Ухвала суду № 88404468, 24.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

24 березня 2020 року м. Київ № 640/6762/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шевченко Н. М., розглянувши у письмовому порядку заяву позивача про забезпечення позовної заяви Республіканського виробничо-торгового унітарного підприємства «Управляюча компанія холдингу «Білоруська цементна компанія» до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, третя особа - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва разом із позовною заявою надійшла заява Республіканського виробничо-торгового унітарного підприємства «Управляюча компанія холдингу «Білоруська цементна компанія» до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, третя особа - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про забезпечення позову, у якій до ухвалення рішення по суті просить:

- зупинити рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну газобетонних блоків походженням з Республіки Білорусь» від 21.02.2020 № АД-437/2020/4411-03 до набрання законної сили рішенням по суті.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Необхідність забезпечення позову обґрунтовується наявністю ознак очевидної протиправності оскаржуваного рішення, з огляду на те, що відповідачем протиправно включено деякі відомості у розслідування, невраховані доводи заінтересованих осіб, залишені поза увагою істотні обставини, що мають значення для прийняття такого рішення.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Слід зауважити, що забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Статтею 151 КАС України визначено вичерпний перелік заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Так, у вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Необхідно зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

У той же час, поняття очевидної протиправності рішення передбачає наявність фактів, що не сумісні з ознаками правомірного рішення (прийняття поза межами компетенції, повне ігнорування порядку прийняття рішення тощо).

Заява про забезпечення позову складена із посиланням на факти, встановлення та оцінка яких є завданням розгляду справи по суті що жодним чином не може вирішуватись у порядку, передбаченому для забезпечення позову.

Більш того, встановлення судом оскаржуваного рішення очевидно протиправним фактично є ухваленням рішення до початку розгляду справи по суті, що неприпустимо, виходячи із принципів адміністративного судочинства.

Застосовуючи той чи інший вид забезпечення позову, суд не завжди може знати про реальний стан речей та наслідки вжиття заходу для відповідача, проте суд діє на підставі доказів та фактів, наданих позивачем.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що підстави для забезпечення позову в даному випадку відсутні.

Керуючись статтями 150- 154, 241, 243, 256, 293- 297 КАС України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Республіканського виробничо-торгового унітарного підприємства «Управляюча компанія холдингу «Білоруська цементна компанія» про забезпечення позовної заяви відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко