Рішення № 88409969, 12.03.2020, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1935/18

Номер провадження 2/541/11/2020

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 березня 2020 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Городівського О. А. ,

за участю: секретаря судового засідання - Ніколаєнко М.В.

представника позивача по первісному позову, відповідача за зустрічним - адвоката Пугач С.В.

відповідача за первісним, позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку загального провадження за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі та гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання факту зловживання процесуальними правами, встановлення фактів, що мають юридичне значення для справи, притягнення до відповідальності, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

установив:

09 вересня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Миргородського міськрайонного суду з вищевказаною позовною заявою.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що у вересні 2015 року йому стало відомо, що 28 серпня 2015 року о 9 годині біля будівлі УМВС України в Полтавській області по вулиці Пушкіна, 83 в місті Полтаві було проведено мітинг під час якого відповідачем по справі, ОСОБА_1 , було поширено недостовірну інформацію про причетність до вбивства ОСОБА_3 миргородських посадових осіб, зокрема і позивача по справі, на причетність якого, перед смертю, вказав ОСОБА_4 відповідача був опублікований на сайті Інтернет-видання «Полтавщина». Після опублікування даної інформації позивачу довелося пояснювати своїм знайомим, рідним та близьким, котрі прочитали публікацію, свою непричетність до описаних в статті подій, зокрема до вбивства ОСОБА_5 . Вказує, що поширена відповідачем недостовірна інформація є негативною, принижує його честь і гідність та ганьбить його ділову репутацію. Неправомірні дії відповідача призвели до емоційних переживань і страждання позивача, завданню моральної шкоди. Позивач, прохав суд зобов`язати відповідача спростувати поширену ним інформацію та стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 301 563 грн. і понесені судові витрати.

Ухвалою судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 12.09.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.91).

Відповідачем ОСОБА_1 у встановлений судом строк, подано відзив на позовну заяву в якій він заперечив позовні вимоги. Вказав на повторність звернення позивача до нього з відповідним позовом. Додатково зазначив, що він не є належним відповідачем по справі, адже в ході попередніх судових розглядів, показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтверджено його непричетність до поширення під час мітингу будь-якої недостовірної інформації стосовно ОСОБА_2 .. Зокрема ОСОБА_8 , автор статті та журналіст інтернет-видання «Полтавщина», вказала, що частина статті, в якій йдеться про вказівку на причетність до ОСОБА_2 до нападу ОСОБА_9 , викладена нею з посиланням не на слова ОСОБА_1 , а на інші відкриті джерела, зокрема публікації з сайту 0532ua. Окрім того, ОСОБА_1 вказує, що жоден з інших засобів масової інформації, котрі висвітлювали події мітингу, який проходив 28 серпня

2015 року, у своїх публікаціях не зазначали про поширення висловів ОСОБА_1 , щодо причетності позивача до вбивства ОСОБА_9 . В ході попередніх судових розглядів було проведено судову лінгвістичну експертизу, за результатами якої, експерт дійшов висновку про відсутність об`єктивних лінгвістичних підстав вважати, що речення про слова ОСОБА_5 є продовженням думки, висловленої ОСОБА_1 , щодо причетності до справи миргородських посадових осіб. Окрім того вказав, що висловлена ним думка не є фактичним твердженням, а є оціночним судженням, а тому спростуванню не підлягає. Також вказав, що позивач не належить до кола посадових осіб.

Позивачем ОСОБА_2 подано відповідь на відзив, в якому він заперечив, що інформація поширена відповідачем за своїм характером є оціночним судженням. Окрім того, вказав, що належним відповідачем вважає ОСОБА_1 . Зазначив, що він працює на посаді генерального директора ПрАТ «Миргородкурорт»,а тому є посадовою особою даної юридичної особи.

У встановлений судом строк, ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву в якій прохав визнати його неналежним відповідачем у справі за первісним позовом, встановити факти зловживання процесуальними правами ОСОБА_2 , що полягають у повторному зверненні ОСОБА_2 до суду з позовом до нього, затягуванні розгляду справи, порушенні строків звернення до суду, визнати інформацію поширену ОСОБА_2 , що ОСОБА_1 під час пікетування 28 серпня 2015 року біля будівлі УМВС України в Полтавській області було сказано, що до вбивства ОСОБА_5 причетний ОСОБА_2 такою що не відповідає дійсності, стягнути з ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 500 000 грн. та у відшкодування матеріальних витрат на лікарські засоби 1364,91 грн. та притягнути ОСОБА_2 , за порушення ст. 44 ЦПК України до матеріальної відповідальності шляхом накладення штрафу.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 15.05.2019 року відкрито провадження за зустрічним позовом та прийнято до спільного розгляду з первісним позовом (а.с.191).

У встановлений судом строк, ОСОБА_2 , подано відзив на зустрічну позовну заяву в якому він заперечив вимоги зустрічної позовної заяви, вказавши на їхню безпідставність (а.с.196-197).

В ході судового засідання від 12.03.2020 року ОСОБА_1 було подано додаткове обґрунтування до зустрічної позовної заяви в якому він наголосив на процесуальних порушеннях з боку позивача за первісним позовом.

В судове засідання позивач за первісним позовом та відповідача за зустрічним - ОСОБА_2 не з`явився, його представник адвокат Пугач С.В. вимоги первісного позову підтримав та прохав їх задовольнити, у задоволенні зустрічного просив відмовити в повному обсязі.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом, ОСОБА_1 в судовому засідання прохав у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним, адвоката Пугача С.В. та відповідача за первісним, позивача за зустрічним ОСОБА_1 , дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що у задоволенні первісного позову необхідно відмовити у повному обсязі, окрім того, у задоволенні зустрічного позову також необхідно відмовити із закриттям провадження за частиною позовних вимог.

Судом встановлено, що 28 серпня 2015 року о 9 годині біля будівлі УМВС України в Полтавській області розташованого по АДРЕСА_3 відбулася акція протесту учасником якої був зокрема ОСОБА_1 . Дана обставина визнається сторонами по справі та підтверджується доказами по справі.

В ході даної акції ОСОБА_1 було висловлено думку з приводу стану розслідування справи вбивства голови Миргородської народної ради Василя Третецького, зокрема вказано «що справа затягується, бо до вбивства ОСОБА_3 були причетні миргородські посадові особи». Дана обставина також визнається сторонами та підтверджується доказами по справі.

В той же час, підставою для звернення з первісним позовом стала публікація в інтернет- виданні «Полтавщина» у змісті якої, після речення з думкою ОСОБА_1 про затягування справи про вбивство ОСОБА_5 , через причетність миргородських посадових осіб, наступне речення викладено наступним чином - «Прізвище одного з таких загиблий назвав перед своє смертю, сказавши, що саме ОСОБА_2 , генеральний директор приватного акціонерного товариства «Миргородкурорт» був замовником нападу».

Позивач ОСОБА_2 вказав, що зміст даної статті принижує його честь, гідність та ділову репутацію.

Судом також встановлено, що в провадженні Миргородського міськрайонного суду Полтавської області на розгляді вже перебував спір між тими самими сторонами з тих самих підстав (справа № 541/2558/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди) в якій розгляд справи завершено ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19.05.2017 року, якою позов залишено - без розгляду.

Окрім того, рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 20 червня 2018 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди. З матеріалів судової справи № 541/1949/17 вбачається, що позовними вимогами ОСОБА_1 були: визнати недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності, а також неправдивою інформацію розповсюджену ОСОБА_2 в присутності ОСОБА_11 , персоналу ПрАТ «Миргородкурорт», серед свого керівництва, депутатів Полтавської обласної ради відносно нього ОСОБА_1 , в якій стверджувалось про поширення ним 28.08.2015р. біля будівлі УМВС України в Полтавській області по АДРЕСА_1 інформації щодо причетності ОСОБА_2 до вбивства ОСОБА_9 ; зобов`язати ОСОБА_2 не пізніше тридцяти днів від дня набрання рішення у даній справі законної сили, спростувати інформацію, вказану у вище указаному пункті, шляхом проголошення ним наступного тексту: «Є недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності, а також неправдивою інформація розповсюджена мною в присутності ОСОБА_11 , персоналу ПрАТ «Миргородкурорт», серед свого керівництва, депутатів Полтавської обласної ради відносно ОСОБА_1 , в якій я стверджував, що ОСОБА_1 28.08.2015р. біля будівлі УМВС України в Полтавській області по АДРЕСА_1 поширив інформації щодо моєї причетності до вбивства ОСОБА_9 »; вказаний текст проголосити в залі Миргородського міськрайонного суду в присутності ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та інших громадян, які проходили свідками по справі та побажають бути присутніми; стягнути з ОСОБА_2 на його користь відшкодування моральної (немайнової) шкоди у розмірі 500 000 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на його користь відшкодування матеріальних витрат на лікарські засоби в розмірі 1364 грн. 91 коп. витрачені за час його стаціонарного лікування в Миргородській ЦРЛ з 31.10.16 по 08.11.2016р. За наслідками апеляційного перегляду вищевказане рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області, постановою Апеляційного суду Полтавської області від 10.09.2018 року залишено без змін.

В ході судового розгляду справи № 541/2558/15-ц та № 541/1949/17 проведено судові експертизи: судово-психологічну та судову лінгвістичну (семантико-текстуальну) експертизу писемного мовлення. Результати експертиз викладені у висновку експерта № 56 від 03.08.2016 року (а.с.12-38) та висновку експерта №3371 від 12.04.2018 року (а.с.39-48). Встановлені експертизами обставини сторонами визнаються та використовуються під час доведення власних позовних вимог.

Висновком експерта № 56 від 03.08.2016 року встановлено, що інформація «…до вбивства ОСОБА_3 були причетні миргородській посадові особи. Прізвище одного з таких загиблий назвав перед своє смертю, сказавши, що саме ОСОБА_2 , генеральний директор приватного акціонерного товариства «Миргородкурорт» був замовником нападу» в емоційному стані ОСОБА_2 та в його індивідуально-психологічних проявах зумовили негативні зміни, які полягають у зростанні психічної напруженості, тривожності обмежувальних реакціях, необхідності витрачати час на особистісні ресурси для долання наслідків розповсюдження негативної інформації , порушенні психічного благополуччя, що в сукупності створило суттєві перешкоди для соціального функціонування ОСОБА_2 у сферах професійної діяльності, громадської та політичної діяльності. Окрім того, експертом встановлено, що досліджувана ситуація є психотравмувальною для ОСОБА_2 , що призвело до моральних страждань . Моральну шкоду експертом визначено в розмірі 40,5 мінімальних заробітних плат, щ на момент дослідження в грошовому еквіваленті становило 58 725 грн. (а.с.12-38).

Висновком експерта №3371 від 12.04.2018 року, встановлено, що уривок з тексту публікації розміщеної на сайті інтернет-видання «Полтавщина», а саме «На думку виконавчого директора Миргородської міської громадської організації «Турбота» ОСОБА_1 справа затягується бо до вбивства ОСОБА_3 були причетні миргородській посадові особи. Прізвище одного з таких загиблий назвав перед своє смертю, сказавши, що саме ОСОБА_2 , генеральний директор приватного акціонерного товариства «Миргородкурорт» був замовником нападу» має об`єктивний зміст: ознайомлення читачів із думкою директора Миргородської міської громадської організації «Турбота» ОСОБА_1 , котрий вважає, що розслідування вбивства ОСОБА_3 затримується через причетність до цього вбивства миргородських чиновників. На підтвердження цієї думки наведена інформація зі слів загиблого, котру він повідомив перед смертю, а саме замовником нападу на нього був ОСОБА_2 , генеральний директор приватного підприємства «Миргородкурорт». Об`єктивні лінгвістичні підстави, які свідчать про те , що речення, розділені крапкою є початком та продовженням думки указаної в тексті а саме ОСОБА_1 у досліджуваному фрагменті публікації - відсутні. Фрагмент публікації «Прізвище одного з таких загиблий назвав перед своє смертю, сказавши, що саме ОСОБА_2 , генеральний директор приватного акціонерного товариства «Миргородкурорт» був замовником нападу» містить негативну інформація про генерального директора приватного підприємства «Миргородкурорт» ОСОБА_1 (а.с.39-48).

В ході судового розгляду судом досліджувалися покази свідка ОСОБА_7 , автора публікації, наданими під час розгляду справи № 541/2558/15-ц, в якій вона підтвердила, що була присутня під час проведення мітингу, спікером якого був ОСОБА_1 Однак не пам`ятає чи дійсно ОСОБА_1 була поширена інформація про передсмертні слова ОСОБА_5 про причетність до нападу на нього ОСОБА_2 .. З аналізу змісту власної статті, припускає, що - ні, оскільки, на думки учасників події вона робила посилання. Вважає, що якби вказана інформація була поширена ОСОБА_1 вона мала б резонансний характер та була виділена у заголовку до статті.

З показів свідка ОСОБА_11 , вбачається, що він працюючи на посаді юриста ПрАТ «Миргородкурорт» від ОСОБА_2 дізнався, що одне інтернет-видання поширило неправдиву інформацію, висловлену активістами, під час проведення мітингу в м.Полтаві. Стаття набула великого розголосу та обговорювалася серед широкого загалу. Ознайомившись зі статтею стало відомо, що дана інформація була поширена ОСОБА_1 . Така заява ОСОБА_1 негативно вплинула як на ділову репутацію ОСОБА_18 так і на його самопочуття.

Оцінюючи зібрані докази окрема та в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Щодо первісного позову.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини 1, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

У відповідності із положеннями статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно положень статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до частини першої статті 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

Згідно положень статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Так, судом встановлено, факт поширення інформації відносно позивача ОСОБА_2 , яка має негативний характер.

Поширення негативної інформації відбулося шляхом публікації статті на сайті інтернет-видання «Полтавщина».

Висновком експерта встановлено, що негативною інформацією про ОСОБА_2 є лише фрагмент статті, а саме, що «прізвище одного з таких загиблий назвав перед своє смертю, сказавши, що саме ОСОБА_2 , генеральний директор приватного акціонерного товариства «Миргородкурорт» був замовником нападу».

Тобто саме з поширенням цієї інформації і сам позивач за первісним позовом ОСОБА_2 пов`язує приниження його честі, гідності і ділової репутації, що спричинило завдання йому моральної шкоди.

Даний фрагмент публікації був викладений наступним реченням після думки, висловленої відповідачем за первісним позовом ОСОБА_1 про те, що розслідування вбивства ОСОБА_3 затримується через причетність до цього вбивства миргородських чиновників. В той же час, висновком експерта констатовано відсутність об`єктивних лінгвістичних підстав, які свідчили б про те, що речення, розділені крапкою є початком та продовженням думки ОСОБА_1 у досліджуваному фрагменті публікації.

Окрім того, з оголошених показів свідка ОСОБА_7 , яка є автором статті, не було підтверджено факт того, що інформація про причетність ОСОБА_2 до описаних подій, дійсно була висловлена саме ОСОБА_1 . Натомість, аналізуючи зміст своєї статті автор припускає, що дана інформація не була озвучена ОСОБА_1 , так як, її зміст має резонансний характер, а тому на ній було б зроблено особливий наголос, зокрема використано у заголовку статті. Окрім того, на всі думки учасників акції, в статті зроблено відповідні посилання.

Тому суд вбачає, що ОСОБА_1 не є належним відповідачем у справі, так як, будь-яке об`єктивне підтвердження того, що інформація з негативним змістом стосовно ОСОБА_2 була поширена саме ним - відсутнє. В той же час, встановленні у справі обставини вказують на те, що фрагмент з негативною інформацією в статті зазначено за ініціативи автора статті та інтернет-видання «Полтавщина».

У відповідності до п.9,12 ПП ВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»від 27.02.2009 N 1, відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред`явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу ( 2782-12 ) редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК) ( 1618-15 ). Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.

Тому, задля обрання належного способу захисту своїх порушених прав, котрий був би дієвим та ефективним, позивачу ОСОБА_2 , перед пред`явленням позовних вимог до належного (належних) відповідачів, необхідно з`ясувати статус інформаційного ресурсу на якому відбулося поширення негативної інформації, зокрема чи зареєстрований даний ресурс як засіб масової інформації, адже зважаючи на дану обставину закон виділяє спеціальний спосіб захисту. Зокрема у відповідності до ч.6 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.

У відповідності до п. 8 ПП ВСУ «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 N 2, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК ( 1618-15 ). У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред`явлено позов, і позивач не погоджується на її заміну, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача з власної ініціативи. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Оскільки строки для заміни неналежного відповідача визначені ст. 51 ЦПК України спливли, а позивач не заявляв відповідного клопотання, суд вважає за потрібне застосувати наслідки подання позову до неналежного відповідача, а саме відмовити у його задоволенні.

Щодо зустрічного позову.

Оцінюючи вимоги зустрічного позову на предмет їх обґрунтованості в контексті зібраних доказів, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини 1, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Стосовно позовних вимог зустрічного позову, суд звертає увагу позивача, що судовому захисту підлягають лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи законні інтереси. В той же час, тягар доведення порушення, невизнання чи оспорювання лягає на позивача. Окрім того, передумовою судового захисту цивільного права, має бути правова підстава з якою закон пов`язує виникнення такого права. Підстави виникнення цивільного права визначені ст. 11 ЦК України. Способи захисту прав визначенні ч.2 ст. 16 ЦК України.

Аналізуючи вимоги позивача ОСОБА_1 , зокрема щодо визнання його неналеженим відповідачем у первісному позові, відмовити у задоволенні первісного позову з підстав пропуску строків звернення до суду, встановлення фактів зловживання процесуальними правами та про накладення на відповідача за зустрічним позовом штрафу за порушення ст. 44 ЦПК України, позивачем ОСОБА_1 не обґрунтовані. Позовні вимоги мають абстрактний характер та пред`явлені внаслідок помилкового тлумачення, позивачем за зустрічний позовом, самої суті правового інституту «зустрічного позову». Фактично ж ОСОБА_1 заявляючи частину позовних вимог вдався до надання заперечень по суті первісного позову. Суд вважає за необхідне вказати, що інтереси сторони процесу від зловживання процесуальними правами, захищаються в спосіб визначений процесуальним законом та виключно в рамках первісної справи. Отже, здійснення захисту своїх процесуальних прав, шляхом заявлення окремого позову не є належним способом захисту своїх прав. До того ж законом чітко визначено процесуальні стимули сторін до належної процесуальної поведінки. Зокрема у разі виявлення обставин передбачених ст. 44 ЦПК України, суд може вживати заходи передбачені главою 9 ЦПК України. Окрім того, процесуальним законом передбачено можливість компенсації процесуальних витрат у зв`язку із заявленням позову до неналежного відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову в даній частині вимог.

Щодо вимог зустрічного позову про «визнання інформації ОСОБА_2 а саме, що під час пікетування 28 серпня 2015 р. о 9 годині біля будинку УМВС України в АДРЕСА_3 ОСОБА_1 було сказано, що до вбивства ОСОБА_3 був причетний ОСОБА_2 , генеральний директор ПрАТ «Миргородкурорт», розповсюджену ОСОБА_2 у присутності ОСОБА_11 в 2015 році перед подачею позову до суду до ОСОБА_1 такою, що не відповідає змісту статті інтернет-видання «Полтавщина» та свідченням автора ОСОБА_19 , не підтверджується висновком експертизи № 3371 від 12.04.2018 та наявним доказам і показам свідків та є недостовірною, суд вважає, таким, що не підлягають до задоволення.

Посилання позивача на розповсюдження ОСОБА_2 в присутності ОСОБА_11 , серед персоналу ПрАТ «Миргородкурорт», серед свого керівництва, депутатів Полтавської обласної ради недостовірної інформації щодо нього, суд вважає безпідставним, оскільки суд наголошує на тому, що розповсюдження негативної інформації відносно ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 відбулося не учасниками даної справи, а саме інтернет-виданням «Полтавщина» та автором даної статті, за допомогою побудови змісту статті таким чином, що для з`ясування дійсного її змісту потребувались спеціальні знання експертів. Тому вимоги ОСОБА_1 про недостовірність поширеної інформації ОСОБА_2 перед ОСОБА_11 змісту статті, свідченням свідка ОСОБА_19 та висновку експерта є неналежним способом захисту порушеного права.

Щодо моральної шкоди, суд зазначає, що підстави та порядок для стягнення моральної шкоди визначені ст.ст. 23, 1167 ЦК України

При цьому, ні нормами процесуального законодавства, ні ст. 23, 1167 ЦК України не передбачені підстави для відшкодування моральної шкоди заподіяної внаслідок пред`явлення цивільних позовів до особи, в тому числі необґрунтованих.

Позивачем не доведено якою неправомірною поведінкою відповідача йому заподіяно моральну шкоду відповідно до вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК та в чому полягає вказана шкода відповідно до ст. 23 ЦК України.

Отже позивачем не доведено обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а тому задоволенню не підлягають.

Провадження в частині позовної вимоги, щодо стягнення з ОСОБА_2 відшкодування матеріальних витрат на лікарські засоби в розмірі 1 364,91 грн витрачені за час його стаціонарного лікування в Миргородській ЦРЛ з 31.10.16 по 08.11.2016р - підлягає закриттю на підставі п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України, оскільки існує судове рішення, що набрало законної сили, яким спір між сторонами з даного приводу вже вирішений. Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 20 червня 2018 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди (справа № 541/1949/17). За наслідками апеляційного перегляду вищевказане рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області, постановою Апеляційного суду Полтавської області від 10.09.2018 року залишено без змін.

Судові витрати складаються з витрат ОСОБА_2 по сплаті судового збору по вимогам за первісним позовом в розмірі 5 229,00 грн. Про інші процесуальні витрати, сторони суду не повідомляли.

У відповідності до ст 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою в задоволенні первісного позову, судові витрати в розмірі 5 229,00 грн необхідно покласти на позивача ОСОБА_2 .

Судові витрати в розмірі 384,20 грн, вказівка про розподіл яких міститься в постанові Полтавського апеляційного суду від 28.02.2019 року, у зв`язку з відмовою в задоволенні зустрічного позову, у якому позивач в силу закону звільнений від сплати судового збору, слід віднести в рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 263-265, 354 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недостовірною інформації та зобов`язання відповідача спростувати дану інформацію, а також стягнення моральної шкоди.

Відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання факту зловживання процесуальними правами, встановлення фактів, що мають юридичне значення для справи, притягнення до відповідальності, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення через Миргородський міськрайонний суд до Полтавського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлений 20.03.2020 року.

Суддя О.А. Городівський