Ухвала суду № 88404547, 25.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

25 березня 2020 року м. Київ № 640/6867/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києвіпро визнання протиправними дій та скасування вимоги про сплату боргу,-В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДР: 43141267), в якому просить суд:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо винесення вимоги про сплату боргу від 15.05.2019 № Ф-275399-17;

2) скасувати вимогу про сплату боргу від 15.05.2019 № Ф-275399-17, прийняту ГУ ДПС у м. Києві відносно позивача про сплату боргу у розмірі 23785,08 грн.

Вказаний позов надісланий позивачем на адресу суду 18.03.2020 та зареєстрований 23.03.2020.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 3 та 5 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу та чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

В порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України позивачем у позовній заяві не зазначено офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти позивача та відповідача.

Згідно з п.п. 4, 5 та п. 9 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. У справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.

Натомість, під викладом обставин розуміється обґрунтування порушених прав та інтересів позивача оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача у сфері публічно-правових відносинах.

У позовній заяві позивач просить суд, зокрема, визнати протиправними дії відповідача щодо винесення вимоги про сплату боргу від 15.05.2019 № Ф-275399-17.

Разом з тим, в порушення вимог п.п. 4, 5 та п. 9 ч. 5 ст. 160 КАС України позовна заява не містить обґрунтування вказаної вимоги позивача. У позовній заяві позивачем не викладено обставини та не обґрунтовано, які саме дії податкового органу та на якій стадії є протиправними щодо прийняття вимоги про сплату боргу від 15.05.2019 № Ф-275399-17.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

В порушення вимог вказаної норми позивачем до позовної заяви не надано доказів сплати судового збору.

В той же час позивачем заявлено клопотання про звільнення його від сплати судового збору, яке з посиланням на ст. 133 КАС України та ст. 8 Закону України «Про судовий збір» обґрунтовано тим, що враховуючи майновий стан позивача просить звільнити його від сплатити судового збору з тим підстав, що він не має роботи в Україні, а предметом позову є захист його порушеного права власності.

При цьому, посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 по справі «Креуз проти Польщі» позивач зазначив, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету»,

Вирішуючи по суті вказане клопотання, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Платниками судового збору є - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судовий збір»).

В той же час, згідно з ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Водночас, відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», яка передбачає відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Таким чином, проаналізувавши вказані норми та наявні матеріали позову, суд зазначає, що умови для звільнення позивача від сплати судового збору, визначені ст. 8 Закону України «Про судовий збір» відсутні, оскільки позивачем не доведено наявності обставин звільнення його від сплати судового збору, з огляду на що позивач повинен сплатити судовий збір у загальному розмірі або надати суду докази, що вказують на його незадовільний майновий стан (декларацію, довідку про доходи за попередній рік), а також надати відомості отриманого або неотриманого ним доходу за кордоном (за межами України).

Разом з тим, як видно з прохальної частини позовної заяви позивачем заявлено вимогу майнового характеру на суму 23785,08 грн.

Так, згідно з п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою або фізичною особою - підприємцем до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, за звернення до суду з даним позовом, позивачу слід сплатити судовий збір у розмірі 840,80 грн. (1% від 23785,08 грн. але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб) або надати докази, які надають суду можливість пересвідчитись у незадовільному майновому стані позивача.

Суд звертає увагу позивача на те, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо захисту його прав та обов`язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за адміністративним позовом, однак це право не є абсолютним та може бути реалізовано лише у тому випадку, коли особою, яка звертається до суду, дотримано певні норма національного законодавства в частині вимог, передбачених для подання позовної заяви, у тому числі щодо сплати судового збору, визначеного національним законодавством для звернення до суду.

Слід наголосити, що обов`язком елементом на звернення до суду є сплата особою, яка звертається до суду, судового збору, за виключенням осіб, яким законодавством України надано пільги щодо його сплати.

Посилання позивача у позовній заяві на те, що спірною вимогою порушено його право власності є помилковим, оскільки під власністю розуміється матеріальне чи інтелектуальне майно, яке перебуває у володінні власника, натомість спірною вимогою позивачу нараховано лише штрафну санкцію.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Як вже було зазначено судом позивач просить суд скасувати вимогу про сплату боргу від 15.05.2019 № Ф-275399-17. До суду з даним позовом позивач звернувся 18.03.2020.

У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про поновлення строку на звернення до суду з даним позовом, яке обґрунтоване тим, що спірна вимога не направлялась на адресу позивача, а про її існування останньому стало відомо лише в кінці грудня 2019 року - з Єдиного реєстру боржника, в якому наявна інформація про ОСОБА_1 , як боржника та після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

Разом з тим, вказані обставини не є поважними причинами пропуску строку на звернення до суду, оскільки, по-перше, позивачем не надано доказів того, що про існування вимоги про сплату боргу останньому стало відомо лише в кінці грудня 2019 року - з Єдиного реєстру боржника та доказів ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

По-друге, згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно преамбули Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

За визначенням, наведеним у пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

За положеннями частини другої статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відтак, облік платників єдиного внеску, їх права та обов`язки, порядок нарахування, обчислення і строки сплати єдиного внеску, його розмір, повноваження органів доходів і зборів, а також відповідальність за порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску визначає виключно Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску має право: оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб.

Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Отже, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено 10-денний строк звернення до суду.

В той же час, вимога № Ф-275399-17 про сплату боргу на суму 23785,08 грн. прийнята відповідачем 15.05.2019.

У позовній заяві позивач зазначає, що про існування вказаної вимоги йому стало відомо в кінці грудня 2019 року з Єдиного реєстру боржників та з моменту ознайомлення з матеріалами виконавчого.

В той же час, з матеріалів справи видно, що 08.01.2020 (реєстрація скарги 15.01.2020 за № 1930/6) позивач звернувся в порядку адміністративного оскарження до ДПС України зі скаргою на вимогу від 15.05.2019 № Ф-275399-17. Натомість рішенням від 12.02.2020 № 5396/6/99-99-08-06-01-06 скаргу позивача залишено без розгляду.

Разом з тим, після адміністративного оскарження вказаної вимоги до суду з вказаним позовом позивач звернувся лише 18.03.2020, тобто поза межами десятиденного строку на оскарження такої вимоги до суду.

За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відтак, позивачу слід зазначити інші підстави для поновлення строку звернення до суду, а також надати докази на підтвердження поважності причин його пропуску.

Також, положеннями ст. 94 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Частиною 1 ст. 15 КАС України передбачено, що судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 КАС України суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Відповідно до ст. 10 Конституції України державною мовою України є українська мова.

Як видно з наданих позивачем документів, які викладені іноземною мовою, такі документи не містять перекладу на державну мову, з огляду на що позивачу необхідно надати суду документи, перекладені на державну мову.

Наведене вище свідчить про недотримання вимог Кодексу адміністративного судочинства України та є недоліками позовної заяви, що в свою чергу створює перешкоди для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом подання до суду (вул. Болбочана Петра, 8, корп. 1, блок А, м. Київ, 01601) протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху:

1) заяви/уточнення із зазначення офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти позивача та відповідача та обґрунтуванням кожної з вимог позивача, у тому числі вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття вимоги про сплату боргу від 15.05.2019 № Ф-275399-17;

2) оригіналу документу про сплату судового збору за вимогу майнового характеру у розмірі 840,80 грн. або надати докази, які надають суду можливість пересвідчитись у незадовільному майновому стані позивача (декларація позивача про майновий станом за 2019 рік/довідка про доходи позивача за 2019 рік та надати відомості отриманого або неотриманого ним доходу за кордоном (за межами України);

3) заяви із зазначенням інших причин для поновлення строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску;

4) доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача у вигляді з яких можливо встановити їх зміст та які повинні бути викладені (переведенні) державною мовою (на державну мову).

Керуючись статтями 160-162, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

1. Причини пропуску строку звернення до суду, шо викладені у позовній заяві, визнати неповажними.

2. Позовну заяву залишити без руху.

3. Встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

4. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини третьої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

5. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Відповідно до положень ст. 169 та ч. 1 ст. 294 КАС України ухвала про залишення позову без руху не оскаржується.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя О.А. Кармазін