Ухвала суду № 88405126, 25.03.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 У Х В А Л А

з питання забезпечення адміністративного позову

"25" березня 2020 р. справа №520/3951/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Старосєльцева О.В., розглянувши заяву про забезпечення позову по справі за позовом ТОВ "Енергоспецметал" до ГУ ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, -

встановив:

Разом із позовом заявником була подана оформлена окремим документом заява про забезпечення позову.

В означеній заяві викладені вимоги забезпечити позов шляхом: 1) зупинення дії наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 21.02.2020 року № 1082 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Енергоспецметал»; 2) заборони Головному управлінню ДПС у Харківській області здійснювати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоспецметал» на підставі наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 21.02.2020 року № 1082 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Енергоспецметал» до вирішення адміністративної справи по суті та набрання судовим рішенням у вказаній справі законної сили.

Дані вимоги мотивовані доводами про те, що вказаний спосіб забезпечення позову є достатнім для захисту оспорюваних прав позивача з огляду на те, що у разі проведення контролюючим органом перевірки на підставі оскаржуваного наказу, захист прав стане неможливим, так як мета проведення перевірки буде досягнута, що своєю чергою, свідчить про те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити поновлення порушених прав та інтересів до ухвалення рішення у справі.

Розглянувши доводи заяви, перевіривши обґрунтованість таких доводів долученими до матеріалів позову документами, суддя виходить з наступних підстав та мотивів.

Правовідносини з приводу забезпечення адміністративного позову унормовані Главою 10 розділу І КАС України.

Так, згідно з ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Частиною 2 вказаної статті визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Підстави забезпечення позову, передбачені ч.2 ст.150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

З положень наведеної норми кодексу в кореспонденції з положеннями ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України слідує, що розглядаючи питання про забезпечення позову, необхідно, з урахуванням доказів, наданих особою на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

При цьому, розв`язуючи заяву (клопотання) про забезпечення позову, суд не має права вирішувати наперед ті питання, котрі стосуються суті заявлених вимог, тобто входити до оцінки обставин, котрі є предметом доказування по справі.

Додатково суд зважає на правовий висновок постанови Верховного Суду від 08.08.2019р. по справі №826/12319/18 (касаційне провадження №К/9901/67074/18) з приводу застосування ст.ст.150 і 151 КАС України, де указано, що "Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

За умовами ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (п5. ч.3 ст.151 КАС України).

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.".

Суддя зазначає, що заявником до позову усупереч абз.2 ч.5 ст.94 та ч.4 ст.161 КАС України надано неналежно оформлену копію спірного наказу, адже поданий документ не містить дати засвідчення копії наказу про призначення податкової перевірки.

Указане є формальною перешкодою для задоволення поданого заявником клопотання, адже призводить до відсутності в матеріалах справи належних доказів існування оскарженого рішення контролюючого органу.

Проте, не надаючи пріоритету правилу надмірного формалізму і продовжуючи вирішення клопотання по суті, суддя зазначає, що оскарженим наказом від 21.02.2020р. №1082 (за твердженням заявника) призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з 02.04.2020р. тривалістю 5 робочих днів.

Разом із тим, відповідно до п. 52.2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

Призначена (за твердженням заявника) податкова перевірка мотивована посиланням контролюючого органу на приписи п.п.78.1.1 ст.78 та п.п.78.1.4 ст.78 Податкового кодексу України.

Отже, така перевірка не може бути проведена контролюючим органом у силу дії прямої норми закону.

Підсумовуючи викладені вище міркування, суддя доходить до переконання про недоведеність існування явної та очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, позаяк права платника у даному випадку повністю та дієво захищені приписами п.52.2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а доказів існування у контролюючого органу наміру на порушення законодавчо запровадженої заборони матеріали клопотання не містять.

Відтак, у задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, 150, 154, 241-243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

ухвалив:

1. Заяву про забезпечення адміністративного позову - залишити без задоволення.

2. Копії даної ухвали направити учасникам справ.

3. Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення), а набирає законної сили негайно після підписання.

Суддя О.В. Старосєльцева