Рішення № 88405070, 25.03.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

25 березня 2020 р. Справа № 520/1256/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5 Держпром, під. 3, пов. 2, 61022), начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (м. Харків, майдан Свободи, буд. 5 Держпром, під. 3, пов. 2, 61022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі за текстом - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі за текстом - ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач), начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії з боку начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у відмові перевести ОСОБА_1 відповідно до заяви від 08.07.2019 року з основного розміру пенсії 80% грошового забезпечення по ІІ групі інваліда війни на основний розмір пенсії 90% грошового забезпечення за вислугою років;

- визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 31.07.2019 року про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 неправомірними та таким, що порушує права ОСОБА_1 на переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою відповідно до п. 14 зазначеного порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 та зареєстровано у Міністерстві юстиції України від 15.02.2007 № 135/13402 та скасувати його;

- визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 18.02.2016 року про переведення ОСОБА_1 на інший вид пенсії - по інвалідності, який становить 80% грошового забезпечення неправомірним та таким, що порушує права позивача на переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою відповідно до п. 14 зазначеного порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 та зареєстровано у Міністерстві юстиції України від 15.02.2007 № 135/13402 та скасувати його;

- зобов`язати начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийняти рішення щодо переведення ОСОБА_1 відповідно до заяви від 08.07.2019 року з основного розміру пенсії 80% грошового забезпечення по ІІ групі інваліда війни на основний розмір пенсії 90% грошового забезпечення за вислугу років, яке оформити розпорядженням органу, що призначає пенсії відповідно до п. 18 цього порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 та зареєстровано у Міністерстві юстиції України від 15.02.2007 № 135/13402;

- після прийнятого рішення на переведення ОСОБА_1 відповідно до заяви від 08.07.2019 року з основного розміру пенсії 80% грошового забезпечення по ІІ групі інваліда війни на основний розмір пенсії 90% грошового забезпечення за вислугу років зобов`язати начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 90% грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018, здійснити виплату ОСОБА_1 суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 однією сумою з нарахуванням компенсації втрати частини доходу.

Крім того, позивач просить суд зобов`язати начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати протягом 15 днів, з дня набрання рішенням законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ст. 382 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем, на думку ОСОБА_1 , протиправно не здійснено переведення ОСОБА_1 , відповідно до заяви від 08.07.2019 року, з основного розміру пенсії 80% грошового забезпечення по ІІ групі інваліда війни на основний розмір пенсії 90% грошового забезпечення за вислугою років з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, посилаючись на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Вважаючи дії щодо відмови в переведенні з одного виду пенсії на інший протиправними, позивач через свого представника звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 року заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду у справі № 520/1256/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду у справі 520/1256/2020.

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положенням ч. 3 ст. 263 КАС України, у справах, визначених частиною першою цієї статті, заяви по суті справи є позов та відзив.

Представником відповідача 13.03.2020 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що пенсійна справа ОСОБА_1 надійшла до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області сформованою та позивачу було продовжено виплату пенсії за вислугу років 38 років у розмірі 90% грошового забезпечення. За заявою позивача від 18.02.2016 позивачу було призначено інший вид пенсії, а саме, пенсію по інвалідності з 18.02.2016, як інваліду війни ІІ групи у розмірі 80% грошового забезпечення. З 01.01.2018 пенсію позивача перераховано відповідно до ч.4 ст.63 Закону №2262-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103. Відсоток основного розміру пенсії після перерахунку залишився незмінними та становить 80% грошового забезпечення. Також, зазначено, що у даному випадку відповідач діяв на підставі та у межах чинного законодавства. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та з 23.10.1997 отримував пенсію за вислугу років відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пенсію було призначено у розмірі 90% грошового забезпечення.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримував з 04.10.1997 року пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу» в розмірі 85% грошового забезпечення.

З 01.01.2003 року були внесені зміни до Закону № 2262-ХІІ, якими передбачалось, що особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

У зв`язку з чим пенсію ОСОБА_1 , було обчислено у розмірі 90 % сум грошового забезпечення, що зазначено у перерахунку пенсії з 01.01.2003 року.

Судом встановлено, що за заявою позивача від 18.02.2016 про переведення з одного виду пенсії на інший, позивач з 18.02.2016 р. переведений на інший вид пенсії – по інвалідності, розмір якої становить 80% грошового забезпечення.

Згідно даних програми "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2018 року № 2040/7814/18 - адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року - протиправними.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року починаючи з 01.01.2018 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини пенсії з 01.01.2018 року однією сумою.

У задоволенні решти позову - відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 року №2040/7814/18 – апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2018р. по справі № 2040/7814/18 - задоволено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2018р. по справі № 2040/7814/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року починаючи з 01.01.2018 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини пенсії з 01.01.2018 року однією сумою та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог – відмовлено.

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, ОСОБА_1 звертався до відповідача з заявою про переведення з основного розміру пенсії 80% грошового забезпечення по ІІ групі інвалід війни на основний розмір пенсії 90% грошового забезпечення за вислугу років та перерахування та виплату пенсії у розмірі 90% грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р. з 01.01.2018р.

На думку позивача, відповідач, листом №1403/Ш-14 від 26.04.2019 відмовив у переведенні з основного розміру пенсії 80% грошового забезпечення по ІІ групі інвалід війни на основний розмір пенсії 90% грошового забезпечення за вислугу років та вказав, що відповідно до ст.13 Закону №2262-ХІІ максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Отже, перерахунок пенсії відповідно до Постанови №103 здійснено у відповідності до норм та вимог чинного законодавства.

Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 року по справі №520/4803/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – залишено без задоволення.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 по справі № 520/4803/19 - апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 року по справі № 520/4803/19 - залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, з 01.01.2018 року пенсію позивача перераховано відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 року № 103. Відсоток основного розміру пенсії після перерахунку залишився незмінним та становить 80% грошового забезпечення.

08.07.2019 року позивач звернувся з відповідною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо переведення ОСОБА_1 з основного розміру пенсії 80 % грошового забезпечення по II групі інваліда війни на основний розмір пенсії 90 % грошового забезпечення за вислугу років.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 31.07.2019 року відмовлено позивачу у задоволенні його заяви, та зазначено, що відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення. На час призначення пенсії за вислугу років та подальшого перерахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категорій осіб», діє саме така норма закону. У зв`язку з чим, призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідач вважає недоцільним.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач через свого представника звернувся до суду з даними позовом для захисту своїх прав та інтересів.

По суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Як визначено Європейською соціальною хартією (переглянутою), 1996 року, згода на обов`язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року, кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами "досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися" права та принципи, що закріплені у Хартії.

Відповідно до преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2261-ХІІ, він визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Згідно з ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

Статтею 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором.

Матеріалами справи встановлено, що позивач реалізував визначене статтею 7 вказаного Закону право на вибір пенсії та отримує пенсію по інвалідності.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1 та зареєстровано у Міністерстві юстиції України 15.02.2007 № 135/13402.

Відповідно до п. 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління ПФУ від 30.01.2007 № 31-1, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем його проживання.

Пунктом 7 Порядку від 30.01.2007 № 31-1 передбачено, що для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності подаються, зокрема, заява про призначення пенсії згідно з додатком 1.

Відповідно до п.14 зазначеного Порядку орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший і поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсії, при поданні заявником всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі обліку заяв про призначення пенсії згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (додаток 3).

Заявнику або посадовій особі уповноваженого структурного підрозділу органом, що призначає пенсії, видається розписка-повідомлення із зазначенням дати приймання заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати в тримісячний термін з дня прийняття заяви (додаток 4).

Відповідно до п. 18 цього Порядку рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії оформляється розпорядженням органу, що призначає пенсії.

Таким чином, з наведеного у сукупності вбачається, що орган, що призначає пенсії, розглядає питання про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 08.07.2019 року звернувся до відповідача з заявою встановленої Порядком від 30.01.2007 № 31-1 форми, згідно якої просив перевести ОСОБА_1 з основного розміру пенсії 80 % грошового забезпечення по II групі інваліда війни на основний розмір пенсії 90 % грошового забезпечення за вислугу років.

При цьому, рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 31.07.2019 року відмовлено позивачу у задоволенні його заяви, та зазначено, що відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення. На час призначення пенсії за вислугу років та подальшого перерахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категорій осіб», діє саме така норма закону. У зв`язку з чим, призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідач вважає недоцільним.

В матеріалах справи містяться розрахунки пенсії позивача, як вбачається з розрахунку, основний розмір пенсії позивача становив з 80% грошового забезпечення як особі з інвалідністю, за розрахунком за вислугу років основний розмір пенсії 90% грошового забезпечення.

Між тим, судом встановлено, що позивач отримував пенсію за вислугою років до 2016 року, потім був переведений на пенсію по інвалідності (рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 18.02.2016), а у 2019 році звернувся до відповідача щодо переведення його знову на пенсію за вислугу років.

Відносно посилань відповідача в оскаржуваному рішенні від 31.07.2019 року, що відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Стаття 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі - Закон № 2262-ХІІ) визначає як обов`язкову підставу для здійснення перерахунку пенсії - підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Ця норма також делегує Кабінету Міністрів України визначення умов, порядку та розмірів перерахунку пенсії за цим Законом.

Кабінет Міністрів України у Порядку №45 визначив, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права.

30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Постанова КМУ №704 набрала чинності з 1 березня 2018 року.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ умови, порядок та розміри вказаного перерахунку визначені Постановою КМУ №103.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103, відповідно до пункту 1 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом №2262-ХІІ до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до Постанови КМУ №704.

Пунктом 2 Постанови КМУ №103 встановлено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р.

Суд зазначає, що стаття 13 Закону №2262-ХІІ регулює порядок призначення пенсій, а стаття 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку.

Стаття 13 Закону №2262-ХІІ, передбачала, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); в) особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

8 липня 2011 року прийнято Закон №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (надалі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 1 жовтня 2011 року, підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень якого внесено зміни до Закону №2262-ХІІ, зокрема у частині другій статті 13 цифри "90" замінено цифрами "80".

27 березня 2014 року прийнято Закон №1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (надалі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 1 квітня 2014 року, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону №2262-ХІІ: у частині другій статті 13 цифри « 80» замінено цифрами « 70». Ці зміни набрали чинності з 1 травня 2014 року.

Зміни до статті 63 Закону №2262-ХІІ ні Законом №3668-VI, ні Законом №1166-VII у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися.

Постанова КМУ №45 і Постанова КМУ №103 також не містять жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку або переведення з одного виду пенсії на другий вид пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв`язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону №1166-VII не зазнала.

Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, зміна максимального розміру пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення, що відбулася у ч. 2 ст. 13 Закону №2262-ХІІ після призначення пенсії позивачу, не повинна бути підставою для зменшення розміру призначеної позивачу пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.

З урахуванням наведеного, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців та особам, які мають право на пенсію за цим Законом, має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом № 1166-УІІ зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Під час розгляду зразкової справи №240/5401/18, Верховний Суд у постанові від 04.02.2019 року дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача з 1 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Крім того, вирішуючи питання про застосування Закону № 2262-ХІІ у часі, суд виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.

Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно - правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що при розрахунку розміру підвищення до пенсії на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці грошового забезпечення, але виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 03.04.2018 № 175/1665/17 та від 24.04.2018 №686/12623/17.

При цьому, відповідно до положень ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до пункту 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд в порядку адміністративного судочинства може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" №44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Також суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об`єднаного Королівства” (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності “небезпідставної заяви” за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, “ефективний засіб правого захисту” у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З метою повного та всебічного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимогу позивача шляхом визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у відмові в переведенні ОСОБА_1 відповідно до заяви від 08.07.2019 року з основного розміру пенсії 80% грошового забезпечення по ІІ групі інваліда війни на основний розмір пенсії 90% грошового забезпечення за вислугою років; скасуванням рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 31.07.2019 року про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ; зобов`язанням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийняти рішення щодо переведення ОСОБА_1 відповідно до заяви від 08.07.2019 року з основного розміру пенсії 80% грошового забезпечення по ІІ групі інваліда війни на основний розмір пенсії 90% грошового забезпечення за вислугу років.

Щодо позовних вимог про визнання рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 18.02.2016 року про переведення ОСОБА_1 на інший вид пенсії - по інвалідності, який становить 80% грошового забезпечення неправомірним та таким, що порушує права позивача на переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою відповідно до п. 14 зазначеного порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 та зареєстровано у Міністерстві юстиції України від 15.02.2007 № 135/13402 та скасувати його, суд зазначає, що вказана позовна вимога не підлягає задоволенню, оскільки вичерпана в дії часу.

Слід також, зазначити що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 18.02.2016 року про переведення ОСОБА_1 на інший вид пенсії - по інвалідності, який становить 80% грошового забезпечення здійснився саме на підставі заяви позивача від 18.02.2016 (про переведення з одного виду пенсії на інший), та як внаслідок позивач був переведений на інший вид пенсії – по інвалідності, розмір якої становить 80% грошового забезпечення, при цьому судом не встановлено протиправних дій відповідача або порушення прав позивача рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 18.02.2016 року.

Відносно позовних вимог позивача щодо після прийнятого рішення на переведення ОСОБА_1 відповідно до заяви від 08.07.2019 року з основного розміру пенсії 80% грошового забезпечення по ІІ групі інваліда війни на основний розмір пенсії 90% грошового забезпечення за вислугу років зобов`язати начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 90% грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018, здійснити виплату ОСОБА_1 суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018, не підлягає задоволенню, оскільки 08.07.2019 року позивач звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо переведення ОСОБА_1 з основного розміру пенсії 80 % грошового забезпечення по II групі інваліда війни на основний розмір пенсії 90 % грошового забезпечення за вислугу років, внаслідок якого відповідачем рішенням від 31.07.2019 року про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відмовлено. Отже, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам, а отже, зазначена позовна вимога є передчасною.

Відносно вимоги позивача виплатити суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01 січня 2018 року однією сумою, суд зазначає, що спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб`єкт владних повноважень, не визначений в спірних правовідносинах нормативно. У разі набрання чинності рішенням суду в межах даної справи, перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми кількома платежами, так і однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці. Відповідно підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Відносно позовної вимоги зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області здійснити виплату ОСОБА_1 суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходу, суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (надалі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (надалі - Порядок № 159).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 вказаного Закону зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Пунктом 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (надалі - Порядок), № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Згідно з п. 3 Порядку № 195, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: - пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); - соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до п. 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

З системного аналізу вищезазначених норм права, встановлено, що компенсації підлягають нараховані грошові доходи, зазначені у п. 3 Порядку, разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у разі затримки їх виплати на один і більше календарних місяців.

Таким чином, компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що вказана у постанові від 11 липня 2018 року по справі за № 487/6923/16-а.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що зазначена позовна вимога задоволенню не підлягає.

Відносно клопотання позивача щодо зобов`язання начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати протягом 15 днів, з дня набрання рішенням законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ст. 382 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, а також приписи статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов`язковості судових рішень та відсутності об`єктивних обставин щодо невиконання судового рішення з боку відповідачів, суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідачів подати звіт про виконання судового рішення.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач є звільненим від сплати судового збору відповідно до Закону України "Про судовий збір", а тому розподіл судових витрат згідно ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5 Держпром, під. 3, пов. 2, 61022), начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (м. Харків, майдан Свободи, буд. 5 Держпром, під. 3, пов. 2, 61022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправні дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5 Держпром, під. 3, пов. 2, 61022), які полягають у відмові в переведенні ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) відповідно до заяви від 08.07.2019 року з основного розміру пенсії 80% грошового забезпечення по ІІ групі інваліда війни на основний розмір пенсії 90% грошового забезпечення за вислугою років.

Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 31.07.2019 року про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5 Держпром, під. 3, пов. 2, 61022) прийняти рішення щодо переведення ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) відповідно до заяви від 08.07.2019 року з основного розміру пенсії 80% грошового забезпечення по ІІ групі інваліда війни на основний розмір пенсії 90% грошового забезпечення за вислугу років.

У задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення виготовлено та підписано 25 березня 2020 року.

Суддя Ю. О. Супрун