Рішення № 88405834, 23.03.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2020м. ДніпроСправа № 904/299/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріанекс-Агро", м. Рівне

до Фізичної особи-підприємця Момот Світлани Едесіївни, смт. Іларіонове Синельниківського району Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості в сумі 55 099 грн. 00 коп. за договором поставки від 25.09.2019 № 516ТА

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріанекс-Агро" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 11.01.2020 № б/н, в якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Момот Світлани Едесіївни заборгованість в сумі 55 099 грн. 00 коп., з яких: 41 099 грн. 00 коп. - передплата за товар, 14 000 грн. 00 коп. - штраф, відповідно до умов договору поставки від 25.09.2019 № 516ТА.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині поставки оплаченого позивачем товару.

Ухвалою господарського суду від 22.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження на 18.02.2020.

17.02.2020 на адресу суду надійшли письмові пояснення позивача від 11.02.2020, в яких зазначив, що посилання у призначенні платежу у платіжних дорученнях від 21.11.2019 № 7, від 22.11.2019 № 9 про повернення передоплати на договір поставки від 12.06.2019 № 472ТА виконано відповідачем помилково, оскільки між сторонами укладено декілька договорів; грошові кошти за вказаними платіжними дорученнями зараховані позивачем в рахунок повернення передплати за спірним договором. Також повідомив суд, що лист про повернення коштів від 22.10.2019 № 125/19 та претензія від 28.10.2019 № 130/19 направлялися відповідачу електронною поштою.

Того ж дня до суду надійшло клопотання позивача про проведення наступних судових засідань у режимі відеоконференції, мотивоване значною територіальною віддаленістю підприємства позивача від місцезнаходження Господарського суду Дніпропетровської області. Проведення засідання у режимі відеоконференції просить доручити Рівненському міському суду Рівненської області.

Ухвалою господарського суду від 18.02.2020 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріанекс-Агро" про проведення судового засідання у режимі відеоконференції задоволене, судове засідання відкладено на 12.03.2020 о 12:30 год., з проведенням його в режимі відеоконференції за участю позивача.

Відповідач явку повноважного представника у призначені судові засідання не забезпечив та не надав витребувані судом документи.

Господарський суд наголошує на тому, що ухвали суду від 22.01.2020 та від 18.02.2020 завчасно надіслані відповідачу за його місцезнаходженням, згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Згідно із поштовими повідомленнями (а.с. 33, 63) вказані ухвали господарського суду отримані відповідачем.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався своїм правом на участь представника у судових засіданнях.

У судовому засіданні 12.03.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

12.03.2020 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про подальший розгляд справи без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

13.03.2020 на електронну адресу суду та 16.03.2020 засобами поштового зв`язку позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог від 12.03.2020, відповідно до якої просив суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Момот Світлани Едесіївни заборгованість в сумі 104 000 грн. 00 коп., з яких: 90 000 грн. 00 коп. - передплата за товар, 14 000 грн. 00 коп. - штраф, відповідно до умов договору поставки від 25.09.2019 № 516ТА. За змістом заяви вбачається, що часткове повернення відповідачем внесеної позивачем передплати у сумі 48 901 грн. 00 коп., про яке останній зазначав у позові, не враховане позивачем, у зв`язку із чим сума заявленої до стягнення передплати за спірним договором складає 90 000 грн. 00 коп.

За приписами п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Як встановлено судом, вищевказану заяву про збільшення позовних вимог від 12.03.2020 позивачем надано до суду 13.03.2020, в той час як перше судове засідання у даній справі відбулося 18.02.2020.

Таким чином заява подана до суду із порушенням строку, визначеного нормами п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим не приймається судом до розгляду.

Отже, господарський суд розглядає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріанекс-Агро" про стягнення з Фізичної особи-підприємця Момот Світлани Едесіївни заборгованості в сумі 55 099 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладання договору встановлення факту здійснення позивачем попередньої оплати, встановлення факту правомірності вимоги позивача про стягнення попередньої оплати товару та штрафу.

Позивач у позовній заяві зазначає, що 25.09.2019 між Фізичною особою-підприємцем Момот Світланою Едесіївною (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тріанекс-Агро» (покупець) укладено договір поставки № 516ТА (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався поставити та передати у власність покупця просо, не для посіву, для промислових цілей, врожаю 2019 року, в кількості 28 тонн (+/- 5 %), а покупець зобов`язується прийняти товар і своєчасно здійснити його оплату (п.п. 1.1, 1.2, 2.1 договору).

Згідно із п. 3.1 договору поставка товару здійснюється партіями до 18 жовтня 2019 року включно на умовах на умовах терміну FСА, склад с. Вишеньки, Коропський район, Чернігівська область, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС-2010, що застосовуються з урахуванням умов даного договору та його внутрішньодержавного характеру. Під однією партією сторони розуміють товар, поставлений відповідно до однієї видаткової накладної.

Відповідно до п. 4.1 договору ціна однієї тонни товару першої партії становить 5000 грн. 00 коп. без ПДВ. Загальна вартість партії становить 140 000 грн. 00 коп.

За умовами п. 4.2 договору покупець здійснює попередню оплату партії товару після отримання рахунку до моменту поставки такої партії. Покупець має право здійснити попередню оплату загальної вартості договору на підставі рахунку або договору.

На виконання умов договору відповідач виставив позивачу до сплати рахунок від 25.09.2019 № 118 на суму 140 000 грн. 00 коп., на підставі якого ТОВ «Тріанекс-Агро» здійснило попередню оплату в сумі 90 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 3353 від 25.09.2019 (а.с. 54, 12).

Відповідно до пп. 6.2.2. п 6.2 договору за необґрунтовану відмову від поставки товару постачальник сплачує покупцеві штраф в розмірі 10 % від загальної вартості товару зазначеної в п. 4.1 договору. Штраф повинен бути сплачений протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня отримання відповідної письмової вимоги (претензії) від покупця.

У зв`язку із тим, що у визначений договором строк відповідач поставку оплаченого позивачем товару не здійснив, останній звернувся до ФОП Момот С.Е. із листом від 22.10.2019 № 125/19, а у подальшому - із претензією від 28.10.2019 № 130/19 про повернення коштів передплати у розмірі 90 000 грн. 00 коп. та сплату нарахованого покупцем штрафу на суму 14 000 грн. 00 коп. (а.с. 13, 14-15).

Як зазначає позивач, у відповідь на вказані вимоги відповідачем частково повернуто суму передплати за спірним договором у загальному розмірі 48 901 грн. 00 коп., на підтвердження чого позивачем надані платіжні доручення від 21.11.2019 № 7 на суму 20 000 грн. 00 коп., від 22.11.2019 № 9 на суму 28 901 грн. 00 коп. (а.с. 16, 17).

Проте, залишок передплати у сумі 41 099 грн. 00 коп. відповідачем не повернуто, товар на вказану суму не поставлено, штраф у розмірі 14 000 грн. 00 коп. не сплачено, що стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду за захистом своїх прав.

На підтвердження обставин, викладених позивачем у позові, останнім надано до матеріалів справи такі докази:

- копію договору поставки від 25.09.2019 № 516ТА;

- копію рахунку на оплату від 25.09.2019 № 118;

- копію платіжного доручення від 25.09.2019 № 3353;

- копії листа на повернення коштів від 22.10.2019 № 125 та претензії від 28.10.2019 № 130/19 та докази її направлення відповідачу електронною поштою;

- копії платіжних доручень від 21.11.2019 № 7 на суму 20 000 грн. 00 коп., від 22.11.2019 № 9 на суму 28 901 грн. 00 коп.

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем або поставки товару позивачу сторонами до матеріалів справи не надано.

Відповідач не скористався правом на надання заперечень, докази на спростування позовних вимог не надав.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За нормами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до приписів ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За нормами ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 670 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

За приписами ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, зі змісту зазначеної норми права можна зробити висновок, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

У цьому зв`язку, позивачем обрано такий варіант поведінки як повернення суми попередньої оплати товару шляхом пред`явлення вимоги.

За встановлених обставин, зважаючи на те, що грошові кошти в сумі 90 000 грн. 00 коп. були перераховані позивачем на виконання умов договору, в той час як відповідачем свої зобов`язання виконані не були, доказів повернення суми передоплати чи поставки на вказану суму товару матеріали справи не містять, відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у покупця виникло право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від постачальника, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк, тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріанекс-Агро" в частині стягнення з відповідача суми передплати у розмірі 41 099 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, господарський суд не приймає в якості належних доказів на підтвердження повернення відповідачем частини передплати за спірним договором у загальній сумі 48 901 грн. 00 коп. надані позивачем платіжні доручення від 21.11.2019 № 7 на суму 20 000 грн. 00 коп., від 22.11.2019 № 9 на суму 28 901 грн. 00 коп., оскільки у призначенні платежу вказаних платіжних доручень зазначено «Повернення передплати по договору поставки № 472ТА від 12.06.2019», в стой час як передплата внесена позивачем на виконання умов договору поставки від 25.09.2019 № 516ТА.

Надані позивачем з цього приводу письмові пояснення від 11.02.2020 суд до уваги не приймає, оскільки викладені у них обставини не підтверджені належними доказами. Крім того, у судовому засіданні 12.03.2020 представником позивача повідомлено суд, що вказані платежі прийняті позивачем помилково та не мають відношення до спірного договору.

Разом з тим, господарський суд позбавлений права виходити за межі заявлених позовних вимог, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача суми передплати у розмірі 41 099 грн. 00 коп. визнаються судом обґрунтованими.

Щодо заявленого позивачем до стягнення з відповідача штрафу в сумі 14 000 грн. 00 коп. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Оскільки судом встановлено порушення відповідачем умов договору в частини поставки оплаченого позивачем товару у визначений договором строк, відсутність в матеріалах справи обґрунтованої відмови відповідача від поставки товару або його частини, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу, відповідно до умов пп.6.2.2 п. 6.2 договору є обґрунтованою.

При цьому, судом враховано, що за умовами вказаного пункту договору та дати направлення позивачем претензії із вимогою про сплату штрафу (а.с. 56) строк оплати штрафу є таким, що настав.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку штрафу судом порушень умов договору та чинного законодавства не встановлено.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору поставки та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 41 099 грн. 00 коп. попередньої оплати та 14 000 грн. 00 коп. штрафу - є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 129, 165, 221, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Момот Світлани Едесіївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріанекс-Агро" (33024, м. Рівне, вул. Соборна, 446, код ЄДРПОУ 35567492) 41 099 грн. 00 коп. (сорок одну тисячу дев`яносто дев`ять грн. 00 коп.) попередньої оплати, 14 000 грн. 00 коп. (чотирнадцять тисяч грн.. 00 коп.) штрафу, 2 102 грн. 00 коп. (дві тисячи сто дві грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 23.03.2020

Суддя І.А. Рудь