Рішення № 88406889, 13.03.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/138/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2020 Справа № 908/3359/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: головуючий суддя - Топчій О.А.,

за участю секретаря судового засідання Авраменко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмашпром-2000» (юридична адреса - 69059, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, б. 40, кім. 9; адреса листування - 69091, м.Запоріжжя, пров. Зустрічний, б. 9)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ-ТРЕЙД-ЛТД» (69035, м.Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського, б. 33, кв. 24)

про усунення перешкод в користуванні майном

за участю представників сторін:

від позивача: Кузнецов І.В., директор;

Чоп`як В.М., ордер серія АР № 1006283 від 30.11.2019;

від відповідача: Осипов Д.В., директор;

Пшець О.В., ордер ЗП №132356 від 13.02.2020.

СУТЬ СПОРУ:

02.12.2019 до Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецмашпром-2000" з позовом до відповідача "СТ-ТРЕЙД-ЛТД", в якому просить усунути позивачеві перешкоди у користуванні нерухомим майном та земельною ділянкою кадастровий номер 2310100000:07:045:0027, розташованим за адресою: м. Запоріжжя, пров. Зустрічний, 9 шляхом зобов`язання відповідача надати вільний доступ та не чинити перешкод у проїзді/проході до земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:07:045:0027 та об`єктів нерухомості за адресою: м . Запоріжжя, пров . Зустрічний, б. 9.

Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу від 02.12.2019 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3359/19 та визначено до розгляду судді Топчій О.А.

Ухвалою суду від 09.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 09.01.2020.

Ухвалою суду від 09.01.2020 відкладено підготовче засідання на 28.01.2020.

Ухвалою суду від 28.01.2020 оголошено перерву до 13.02.2020.

Ухвалою суду від 13.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні 13.03.2020.

12.03.2020 позивачем надано додаткові документи на підтвердження позовних вимог.

Відповідач заперечив проти долучення документів до матеріалів справи.

Суд долучає надані позивачем документи до матеріалів справи, оскільки кожна сторона по справі надає докази, які вважає за необхідне надати на підтвердження своєї правової позиції.

13.03.2020 в судовому засідання представники сторін пояснили, що надали всі документи, які вважали за необхідне надати.

В судовому засіданні 13.03.2020 суд перейшов до розгляду справи по суті.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що на підставі договору оренди нерухомого майна від 28.11.2014, укладеного з громадянином ОСОБА_1 , він є орендарем нерухомого майна, а саме: інв. №420100020 (літ. Н), інв. №42100030, склад удобрення (літ. М), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1 110,8 кв.м. На підставі договору оренди землі від 19.05.2015 №201507000100134, укладеного з Запорізькою міською радою, позивач є орендарем земельної ділянки площею 1.1425 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та на якій розташовані будівлі та споруди. Орендоване позивачем майно є частиною колишнього цілісного майнового комплексу тепличного комбінату, власниками/користувачами якого є також ОСОБА_2 та ТОВ «СТ-ТРЕЙД-ЛТД». Позивач посилається на те, що з боку відповідача ТОВ «СТ-ТРЕЙД-ЛТД» чиняться перешкоди в користуванні позивачем орендованим майном, а саме: перекривав шлагбаумом єдиний проїзд та автомобілем відповідача було збито одного з працівників позивача. Зазначені події підтверджені постановами судів у адміністративних справах.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 395, 396, 759, 386, 391 ЦК України.

В судовому засіданні 13.03.2020 представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав зазначених у позові.

Відповідач проти задоволення позову заперечив з підстав зазначених у відзиві, який надійшов на адресу суду 13.03.2020. Обґрунтовуючи відзив зазначає, що позивач в позовній заяві зазначив, що земельна ділянка, на якій розташовано тепличний комплекс, належить до комунальної власності, відтак, якщо позивач вважає, що його права порушені, то він має звернутися до Запорізької міської ради як до власника зазначеної земельної ділянки. Також позивач повинен замовити виготовлення технічної документації із встановленням меж проїзду через чужу земельну ділянку. Крім того, позивачем жодним чином не зазначено, яким саме чином відповідач чинить перешкоди в проїзді до об`єктів нерухомості, які розташовані на орендованій ним же земельній ділянці.

Просить відмовити в задоволенні позову. При цьому, представник відповідача просить не брати до уваги відзив, який надійшов до суду 02.01.2020, оскільки в ньому лише констатовано внутрішню діяльність підприємства.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу «Акорд».

В судому засіданні 13.03.2020 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено 23.03.2020.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

28.11.2014 між громадянином України ОСОБА_1 - орендодавець та ТОВ «Спецмашпром-2000» - орендар укладено договір оренди нерухомого майна, за умовами якого орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, а саме: інв. №420100020 (літ. Н), інв. №42100030, склад удобрення (літ. М), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1 110,8 кв.м.

Крім того, 19.05.2015 між ТОВ «Спецмашпром-2000» - орендар та Запорізькою міською радою - орендодавець укладено договір оренди землі №201507000100134, за умовами якого позивачеві в оренду передано земельну ділянку площею 1.1425 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та на якій розташовані будівлі та споруди.

Позивач звернувся до суду з вимогою усунути Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецмашпром-2000» перешкоди у користуванні нерухомим майном та земельною ділянкою, належних позивачеві на праві оренди шляхом зобов`язання ТОВ «СТ-ТРЕЙД-ЛТД» надати вільний доступ та не чинити перешкоди у проїзді/проході до земельної ділянки та об`єктів нерухомості, розташованих в АДРЕСА_1. При цьому позивач посилається на вчинення перешкод з боку відповідача щодо проїзду/проходу по земельній ділянці шляхом встановлення шлагбауму на виїзді з території та шляхом наїзду автомобілем на одного з працівників позивача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є вимога про зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користуванні майном та земельною ділянкою, а підставою позову - порушення відповідачем права користування.

Отже, спеціальними нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні даного спору є норми Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до ст. 395 Цивільного кодексу України, видами речових прав на чуже майно є:

1) право володіння;

2) право користування (сервітут);

3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);

4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За умовами ст. 396 Цивільного кодексу України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 Цивільного кодексу України ).

Частиною 2 статті 386 Цивільного кодексу України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується; ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом; юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном та земельною ділянкою, посилаючись на те, що відповідачем було встановлено шлагбаум на в`їзді на територію колишнього тепличного комбінату, розташованого в АДРЕСА_1, а також вчинено наїзд на працівника позивача.

Проте, як свідчить постанова Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21.06.2019 у справі №336/2144/19 щодо розгляду протоколу про адміністративне правопорушення від 27.03.2019 відносно ОСОБА_3 за встановлення перешкоди для руху транспортних засобів - шлагбауму без погодження з органами Національної поліції, ОСОБА_3. - керівника ТОВ «СТ-ТРЕЙД-ЛТД» звільнено від відповідальності за ч. 1 ст. 139 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях ознак складу правопорушення.

Щодо посилань позивача на вчинення наїзду на працівника ТОВ «Спецмашпром-2000» суд зазначає наступне.

Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (№ кримінального провадження 12019080050003674), наїзд на громадянина ОСОБА_4 здійснив водій ОСОБА_5 .

В той же час, відповідно до постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28.02.2020 у справі №334/8343/19, встановлено факт вчинення адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП ОСОБА_6 , проте провадження у справі закрито за закінченням строків давності притягнення до адміністративної відповідальності.

Із зазначеної постанови не вбачається, що діями винної особи чинилися перешкоди ТОВ «Спецмашпром-2000» у проїзді/проході по території земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1.

Кріт того, позивачем не надано жодних доказів того, що ОСОБА_4 , на якого було здійснено наїзд на території колишнього тепличного комбінату, розташованого в АДРЕСА_1 , є працівником ТОВ «Спецмашпром-2000».

Також судом не приймається до уваги надані позивачем заяви свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , оскільки в заявах зазначено, що дані особи є працівниками ТОВ «Спецмашпром-2000», однак належних та допустимих доказів на підтвердження перебування зазначених осіб в трудових відносинах з ТОВ «Спецмашпром-2000» позивачем не надано.

Надані позивачем 12.03.2020 до суду заяву свідка ОСОБА_9 , листи ФОП Манагарова С.В. про зменшення розміру орендної плати, листи ФОП Анісенко О.О. про припинення договору суборенду, акти про неможливість потрапити до об`єкту оренди, які підписані ФОП Манагаровим С.В., ФОП Анісенко О.О., ФОП Крєтовим Д.В., суд також не приймає до уваги, оскільки позивачем жодними чином не доведено, яке відношення зазначені особи мають до предмету спору, оскільки предметом дослідження в даній справі є вчинення відповідачем перешкод в доступі до земельної ділянки та нерухомого майна саме позивачеві.

Крім того, в судовому засіданні 13.03.2020 представник позивача повідомив, що ані на час звернення до суду з даними позовом, ані на даний час жодних перешкод в доступі до земельної ділянки та до нерухомого майна відповідачем позивачеві не чиниться. Про що також зазначає відповідач в своїх усних поясненнях під час судового засідання 13.03.2020.

Суд зазначає, що задоволення негаторного позову (зокрема, про усунення перешкод у здійсненні права користування) можливе за сукупністю двох підстав: наявність у позивача права вимоги усунення перешкод та вчинення їх відповідачем.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

За відсутністю хоча б однієї з обставин, підстави для задоволення негаторного позову відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог за приписами статті 391 Цивільного кодексу України, оскільки позивачем не надано належних доказів вчинення відповідачем перешкод у здійсненні позивачем права користування земельною ділянкою та нерухомим майном, розташованим на ній.

При цьому слід звернути увагу, що за приписами ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд відмовляє у задоволені позову у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмашпром-2000» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ-ТРЕЙД-ЛТД» про усунення перешкод в користуванні майном відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 23 березня 2020 року.

Суддя О.А. Топчій