Рішення № 88406414, 25.03.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.03.2020Справа № 910/279/20Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

За позовом Приватного акціонерного товариства "Веско" (84205, Донецька область, м.Дружківка, вул.Індустріальна, б.2, код ЄДРПОУ 00282049)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул. Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815)

про стягнення 25 734,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Веско" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" про стягнення 25 734,00 грн штрафу за прострочення термінів доставки вантажів за залізничною накладною № 49204845.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 11.01.2020 залишив позов Приватного акціонерного товариства "Веско" без руху, надав строк для усунення недоліків позову у визначений спосіб.

29.01.2020 позивач подав до суду документи на виконання вимог ухвали.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 30.01.2020 відкрив провадження у справі №910/279/20, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, надав строк для реалізації сторонами процесуальних прав.

24.02.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з пропущенням строку позовної давності. Також відповідач зазначає, що фінансово-економічне становище Акціонерного товариства "Українська залізниця" є скрутним. При зниженні обсягів перевезень та значному зростанні вартості матеріалів та паливно-енергетичних ресурсів, які становлять третину у складі операційних витрат, регіональної філії, залізниця має забезпечувати баланс доходів та витрат, і як внаслідок, змушена переходити до жорстокого регулювання всіх видів ресурсів. Враховуючи те, що позовна заява не містить доводів про наявність у позивача збитків внаслідок прострочення в доставці вантажу, АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" просить суд, у разі прийняття негативного для відповідача рішення зменшити розмір заявленого штрафу до 50%.

02.03.2020 до відділу діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому позивач зазначає, що позовна заява була подана відповідачем у межах строку позовної давності, оскільки відповідач не надав відповіді на претензію, відповідно до п. 4 ст. 315 Господарського кодексу України строк звернення до суду обчисляється з дня закінчення строку встановленого для відповіді на претензію. Щодо майнового стану відповідача, на думку позивача, це не має жодного відношення до порушення зобов`язання. Щодо можливості зменшення штрафу, то позивач звертає увагу на те, що в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Відповідач правом на подачу заперечень на відповідь на відзив не скористався.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, суд, враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07.04.2019 за залізничною накладною № 49204845 Приватне акціонерне товариство "Веско" (відправник) відправив зі станції Дружківка на станцію призначення Бердянськ Придніпровської залізниці вантаж: Глина кислототривка та вогнетривка, не пойменована в алфавіті, навалом, у 10-ти вагонах, відстань перевезення 622 км, одержувач: Бердянський морський торговий порт, прибув та був виданий згідно графи 52, 53 накладних цього ж дня 17.04.2019.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із статтею 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць (далі - Статут), який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (стаття 2 Статуту).

Відповідно до ст. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно із ст. 6 Статуту накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до п. 6.4. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 856 від 28.09.2004, порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких в графі 20 "Найменування вантажу" вказується "Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)".

Як зазначено у п. 11 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-8/91 від 29.11.2007 "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов`язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.

Згідно ст.22 Статуту, за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відповідно до статті 41 Статуту залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни.

Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.

Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з пунктом 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Відповідно до підпункту 1.1.1 пункту 1.1 вказаних Правил, у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.

Пунктом 2.1 Правил визначено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.

Згідно з пунктом 2.4 Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Відповідно до пункту 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно із статтею 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Реченням другим абзацу першого пункту 8 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 передбачено, що оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної.

Згідно з абзацом другим пункту 8 вказаних Правил датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Календарними штемпелями на залізничних накладних, доданих до позовної заяви, підтверджується, що вантаж відповідачем доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.

Як встановлено судом, за залізничною накладною № 49204845, враховуючи відстань перевезення вантажу, відповідач повинен був доставити вантаж до станції призначення - 12.04.2019, проте згідно календарного штемпеля прибуття (графа 52), вказаного у залізничній накладній вантаж фактично прибув 17.04.2019, тобто із порушенням строку доставки на 5 діб.

Відповідно до розрахунку позивача, загальний розмір штрафу за несвоєчасну доставку вантажів становить 25 734,00 грн

Відповідач свого контррозрахунку суми позову не надав, наявності підстав для звільнення залізниці від відповідальності не довів.

Здійснивши перевірку розрахунку, суд визнає обґрунтованою суму штрафу у розмірі 25 734,00 грн.

Надавши правову оцінку доводам відповідача про пропуск позивачем шестимісячного строку в порядку ст. 136 Статуту залізниць України для звернення з даним позовом до залізниці та пропуск строку позовної давності, дослідивши надані доказу, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За змістом вказаних норм, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.Відповідно до п. 134 Статуту залізниць України претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців.

Підпунктом «д» ч. 2 п. 134 вказаного Статуту встановлено, що термін обчислюється від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу.

Пунктом 136 Статуту залізниць України передбачено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.

Пункти 134, 136 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності за позовами щодо прострочення доставки вантажу. Статут залізниць України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 і останні зміни в нього вносилися постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 №1973.

Господарський кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 і набрав чинності з 01.01.2004.

Статтею 315 вказаного Кодексу передбачено певні особливості обчислення строків позовної давності за договором перевезення.

Відповідно до ч.ч. 1 - 4 ст. 315 ГК України до пред`явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред`явлення йому претензії. Претензії можуть пред`являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п`яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п`яти днів. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Тобто, положення пунктів 134, 136 Статуту залізниць України слід застосовувати у системному зв`язку з положенням ст. 315 Господарського кодексу України таким чином, що строк позовної давності починає свій перебіг з дня одержання відповіді на претензію позивача або з дня закінчення строку, встановленого ч. 3 ст. 315 ГК України для відповіді на претензію. Враховуючи, що дотримання претензійного порядку не є обов`язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності в розумінні цієї норми ГК України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред`явлення претензії і строку її розгляду (ч.ч. 2, 3 ст. 315 ГК України) незалежно від того, чи пред`являлася відповідна претензія до перевізника.

При цьому відсутність відомостей щодо звернення позивача до відповідача з претензією не впливає на порядок обчислення позовної давності.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 10.09.2019 № 905/2303/18, від 11.04.2019 у справі № 905/729/18, від 13.08.2019 у справі № 910/11614/18.

Таким чином, право на звернення з позовом до Залізниці у позивача виникає упродовж 6 місяців після спливу 45-денного строку, передбаченого для пред`явлення претензій та 45-денного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію, що узгоджується з положеннями ст. 315 ГК України.

Як вбачається з наданих матеріалів, у спірних правовідносинах вантажоодержувач (графа 55, 53 залізничної накладної) отримав вантаж 17.04.2019, претензія за вих.№ 1697 від 05.06.2019 про стягнення штрафних санкцій була надіслана залізниці 06.06.2019, відповідь на вказану претензію у матеріалах справи відсутня.

Суд зауважує, що претензія за вих.№ 1697 від 05.06.2019 була пред`явлена поза межами встановленого ст.315 ГК України строку, адже 45-денний строк для звернення з претензією настав 01.06.2019, проте у даному випадку як вже зазначалось судом, вказані обставинами не впливає на початок перебігу строку позовної давності.

Отже, враховуючи дату видачі позивачу вантажу за залізничною накладною 17.04.2019, а також встановлені ст. 315 ГК України строки для пред`явлення претензії (45 днів), надання відповіді на претензію (45 днів) та звернення з позовом до суду (6 місяців), суд дійшов висновку, що позивач звертаючись 04.01.2020, про що свідчить відбиток штемпеля на конверті, до Господарського суду міста Києва із даним позовом про стягнення з відповідача штрафу, реалізував своє право в межах встановлених законом строків позовної давності, який настав 17.01.2020, а тому відсутні наслідки спливу строку спеціальної позовної давності до вимог Приватного акціонерного товариства "Веско".

Крім того, суд розглянув клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої неустойки та прийшов до висновку про необгрунтованість підстав, враховуючи наступне.

Суд також відхиляє доводи відповідача стосовно його незадовільного майнового стану, оскільки відповідно до положень ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 50 % суд зазначає, таке.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена стаття кореспондується зі ст. 233 Господарського кодексу України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013).

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до беззаперечного висновку, що суд наділений правом, а не обов`язком щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідач не надав до відзиву на позов доказів, які б підтверджували наявність підстав, які передбачені нормами матеріального права для зменшення розміру неустойки судом, відповідно у суду відсутні підстави для задоволення відповідного клопотання.

За приписами ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 25 734,00 грн. штрафу у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул.Єжи Гедройця (Тверська), 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Веско" (84205, Донецька область, м.Дружківка, вул.Індустріальна, б.2, код ЄДРПОУ 00282049) 25 734 (двадцять п`ять тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 00 коп штрафу, 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн 00 коп витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак