Рішення № 88411882, 18.03.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/8363/19

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартиненко В. С. ,

за участю секретаря судового засідання Ліман С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, –

В С Т А Н О В И В:

До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з вказаним позовом звернулася ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 28406,61 грн., суму компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у розмірі 6129,80 грн. В обґрунтування вимог позивач посилалася на те, що у вказаний період вона працювала у виробничому підрозділі «Інформаційно-обчислювальний центр» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». З березня 2017 року роботодавець припинив виплачувати їй заробітну плату, хоча продовжував її нараховувати. Станом на 17 липня 2017 року розмір нарахованої, але не виплаченої їй заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року складає 35616 грн 27 коп., після вирахування обов`язкових платежів її розмір відповідає 28406 грн 41 коп. У зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати вказана сума повинна бути виплачена з урахуванням компенсації втрати частини заробітної плати, що складає 6129,80 грн.

Позивач в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце його проведення була повідомлена належним чином, надала клопотання про розгляд справи за її відсутності, не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце його проведення відповідач був повідомлений належним чином, про причини неявки свого представника не повідомив.

Ухвалою Костянтинівського мiськрайонного суду Донецької області від 18.03.2020 року постановлено провести заочний розгляд справи.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працювала на посаді інженера 1 категорії в Єдиному технологічному центрі з обробки перевізних документів станції Ясинувата, сектор формування вихідних форм та обробки документів не оброблених через АРМТВК, група обробки документів з прибуття, зокрема з 01 серпня 2016 року у реорганізованому на підставі наказу ПАТ «Українська залізниця» №303 від 15.04.2016 року виробничому підрозділі «Інформаційно-обчислювальний центр» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

17 липня 2017 року на підставі наказу від 10.07.2017 року № 2898/ДН-ОС позивач була звільнена у зв`язку зі скороченням штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Вказані обставини підтверджуються трудовою книжкою ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , повідомленням про скорочення, наказом (розпорядженням) № 2898/ДН-ОС від 10.07.2017 р. про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 , табельний номер 3416, відповідно до якого позивача звільнено 17.07.2017 р. на підставі, передбаченої п .1 ст. 40 КЗпП України, та вирішено надати одноразову грошову допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку згідно із ст. 44 КЗпП України, компенсацію за невикористані 34 дні відпустки.

Відповідно до постанови Кабінету міністрів України № 938 від 31.10.2018 р. Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» змінило назву на Акціонерне товариство «Українська залізниця».

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Згідно з ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Частиною 1 статті 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідно до частини 2 ст. 30 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Згідно з ст. 8 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до статті 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. Вказана норма права кореспондується із ч. 1 ст. 30 ЗУ «Про оплату праці», а другою частиною цієї статті встановлено обов`язок роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

На виконання вимог статті 110 КЗпП України роботодавець повідомляв робітника про загальну суму заробітної плати з розшифровкою за видами виплат, розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати, суму заробітної плати, що належить до виплати, на підтвердження чого позивачем долучені до матеріалів справи відповідні табуляграми.

Так, відповідно до табуляграм, доданих до позову, ОСОБА_1 у період з березня 2017 року по липень 2017 року було нараховано заробітну плату з урахуванням часу простою, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги при скороченні: за березень 2017 року в розмірі 5510,18 грн, що після утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів складало 4381,61 грн; за квітень 2017 року в розмірі 4119,55 грн, що після утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів складає 3275,80 грн; за травень 2017 року в розмірі 3290,46 грн, що після утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів складає 2616,53 грн; за червень 2017 року в розмірі 3290,46 грн, що після утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів складає 2616,53 грн; за липень 2017 року в розмірі 19405,62 грн, з яких компенсація за невикористану відпустку за 34 дні склала 9787,92 грн, вихідна допомога при скороченні – 8492,40 грн, що після утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів складає 15515,94 грн., а всього 35616,27 грн, що відповідає 28406,41 грн після утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів.

Вказані відомості відповідають розрахунку заборгованості по заробітній платі, здійсненому позивачем ОСОБА_1 .

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19 грудня 2019 року у Акціонерного товариства «Українська залізниця» було витребувано докази про розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати позивача за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року.

Проте відповідач вимоги ухвали суду не виконав, про причини невиконання не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до наказу структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» №236/ДНД від 17.03.2017 року встановлено простій з 20 березня 2017 року для всіх виробничих підрозділів дирекції відповідно до ст.ст. 34, 113 КЗпП України у зв`язку із відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця», викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією. Згідно з наказом виробничого підрозділу «Інформаційно-обчислювальний центр» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» №19-ІОЦ від 17.03.2017 року на підставі вищевказаного наказу структурного підрозділу встановлено простій з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничого підрозділу «Інформаційно-обчислювальний центр».

Враховуючи те, що з 20 березня 2017 р. встановлено простій для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції на підставі наказу Дирекції №236/ДНД від 17.03.2017 р., а відповідно до ч. 1 ст. 113, ч. 1 ст. 44 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) та при припиненні трудового договору з підстави, зазначеної пунктом 1 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку, грошова компенсація за невикористану відпустку, а також те, що роботодавцем не спростовано вказаний розрахунок позивача, суд дійшов висновку про те, що розрахунок заборгованості по заробітній платі, здійснений позивачем, відповідає обставинам справи.

Відсутність первинних документи щодо розміру виконаної роботи та розміру заборгованості не спростовує висновків суду, оскільки обов`язок вести облік відпрацьованого часу та розміру заробітної плати покладено лише на роботодавця, обставини, які зумовлюють відсутність первинної документації, не звільняють роботодавця від обов`язку сплачувати заробітну плату працівнику, право на яку гарантоване Конституцією України.

Наявність форс-мажорних обставин, які спричинили відсутність обліку відпрацьованого часу позивачем, не спростовує висновків суду, оскільки право на заробітну плату гарантоване статтею 43 Конституції України та відсутність вини відповідача у невиконанні своїх обов`язків щодо виплати заробітної плати не звільняє його від виконання такого обов`язку в наступному, а може лише бути підставою для звільнення роботодавця від відповідальності, передбаченої трудовим законодавством за вказане порушення трудових прав.

Відповідно до абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Позивач, здійснюючи розрахунок заборгованості по заробітній платі не врахував вищезазначені положення та вказав суму заборгованості по заробітній платі після утриманням обов`язкових податків та зборів.

Розглядаючи питання про розмір заборгованості по заробітній платі відповідача перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що відповідачем АТ «Українська залізниця» не спростовано розрахунок, наданий позивачем, тому з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути заборгованість по заробітній платі за період з березня 2017 року по липень 2017 року у розмірі 35616,27 грн з наступним утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 вказаного Закону).

На виконання вимог Закону України № 2050-III від 19.10.2000 року Кабінет Міністрів України постановою № 159 від 21.02.2001 року затвердив «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати». Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4).

Розрахунок компенсації втрати частини грошових доходів суд здійснює станом на листопад 2019 року шляхом множення суми заборгованості по заробітній платі за відповідний місяць, яка відповідає розміру заборгованості після утримання податків та інших обов`язкових платежів на коефіцієнт приросту споживчих цін за відповідний період відповідно до даних Державної служби статистики України.

Оскільки розмір заборгованості по заробітній платі після утримання податків та інших обов`язкових платежів за березень 2017 року дорівнює 4381,61 грн. (5510,18 – 1128,57), а індекс споживчих цін (індекс інфляції) у листопаді 2019 року відносно березня 2017 року дорівнює 122,94 % отримуємо такий розрахунок 4381,61 * 122,94/100 = 5386,00 – сума із врахуванням індексу інфляції у травні 2019 року відносно березня 2017 року. Таким чином, сума інфляційного збільшення заборгованості дорівнює 1005,00 грн (5386,00– 4381,00).

Аналогічну математичну операцію здійснено для інших періодів, враховуючи такі складові:

заборгованість по заробітній платі за квітень 2017 року – 3275,80 грн / 121,84 % - індекс інфляції у листопаді 2019 року відносно квітня 2017 року: 3990,26 – сума із врахуванням індексу інфляції у листопаді 2019 року відносно квітня 2017 року, а отже, сума інфляційного збільшення заборгованості дорівнює 715,26 грн;

заборгованість по заробітній платі за травень 2017 року - 2616,53 грн / 120,28 % - індекс інфляції у листопаді 2019 року відносно травня 2017 року: 3146,52 – сума із врахуванням індексу інфляції у листопаді 2019 року відносно травня 2017 року, а отже , сума інфляційного збільшення заборгованості дорівнює 530,52 грн;

заборгованість по заробітній платі за червень 2017 року – 2616,53 грн / 118,38% - індекс інфляції у листопаді 2019 року відносно червня 2017 року: 3096,82 – сума із врахуванням індексу інфляції у листопаді 2019 року відносно червня 2017 року, а отже , сума інфляційного збільшення заборгованості дорівнює 480,82 грн.

заборгованість по заробітній платі за липень 2017 року – 15515,94 грн / 118.15% - індекс інфляції у листопаді 2019 року відносно липня 2017 року: 18330,97 – сума із врахуванням індексу інфляції у листопаді 2019 року відносно липня 2017 року, а отже , сума інфляційного збільшення заборгованості дорівнює 2815,97 грн.

А отже, сума інфляційного збільшення заборгованості дорівнює 5547,58 грн, що є сумою вищенаведених доданків.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про можливість часткового задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача на корись позивача компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати в сумі 5547,58 гривень. Разом з тим, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь компенсації втрати частини грошових доходів в розмірі 582,22 грн. (6129,80 – 5547,58).

Наявність форс-мажорних обставин, які спричинили відсутність обліку відпрацьованого часу позивачем, не спростовує висновків суду, оскільки компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, на підставі ст. 141 ЦПК України у зв`язку із частковим задоволенням позову, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 757,68 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 264 - 265, 273, 274 - 279, 280 - 282, 354, п.п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати – задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року у розмірі 35616 (тридцяти п`яти тисяч шестисот шістнадцяти) гривень 27 копійок з наступним утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з квітня 2017 року по листопад 2019 року у розмірі 5547 (п`яти тисяч п`ятисот сорока семи) гривень 58 копійок.

В задоволені позовних вимог в частині стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з квітня 2017 року по листопад 2019 року у розмірі 582 (п`ятисот вісімдесяти двох) гривень 22 копійок - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір у розмірі 757 (семисот п`ятдесяти семи) гривень 68 копійок.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць - за березень 2017 року в розмірі 5510 (п`яти тисяч п`ятисот десяти) гривень 18 копійок з наступним утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 . Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», місцезнаходження: 83680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815.

Суддя