Рішення № 88406171, 17.03.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 28/18/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2020 Справа № 908/332/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової О.В. при секретарі судового засідання Самойленко О.П. розглянув у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (ідентифікаційний код 00130926, вул. Сталеварів, 14, м. Запоріжжя, 69035)

до відповідача: Казенного підприємства “Науково-виробничний комплекс “Іскра” (ідентифікаційний код 14313866, вул. Магістральна, 84, м. Запоріжжя, 69071)

про визнання правочину недійсним

за участю представників сторін:

від позивача – Білич Н.С., довіреність №12 від 01.01.2020, адвокат;

від відповідача – Олексієнко О.О., довіреність №21/618-юр від 19.12.2019;

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” з позовом до Казенного підприємства “Науково-виробничий комплекс “Іскра” про визнання недійсним правочину у формі заяви Казенного підприємства “Науково-виробничий комплекс “Іскра” від 09.01.2020 №7/1 в частині погашення заборгованості Казенного підприємства “Науково-виробничий комплекс “Іскра” за послугу з розподілу електричної енергії в грудні 2019 року на загальну суму 25429,89 грн., що виникла на підставі договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №87 від 01.01.2019, який укладено між сторонами, та в частині погашення зустрічної заборгованості Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” за надану послугу з утримання технологічних електричних мереж спільного використання в листопаді 2019 року на суму 25429,89 грн., що виникла на підставі договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 01.01.2013 №1-162, який укладено між сторонами.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, спірний правочин вчинено з порушенням норм чинного законодавства, яке допускає здійснення розрахунків за використану електричну енергію виключно в грошовій формі.

Позов заявлено на підставі норм ст. ст. 11, 15, 16, 203, 215, 598, 599, 601, 602 Цивільного кодексу України, ст. ст. 202, 203 Господарського кодексу України, умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №87 від 01.01.2019, укладеного між сторонами.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2020 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі номер провадження 28/18/20. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17.03.2020.

До початку судового засідання 17.03.2020 від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, у тому числі оригіналу платіжного доручення 32526 від 12.02.2020 про сплату судового збору в розмірі 2102,00 грн.

Від відповідача 17.03.2020 надійшла заява про визнання позову та повернення позивачу 50% сплаченого при поданні позовної заяви судового збору на підставі ч. 1 ст. 130 ГПК України.

В судовому засіданні 17.03.2020 були присутні представники обох сторін.

Суд розглянув клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи доказів та задовольнив його.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача визнав позовні вимоги, підтримав клопотання про повернення позивачу 50% сплаченого при поданні позову судового збору.

За результатами судового засідання 17.03.2020 судом прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частини.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

01.01.2019 між Публічним акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” (далі – оператор системи, позивач) та Казенним підприємством “Науково-виробничий комплекс “Іскра” (далі – споживач, відповідач) укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №87.

У пунктах 1.1, 1.2 даного договору встановлено, що договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам (надалі – споживач) як послуги оператора системи. Цей договір укладено сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно з «Заявою-приєднання», що є додатком №1 до цього договору.

Умови договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312, та є однаковими для всіх споживачів, окрім індивідуально-технічних (індивідуальні характеристики об`єкта, потужність, клас напруги, особливості обліку тощо).

Далі за текстом цього договору оператор системи та споживач іменуються сторона, а разом – сторони.

Відповідно до п. 2.1 договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії оператор системи надає споживачу послуги з розподілу (передачі) електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309, та Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №310 (далі – КСР), за об`єктом, технічні параметри якого фіксуються в «Паспорті точки розподілу» за об`єктом споживача, який є додатком №2 до цього договору, та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних оператора системи.

За умовами п. 11.1 договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, цей договір набирає чинності з дня приєднання споживача до умов цього договору і діє протягом одного року, якщо інший термін не зазначено в заяві-приєднання. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Сторони не надали доказів припинення договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, отже його умови є чинними на момент розгляду даної справи судом.

Пунктом 2.3 договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії встановлено, що споживач оплачує за розподіл (передачу) електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього договору та інші послуги оператора системи згідно з додатком №4 «Порядок розрахунків».

За умовами п. 1.3 додатку №4 до договору «Порядок розрахунків» розрахунки за надані послуги з розподілу електричної енергії проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок оператора системи, вказаний в п. 13 договору.

У зв`язку з наявністю зустрічної заборгованості у ПАТ «Запоріжжяобленерго» перед КП «НВК «Іскра» за договором про спільне використання технологічних електричних мереж №1-162 від 01.01.2013 за надані послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та заборгованості у КП «НВК «Іскра» перед ПАТ «Запоріжжяобленерго» за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії відповідач звернувся до позивача в порядку, передбаченому статтею 203 Господарського кодексу України та статтею 601 Цивільного кодексу України, із заявою від 09.01.2020 №7/1 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

У заяві від 09.01.2020 №7/1 зазначено, що сторона-1 (відповідач) має до сторони-2 (позивача) грошові вимоги на суму 38252,02 грн. за надання послуг спільного використання електричних мереж у жовтні 2019 року (залишок), листопаді 2019 року, які виникли на підставі договору про спільне використання технологічних електричних мереж №1-162 від 01.01.2013, який укладено сторонами і на підставі якого були виставлені рахунки №310 від 31.10.2019 (залишок), №330 від 30.11.2019. У свою чергу, сторона-2 має до сторони-1 грошові вимоги на суму 38252,02 грн. за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії у грудні 2019 року та надання послуг з розподілу у грудні 2019 року, які виникли на підставі договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №87 від 01.01.2019, який укладено сторонами і на підставі якого було виставлено рахунки №87/12р від 31.12.2019, №87/12/рп від 31.12.2019.

Оскільки строк виконання вказаних зобов`язань настав, сторона-1, керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України та ст. 203 Господарського кодексу України, припиняє наступні зобов`язання (грошові вимоги) шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог сторін, а саме:

- зобов`язання сторони-1 перед стороною-2 повністю в розмірі 38252,02 грн., які виникли на підставі договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 387 (грошові вимоги за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії у грудні 2019 року в розмірі 12822,13 грн., за надання послуг з розподілу у грудня 2019 року в розмірі 25429,89 грн.);

- зобов`язання сторони-2 перед стороною-1 повністю в розмірі 38252,02 грн., які виникли на підставі договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 01.01.2013 №1-162 (грошові вимоги за надання послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання в жовтні 2019 року – залишок у розмірі 3183,52 грн., листопаді 2019 року – в розмірі 35068,50 грн.).

Відповідно до цієї заяви відповідач вважає взаємні зобов`язання сторін на суму 38252,02 грн. припиненими з 09.01.2020.

Позивач надав суду службові записки по підприємству, якими підтверджується наявність у відповідача заборгованості станом на 09.01.2020 за реактивну електроенергію за грудень 2019 року в розмірі 12822,13 грн. Заборгованість за послуги з розподілу за грудень 2019 року за даними позивача становила 64110,30 грн. Також підтверджено наявність у позивача заборгованості перед відповідачем за договором про спільне використання технологічних електромереж №1-162 від 01.01.2013 станом на 09.01.2020 за жовтень 2019 року (залишок) в розмірі 3183,52 грн., за листопад 2019 року – в розмірі 35068,50 грн., яка зазначена відповідачем у заяві №7/1 від 09.01.2020 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 09.01.2020.

Разом із цим, позивач вважає, що вказаний односторонній правочин відповідача у формі заяви №7/1 від 09.01.2020 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 09.01.2020 вчинено з порушенням норм чинного законодавства, яке допускає здійснення розрахунків за використану електричну енергію виключно в грошовій формі.

Спірні правовідносини сторін є господарськими, виникли при здійсненні розрахунків за послуги з розподілу електричної енергії шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою №7/1 від 09.01.2020 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 09.01.2020, яка є предметом оскарження в даній справі.

Згідно з ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Статтею 601 Цивільного кодексу України також встановлено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За визначенням ч. ч. 1 - 3 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила.

Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Виходячи з наведених норм законодавства, оспорювана заява відповідача №7/1 від 09.01.2020 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 09.01.2020 є одностороннім правочином, який спричиняє припинення взаємних грошових зобов`язань сторін, визначених у цій заяві.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 75 Закону України від 13.04.2017 № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії» розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку. Покупці електричної енергії, які купують електричну енергію в електропостачальників, вносять плату за отриману електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника в одному з уповноважених банків.

Відповідно до п. 4.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі – ПРРЕ), розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.

Пунктом 1.3 додатку №4 до договору «Порядок розрахунків» також встановлено, що розрахунки за надані послуги з розподілу електричної енергії проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок оператора системи, вказаний в п. 13 договору.

Згідно з п. 4.5 ПРРЕ оплата електропостачальнику вартості електричної енергії, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника.

Отже, нормами чинного законодавства, що регулює порядок розрахунків за послуги з розподілу електричної енергії, та умовами договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №87 від 01.01.2019, який укладено сторонами, передбачено порядок здійснення споживачем розрахунків за спожиті послуги з розподілу електричної енергії виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оператора системи.

Таким чином, оспорювана заява відповідача від 09.01.2020 №7/1 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог суперечить нормам законодавства та умовам договору, що є підставою для визнання недійсним правочин у формі цієї заяви на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позовні вимоги, про що подав суду відповідну заяву.

За таких обставин позов підлягає задоволенню. Суд ухвалив визнати недійсним правочин у формі заяви Казенного підприємства “Науково-виробничий комплекс “Іскра” від 09.01.2020 №7/1 в частині погашення заборгованості Казенного підприємства “Науково-виробничий комплекс “Іскра” за послугу з розподілу електричної енергії в грудні 2019 року на загальну суму 25429,89 грн., що виникла на підставі договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №87 від 01.01.2019, який укладено між сторонами, та в частині погашення зустрічної заборгованості Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” за надану послугу з утримання технологічних електричних мереж спільного використання в листопаді 2019 року на суму 25429,89 грн., що виникла на підставі договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 01.01.2013 №1-162, який укладено між Казенним підприємством “Науково-виробничий комплекс “Іскра” та Публічним акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго”.

Від відповідача 17.03.2020 надійшла заява про повернення позивачу 50% сплаченого при поданні позовної заяви судового збору на підставі ч. 1 ст. 130 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи те, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, наявні підстави для повернення позивачу ухвалою суду 50% сплаченого при поданні позовної заяви судового збору.

Відповідно до ст. 129 ГПК України решта 50% судового збору, сплаченого за розгляд позовної заяви, в розмірі 1051,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись 129, 238, 240, 241, 250, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним правочин у формі заяви Казенного підприємства “Науково-виробничий комплекс “Іскра” від 09.01.2020 №7/1 в частині погашення заборгованості Казенного підприємства “Науково-виробничий комплекс “Іскра” за послугу з розподілу електричної енергії в грудні 2019 року на загальну суму 25429,89 грн., що виникла на підставі договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №87 від 01.01.2019, який укладено між сторонами, та в частині погашення зустрічної заборгованості Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” за надану послугу з утримання технологічних електричних мереж спільного використання в листопаді 2019 року на суму 25429,89 грн., що виникла на підставі договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 01.01.2013 №1-162, який укладено між Казенним підприємством “Науково-виробничий комплекс “Іскра” та Публічним акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго”.

Стягнути з Казенного підприємства “Науково-виробничний комплекс “Іскра” (ідентифікаційний код 14313866, вул. Магістральна, 84, м. Запоріжжя, 69071) на користь Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (ідентифікаційний код 00130926, вул. Сталеварів, 14, м. Запоріжжя, 69035) витрати зі сплати судового збору в сумі 1051,00 грн. (одна тисяча п`ятдесят одна грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повернути позивачу з Державного бюджету суду 50% сплаченого при поданні позовної заяви судового збору в сумі 1051,00 грн. ухвалою суду після набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23.03.2020.

Суддя О.В.Федорова