Ухвала суду № 88405964, 18.03.2020, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

У Х В А Л А

18.03.2020 Справа №905/6165/13

за скаргою: №587/26 від 25.02.2020р. Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» на бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. у справі:

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6)

до відповідача: Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (84307, м.Краматорськ, пров.Земляний, 2)

про стягнення 111325250,06 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання Клименко Ю.О.

за участю: Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м.Київ

У засіданні брали участь:

від позивача (стягувача): не з`явився

від відповідача (боржника, скаржника): не з`явився

від відповідача (боржника, скаржника): не з`явився

від органу примусового виконання рішень: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.11.2013р. по справі №905/6165/13 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про стягнення 111325250,06 грн задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 93457164,69 грн, пеню – 2178905,31 грн, штраф – 2171512,33 грн, 3% річних – 2986903,17 грн, інфляційні втрати – 213,09 грн, судовий збір – 68585,35 грн.

На виконання рішення від 05.11.2013р. по вказаній справі 19.11.2013р. господарським судом було видано відповідний наказ.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2014р. вказане рішення залишено без змін.

На підставі ухвали суду від 24.02.2014р. відстрочено виконання рішення господарського суду Донецької області від 05.11.2013р. у справі №905/6165/13 строком на 1 рік.

01.10.2015р. відстрочено виконання вказаного вище рішення на 6 місяців, а саме до 01.04.2016р., про що господарським судом постановлено відповідну ухвалу.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.04.2016р. відстрочено виконання рішення від 05.11.2013р. господарського суду Донецької області по справі №905/6165/13 до 31.12.2016р. включно.

27.02.2020р. на адресу суду надійшла скарга №587/26 від 25.02.2020р. Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про:

- визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. щодо не зупинення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням №41686431;

- зобов`язання державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. усунути порушення (поновити порушене право боржника) - винести постанову про зупинення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням №41686431.

На підставі ухвали суду від 28.02.2020р. змінено найменування позивача (стягувача) у справі №905/6165/13 з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та призначено до розгляду скаргу в судовому засіданні 10.03.2020р.

10.03.2020р. на адресу суду надійшов відзив №14/5-1569-20 від 06.03.2020р. Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», за змістом якого позивач (стягувач) заперечив проти доводів відповідача (боржника, скаржника) та просив суд відмовити у задоволенні скарги, оскільки в силу приписів ч.4 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження №48893948 не підлягає зупиненню на підставі п.10 ч.1 ст.34 вказаного Закону України, адже ухвалами господарського суду Донецької області від 24.02.2014р., 01.10.2015р., 14.04.2016р. у справі №905/6165/13 виконання рішення суду по ним відстрочено.

Ухвалою суду від 10.03.2020р. розгляд скарги відкладено на 18.03.2020р.

11.03.2020р. на адресу господарського суду від державного виконавця Яковенка В.А. на виконання вимог ухвали суду від 28.02.2020р. надійшли копії матеріалів виконавчого провадження №41686431 (супровідний лист №905/6165/13-9.2.2 від 04.03.2020р.).

Представники сторін та органу примусового виконання рішень у судове засідання 18.03.2020р. не з`явились, про дату, час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином.

Згідно з ч.2 ст.342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

В силу норм ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997p. і набула чинності в Україні 11.09.1997p.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

За приписами ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014р. зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Враховуючи необхідність з`ясування правової позиції учасників, пов`язаних з розглядом скарги, їх місцезнаходження та час, необхідний для поштового обігу, скарга №587/26 від 25.02.2020р. Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» розглянута судом протягом розумного строку.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що скарга №587/26 від 25.02.2020р. Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

За приписами ст.129 Конституції України обов`язковість рішення суду визначено однією із основних засад судочинства.

За приписом ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» регулює відносини, що виникають у зв?язку з обов?язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини.

Статтею 17 вказаного закону передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.06.2004р. у справі «Півень проти України» вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване ст.6 Конвенції, також захищає виконання остаточних та обов?язкових судових рішень, які, у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (п.35 рішення).

За таких обставин, рішення у справі є обов`язковим до виконання та має бути виконано.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (ст.1 Закону України «Про виконавче провадження (у редакції чинній станом на дату відкриття виконавчого провадження)).

За змістом ч.ч.1, 2 ст.2 вказаного нормативно-правового акту примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент звернення стягувача із заявою про відкриття виконавчого провадження) державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

З наданих державних виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В.А. копій матеріалів виконавчого провадження №41686431 вбачається, що державним виконавцем 25.01.2014р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» основного боргу в сумі 93457164,69 грн, пені – 2178905,31 грн, штрафу – 2171512,33 грн, 3% річних – 2986903,17 грн, інфляційних втрат – 213,09 грн, судового збору – 68585,35 грн.

27.08.2018р., з огляду на те, що у відділі примусового виконання рішень перебувало зведене виконавче провадження щодо боржника - Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», на підставі ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сидоренко Р.Г. приєднано виконавче провадження №41686431 до зведеного виконавчого провадження №44839390, про що державним виконавцем винесено відповідну постанову.

Як свідчать матеріали розглядуваної скарги, 18.02.2020р. боржник звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою №509/26 від 18.02.2020р. про зупинення вчинення виконавчих дій, у якій з посиланням на п.10 ч.1 ст.34, п.6 ст.35, п.4 ст.35 Закону України «Про виконавче провадження» та включення його у Реєстр теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, згідно з наказом №237 від 08.09.2017р. Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, просив зупинити вчинення будь-яких виконавчих дій з примусового виконання наказу №905/6165/13 від 19.11.2013р. господарського суду Донецької області в рамках виконавчого провадження №41686431 до моменту виключення Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» з реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії; зняти всі арешти, накладені на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках у банках та інших фінансових установах; копію постанови про зупинення виконавчих дій за ВП №41686431 та копію постанови про зняття арешту направити на адресу Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго».

З огляду на представлену заявником роздруківку з офіційного веб-порталу Акціонерного товариства «Укрпошта» (https://track.ukrposhta.ua/) (розділ «Трекінг»), зазначена вище заява отримана адресатом (органом примусового виконання рішень) 21.02.2020р.

Враховуючи, що вимоги заяви боржника про винесення постанови про зупинення виконавчих дій в порядку норм ч.2 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні №41686431 залишені державним виконавцем без задоволення, що, за твердженням боржника, порушує його права, останній звернувся до суду із розглядуваною скаргою.

За приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, передбаченим Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження», як спеціальний нормативний акт, що регулює порядок здійснення виконавчого провадження.

За змістом п.10 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», її дочірня компанія «Газ України», Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Як вказувалось, стягувачем за виконавчим провадженням №41686431 є Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

Відповідно до п.4.1 статуту Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» метою діяльності є виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії у вигляді пари та гарячої води споживачам у порядку, встановленому законодавством та інше.

У мотивувальній частині рішення господарського суду Донецької області від 05.11.2013р. по справі №905/6165/13 встановлено, що стягнута ним заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання боржником договору про закупівлю природного газу №2БО-2012 від 20.01.2012р. в частині оплати спожитого останнім природного газу, який використовується для виробництва теплової енергії.

Згідно з наказом №237 від 08.09.2017р. Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про включення до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб`єктів господарювання» Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» включено до переліку суб`єктів господарювання - теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

На сьогоднішній день боржника не виключено з цього реєстру. Зазначені вище відомості підтверджуються інформацією, наявною на офіційному веб-порталі Міністерства розвитку громад та територій України.

Згідно з ч.2 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої п.9 ч.1 цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

Частиною 4 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.

Тобто, зупинення виконавчого провадження в частині стягнення з підприємств, включених до відповідного реєстру, саме заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року, зокрема, для виробництва теплової енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води, з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ, має місце у випадку, якщо таку заборгованість не було раніше реструктуризовано (розстрочено та/або відстрочено), у тому числі згідно з рішенням суду.

Таким чином, у разі, якщо заборгованість за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року, зокрема, для виробництва теплової енергії, з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ, раніше реструктуризовано (розстрочено та/або відстрочено), у тому числі згідно з рішенням суду, виконавче провадження не підлягає зупиненню.

Вказане виключення не розцінюється судом як таке, що може бути застосовано лише у разі, якщо строк, на який запроваджено реструктуризацію (розстрочення та/або відстрочення) заборгованості, триває на час коли виконавцю стало відомо про обставини, зазначені в п.10 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», адже існуюче відстрочення виконання рішення є самостійною підставою, за наявності якої виконавець навпаки зупиняє вчинення виконавчих дій (п.6 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження»), реструктуризація у іншій спосіб, яка не завершена, має інші наслідки та не виступає підставою, за якою виконавчі дії не зупиняються.

Як зазначалось судом вище, виконавче провадження №41686431 (наказ суду від 19.11.2013р. по справі №905/6165/13) відкрито щодо стягнення заборгованості за спожитий боржником природний газ на підставі договору про закупівлю природного газу №2БО-2012 від 20.01.2012р., використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової енергії.

При цьому, на підставі ухвал господарського суду Донецької області від 24.02.2014р. (1 рік), 01.10.2015р. (6 місяців), 14.04.2016р. (на період з 15.04.2016р. по 31.12.2016р.) виконання рішення суду від 05.11.2013р. по справі №905/6165/13 було неодноразово відстрочено.

З огляду на викладені обставини та приписи ч.4 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», суд дійшов висновку, що підстави для зупинення виконавчого провадження №41686431 з визначених боржником підстав були відсутні, внаслідок чого суд не погоджується із тим, що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. було допущено бездіяльність у розглядуваному випадку.

Відповідно до ст.343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, скарга №587/26 від 25.02.2020р. Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» на бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. підлягає залишенню без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.234, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги відмовити.

Вступну та резолютивну частини ухвали складено та підписано 18.03.2020р.

Повний текст ухвали складено та підписано 23.03.2020р.

Згідно із ст.235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Ю.О.Паляниця