Рішення № 88405196, 25.03.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1208/20

РІШЕННЯ

іменем України

25 березня 2020 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М. розглянувши в письмову провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 2738 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до військової частини А 2738, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А 2738 щодо несвоєчасної виплати ОСОБА_1 при звільненні зі служби компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій;

- стягнути з військової частини А2738 на користь ОСОБА_1 середній заробіток в розмірі 35668,00 грн (з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів) за час затримки з 14 вересня 2019 року по 02 грудня 2019 року виплати при звільненні зі служби компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, присудженої рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року у справі № 560/3213/19-а.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року у справі № 560/3213/19 його позовні вимоги задоволено та вирішено визнати протиправною бездіяльність Військової частини А 2738 щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення за останньою займаною штатною посадою станом на день звільнення з військової служби 13 вересня 2019 року, зобов`язати Військову частину А 2738 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік включно, виходячи з грошового забезпечення за останньою займаною штатною посадою станом на день звільнення з військової служби 13 вересня 2019 року. Проте, відповідачем виплачена компенсація не на день звільнення позивача зі служби, а виплачена тільки 18.02.2020, відтак просить стягнути середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.

Бездіяльність військової частини А 2738 щодо несвоєчасної виплати при звільненні зі служби компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій позивач вважає протиправною, тому звернувся в суд з вказаними позовними вимогами.

Суд, ухвалою від 28.02.2020 року відкрив провадження та призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що сума грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, була присуджена позивачу судом, а звільнення з військової служби ОСОБА_1 відбулось без будь-яких зауважень, спорів щодо сум, тому вимога позивача про виплату середнього заробітку є необгрунтованою. Просив у задоволенні позову відмовити.

Також, відповідач надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. Дослідивши вказане клопотання суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення судового засідання та із урахуванням наданого позивачем клопотання про розгляд справи без його участі, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з частиною 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін на підставі наявних доказів в порядку письмового провадження, так як явка сторін не визнавалася судом обов`язковою.

Суд, дослідивши належним чином зібрані докази по справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, дійшов висновків, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 з 08.10.2012 по 13.01.2016 проходив військову службу у Військовій частині А3290, а з 13.01.2016 по 13.09.2019 у Військовій частині А2738.

Позивач 23.01.2015 набув статусу учасника бойових дій та отримав посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 .

Наказом командира Військової частини А2738 від 13.09.2019 №197 позивач виключений зі списків особового складу частини.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року у справі №560/3213/19 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Вирішено визнати протиправною бездіяльність Військової частини А 2738 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення за останньою займаною штатною посадою станом на день звільнення з військової служби 13 вересня 2019 року. Зобов`язати Військову частину А 2738 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік включно, виходячи з грошового забезпечення за останньою займаною штатною посадою станом на день звільнення з військової служби 13 вересня 2019 року.

Вказане рішення суду набрало законної сили 05 лютого 2020 року.

Згідно ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання вказаного рішення суду, військова частина А 2738 нарахувала належну позивачу суму компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій в сумі 31290,77 грн, та відповідачем 18.02.2020 виплачено позивачу вказану компенсацію, що підтверджується випискою від 21.02.2020 по картці/рахунку АТКБ” Приватбанк”.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.

Відповідно до п.242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Отже, на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок вжити заходи із проведення з позивачем повного розрахунку на день виключення із списків частини.

Відтак, виплативши грошову компенсацію позивачу 18.02.2020 відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу на день звільнення 13.09.2019 компенсації за невикористану додаткову відпустку передбачену п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2015 - 2019 роки загальним терміном 157 днів.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати компенсації за неотримане речове майно) не врегульовані положеннями спеціального законодавства.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд дійшов висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2018 у справі № 806/1899/17 та постанові Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 823/1023/16.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Системний аналіз спеціального законодавства та положень КЗпП України через призму правової позиції Верховного Суду свідчить про наявність підстав для застосування до спірних відносин норм КЗпП України.

Оскільки грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку передбачену п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту позивачу не виплачено в день його виключення із списків частини, вказане свідчить про те, що при звільненні відповідач не провів повного розрахунку. Тому відповідно до статті 117 КЗпП України позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08.02.1995 № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки з яких він виходив при призначенні сум, що підлягають стягненню (п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13.

Відповідно до довідки про середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 наданого військовою частиною А 2738 за №220-фс від 18.10.2019, розмір його грошового забезпечення за липень місяць 2019 року становить -14955,81грн) та за серпень місяць 2019 року становить - 14955,81 грн) загальна сума за вказані два місяці становить 29911,62 грн.

Для обчислення середнього заробітку з дня виключення зі списків частини (14 вересня 2019 року) по день фактичного розрахунку (18 лютого 2020 року) застосовується 482,44 в день (29911,62 грн/62 дня).

Враховуючи вищенаведене, із військової частини А 2738 на користь ОСОБА_1 слід стягнути середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період із 14 вересня 2019 року по день фактичного розрахунку 18 лютого 2020 року (157 днів) 75743,08 грн.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як роз`яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму N 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

- лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

В той же час, зміст принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, передбачений пункту 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов`язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Враховуючи наведене, з огляду на те що позовні вимоги викладені таким чином, що не дають змогу захистити правові інтереси позивача в повній мірі, суд дійшов висновку, що для повного забезпечення захисту прав позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом стягнення з військової частини А2738 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку в розмірі 75743,08 грн за час затримки виплати при звільненні зі служби компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, присудженої рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року у справі № 560/3213/19-а з 14 вересня 2019 року по 17 лютого 2020 року включно.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Оскільки відповідно до вимог пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору та не сплачував його, розподіл судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А 2738 щодо несвоєчасної виплати ОСОБА_1 при звільненні зі служби компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Стягнути з військової частини А2738 на користь ОСОБА_1 середній заробіток в розмірі 75743,08 грн (сімдесят п`ять тисяч сімсот сорок три гривень 08 коп.) за час затримки виплати при звільненні зі служби компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, присудженої рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року у справі № 560/3213/19-а з 14 вересня 2019 року по 17 лютого 2020 року включно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 25 березня 2020 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Військова частина А 2738 (вул. Гагаріна, 56, м. Кам`янець-Подільський, Хмельницька область, 32300 , код ЄДРПОУ - 26621573)

Головуючий суддя П.М. Майстер