Ухвала суду № 88407035, 17.03.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

17.03.2020 Справа № 914/201/18

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши в судовому засіданні матеріали

заяви (вх.№688/20 від 06.03.2020р.) Дідушицької сільської ради

про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню

у справі №914/201/18

за позовом Першого заступника керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Стрийської районної державної адміністрації Львівської області

до відповідача Дідушицької сільської ради

за участю у справі третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Фінансового управління Стрийської районної державної адміністрації

за участю у справі третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Гірненської сільської ради

про стягнення 1490000,00 грн.

за участю представників:

від заявника (відповідача) не з`явився

від прокуратури не з`явився

від позивача не з`явився

від третьої особи-1 не з`явився

від третьої особи-2 не з`явився

ВСТАНОВИВ

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Дідушицької сільської ради (вх.№688/20) про визнання наказу у справі №914/201/18 таким, що не підлягає виконанню. Зокрема заявник (відповідач) у поданій заяві просить:

1) визнати наказ Господарського суду Львівської області від 18.06.2018р. у справі 914/201/18 про стягнення з Дідушицької сілської ради на користь Стрийської районної державної адміністрації Львівської області грошових коштів в сумі 1490000,00 грн. таким, що не підлягає виконанню;

2) стягнути з Стрийської районної державної адміністрації Львівської області на користь Дідушицької сільської ради грошові кошти в сумі 1490000,00 грн. як такі, що безпідставно одержані стягувачем за виконавчим документом, що не підлягає виконанню.

Ухвалою суду від 10.03.2020р. розгляд заяви призначено на 17.03.2020р.

Учасники справи явку представників в судове засідання 17.03.2020р. не забезпечили.

Відповідно до частини 3 статті 328 Господарського процесуального кодексу України, неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Розглянувши подану заяву Дідушицької сільської ради, суд зазначає таке.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.05.2018р. у справі №94/201/18 позов задоволено повністю, вирішено стягнути з Дідушицької сільської ради на користь Стрийської районної державної адміністрації Львівської області грошові кошти у сумі 1490000,00 грн. (для повернення невикористаної субвенції). Вказаним рішенням суду також вирішено стягнути з Дідушицької сільської ради на користь Прокуратури Львівської області витрати по сплаті судового збору в розмірі 22350,00 грн.

18.06.2018р. на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 10.05.2018р. у справі №914/201/18 видано накази (виконавчі документи) про стягнення вищезазначених сум, які визначені рішенням суду. Як зазначено у наказі суду першої інстанції, рішення суду набрало законної сили 12.06.2018р.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.08.2019р. апеляційну скаргу Дідушицької сільської ради залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 10.05.2018р. у справі №914/201/18 залишено без змін.

Як зазначає заявник у поданій заяві, 23.06.2018р. наказ Господарського суду Львівської області від 18.06.2018р. у справі № 914/201/18 про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 1490000,00 грн. було виконано в повному обсязі.

Так, з листа Стрийського управління державної казначейської служби Львівської області №03-07/537 від 22.06.2018р. вбачається, що Дідушицьку сільську раду повідомлено про те, що 22.06.2018р. на адресу управління державної казначейської служби надійшов наказ Господарського суду Львівської області від 18.06.2018р. у справі №914/201/18 про стягнення з Дідушицької сільської ради на користь Стрийської районної державної адміністрації Львівської області 1490000,00 грн. У вказаному листі також зазначено, що наказ прийнятий до виконання Стрийським УДКСУ та буде здійснено безспірне списання коштів з рахунків Дідушицької сільської ради у встановленому законодавством порядку.

Як вбачається із листа Стрийського управління державної казначейської служби Львівської області №03-07/563 від 23.06.2018р., Дідушицьку сільську раду повідомлено про здійснення безспірного списання коштів. Зокрема у вказаному листі зазначено, що Стрийське управління Державної казначейської служби України Львівської області повідомляє, що 23.06.2018р. було в повному обсязі виконано наказ Господарського суду Львівської області від 18.06.2018р. у справі №914/201/18 про стягнення з Дідушицької сільської ради на користь Стрийської районної державної адміністрації грошових коштів в сумі 1490000,00 грн. (для повернення невикористаної субвенції), а саме згідно меморіального ордеру №1 забезпечено перерахування коштів в сумі 1490000,00 грн. з рахунку № НОМЕР_1 Дідушицької сільської ради.

У матеріалах справи міститься лист Стрийського управління державної казначейської служби Львівської області №03-07/567 від 25.06.2018р. про повернення виконавчого документа (а.с. 113), адресований Господарському суду Львівської області, в якому підтверджуються обставини наведені вище.

Отже як вбачається із матеріалів справи, обов`язок Дідушицької сільської ради по сплаті 1490000,00 грн. відповідно до наказу Господарського суду Львівської області від 18.06.2018р. у справі №914/201/18, відсутній повністю у зв`язку з його виконанням.

Відповідно до частини 1 статті 328 Господарського процесуального кодексу України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з частиною 2 статті 328 Господарського процесуального кодексу України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Отже у разі якщо обов`язок боржника буде відсутній у зв`язку з його припиненням, за зверненням боржника суд може визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню і у такому випадку виключаються підстави для подвійного стягнення відповідних сум заборгованості (пункт 38.3 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.10.2018р. у справі №910/750/18).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимога про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню є обгрунтована та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з Стрийської районної державної адміністрації Львівської області на користь Дідушицької сільської ради безпідставно одержаних грошових коштів в сумі 1490000,00 грн., які стягнуті за виконавчим документом, що не підлягає виконанню, суд зазначає таке.

Так, частиною 4 статті 328 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

В поданій заяві Дідушицька сільська рада стверджує, що апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області було подано на 18-ий день з моменту її проголошення, тобто з дотриманням строку передбаченого Господарського процесуального кодексу України.

Однак, як зазначає заявник, всупереч імперативним положенням Господарського процесуального кодексу України, Господарським судом Львівської області наказ від 18.06.2018р. у справі №914/201/18 було видано до набрання рішенням суду законної сили.

А тому, за твердженням заявника, оскільки з нього було безпідставно стягнуто 1490000,00 грн. за наказом, який видано до набрання рішенням законної сили, то відповідно до частини 4 статті 328 Господарського процесуального кодексу України, з Стрийської районної державної адміністрації Львівської області належить стягнути на користь Дідушицької сільської ради 1490000,00 грн., як такі, що були безпідставно одержані за виконавчим документом, який не підлягає виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до пункту 19.1. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів оформлення і видача виконавчих документів здійснюються в паперовій формі судом, який ухвалив відповідне рішення, за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Частиною 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, повний текст рішення від 10.05.2018р. у справі №914/201/18 складено 21.05.2018р. Тобто останнім днем для оскарження вказаного рішення суду є 11.06.2018р. (з врахуванням того, що двадцятий день для оскарження рішення суду припадає на неділю 10.06.2018р.).

Як вбачається із апеляційної скарги, поданої до Львівського апеляційного господарського суду, вона подана скаржником 11.06.2018р., тобто на двадцятий день для оскарження рішення суду від 10.05.2018р. у справі №914/201/18, а не на вісімнадцятий день, як про це зазначає заявник у поданій заяві.

При цьому суд звертає увагу, що апеляційну скаргу було подано 11.06.2018р. безпосередньо до Львівського апеляційного господарського суду, а не до Господарського суду Львівської області.

Тобто, Господарський суд Львівської області, видаючи 18.06.2018р. наказ у справі 914/201/18 про стягнення 1490000,00 грн., не був повідомлений про подання Дідушицькою сільською радою апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного господарського суду.

При цьому ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2018р. подана Дідушицькою сільською радою апеляційна скарга була залишена без руху. Апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою було відкрито ухвалою суду апеляційної інстанції 23.06.2018р., тобто після видачі Господарським судом Львівської області наказу у справі №914/201/18 від 18.06.2018р.

Також слід зазначити, що матеріали справи №914/201/18 були витребувані вказаною ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2018р. про відкриття апеляційного провадження. Запит про витребування матеріалів справи №914/201/18 надійшов до Господарського суду Львівської області лише 25.06.2018р.

Тим не менше, як встановлено судом, постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.08.2019р., апеляційну скаргу Дідушицької сільської ради залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 10.05.2018р. у справі №914/201/18 залишено без змін.

Таким чином суд зазначає, що в даному випадку дата набрання законної сили рішенням Господарського суду Львівської області від 10.05.2018р. у справі №914/201/18 не змінює його суті, а тому в даному випадку відсутні підстави стверджувати, що 1490000,00 грн. були безпідставно одержані Стрийською районною державною адміністрацією Львівської області на підставі наказу Господарського суду Львівської області, що був виданий на виконання рішення Господарського суду Львівської області, яке набрало законної сили.

Враховуючи наведене, вимога заявника про стягнення з Стрийської районної державної адміністрації Львівської області на користь Дідушицької сільської ради безпідставно одержаних грошових коштів в сумі 1490000,00 грн., не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 234, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

1. Заяву (вх.№688/20 від 06.03.2020р.) Дідушицької сільської ради про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі №914/201/18 задовольнити частково.

2. Наказ Господарського суду Львівської області від 18.06.2018р. у справі №914/201/18 про стягнення з Дідушицької сільської ради (82484, Львівська область, Стрийський район, с. Великі Дідушичі, вул. Гошівська, 150; ідент.код 04370969) на користь Стрийської районної державна адміністрації Львівської області (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. С.Бандери, 28; ідент.код 04056428) грошових коштів у сумі 1490000,00грн. (для повернення невикористаної субвенції), визнати таким, що не підлягає виконанню.

3. В задоволенні вимоги про стягнення з Стрийської районної державної адміністрації Львівської області на користь Дідушицької сільської ради безпідставно одержаних грошових коштів в сумі 1490000,00 грн. - відмовити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу господарського суду може бути оскаржено відповідно до розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 23.03.2020р.

Суддя Петрашко М.М.