Ухвала суду № 88412409, 20.03.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/1459/20

Провадження № 1-кс/947/2839/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2020 року

Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Чаплицький В.В., за участю секретаря судового засідання Гаврасієнко М.В., прокурора Шамоти М.В., підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника Пащенко С.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Таїровського ВП Київського ВП в м.Одесі ГУ НП в Одеській області Осадчого В.В., погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури 1 Шамотой М.В. про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12020161480000135 від 25.01.2020 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Чаренцаван, Вірменія, вірменина, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого відповідно до ст.89 КК України,

підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про продовження строку тримання під вартою, досудовим розслідуванням встановлено, що 24.01.2020, приблизно 12 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 разом зі свої товаришами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , знаходились в м. Одеса по вул. Академіка Вільямса. У ОСОБА_1 винник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з приміщення ВКФ «Юна Сервіс», яке розташоване в м. Одеса по вул.Академіка Вільямса, 50А. Свій злочинний умисел він висловив своїм товаришам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на що останні погодилися.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 24.01.2020 приблизно о 23:30 годині ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 прибули до приміщення ВКФ «Юна Сервіс», який розташований в м. Одеса по вул.. Академіка Вільямса, 50 А. ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 діючи з прямим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, за допомогою металевого предмету «лому» ОСОБА_1 віджав двері та проникли до приміщення ВКФ «Юна Сервіс». Знаходячись в приміщенні ВКФ «Юна Сервіс», ОСОБА_1 разом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 викрали майно ВКФ «Юна Сервіс», а саме: електричний генератор «Хонда ECT 7000», системний блок в кількості 2 штук, комп`ютерні монітори в кількості 5 штук марки «Самсунг», слайсер в кількості двох штук «General machines», герметичні свинцево-кислотні акумулятори «LОGIC POWER» в кількості 6 штук, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від їх волі, так як їх злочинні дії були зупинені на місці вчинення кримінального правопорушення свідками.

Відомості про вказане кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідування за №12020161480000135 від 25.01.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.

З метою запобігання ризикам, передбаченим п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які на даний час не зменшилися та продовжують існувати, слідчий за погодженням з прокурором звертається до слідчого судді з клопотанням про продовження відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні вимоги поданого клопотання підтримав у повному обсязі, клопотання просив задовольнити.

Захисник підозрюваного заперечував проти клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначивши, що ризики на які посилається орган досудового розслідування перестали існувати. Так, ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, раніше не судимий, має постійне місце проживання, позитивно характеризується, має незадовільний стан здоров`я. Враховуючи викладене, захисник просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Підозрюваний підтримав позицію свого захисника.

Вивчивши клопотання та матеріали, якими воно обґрунтовується, вислухавши думку учасників процесу, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч.3 ст.197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).

Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» ( Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Відповідно до ч.3 ст.197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до ст.208 КПК України 25.01.2020 року ОСОБА_1 затримано за підозрою у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 року повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 с.15, ч.3 ст.185 КК України за ознаками закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групи осіб, з проникненням у інше приміщення.

Слідчим суддею Київського районного суду міста Одеси 27.01.2020 року відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб в ОУПВ УДПтСУ в Одеській області (№ 21) з визначенням застави в сумі 168 160 гривень НБУ.

Відповідно до постанови керівника Одеської місцевої прокуратури №1 строк досудового розслідування в рамках вищезазначеного кримінального провадження продовжено до трьох місяців, тобто до 25.04.2020 року.

Зважаючи на дані, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах, а також приймаючи до уваги п.175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011 року, згідно якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, слідчий суддя вважає доведеним у судовому засіданні прокурором наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України.

Враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, беручи до уваги, що ризики передбачені п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України які були наявні та встановлені під час обрання запобіжного заходу не сплили та продовжують існувати, свідчить про наявність правових підстав для продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 .

В частині визначеного розміру застави, слідчий суддя, з огляду на майновий та сімейний стан підозрюваного, встановлені в судовому засіданні ризики, обставини інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, ймовірний сумарний розмір шкоди, який був завданий в результаті вчинення такого кримінального правопорушення, приходить до переконання, що обраний ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 27.01.2020 року розмір застави здатний стримувати можливу протиправну поведінку підозрюваного, під загрозою звернення застави в дохід держави, та забезпечити виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків, у випадку її внесення, а тому такий розмір застави зміні не підлягає.

На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення про продовження підозрюваному ОСОБА_1 строку тримання під вартою підлягає задоволенню, так як є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого залишилися з огляду на серйозний характер загрози для суспільного порядку протиправних діянь, його тяжкості з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, та може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків , що не зможе бути забезпечено застосуванням іншого, більш м`якого запобіжного заходу.

Керуючись ст.ст. 177, 183, 197, 199, 309 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ Таїровського ВП Київського ВП в м.Одесі ГУ НП в Одеській області Осадчого В.В., погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури 1 Шамотой М.В. про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12020161480000135 від 25.01.2020 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з відповідним визначеним слідчим суддею розміром застави у вигляді вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 168 160 (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят) гривень, до 25.04.2020 року включно, в межах строку досудового розслідування, з утриманням в Одеському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя Чаплицький В. В.