Ухвала суду № 88406686, 20.03.2020, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

УХВАЛА

про задоволення скарги на дії або бездіяльність

органу ДВС, приватного виконавця

"20" березня 2020 р. Cправа № 902/171/19

Суддя Господарського суду Вінницької області Яремчук Ю.О., розглянувши матеріали скарги від 05.03.2020р №05/03 публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ" на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Телявського Анатолія Миколайовича у справі

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "БМУ-3" (вул. Зодчих, 24, м. Вінниця, 21037)

до:Публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ" ( вул. Каунаська,27, м. Київ, 02160)

про стягнення 88 939, 00 грн. шкоди

За участю секретаря судового засідання: Німенко О.І.

За участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача (скаржник): Кравчук О.А.

приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Телявського Анатолія Миколайовича: не з`явився;

В С Т А Н О В И В :

Господарським судом Вінницької області здійснювалось провадження у справі №902/171/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БМУ-3" до Публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ" про стягнення 88 939,00 грн шкоди.

21.06.2019 р. рішенням Господарського суду Вінницької області позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БМУ-3" до Публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ" про стягнення 88 939,00 грн шкоди задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БМУ-3" збитки в розмірі 88 939,00 грн, в тому числі 78 643,00 грн вартість ремонтно-будівельних робіт та 10 296,00 грн вартість проведення будівельно-технічної експертизи, 1921,00 грн витрат на відшкодування сплати судового збору.

18.07.2019 р. на виконання рішення суду видано наказ.

10.03.2020 р. до Господарського суду Вінницької області надійшла скарга № 05/03 від 05.03.2020 р. Публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ" на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Телявського Анатолія Миколайовича.

Ухвалою суду від 11.03.2020 р. призначено скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ" на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Телявського Анатолія Миколайовича до розгляду в судовому засіданні на 20.03.2020 р. Зобов`язано сторони забезпечити явку в засідання повноважних представників з доказами про повноваження, визначеними ст.60 ГПК України з документами, що посвідчують особу. Зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Телявському Анатолію Миколайовичу, в строк до 20.03.2020 р. надати до суду письмові пояснення на скаргу та належним чином завірені матеріали виконавчого провадження з виконання наказу суду уданій справі. Стягувачу в строк до 20.03.2020 р. надати до суду письмову процесуальну позицію відносно скарги.

На визначену судом дату з`явився представник відповідача (скаржник). Приватний виконавець та представник позивача правом участі в судовому засіданні не скористались. Про час та місце розгляду скарги останні повідомлені ухвалою суду від 11.03.2020 р., яка направлена рекомендованою кореспонденцією та телефонограмами.

Разом з тим, суд зазначає, що від представника позивача (стягувача) надійшло клопотання від 19.03.2020р про відкладення розгляду скарги на іншу дату, в зв`язку із недопущенням розповсюдження корона вірусу COVID-19, для убезпечення від ризику життя та здоров`я людей, зокрема учасників справи та працівників суду. Крім того, позивачем надано до суду від 18.03.2020р письмова процесуальна позиція щодо даної скарги.

Суд стосовно клопотання від 19.03.2020р зазначає, що з мотивів викладених в ньому суд не вбачає, що позивач (стягувач) мав намір бути в судовому засідання для надання пояснень чи подання матеріалів стосовно поданої скарги, останнім лише зазначено про наявність карантину на всій території України, внаслідок чого дане клопотання не підлягає задоволенню судом.

З огляду на те, що за приписами ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу ДВС, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Враховуючи обмеженість розгляду скарги визначеними законом процесуальними строками, суд дійшов висновку про розгляд скарги за відсутності приватного виконавця та стягувача.

Скарга мотивована наступним: рішенням господарського суду Вінницької області від 21.06.2019 р. у справі № 902/171/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БМУ-3" до ПАТ "УКРВТОРЧОРМЕТ" про стягнення шкоди 88939,00 грн. - позов задоволено повністю, стягнуто з ПАТ "УКРВТОРЧОРМЕТ" 88939,00 грн - збитки та 1921,00 грн витрат зі сплати судового збору, про що видано наказ № 902/ 171/19 від 18.07.2019 р.

25.11.2019 р. ТОВ "БМУ - 3" подано заяву до приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського Анатолія Миколайовича про виконання примусово рішення суду у даній справі, за наслідком чого винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження № 60715907 щодо стягнення з ПАТ "УКРВТОРЧОРМЕТ" 88939,00 грн - збитків та 1921,00 грн - витрат зі сплати судового збору.

Скаржник зазначає, що в рамках виконавчого провадження № 60715907 приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Телявським Анатолієм Миколайовичем 02.03.2020 р. винесено Постанову про опис та арешт майна боржника, згідно якої 02.03.2020 р. в період з 6-00 год. до 7-00 год. ранку з місця стоянки на бульварі Лесі Українки було вилучено транспортний засіб LEXUS LX 570 № шасі НОМЕР_1 реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Скаржник вважає, що дії приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського Анатолія Миколайовича щодо опису та арешту майна боржника у даному виконавчому провадженні протиправними, а винесену ним постанову про опис та арешт майна боржника від 02.03.2020 р. (ВП № 60715907 ) незаконною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на наступне:

- в пункті 4 постанови від 02.03.2020 р. про опис та арешт майна боржника зазначено, копію постанови про опис та арешт майна надати сторонам виконавчого провадження. Зазначена постанова боржникові до відома не доводилась та не надходила. З телефонної розмови з виконавцем, останній повідомив, що постанову можливо отримати лише в прийомні години в його офісі. В автоматизованій системі виконавчого провадження 04.03.2020 р. з`явився запис, що 03.03.2020 р. виконавцем винесена постанова про опис та арешт майна (оскаржувана постанова винесена 02.03.2020 р.), текст постанови в автоматизованій системі відсутній, тому ідентифікувати вказану постанову можливість відсутня.

- зокрема скаржник зазначає, що у відповідності до абз. 3 ч. 3 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження", розшук транспортного засобу боржника припиняється в разі його виявлення, про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 24 лютого 2020 р. у справі 902/435/18, визнано протиправними дії приватного виконавця та скасовано постанову про розшук спірного транспортного засобу. При цьому, приватний виконавець Телявський А.М. не припинив розшукові дії щодо розшуку спірного транспортного засобу, не виніс постанову про скасування постанови від 31.01.2020 р. на виконання ухвали Господарського суду Вінницької області від 24.02.2020 р. у справі 902/435/18, яка набрала законної сили негайно після її оголошення, відповідно до ч. 1 .ст 235 ГПК України. Навпаки, приватний виконавець нехтуючи приписами ухвали Господарського суду Вінницької області від 24.02.2020 р., знаючи і усвідомлюючи, що ухвала суду набрала законної сили, ОСОБА_1 . продовжив розшукові дії та 02.03.2020 р. виконавець з 6-00 до 7-00 год. розшукав автомобіль на бул. Лесі Українки біля житлових будинків на місці нічної стоянки автомобіля, та без будь-яких повідомлень, вилучив автомобіль. Представників підприємства в даний час на стоянці не було і не могло бути. Тому зазначені в постанові повідомлення, ніби представник підприємства відмовився надати ключі та технічний паспорт від автомобіля, є неправдивими.

- окрім того у постанові від 02.03.2020 р. про опис та арешт майна (коштів) боржника, в порушення вказаної норми закону не зазначено об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, також не зазначено чи придатний автомобіль до використання, що також свідчить про те, що опис майна (транспортного засобу) та його вилучення у боржника здійснено з порушенням приписів Закону України "Про виконавче провадження".

- у постанові від 02.03.2020 р. про опис та арешт майна (коштів) боржника, в порушення вказаної норми закону не зазначено строк обмеження.

- скаржник зауважує, що приписи про обтяження предметів застави вносяться до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідно до вимог чинного законодавства. Враховуючи, що у приватного виконавця є прямий доступ до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, приватний виконавець мав можливість та зобов`язаний перевіряти наявність обтяжень. Повідомлення щодо обтяження зазначеного транспортного засобу було направлено приватному виконавцеві листом №06/02 від 06.02.2020 р. Зокрема листом № 06/02 від 06.02.2020 р. виконавцеві повідомлялось, що зазначений транспортний - засіб наявний у ПАТ "УКРВТОРЧОРМЕТ", використовується у виробничій діяльності та є предметом застави за договором застави від 10.06.2019 р. укладеним між ПАТ "УКРВТОРЧОРМЕТ" та ТОВ "ВТОРМЕТ ІНВЕСТ" для забезпечення виконання зобов`язань ПАТ "УКРВТОРЧОРМЕТ перед ТОВ "ВТОРМЕТ ІНВЕСТ", зареєстрованим в реєстрі за №3465 та посвідченим приватним нотаріусом Синиця Т.В., проте, приватний виконавець не з`явився на вул. Каунаська 27 за місцем знаходження автомобіля в робочий період часу, а розшукав автомобіль там і в той час де не було представників підприємства.

- скаржник зазначає, що спірний транспортний засіб, є предметом застави за договором застави транспортних засобів, укладеного 10.06.2019 р. між ПАТ "Укрвторчормет" та ТОВ "Втормет Інвест", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Синицею Т.В., та зареєстрованого в реєстрі за № 3465 та як вбачається із договору застави, право застави на спірний транспортний засіб виникло до ухвалення судом рішення (до 21.06.2019 р.). Вартість предмета застави не перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Письмова згода заставодержателів також відсутня. Враховуючи, що ТОВ "БМУ-3", який є стягувачем у виконавчому провадженні № 60715907, не являється заставодержателем транспортного засобу, зазначеному у постанові про опис та арешт майна боржника від 02.03.2020 р., на зазначений транспортний засіб, не може бути звернуто стягнення без неухильного дотримання вимог ст.51 Закону України "Про виконавче провадження";

- крім того скаржником додано до матеріалів справи заяву свідка ОСОБА_2 , в якій зазначено, що ОСОБА_2 , працює в ТОВ «Втормет Інвест» водієм автотранспортних засобів та здійснює керування легковим автомобілем LEXUS ES570 реєстраційний номер НОМЕР_3 . Стосовно вилучення вказаного автомобіля можу повідомити наступне. В п`ятницю 28 лютого 2020 року близької 20 години 00 хвилин останній залишив вказаний автомобіль на паркувальному майданчику біля житлового будинку № АДРЕСА_1 бульварі АДРЕСА_2 . При цьому, ключі від автомобіля залишились у нього. В понеділок 02 березня 2020 року о 8 год. 30 хв. ОСОБА_2 приїхав за автомобілем до будинку АДРЕСА_2 . Автомобіль був відсутній. З пояснень охоронця будинку мені стало відомо, що приблизно о 6 годині ранку автомобіль був вивезений евакуатором. Участі у вилученні автомобіля я не приймав. Окрім того зазначено, що ніхто ОСОБА_2 не повідомляв та не викликав для участі у вилученні автомобіля, його описі та евакуації; ключі і технічний паспорт у нього жодна особа не запитувала. Хто та з яких підстав здійснив вилучення транспортного засобу мені невідомо.

Стягувач (позивач) проти скарги заперечує, про що вказав у поясненні на скаргу від 18.03.2020р , де зокрема зазначено наступне: боржник в скарзі зазначає, що в порушення ч.5 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" у постанові від 02.03.2020 р. про опис та арешт майна (коштів) боржника не зазначено об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, також не зазначено чи придатний автомобіль до використання, що свідчить про те, що опис майна та його вилучення здійснено з порушенням приписів Закону України "Про виконавче провадження ".

Стягувач вказує, що дане твердження спростовується наступним: виконавцем в постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника від 02.03.2020 р. зазначена вся необхідна інформація, а саме: марка- LEXUS; модель- LX 570, тип- легковий універсал-В; реєстраційний номер - НОМЕР_2 ; номер кузова- НОМЕР_4 ; рік випуску-2011; об`єм двигуна- 5,7 см3; вид пального- бензин; колір-сірий; пробіг-не встановлено, салон не оглядався оскільки представник боржника відмовився надати ключ запалення та свідоцтво про реєстрацію права власності та категорично відмовився надати доступ до салону автомобіля, боржник відмовився повідомити пробіг автомобіля. Відповідно можливість провести огляд салону автомобіля не виявилось можливим; потреба у ремонті- під час опису виявлені наступні пошкодження: численні мікропошкодження лакофарбового покриття по всьому периметру автомобіля; значні, численні пошкодження лакофарбового покриття переднього бамперу, сліди відшарування фарби та глибоких подряпин, вм`ятин переднього бамперу, забруднення переднього бамперу стороннім предметом, деформація переднього бамперу та частин арки, пошкодження задньої лівої арки, тріщина лобового скла, скол лобового скла, гума "Hankook" 285/60R13/116Т б/в в незадовільному стані, диски легкосплавні б/в в незадовільному стані. Тобто, вся необхідна інформація, яка має зазначатися при описі транспортного засобу, приватним виконавцем зазначена в постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Боржник в скарзі зазначає, що транспортний засіб, який було описано та арештовано 02.03.2020 р. приватним виконавцем є предметом застави за договором застави від 10.06.2019 р. укладеним між ПАТ "Укрвторчормет" та ТОВ "Втормет Інвест" для забезпечення виконання зобов`язань ПАТ "Укрвторчормет" перед "Втормет Інвест", зареєстрованим в реєстрі за №3465 та посвідченим нотаріусом Синиця Т.В.

Дане твердження є безпідставним з огляду на те, що 20.02.2020 р. рішенням господарського суду міста Києва (суддя Смирнова Ю.М.) у справі № 910/13874/19 за позовом АТ "Сбербанк" до ПАТ "Укрвторчормет" та ТОВ "Втормет Інвест" про визнання недійсним договору застави транспортних засобів, посвідчений 10.06.2019 року за реєстровим №3465 та скасування в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяження, які зареєстровані на підставі договору застави транспортних засобів від 10.06.2019 року, позов задоволено повністю, визнано недійсним Договір застави транспортних засобів, посвідчений 10.06.2019 р. за реєстровим №3465, укладений між Публічним акціонерним товариством "Укрвторчормет" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Втормет Інвест", скасовані в Державному реєстрі обтяження рухомого майна обтяження, які зареєстровані на підставі договору застави транспортних засобів, серія та номер 3465 від 10.06.2019 р., приватний нотаріус Синиця Т.В., в тому числі: реєстровий запис № 26694171, Об`єкт обтяження: автомобіль легковий, LEXUS LX 570 легковий універсал-В, Номер об`єкта: НОМЕР_5 , Реєстраційний номер майна: НОМЕР_2 , Боржник: Публічне акціонерне товариство "Укрвторчормет",код: НОМЕР_6 ; Обтяжувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Втормет Інвест", код: 41870215.

До скарги боржник додає заяву свідка гр. ОСОБА_2 , який працює водієм в ТОВ "Втормет Інвест ". Даний доказ позивач оцінює критично, оскільки в даній заяві свідок повідомляє, що він працює в ТОВ "Втормет Інвест" водієм автотранспортних засобів та здійснює керування легковим автомобілем LEXUS ES 570 реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Дане повідомлення свідка суперечить іншим доказам, які є в матеріалах справи, а саме: 1) приватний виконавець своєю постановою від 02.03.2020 року описав та наклав арешт на транспортний засіб LEXUS LX 570, а не LEXUS ES 570 (зовсім інша модель); 2) пунктом 1.5 договору застави транспортних засобів від 10.06.2019 року, на який посилається скаржник, передбачено, що на період дії цього договору предмет застави залишається у володінні та користуванні заставодавця (ПАТ "Укрвторчормет"), тобто транспортні засоби не передавались ТОВ "Втормет Інвест"; 3) листом від 06.02.2020 р. №06/02, який додано скаржником до скарги, ПАТ "Укрвторчормет" повідомило приватного виконавця, що зазначений транспортний засіб наявний у ПАТ "Укрвторчормет", використовується у виробничій діяльності.

Враховуючи викладене, стягувач вважає заяву свідка гр. ОСОБА_2 не належним, не допустимим та не достовірним доказом.

В скарзі боржник наводить формальні підстави в обґрунтування своєї вимоги щодо визнання дій приватного виконавця протиправними та скасування постанови від 02.03.2020 року.

Стягувач (позивач) вважає, що дії приватного виконавця щодо опису та накладення арешту на майно боржника, а саме: LEXUS LX 570 легковий універсал-В, VІN номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_2 від 02.03.2020 р. вчинені у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків щодо поданої скарги.

За змістом ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

В силу приписів ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні у справі Янголенко проти України, no. 14077/05, від 10.12.2009 Європейським судом з прав людини зазначено, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.

Право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (рішення ЄСПЛ у справі "Жовнер проти України" № 56848/00, § 33, від 29.06.2004 р.).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (GLOBA v. UKRAINE, № 15729/07, § 27, ЄСПЛ, від 05 липня 2012 року).

Відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні (рішення ЄСПЛ у справі "Антонюк проти України", no. 17022/02, від 11.12.2008).

Умови і порядок виконання рішень судів регламентовані Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (ЗУ "Про виконавче провадження") виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ст. 2 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно із ч.1 ст.5 ЗУ "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Суд зазначає, що однією із підстав доводів скарги є те, що приватним виконавцем Телявським А.М. порушено порядок направлення боржнику Постанови про накладення арешту (коштів) боржника від 02.03.2020 р. у виконавчому провадженні стосовно примусового виконання рішення у даній справі.

Суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" - копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

У відповідності до Постанови Кабінет Міністрів України від 17.01.2018 р. № 55 "Деякі питання документування управлінської діяльності", а саме (ч.ч. 39, 40, 41) - вхідні, внутрішні, вихідні, інші документи незалежно від форми їх створення, підготовлені в установі, реєструються в системі електронного документообігу, а у разі її відсутності вхідні та вихідні документи реєструються у веб-модулі системи взаємодії. Для забезпечення реєстрації документів у електронній та паперовій формах (далі - документи) в автоматизованому режимі заповнюється реєстраційно-моніторингова картка, до якої вносяться всі обов`язкові, додаткові та у разі потреби інші реквізити документа відповідно до вимог інструкції з діловодства установи. Реєстраційно-моніторингова картка електронного документа створюється системою електронного документообігу (веб-модулем системи взаємодії) в електронній формі. До обов`язкових реквізитів, що вносяться в реєстраційно-моніторингову картку, належать: вид документа, індекс та заголовок електронної справи, кореспондент (установа-відправник), підписувач документа та кваліфікований електронний підпис підписувача або кваліфікована електронна печатка установи-відправника, адресат (перелік установ, яким адресовано документ), вихідні номер та дата (реєстраційні атрибути кореспондента), вхідні номер та дата (реєстраційні атрибути адресата), вихідний номер та дата реєстрації (реєстраційні атрибути установи), короткий зміст документа, структурний підрозділ, відповідальний за виконання завдання та/або підготовку документа в установі із зазначенням його індексу, прізвища, власного імені, номера телефону та службової електронної пошти його керівника, електронні резолюції, відповідальний виконавець (згідно з резолюцією) із зазначенням його прізвища, власного імені, номера телефону та службової електронної пошти, строк та позначка про виконання електронного документа, кількість сторінок супровідного листа та кількість сторінок додатків, посилання на вже зареєстровані документи (історія питання), індикатори стану виконання документа та строки виконання індикаторів.

Суд зазначає, що матеріали справи станом на день розгляду скарги в суді не містять належних доказів направлення боржнику Постанови про накладення арешту від 02.03.2020 р. у виконавчому провадженні № 60715907.

Стосовно вимоги скаржника щодо того, що приватним виконавцем винесена постанова про опис та арешт майна від 02.03.2020 р. не внесена до автоматизованій системі виконавчого провадження, суд зазначає наступне.

Згідно з п.2 розділу І Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказ Міністерства юстиції України від 05.08.2016р. №2432/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.08.2016р. за №1126/29256, автоматизована система виконавчого провадження (далі - Система) - комп`ютерна програма, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу.

Відповідно до п.п.2,3 розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, виконавцем до Системи обов`язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень. До Системи в обов`язковому порядку вносяться також відомості про всі документи, отримані на запит державного виконавця, заяви сторін виконавчого провадження, відповіді на них та їх скановані копії. Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Системи одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія, або одночасно з виготовленням документа, яким оформлюється проведення виконавчої дії. У разі здійснення виконавчої дії за межами органу державної виконавчої служби (офіса приватного виконавця) відомості про таку дію вносяться до Системи не пізніше наступного робочого дня після її проведення.

Згідно з положеннями п.п.1,2 розділу VІ Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, Міністерство юстиції України забезпечує вільний та безоплатний доступ до інформації Системи у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації (на основі поширених веб-оглядачів та редакторів) без обмежень та цілодобово у формі відкритих даних. З метою забезпечення доступу до інформації Системи сторонам виконавчого провадження у постанові про відкриття виконавчого провадження роз`яснюється таке право, вказуються адреса відповідного веб-сайту в мережі Інтернет, а також ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження та порядок його використання. Система забезпечує можливість формування сторонами виконавчого провадження узагальненої інформації про рішення (виконавчі дії), прийняті (вчинені) виконавцем, із зазначенням дати їх прийняття (вчинення) та з можливістю роздрукування такої інформації.

Отже, приватним виконавцем вносяться відомості про вчинення всіх виконавчих дій у виконавчому провадженні до автоматизованої системи виконавчого провадження, доступ до якої є відкритим у мережі Інтернет з урахуванням наявного у сторони виконавчого провадження ідентифікатору для доступу до інформації про виконавче провадження.

За відсутності доказів в матеріалах скарги про внесення всіх відомостей до Автоматизованої системи виконавчого провадження, у суду є всі підстави вважати доводи скаржника правомірними.

Щодо доводів скаржника, щодо того, що у постанові від 02.03.2020 р. про опис та арешт майна (коштів) боржника, в порушення вказаної норми закону не зазначено об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, також не зазначено чи придатний автомобіль до використання, що також свідчить про те, що опис майна (транспортного засобу) та його вилучення у боржника здійснено з порушенням приписів Закону України "Про виконавче провадження" та не зазначено строк обмеження суд зазначає наступне.

Суд зауважує, що відповідно до ч. 4 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин та у відповідності ч. 6 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" - у разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються: 1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; 2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди; 3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо.

Разом з тим, суд дослідивши дані доводи скаржника вважає їх передчасними та не обґрунтованими, оскільки в оскаржуваній постанові наявні відомості передбаченими вимогами Закону України "Про виконавче провадження" в відповідності до ч. ч. 4, 6 ст. 56 суд вважає за необхідне зауважити, щодо обмеження строку в постанові є правом приватного виконавця, а не обов`язком.

Суд дослідивши наявні докази в матеріалах скарги встановив, що транспортний засіб, на який накладено арешт за оскаржуваною постановою є предметом застави за договором застави транспортних засобів, укладеного 10.06.2019 р. між ПАТ "Укрвторчормет" та ТОВ "Втормет Інвест", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Синицею Т.В., та зареєстрованого в реєстрі за № 3465.

Згідно додатку №1 до договору застави знаходиться в переліку рухомого майна автомобіль на який накладено арешт приватним виконавцем відповідно до поставнови від 02.03.2020р. у виконавчому провадженні №60715907.

Відповідно до ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження " для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя.

З врахуванням викладеного суд зазначає, що оскільки право застави на спірне майно виникло до ухвалення рішення у даній справі, а саме 10.06.2019 р., дата договору застави транспортних засобів, а рішення у даній справі винесено 21.06.2019 р. та оскільки ТОВ "БМУ-3", який є стягувачем у виконавчому провадженні № 60715907, не являється заставодержателем спірного транспортного засобу, зазначеного у постанові про накладення арешту на майно (кошти) боржника від 02.03.2020 р., на зазначений транспортний засіб не може бути звернуто стягнення без неухильного дотримання вимог ст.51 Закону України "Про виконавче провадження" та з огляду зокрема на те, що ТОВ "Втормет Інвест" листом № б/н від 04.03.2020 р. підтвердило чинність застави щодо рухомого майна ПАТ "Укрвторчормет", встановленої на користь ТОВ "Втормет Інвест" та інформацію, яка міститься у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна щодо транспортного засобу - автомобіля легкового LEXUS LX 570 реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 .

При цьому було зазначено, що ТОВ "Втормет Інвест" не надає своєї згоди на звернення стягнення на заставлене на користь ТОВ "Втормет Інвест" рухоме майно ПАТ "Укрвторчормет" для задоволення вимог інших осіб (стягувачів, які не є заставодержателями) відповідно до вимог ч. 1 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження".

У вищевказаному листі запропоновано скасувати арешт автотранспортного засобу, автомобіля легкового LEXUS LX 570 реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 .

Зокрема листом № 06/02 від 06.02.2020 р. ПАТ "Укрвторчормет" повідомило приватного виконавця, що транспортний засіб, який оголошено приватним виконавцем в розшук - LEXUS ES 570 реєстраційний номер НОМЕР_2 , перебуває в заставі ТОВ "Втормет Інвест" згідно з договором застави транспортних засобів, укладеним 10.06.2019 р. між ПАТ "Укрвторчормет" і ТОВ "Втормет Інвест", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В., зареєстрованим в реєстрі за № 3465.

Виходячи з умов означеного договору застави транспортних засобів та положень ч. 2 ст. 1 Закону України "Про заставу" та ч. 1 ст 51 Закону України "Про виконавче провадження" саме ТОВ "Втормет Інвест" має переважне право перед іншими особами на задоволення забезпечених заставою вимог шляхом звернення стягнення на предмет застави, а тому правові підстави для винесення приватним виконавцем постанови про розшук майна божника, яке передано в заставу, відсутні, оскільки вказані дії унеможливлюють реалізацію заставодержателем зазначеного першочергового права на задоволення вимог до боржника за рахунок предмета застави.

Крім того суд зазначає, що у відповідності до абз. 3 ч. 3 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження", розшук транспортного засобу боржника припиняється в разі його виявлення, про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку.

Суд зауважує що в провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/435/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БМУ-3" до Публічного акціонерного товариства "Укрвторчормет" про стягнення 608752,69 грн шкоди.

В межах даної справи розглядалась скарга Публічного акціонерного товариства "Укрвторчормет" №07/02 від 07.02.2020 р. на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського А.М. у виконавчому провадженні №60676142 щодо винесення постанови про розшук майна боржника від 31.01.2020 р. Суд зазначає, що дана постанова стосується майна яке є предметом розгляду скарги у справі № 902/171/19, а саме: автомобіля легкового LEXUS ES 570 реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 .

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 24.02.2020 р. у справі 902/435/18, визнано протиправними дії приватного виконавця та скасовано постанову про розшук спірного транспортного засобу, а саме: автомобіля легкового LEXUS ES 570 реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 .

Суд зазначає, що приватний виконавець Телявський А.М. не припинив розшукові дії щодо розшуку спірного транспортного засобу, на виконання Ухвали Господарського суду Вінницької області від 24.02.2020 р. у справі 902/435/18, яка набрала законної сили негайно після її оголошення, відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України та є обов"язковою для виконання, що є порушенням зі сторони останнього.

Стосовно тверджень стягувача (позивача), що викладені у поясненні на скаргу, відносно того, що 20.02.2020 р. рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Смирнова Ю.М.) у справі № 910/13874/19 за позовом АТ "Сбербанк" до ПАТ "Укрвторчормет" та ТОВ "Втормет Інвест" про визнання недійсним договору застави транспортних засобів, посвідчений 10.06.2019 року за реєстровим № 3465 та скасування в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяження, які зареєстровані на підставі договору застави транспортних засобів від 10.06.2019 р., позов задоволено повністю, визнано недійсним Договір застави транспортних засобів, посвідчений 10.06.2019 р. за реєстровим №3465, укладений між Публічним акціонерним товариством "Укрвторчормет" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Втормет Інвест", скасовані в Державному реєстрі обтяження рухомого майна обтяження, які зареєстровані на підставі договору застави транспортних засобів, серія та номер 3465 від 10.06.2019 р., приватний нотаріус Синиця Т.В., в тому числі: реєстровий запис №26694171, Об`єкт обтяження: автомобіль легковий, LEXUS LX 570, Номер об`єкта: НОМЕР_5 , Реєстраційний номер майна: НОМЕР_2 , Боржник: Публічне акціонерне товариство "Укрвторчормет", код: НОМЕР_6 ; Обтяжувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Втормет Інвест", код: 41870215 зазначає наступне, що вищевказане рішення станом на день розгляду скарги в суді не набрало законної сили.

Крім того, суд стосовно доводів стягувача (позивача) щодо того, що заява свідка гр. ОСОБА_2 не є належним доказом у справі суд зазначає наступне.

Згідно приписів п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України серед основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 2 ст. 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статі 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З врахуванням викладеного у суду відсутні підстави не приймати до розгляду даний доказ з іншими доказами в сукупності розгляду скарги.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Законом України "Про виконавче провадження" регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Верховний Суд у постанові від 15.01.2020 у справі № 910/7221/17 зазначив, що в силу приписів вищевказаної статті Закону виконавець повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження", а також відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження. Отже, виконавець повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. В цьому реалізується "правомірна поведінка" виконавця.

Статтею 16 Закону України "Про заставу" встановлено, що право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про заставу" кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Частиною 1 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчих дій) встановлено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя.

З аналізу вказаної статті Закону вбачається, що виконавець може звернути стягнення на заставлене майно боржника для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями за сукупності умов, визначених ч. 1 ст. 51 вказаного Закону. Відсутність хоча б однієї з вказаних умов, встановлених ч. 1 ст. 51 Закону, унеможливлює звернення стягнення на заставлене майно боржника. Приватний виконавець не може діяти на власний розсуд у цьому випадку.

Дослідивши наявні в матеріалах скарги докази відповідно до вимог ст. 86 ГПК України, встановивши, що приватним виконавцем не здійснено перевірки обтяжень, відсутня письмова згода заставодержателя щодо звернення стягнення на вказане заставлене майно, суд визнає обґрунтованими доводи скаржника щодо протиправності дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телянського А.М. щодо винесення постанови від 02.03.2020 р., щодо арешту майна, а саме: автомобіля легкового LEXUS LX 570 реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 .

Пунктом 9 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що однією із засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно зі статтею 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 340 ГПК України).

Відповідно до ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З системного аналізу вищевказаних норм права, слідує, що передумовою звернення скаржника зі скаргою на дії приватного виконавця до суду є порушенням рішенням, дією або бездіяльністю виконавця прав скаржника.

При цьому визначальним в даному контексті є поновлення порушених прав за результатами розгляду даної скарги судом.

Тобто за своєю суттю звернення скаржника до суду зі скаргою зводиться до одного ключового наслідку за результатом розгляду скарги - поновлення порушеного права скаржника.

Абзац 10 п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003 визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Зважаючи на повноваження та законодавчо визначені механізми, які мають обов`язково бути застосовані приватним виконавцем в процесі виконання судових рішень, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення скарги відповідача (боржника).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 5, 18, 232, 233, 234, 235, 240, 242, 326, 339, 342, 343, 345 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу від 05.03.2020 року №05/03 публічного акціонерного товариства «Укрвторчормет» на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Телявського Анатолія Миколайовича задовольнити.

2. Визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Телявського Анатолія Миколайовича у виконавчому провадженні №60715907 щодо винесення постанови про арешт майна боржника від 02.03.2020р.

3. Визнати протиправною та скасувати винесену постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Телявського Анатолія Миколайовича від 02.03.2020р про опис та арешт майна боржника у виконавчому провадженні №60715907.

4. Згідно з приписами ч.1 ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

5. За приписами п.25 ч. 1 ст. 255 ГПК України ухвала про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця підлягає оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції.

6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Північно - західного апеляційного господарського суду.

7. Примірник повного тексту ухвали надіслати учасникам справи та приватному виконавцю виконавчого округу м. Київ Телявському Анатолію Миколайовичу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Дата складання повного тексту ухвали 25.03.2020 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Зодчих, 24, м. Вінниця, 21037)

3 - відповідачу (вул. Каунаська,27, м. Київ, 02160)

4 - приватному виконавцю виконавчого округу м. Київ Телявському А.М. (вул. Юрія Поправки, 6 оф. 26, м. Київ, 02094)