відшкодування в розмірі 635 грн. 99 коп. у 1,67 рази перевищував би середню заробітну плату фактично працюючого на той час працівника, що суперечило б самому законодавчому принципу відшкодування потерпілому «у повному розмірі втраченого заробітку», а не у більшому розмірі.

Саме з цих підстав суд апеляційної інстанції вирішив відмовити у задоволенні вимог, заявлених прокурором у інтересах ОСОБА_1 до ВАТ «Сталь» про зобов`язання здійснити перерахунок та надати виправлену довідку до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Луганській області.

3. Релевантні джерела права

3.1. Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

3.2. Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

4. Оцінка фактичних обставин справи та аргументів сторін

4.1. Необхідність застосування п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову – це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

У матеріальному розумінні предмет позову – це річ, щодо якої виник спір.

Така сама правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року по справі № 761/7978/15-ц.

Підставою позову є фактичні обставини, із існуванням або настанням яких пов`язується виникнення спору між сторонами.

4.2. На думку суду, у цій справі та у справі № 2-1094/2010, яка була предметом розгляду Жовтневого районного суду м. Луганська (№ 22ц-56/2011 в суді апеляційної інстанції), сторони є тотожними. Позивачем у обох справах є ОСОБА_1 , а відповідачем є ПрАТ «Сталь», яке мало найменування ВАТ «Сталь» станом на час розгляду справи № 2-1094/2010. Той факт, що у справі № 2-1094/2010 існував ще один співвідповідач, не свідчить про відмінність складу сторін у цій справі та у справі № 2-1094/2010 в частині позивача та ПрАТ «Сталь».

Підставами позову у цій справі та у справі № 2-1094/2010 є повністю тотожні фактичні обставини, а саме те, що позивач перебував у трудових відносинах з ВАТ «Сталь», отримав травму на виробництві і був визнаний інвалідом ІІІ групи, а пізніше був визнаний інвалідом ІІ групи з втратою працездатності 70 %. Спір між сторонами в обох випадках ґрунтується на тому, що відповідач не здійснив перерахунку суми відшкодування, яка на думку позивача має складати 635,99 грн. (або 636,00 грн. за математичними правилами заокруглення).

Предметом позову у цій справі та у справі № 2-1094/2010 є право позивача на відшкодування шкоди, заподіяної йому як працівникові ВАТ «Сталь», виходячи з розміру відшкодування шкоди в сумі 636,00 грн. щомісячно, починаючи з 01.01.2001 року у зв`язку із зміною ступеня втрати працездатності з 30% до 70%.

При цьому той факт, що у справі № 2-1094/2010 позивач вважав правильною суму відшкодування в розмірі 635,99 грн., а у цій справі вважає правильною суму 636,00 грн., не створює нового предмету позову, адже в судовому засіданні 05.03.2020 позивач на запитання суду пояснив, що у цьому новому позові він просто вирішив заокруглити суму 635,99 грн. до 636,00 грн.

Також, не свідчить про відмінність предметів позову у цій справі та у справі № 2-1094/2010 та обставина, що в цій справі вимогою є визнання права на певний розмір відшкодування шкоди, а у справі № 2-1094/2010 вимогою було зобов`язання ВАТ «Сталь» здійснити перерахунок розміру відшкодування шкоди. В обох випадках матеріально-правовий предмет спору залишається незмінним, а саме – право позивача на відшкодування шкоди, виходячи з розміру відшкодування шкоди в сумі 635,99 грн. (636,00 грн.) щомісячно, починаючи з 01.01.2001 у зв`язку із зміною ступеня втрати працездатності з 30% до 70%.

На думку суду, використання синонімічних словосполучень під час формулювання позовних вимог («визнати право» замість «зобов`язати здійснити перерахунок») не створює і не може створювати нового предмету позову, інакше буде зведена нанівець сама суть процесуального інституту законної сили судового рішення. Суд повторює, що предметом позову є не те чи інше формулювання позовних вимог, а матеріально-правова вимога щодо певної речі, майна, блага тощо, з приводу яких виник спір про право. Застосування іншого підходу призведе до того, що позивач, змінивши формулювання позовних вимог та не змінивши їх зміст, фактично отримає право на перегляд раніше ухвалених судових рішень трьох судових інстанцій без будь-яких процесуальних підстав.

4.3. Стосовно доводів представника позивача про те, що зміст позовних вимог у цій справі та у справі № 2-1094/2010 є відмінним суд повторно зазначає, що в обох справах позивач просить вирішити питання про те, чи має він право на відшкодування шкоди, заподіяної йому як працівникові ВАТ «Сталь», виходячи з розміру відшкодування шкоди в сумі 636,00 грн. щомісячно, починаючи з 01.01.2001 у зв`язку із зміною ступеня втрати працездатності з 30% до 70%.

Тобто, позивач в обох справах просить вирішити по суті питання про наявність у нього вищевказаного права без прив`язки до кінцевого періоду існування цього права після 01.01.2001. В обох справах позовні вимоги про визнання права або зобов`язання здійснити перерахунок не містять кінцевої дати вимог, на підставі чого суд вважає, що в обох справах позивач просить вирішити питання про те, чи має він в принципі право на такий перерахунок. Це питання вже було вирішено судами трьох інстанцій у справі № 2-1094/2010.

4.4. Підводячи підсумок суд зазначає, що ця справа та справа № 2-1094/2010, яка була предметом розгляду Жовтневого районного суду м. Луганська (№ 22ц-56/2011 в суді апеляційної інстанції) стосуються спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, у зв`язку із чим належить закрити провадження у цій справі.

5. Розподіл судових витрат

5.1. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не знаходить в цій справі судових втрат, які підлягають розподілу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 255, 256, 258, 260, 261, 353-354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сталь» про визнання права на відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, третя особа – Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області.

Роз`яснити особам, які беруть участь у справі, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року) ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Суддя Д.Б. Баронін