Рішення № 88406211, 23.03.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/14/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2020 Справа № 910/18144/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: головуючий суддя Топчій О.А., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу

за позовом Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, б. 10)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК Трейдопт» (69006, м.Запоріжжя, вул. Пвнічне шосе, б. 4)

про стягнення коштів

СУТЬ СПОРУ:

20.01.2020 до Господарського суду Запорізької області за підсудністю відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 21.12.2019 надійшла позовна заява Національної поліції України до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК Трейдопт» про стягнення 43 520,81 грн пені.

20.01.2020 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/18144/19, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.

Ухвалою суду від 27.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №910/18144/19, присвоєно справі номер провадження № 35/14/20, постановлено справу розглядати в порядку письмового позовного провадження без виклику представників сторін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором №127 НП від 11.06.2019 про закупівлю футболок та сорочок щодо строків поставки обумовленого товару. На підставі п. 9.2. договору позивачем нараховано 43 520,81 грн пені.

Відповідач проти задоволення позову заперечив з підстав зазначених у відзиві, який надійшов на адресу суду 10.02.2020. Обґрунтовуючи відзив зазначає, що відповідно до висновку Київської торгово-промислової палати №1703-4/330 від 19.07.2019 порушення строків поставки за договором №127НП від 11.06.2019 сталося внаслідок істотної зміни обставин і суттєво вплинули на можливість виконання постачальником обов`язків за договором. Зокрема, з метою виконання договору №127НП відповідачем було укладеного х ТОВ «МІК» договір поставки №1 від 02.04.2018. Однак, після укладення договору, від ТОВ «МІК» надійшло повідомлення про затримку виконання замовлення через поломку автоматичного розкрійного комплексу, що унеможливило виконання умов договору №127НП в обумовленої строки.

Київська торгово-промислова палата, маючи на те повноваження, підтвердила наявність настання істотної зміни обставин, які тривали за договором поставки №127НП, у зв`язку з чим відповідач згідно ст. 652 ЦК України має право вимагати перегляду та внесення змін до договору поставки №127НП від 11.06.2019 в частині строків поставки товару.

За умовами ст. 617 ЦК України, особа звільняється від відповідальності, якщо не доведе, що порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

В даному випадку, відповідач порушив зобов`язання з поставки товару не через власну протиправну поведінку або бездіяльність, а через незалежну від нього істотну зміну обставин. За таких обставин, підстави для задоволення позову відсутні.

Просить відмовити в задоволенні позову.

27.02.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що постачальником поставка товару у визначені договором строки здійснена не була та про причини затримки поставки товару покупця завчасно повідомлено не було. Тільки 27.12.2019 постачальник, майже через шість місяців після закінчення строку поставки, звернувся до покупця із листами про перенесення строків поставки товару по восьми договорам.

Крім того, посилання відповідача на висновок Київської торгово-промислової палати є безпідставним, оскільки сторонами в договорі №127НП було обумовлено, що настання істотних обставин, які сторони не могли передбачити при укладенні договору, підтверджується висновком щодо унеможливлення виконання зобов`язань за договором, виданим Торгово-промисловою палатою України. Тобто сторони визначили компетентним з цього питання виключно Торгово-промислову палату України, а не регіональні торгово-промислові палати. До того ж, відповідно до висновку, на який посилається відповідач, він відповідно до ст. 652 ЦК України має право на лише на внесення змін до договору щодо строку поставки, однак відповідач своїм право не скористався та до суду з вимогою про внесення змін до договору №127НП не звертався.

Також позивач посилається на те, що за приписами норм чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, порушення зобов`язань контрагентом відповідача та відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів не вважається випадком (казусом), який звільняє постачальника від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Просить позов задовольнити в повному обсязі.

04.03.2020 від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% до суми 4 352,08 грн. В обґрунтування клопотання відповідач посилається на те, що станом на день подання позову до суду зобов`язання щодо поставки товару виконано на 100%. Причини несвоєчасного виконання зобов`язання є незалежними від відповідача. Відповідач звернувся до позивача з пропозицією внести зміни до договору щодо перенесення строків поставки товару. Позивачем не надано доказів понесення ним збитків, спричинених несвоєчасною поставкою товарів. Крім того, відповідач посилається на тяжкий матеріальний стан підприємства.

17.03.2020 від позивача надійшли заперечення на заяву про зменшення розміру штрафних санкцій.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 27.02.2020 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 23.03.2020.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

11.06.2019 між Національною поліцією України - покупець та ТОВ «МІК Трейдопт» - постачальник укладено договір №127НП про закупівлю футболок та сорочок (сорочка трикотажна з короткими рукавами типу А темно-синього кольору) (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-1833), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язується у 2019 році поставити покупцю сорочки трикотажні з короткими рукавами типу А темно-синього кольору (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-1833), а покупець - зобов`язується прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Загальна кількість товару, що підлягає поставці та ціна одиниці товару визначається у специфікації товару (додаток №1 до договору) і ростовці товару (додаток №2 до договору).

Відповідно до специфікації, поставці підлягає товар - сорочка у кількості 10 800 шт на загальну суму 1 765 152,00 грн.

Відповідно до п. 5.1. договору, постачальник зобов`язується здійснити поставку товару протягом 30 календарних днів з дати набрання чинності цього договору, за адресою покупця у місті Києві (вул. Святошинська, б. 27, м. Київ, 03115). У разі, якщо останній день поставки припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем поставки вважається перший за ним робочий день.

Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін накладної (п. 5.2. договору).

Пунктом 8.3.1. договору встановлено обов`язок постачальника забезпечити поставку (передачу) товару у строки та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 12.1. договору, він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у покупця та діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами умов договору.

За накладною №РН-0722/01 від 22.07.2019 поставлено товар в кількості 500 шт на загальну суму 81 720,00 грн. Прострочення поставки становить 10 днів - з 12.07.2019 по 22.07.2019.

За накладною №РН-0731/02 від 31.07.019 поставно товар в кількості 1 170 шт на загальну суму 191 4,80 грн. Прострочення поставки товару становить 19 днів - з 12.07.2019 по 31.07.2019.

За накладною №РН-0806/01 від 06.08.019 поставлено товар в кількості 9 130 шт на загальну суму 1 49 07,0 грн. прострочення поставки товару становить 25 днів - з 12.07.2019 по 06.08.2019.

Враховуючи порушення відповідачем строків поставки товару, позивач звернувся до нього з претензією щодо сплати пені в сумі 43 520,81 грн.

Відповіді на претензію не надано, сума пені відповідачем не сплачена.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині оплати штрафних санкцій за прострочення поставки товару стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми пені в примусовому порядку.

Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставами виникнення зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Згідно зі ст. 19 Господарського процесуального кодексу України сторони вживають заходів досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках. Коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Доказів своєчасного виконання своїх зобов`язань за договором щодо поставки товару відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 2 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2. договору встановлено, що за порушення строків виконання зобов`язання з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до частини 2 статті 251 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 Цивільного кодексу України).

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною 1 статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

У відповідності до норм статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Зазначені вище норми закону свідчать про те, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов`язання, а день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені, про що правильно зазначив суд першої інстанції.

У той же час із наданого заявником розрахунку пені вбачається, що її розрахунок було обчислено позивачем з урахуванням дня, в який відбулася поставка товару, що суперечить нормам чинного законодавства.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 927/1091/17.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені та періоди нарахування, судом встановлено, що стягненню підлягає пеня у сумі 41 755,65 грн.

Посилання відповідача на безпідставність вимог позивача та звільнення його від відповідальності через наявність істотної зміни обставин, що унеможливили своєчасне виконання зобов`язання, що підтверджується висновком Київської торгово-промислової палати, судом не приймається з огляду на наступне.

Відповідно до висновку Київської торгово-промислової палати №1703-4/320 від 19.07.019, Київська торгово-промислова палата підтвердила настання істотної зміни обставин за договором №127 НП від 11.06.2019 та зазначила, що ТОВ МІК Трейдопт» згідно ст. 652 ЦК України має право вимагати перегляду та внесення змін до умов договору від 11.06.2019 №127НП в частині строків постачання товарів.

Листом №1223/04 від 23.12.2019 відповідач звернувся до відповідача з пропозицією перенести терміни поставки товару за договором №127НП від 11.06.2019.

Листом №396/31/01-2020 від 28.01.2020 позивач повідомив відповідача про те, що висновок КТПП не свідчить про вжиття відповідачем всіх залежних від нього обставин для належного виконання своїх зобов`язань за договором №17НП від 11.06.2019 та не підтверджує настання об`єктивних обставин, що є підставою для продовження строку за договором №127НП.

Пунктом 13.2. договору сторони узгодили, що настання істотних змін обставин, які сторони не могли передбачити при укладенні цього договору підтверджується виключно висновком щодо унеможливлення виконання зобов`язань за цим договором, виданим Торгово-промисловою палатою України.

Відповідно до Статуту Київської торгово-промислової палати, вона є окремою юридичною особою та не є філією чи структурним підрозділом Торгово-промислової палати України.

Крім того, як вбачається з наданих сторонами доказів, відповідач звернувся до позивача з пропозицією зміни строків поставки товару лише через шість місяців після того, як поставка вже відбулася з порушенням обумовлених строків.

За приписами ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За приписами ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідачем не надано доказів своєчасного повідомлення позивача про порушення строків поставки, як і не надано доказів вжиття всіх можливих заходів для недопущення такого порушення.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% суд зазначає наступне.

Стаття 233 ГК України та частина 3 статті 551 ЦК України, з урахуванням статті 3 ЦК України, згідно приписів якої загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність, надають право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що вони значно перевищують розмір збитків.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 905/1180/17, від 12.09.2018 у справі № 912/3594/17.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

При вирішенні клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки (пені), суд перевірив всі доводи сторін і врахував всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.

Зменшуючи розмір пені та штрафу, суд взяв до уваги наступне:

- ступінь виконання відповідачем спірного зобов`язання за Договором №127НП від 11.06.2019 виконано відповідачем у повному обсязі;

- незначність прострочення виконання (10, 19 та 25 днів);

- відсутність в матеріалах справи доказів негативних наслідків від несвоєчасної поставки, а також те, що порушення зобов`язання у даній справі не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин;

- договір укладено відповідачем як переможцем процедури закупівлі, у якій основним критерієм відбору була ціна товару, відповідач надав пропозицію з найнижчою ціною та здійснив поставку товару у повному об`ємі і належної якості, що не заперечено позивачем.

Суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013

Разом із тим, судом враховано інтереси позивача, прийнято до уваги, що закупка товару у відповідача була здійснена в рамках процедури закупівлі на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", що уклавши Договір позивач розраховував на своєчасне отримання товару та забезпечення працівників поліції одностроєм, що без проведення повторної процедури закупівлі позивач не міг закупити такий товар у іншої особи, у зв`язку з чим клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки (пені, штрафу) підлягає задоволенню частково, чим забезпечено дотримання балансу інтересів обох сторін.

Суд також відзначає, що в силу приписів ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права та розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, з огляду на що відсутність в чинному ГПК норми процесуального права, яка б встановлювала спосіб та порядок застосування господарськими судами ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України під час вирішення господарських спорів, не позбавляє суд права застосовувати відповідні норми.

Таким чином, прийнявши до уваги наведені відповідачем доводи та контраргументи зазначені позивачем, враховуючи інтереси сторін і їх баланс та те, що товар за умовами договору поставлений в повному обсязі з незначним простроченням, беручи до уваги важливість збереження господарської діяльності відповідача, направленої на постачання товарів, в тому числі, для державних потреб, а також той факт, що прострочення відповідача не потягнуло за собою будь-яких негативних наслідків ані для позивача, ані для третіх осіб, та не створило ніякої небезпеки, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені та штрафу на 50%, що становить 20 877,82 грн пені. При цьому, суд зазначає, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Сторонами надано всі докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги задовольняються судом частково.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Національної поліції України до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК Трейдопт» про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК Трейдопт» (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, б. 4, ідентифікаційний код юридичної особи 41737375) на користь Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, б. 10, ідентифікаційний код юридичної особи 40108578) пеню у розмірі 20 877,82 грн (двадцять тисяч вісімсот сімдесят сім гривень 82 коп.), судовий збір у розмірі 1 843,10 грн (одна тисяча вісімсот сорок три гривні 10 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23 березня 2020 року.

Суддя О.А. Топчій