Рішення № 88406887, 12.03.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/195/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2020 Справа № 908/3165/19

м.Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство "ТРАНСІНВЕСТ", ЄДРПОУ 39270330 (04114, м. Київ, вул. Пріорська, 21; представник позивача - адвокат Зарицький А.Д. (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 18-А)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод", код ЄДРПОУ 01056273 (69095, м. Запоріжжя, вул.Залізнична, буд. 2)

про стягнення суми 2034538,69 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників:

від позивача: Зарицький А.Д., ордер серія ВЕ № 1004669 від 06.11.2019;

від відповідача: Стуброва С.Ю., довіреність № 2396 від 10.03.2020

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство "Трансінвест" до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод", про стягнення суми 2034538,69 грн., яка складається з: суми 1680000,00 грн. основного боргу, суми 254688,00 грн. інфляційних втрат, суми 99850,69 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 18.11.2019 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3165/19, присвоєний номер провадження 9/195/19, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.12.2019. Ухвалою суду від 10.12.2019 підготовче засідання відкладено на 15.01.2020. Ухвалою суду від 15.01.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів - до 17.02.2020 включно, підготовче засідання відкладено на 13.02.2020.

Ухвалою суду від 13.02.2020 закрито підготовче провадження у справі №908/3165/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.03.2020.

12.03.2020 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які мотивовані тим, що в порушення умов укладеного сторонами договору поставки № 170015 від 20.02.2017 відповідачем не оплачено товар, поставлений позивачем за видатковими накладними №53 від 20.03.2017, № 80 від 26.04.2017, № 161 від 20.07.2017, № 222 від 07.09.2017, внаслідок чого заборгованість відповідача склала 1680000,00 грн. Відповідач повинен був здійснити оплату отриманого товару за накладною № 53 від 20.03.2017 до 31.07.2017, за накладною № 80 від 26.04.2017 - до 06.09.2017, за накладною № 161 від 20.07.2017 - до 24.11.2017, за накладною № 222 від 07.09.2017 - до 16.01.2018. За прострочення зобов`язання з оплати відповідачу нараховано 3% річних та втрати від інфляції. Позов обґрунтовано умовами укладеного сторонами договору поставки, ст.ст. 11, 526, 530, 610, 625, 629, 655, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, зазначивши про наступне. Згідно з умовами укладеного сторонами договору обов`язок Замовника оплатити товар виникає після підписання отриманого від Постачальника акту приймання-передачі та отримання рахунку на оплату. В порушення п.п. 6.3.4 договору позивач не направляв відповідачу акти приймання-передачі від дати підписання яких залежить настання строку оплати товару, встановленого в п. 4.2 договору, отже строк оплати не настав. Сторона договору, яким передбачено взаємні обов`язки, повинна насамперед вчинити зі свого боку дії щодо належного виконання своїх зобов`язань, після чого набуває права вимагати виконання договору від іншої сторони. У зв`язку із відсутністю прострочення оплати, відповідач просив відмовити у позові про стягнення основного боргу, 3% річних та втрат від інфляції.

Від позивача 19.12.2019 надійшла відповідь на відзив. Позивач, зокрема, зазначив, що акт приймання-передачі, на відсутність якого посилається відповідач, по суті дублює інформацію з видаткової накладної та заявки на постачання товару. Згідно з п. 5.3 договору представник замовника при прийнятті товару зобов`язаний звірити відповідність кількості та асортименту товару, вказаного у видатковій накладній, розписатися за отримання товару у видатковій накладній та видати представнику Постачальника довіреність на отримання їм даної партії товару. Відповідач прийняв товар за видатковими накладними, факт отримання товару не заперечує. Згідно з п. 5.5 договору право на товар переходить до Замовника з моменту підписання видаткової накладної. У до п. 5.8 договору сторонами узгоджено, що приймання товару здійснюється у відповідності до умов Інструкцій № П-6 та № П-7 при наявності товарно-супровідних документів; видаткової накладної, ТТН (інших документів щодо транспортування товару), рахунку на оплату, документів підтверджуючих якість товару. Пунктом 5.12 договору визначено, що підтвердженням одержання товару замовником є видаткова накладна, підписання уповноваженими представниками сторін. Складання акту необхідно лише для фіксації факту поставки неякісного товару або неналежної якості. Відтак, не підписання акту не може слугувати підставою для несплати або відстрочення чи перенесення дати розрахунку за поставлений товар. Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено обов`язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Твердження відповідача про ненастання строку оплати є безпідставними та необґрунтованими, оскільки надані позивачем докази свідчать, що поставка за договором відбулась.

Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив в якому, зокрема, зазначено, що фактичне отримання товару з підписаними видатковими накладними не оспорюється, однак в даному випадку договором поставки встановлений інший порядок настання строку оплати товару, ніж після його прийняття.

В позовній заяві позивачем зазначено орієнтовний розрахунок судових витрат, що підлягають стягненню з відповідача, в тому числі суми 25000,00 грн. витрат на надання правової допомоги. З урахуванням заяви про розподіл судових витрат, що надійшла до суду 10.03.2020, позивач просив стягнути з відповідача суму 27200,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 10112,36 грн. фактичних витрат, пов`язаних з участю адвоката в судових засіданнях.

10.03.2020 від відповідача надійшло клопотання в якому останній просив зменшити розмір на професійну правничу допомогу у разі задоволення судом позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним акціонерним товариством «Запорізький електровозоремонтний завод» (Замовник, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство «Трансінвест» (Постачальник, позивач у справі) укладено договір поставки № 170015 від 20.02.2017, згідно з умовами якого Постачальник зобов`язався у 2017 році поставити (передати у власність) Замовникові товари, зазначені в Специфікації(ях) - додатку(ах) до цього Договору, а Замовник - прийняти і оплатити такі товари на умовах цього Договору (п.1.1).

Згідно з п.п. 1.2, п.п. 12.1 (в редакції додаткової угоди від 19.07.2017) договору, найменування, номенклатура, асортимент, марка, кількість товарів: відповідно до Специфікації(ій) - додатку(ів) до цього договору. Специфікація № 1 - додаток № 1, Специфікація № 2 - додаток № 2 до цього договору є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.п. 3.1 (в редакції додаткової угоди від 19.07.2017) ціна (сума, загальна вартість) цього договору становить 1680000,00 грн. у т.ч. ПДВ 20%.

Замовник оплачує поставлений Постачальником товар виключно за ціною вказаною у Специфікацій(ях) - додатку(ах) до цього договору (п. 3.2. договору).

У Додатках № 1, № 2 до договору поставки - Специфікації №1, Специфікації №2 визначено, зокрема, найменування, кількість та ціна товарів.

Відповідно до п.4.1 договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі.

В пункті 4.2 договору встановлено, що Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 (дев`яносто) банківських днів з дня підписання Сторонами за цим договором Акту приймання-передачі товару та отримання Замовником оригіналу рахунку на оплату товарів.

В Актах приймання-передачі товару за цим Договором зазначається найменування, номенклатура, асортимент, марка, кількість та ціна товарів, номер та дата Договору, номер та дата заявки на постачання товару, дату отримання постачальником заявки на постачання товару, реквізити видаткової накладної за якою отриманий товар, інші відомості при необхідності. Акт приймання-передачі товару повинен бути скріплений печатками сторін за договором, у разі якщо Акт приймання-передачі товару не скріплений печатками сторін за договором, він вважається не підписаний.

Згідно з п. 4.3 до рахунка на оплату товарів додаються: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна (інші документи щодо транспортування товару).

Відповідно до п. 5.3. договору, представник Замовника при прийнятті товару зобов`язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному у видатковій накладній, розписатись за отримання товару у видатковій накладній та видати представнику постачальника довіреність на отримання даної партії товару.

В пунктах 5.5, 5.12 договору передбачено, що право власності на товар, зазначений у Специфікації(ях) - додатку(ах) до цього договору, переходить до замовника з моменту підписання Сторонами/представниками Сторін видаткової накладної. Видаткова накладна є первинним документом. Підтвердженням про одержання товару Замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п.п. 6.1.1. договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п.10.1).

Матеріали справи свідчать, що згідно з видатковими накладними №53 від 20.03.2017 на суму 210000,00 грн., № 80 від 26.04.2017 на суму 210000,00 грн., № 161 від 20.07.2017 на суму 840000,00 грн., № 222 від 07.09.2017 на суму 420000,00 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін, ТОВ «НТП «Трансінвест» здійснив поставку ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» обумовленого договором товару загальною вартістю 1680000,00 грн. З боку Замовника товар прийнято представником на підставі відповідних довіреностей на отримання партії товару.

У зв`язку із тим, що відповідачем не було оплачено отриманий товар, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» суми 1680000,00 основного боргу, а також 3% річних та втрат від інфляції за прострочення виконання грошового зобов`язання, за яким порушено провадження у даній справі.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Відповідно до ст.ст. 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності усіх учасників судового процесу та змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 2 ст. 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77, статтею 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 цього Кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В даному випадку для правильного вирішення спору, що виник між сторонами, необхідною умовою є встановлення на підставі поданих доказів: чи виник обов`язок відповідача щодо виконання грошового зобов`язання, наявність порушених прав та/або інтересів позивача та, відповідно, підстав для їх захисту.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку), зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із змісту ч. 2 ст. 67 та ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України слідує, що сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Як слідує зі змісту пункту 4.2 договору, в якому встановлено порядок здійснення оплати, сторони узгодили, що Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 (дев`яносто) банківських днів з дня підписання Сторонами за цим договором Акту приймання-передачі товару та отримання замовником оригіналу рахунку на оплату товарів.

Згідно з п.п. 6.3.4 пункту 6.3 договору Постачальник зобов`язаний на протязі дії договору направляти Замовнику для підписання Акти приймання-передачі товару, оформлені у відповідності до абзацу другого пункту 4.2 цього договору, підписані та скріплені печаткою зі сторони Постачальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 531 України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Отже, сторона договору, яким передбачено взаємні обов`язки, зобов`язана насамперед вчинити зі свого боку дії щодо належного виконання своїх зобов`язань, передбачених договором, після чого набуває права вимагати виконання договору від іншої сторони.

Таким чином, в договорі поставки, укладеному сторонами на основі вільного волевиявлення, чітко визначено обов`язок Постачальника направляти Замовнику для підписання Акти приймання-передачі товару і ці умови є обов`язковими до виконання. Негативні наслідки за не вчинення таких дії покладаються на відповідну сторону.

Згідно з п. 4.2. обов`язок Замовника оплатити товар виникає після підписання отриманого від Постачальника акту приймання-передачі та отримання рахунку на оплату. Оскільки акти приймання-передачі товару, переданого згідно з вищезазначеними видатковими накладними, за якими товар був поставлений у 2017 році, на адресу відповідача взагалі не направлявся, як слідує із пояснень самого позивача, суд дійшов до висновку, що в даному випадку строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати отриманого товару не настав. Відповідач не вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати отриманого ним товару. Таким чином, вимоги позивача є передчасними.

Викладені у відповіді на відзив доводи позивача спростовуються вищенаведеними висновками суду. Фактичне отримання товару за підписаними видатковими накладними відповідачем не оспорюється, не заперечується також отримання від позивача рахунків на оплату, однак в даному випадку договором поставки встановлений інший порядок настання строку оплати товару, ніж після його прийняття.

У задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, які є похідними від основної вимоги, судом також відмовляється.

На підставі викладеного, судом у задоволенні позовних вимог відмовляється повністю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повний текст рішення складено та підписано 23.03.2020.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва