Рішення № 88411705, 24.03.2020, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/18769/19

Провадження № 2/263/948/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

24 березня 2020 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя у складі:

головуючої судді Ікорської Є.С.,

за участю секретаря Шпичак Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області надійшла позовна заява АТ «Державний ощадний банк України», в особі філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що АТ «Ощадбанк» відповідно до договору про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки № НОМЕР_1 , відкрив ОСОБА_1 рахунок для здійснення платіжних операцій з використанням платіжної картки, та кредитну лінію у розмірі 6000,00 грн. (п. 1,1.4. договору в редакції, що викладена у додатковому договорі № 1 до договору). Процентна ставка за кредитом складає 24 % річних, а у разі перевищення витратного ліміту - 35 % річних. Згідно з п. 4.4. договору відповідачка зобов`язана щомісячно не пізніше 25 числа сплачувати за кредитом всі платежі, передбачені договором. При цьому індекс інфляції, 3% річних від простроченої суми (ст. 625 ЦК України) та проценти за позикою (ст. 1048 ЦК України) підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу. Вказана правова позиція була викладена у постановах Верховного Суду України у справах № 6-49 цс12, 6-100 цс14, № 6-113цс14 від 01 квітня 2014 року. Вказує, що безпідставним у даному випадку є і застосування ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» до відносин зі стягнення нарахованих на суму заборгованості витрат в порядку ст. 625 ЦК України, зважаючи, що за своєю правовою природою названі нарахування не є неустойкою (пенею чи штрафом). Станом на 12 грудня 2019 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитом складає 16509,46 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 5997,67 грн.; заборгованість за нарахованими процентами - 6176,38 грн.; заборгованість за розрахунково-касове обслуговування - 9,97 грн.; 3% річних на суму простроченого кредиту - 571,75 грн.; 3% річних на суму нарахованих та несплачених процентів - 391,93 грн.; втрати від інфляції на суму простроченого кредиту - 2176,26 грн.; втрати від інфляції на суму нарахованих та несплачених процентів - 1185,50 грн. Розмір заборгованості підтверджується банківською випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 та розрахунком заборгованості. У зв`язку із чим, керуючись положеннями ст. ст. 526, 527, 530, 549, 589, 610, 612, 624, 625, 1046, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 27, 81, 175, 177, 274, 276 ЦПК України, просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість станом на 12 грудня 2019 року у розмірі 16509,46 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 5997,67 грн.; заборгованість за нарахованими процентами - 6176,38 грн.; заборгованість за розрахунково-касове обслуговування - 9,97 грн.; 3% річних на суму простроченого кредиту - 571,75 грн.; 3% річних на суму нарахованих та несплачених процентів - 391,93 грн.; втрати від інфляції на суму простроченого кредиту - 2176,26 грн.; втрати від інфляції на суму нарахованих та несплачених процентів - 1185,50 грн.; витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн.

Відповідачка своїм правом на подачу відзиву не скористалася.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 січня 2020 року відкрито провадження у справі, розгляд указаної цивільної справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено учасникам їх право та строки на подачу відзиву на позов та відповіді на відзив.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 24 березня 2020 року вирішено провести заочний розгляд справи.

Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, в якій він не заперечував проти заочного вирішення справи.

Відповідачка у судове засідання повторно не з`явилася з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена. Заяви про розгляд справи за її відсутністю або відзив суду не надала, про причини неявки не повідомила, що, відповідно до ст. 223 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Судом досліджуються саме представлені позивачем письмові докази на підтвердження тих обставин, на які він посилається, інших суду не представлено та про їх витребування перед судом не порушувалося клопотань.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.

Судом установлено, що 16 вересня 2014 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладений договір № 2206065 про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки, поточний рахунок № НОМЕР_2 (валюта – гривня України), платіжна картка типу MasterCard Debit Standard.

Також, між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладений додатковий договір № 1 до договору № 2206065 про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки, у якому розділ 1 «Предмет договору п. 1.1» викладений в наступній редакції: поточний рахунок № НОМЕР_2 (валюта – гривня України) на умовах тарифного пакету «Зарплатний», платіжна картка типу MasterCard Debit Standard, банк встановлює кредит у сумі 6000 грн., строк дії кредиту на відповідний період дії платіжної картки. Процентна ставка є фіксованою 24% річних і сплачуються щомісячно. Процентна ставка за несанкціонованим овердрафтом 35% річних. Щомісячна плата за обслуговування невикористаною частини встановленого кредиту 0,5 % процентів. Процентна ставка за користування кредитом протягом Грейс-періоду 0,001% річних.

Згідно з п. 4.4. додаткового договору № 1 відповідачка зобов`язана щомісячно не пізніше 25 числа сплачувати за кредитом всі платежі, передбачені договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 12 грудня 2019 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитом складає 16509,46 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 5997,67 грн.; заборгованість за нарахованими процентами - 6176,38 грн.; заборгованість за розрахунково-касове обслуговування - 9,97 грн.; 3% річних на суму простроченого кредиту - 571,75 грн.; 3% річних на суму нарахованих та несплачених процентів - 391,93 грн.; втрати від інфляції на суму простроченого кредиту - 2176,26 грн.; втрати від інфляції на суму нарахованих та несплачених процентів - 1185,50 грн.

Предметом спору (зміст спірних правовідносин) у справі є стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представлені суду докази відповідають замісту статей 77 – 80 ЦПК України щодо належності, допустимості, достовірності кожного з них окремо та у своїй сукупності, та відповідно достатності їх для прийняття у справі законного та справедливого рішення.

Проводячи оцінку аргументів сторін, які ґрунтуються на поданих доказах, суд приходить до висновку, що у своїй сукупності вони вказують на наявність підстав для захисту прав позивача, оскільки у позасудовому порядку відповідач добровільно не погасив заборгованість за кредитним договором.

Щодо порушеного права та ким воно порушено, то суд виходить з того, що права позивача порушені відповідачем, який не виконує умови кредитного договору, та вони підлягають захисту у заявлений спосіб.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у установлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 612 ЦК України)

На підставі викладеного та враховуючи, що ОСОБА_1 неналежним чином виконує зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість, суд приходить до висновку, що банк має право вимагати повернення всієї суми кредиту та нарахованих процентів за період користування кредитними коштами, тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому згідно з положеннями пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 № 14, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Так, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин положення частини першої статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», оскільки є безпідставними та зводяться до неправильного розуміння правової природи відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, оскільки в розумінні цивільного законодавства зазначені нарахування не є неустойкою, а входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання та виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Отже, зважаючи на суму боргу, строк виникнення зобов`язання, розрахунок позивача, період нарахування, дату виникнення прострочення, інші обставини справи, вимоги про стягнення 3% річних на суму простроченого кредиту - 571,75 грн., 3% річних на суму нарахованих та несплачених процентів - 391,93 грн., втрати від інфляції на суму простроченого кредиту - 2176,26 грн., втрати від інфляції на суму нарахованих та несплачених процентів - 1185,50 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Вирішуючи вимогу позивача щодо стягнення заборгованості з комісії за розрахунково-касове обслуговування, суд виходить з наступного.

За положеннями абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок, викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року по справі № 6-2071цс16.

Також, Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Отже, враховуючи наведені правові висновки, у задоволенні цих вимог слід відмовити, з тих підстав, що вони є необґрунтованими, оскільки банк не мав права встановлювати до кредитного договору комісію за розрахунково-касове обслуговування, за дії, які банк вчиняє на власну користь, з огляду на те, що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами, а також з метою встановлення правовідносин між ним та боржником. Така умова договору є нікчемною та не потребує визнанню недійсною.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з квитанції про сплату судового збору, розмір судових витрат складає 1921 грн., а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати за сплату судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на: 16499,49 грн. х 100% : 16509,46 грн. ціни позову = 99,94 %), тобто 99,94 % від ціни позову (99,94 % х 1921 грн. : 100% = 1919,85 грн.), що складає 1919,85 грн.

Керуючись ст. ст. 509, 526, 544, 612, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 141, 206, 263-265, 280 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк», заборгованість за договором № 2206065 від 16 вересня 2014 року, станом на 12 грудня 2019 року у розмірі 16499,49 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 5997,67 грн.; заборгованість за нарахованими процентами - 6176,38 грн.; 3% річних на суму простроченого кредиту - 571,75 грн.; 3% річних на суму нарахованих та несплачених процентів - 391,93 грн.; втрати від інфляції на суму простроченого кредиту - 2176,26 грн.; втрати від інфляції на суму нарахованих та несплачених процентів - 1185,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк», судовий збір у розмірі 1919,85 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Донецької області або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про сторін у справі:

Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», в особі філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк», ЄДРПОУ 09334702, адреса: вул. Ярослава Мудрого, 39-41, м. Краматорськ, Донецька область, 84302;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Є.С.Ікорська