Рішення № 88404421, 24.03.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2020 року Чернігів Справа № 620/211/20

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Ткаченко О.Є., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання дій та постанови про накладення штрафу протиправними, її скасування,

У С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії щодо накладення штрафу у розмірі 125190,00 грн.

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 03.01.2020 № 25-12-010/0727/4 у розмірі 125190,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що уповноваженою особою відповідача протиправно прийнята оскаржувана постанова, винесена вона не обґрунтовано, без врахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення та без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), на підставі помилкових висновків, викладених в акті перевірки, а отже постанова підлягає скасуванню.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Ухвалою суду від 24.01.2020 в справі відмовлено у задоволенні клопотань позивача про розгляд справи з повідомленням сторін у судовому засіданні та допит свідка.

Представник відповідача подав відзив на позов, в якому він просять відмовити позивачу у задоволенні позову, зазначив, що у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, а тому правомірно за порушенням ч. 3 ст. 24 КЗпП України 03.01.2020 винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 25-12-010/0727/4 на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 125190,00 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на нього, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, яка зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_1 , основним видом економічної діяльності якої є: «56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування», що підтверджується випискою з

Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських

формувань від 18.10.2019 (а.с. 7).

Місцем здійснення підприємницької діяльності є АДРЕСА_1 , де розміщений кіоск для швидкого харчування, у якому вона особисто працює: готую їжу для швидкого харчування і реалізую її громадянам.

24.10.2019 на адресу Держпраці у Чернігівській області надійшла заява ОСОБА_2 від 21.10.2019, в якій вона просила розглянути питання щодо її допуску до роботи роботодавцем ОСОБА_1 без належного оформлення та невиплати заробітної плати у період з 01.09.2019 по 04.10.2019 (а.с. 43).

Враховуючи дану заяву, керуючись пунктом 5 Порядку, Управлінням Держпраці у Чернігівській області видано наказ від 04.11.2019 № 599 «Про проведення контрольного заходу» щодо проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 з питань додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин (а.с. 44).

11.11.2019 на підставі вказаного наказу та направлення на проведення контрольного заходу від 04.11.2019 № 1009 (а.с. 45) було проведено інспекційне відвідування за участю заявниці ОСОБА_2 , інспектора праці Черняк Т.Ю., громадянки ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1 .

За результатами проведення інспекційного відвідування складено акт від 15.11.2019 № 25-12-010/0727 та припис від 15.11.2019 № 25-12-010/0727-0424, які 15.11.2019 направлено позивачу рекомендованим листом № 1540001485693, отримані 22.11.2019 (зв. бік а.с. 46).

На адресу Управління надійшли підписані позивачем примірники акту інспекційного відвідування (без зауважень) та припису.

Повідомленням Управління Держпраці у Чернігівській області від 26.11.2019 за вих. № 10-04/6205 (а.с. 55) було інформовано позивача про одержання уповноваженою посадовою особою 25.11.2019 акта інспекційного відвідування від 15.11.2019 № 25-12-010/0727, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників ФОП ОСОБА_1 , для розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, повідомлення отримано позивачем 28.11.2019 (а.с. 56).

На підставі абзацу 2 частини 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України за фактичний допуск працівника ОСОБА_3 , що є порушенням ч. 3 ст. 24 КЗпП України, 03.01.2020 винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 25-12-010/0727/4 на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 125190,00 грн (а.с. 10).

Вважаючи дії по накладенню оскаржуваної постанови та саму постанову про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 125190,00 грн протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” (далі - Закон).

Так, згідно абзацу 3 статті 1 Закону заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно частин 4 та 5 статті 2 Закону заходи контролю здійснюються, серед інших, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Згідно частини 4 статті 2 Закону заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю).

У відповідності до частини 5 статті 2 Закону зазначені у частині четвертій цієї статті органи (в тому числі і Управління), що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21 частини третьої статті 22 цього Закону.

Згідно частини 3 статті 6 Закону суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Згідно зі ст. 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції, та здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.

Згідно зі ст. 16 вказаної Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок від 26.04.2017 № 295), відповідно до якого інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження).

Відповідно до частин 2 та 3 статті 6 Закону проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону. Суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Частини 1, 3 статті 7 Закону передбачають, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвиша, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

В силу вимог частини 3 статті 7 Закону у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

За змістом статті 39 Закону України “Про охорону праці” посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, мають право, зокрема, безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об`єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції.

Так, особливості проведення заходів контролю, про які йде мова в частині 4 статті 2 Закону, в сфері законодавства про працю передбачені частиною 1 статті 259 Кодексу законів про працю України, згідно якої державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі - Порядок № 295).

Пунктом 2 Порядку № 295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

В силу підпункту 3 пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Підпункт 2 пункту 5 Порядку № 295 також встановлює, що інспекційні відвідування проводяться за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин.

Суд зважає на ту обставину, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17 постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування Україні» від 26.04.2017 №295 визнано нечинною.

Водночас, за змістом частини другою статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Оскільки постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17 не містить жодних застережень з цього приводу, то постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування Україні» від 26.04.2017 №295 вважається такою, що втратила чинність з дня набрання законної сили цим судовим рішенням, тобто 14.05.2019.

Тому, норми постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" від 26.04.2017 №295 підлягають застосуванню до спірних правовідносин, як такі, що були чинними на момент їх виникнення.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 16 січня 2020 року справа №2040/7558/18.

Отже, постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 підлягає застосуванню до 14.05.2019.

Як видно з матеріалів справи, інспекційне відвідування проведено відповідачем 11.11.2019 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, яка на час перевірки втратила чинність, отже, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Проте, стосовно виявлених порушень законодавства про працю, які, на думку відповідача, допущені позивачем, суд враховує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 24.10.2019 на адресу відповідача надійшла заява ОСОБА_2 від 21.10.2019, в якій вона просила розглянути питання щодо її допуску до роботи роботодавцем ОСОБА_1 без належного оформлення та невиплати заробітної плати у період з 01.09.2019 по 04.10.2019.

Крім того, в порядку підготовки до інспекційного відвідування працівниками Управління Держпраці у Чернігівській області було з`ясовано, що згідно інформації соціальних мереж Instagram, ОСОБА_4 12.08.2018 поширювалася інформація про відкриття фаст-фуд кафе з 13.08.2018 за адресою: АДРЕСА_1 . Також розміщена інформація щодо приготування та реалізації продуктів харчування із зазначенням в оголошенні номеру телефону ОСОБА_2 ( НОМЕР_1 ). Поширена інформація щодо пошуку працівника для роботи кухарем та фотографії кафе, що підтверджують роботу кафе у серпні 2018 року, що підтверджується додатками до акта інспекційного відвідування № 1, № 2, № 3, № 4, № 7.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 265 КЗпП встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Позивача притягнуто до відповідальності за порушення ст. 24 КЗпП – фактичний допуск працівника до роботи без укладення трудового договору.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, яка зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з реєстраційними даними основним видом господарської діяльності позивача є діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (код КВЕД 56.10).

ФОП ОСОБА_1 фактично здійснює підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , де розміщений кіоск для швидкого харчування.

Як зазначає представник відповідача під час проведення інспекційного відвідування в магазині виявлено, що за місцем здійснення господарської діяльності позивача використовується без належного оформлення праця найманого працівника ОСОБА_3 , яка безпосередньо виконувала роботу по приготуванню та продажу готових страв.

На усний запит про надання документів про працевлаштування ОСОБА_3 позивачем не були надані відповідні підтверджуючі документи, як і медична книжка працівника.

У письмових поясненнях, наданих у ході інспекційного відвідування 11.11.2019, ОСОБА_3 зазначає, що перебуває з 09 год. 00 хв. 11.11.2019 на стажуванні у ФОП ОСОБА_1 на посаді продавця, трудовий договір не укладався, про період роботи не домовлялись (а.с. 49).

З доводів сторін вбачається, що у ході інспекційного відвідування надавати будь-які письмові пояснення позивач відмовилась, але при спілкуванні з інспектором праці ОСОБА_5 позивач повідомила про укладення усного договору про стажування.

Твердження позивача про те, що вона 15.11.2019 попросила свою знайому ОСОБА_3 побути біля її кіоску спростовується додатками до акту інспекційного відвідування № 5, № 6, на яких зображена ОСОБА_3 в приміщенні кафе (за баром). Крім того, інспекційне відвідування відбувалося 11.11.2019, а не 15.11.2019, як вказує позивач.

Крім того, з акта інспекційного відвідування від 15.11.2019 вбачається, що інспектори праці були очевидцями того, як ОСОБА_3 готувала та продавала страви.

Виконання робіт з приготування страв збігаються з колом обов`язків за посадою «кухар», яка передбачена Класифікатором професій ДК 003:2010 за кодом 5122, тому прийняття на роботу для виконання зазначеної роботи повинно здійснюватися відповідно до вимог трудового законодавства з укладенням письмового трудового договору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що громадянка ОСОБА_3 на час здійснення інспекційного відвідування 11.11.2019 працювала на позивача та виконувала обов`язки, які підпадали під поняття, передбачені нормами Кодексу законів про працю України. Крім того, вказаний факт підтверджений письмовими поясненнями ОСОБА_3 , у яких зазначено, що вона з 11.11.2019 перебуває у ФОП ОСОБА_6 на стажуванні на посаду продавця. Трудовий договір с позивачем ще не укладався (а.с. 49).

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 13.06.2019 № 824/896/18-а, визначальним для вирішення спірних правовідносин у справі є наявність ознак трудових правовідносин, оскільки продавець-консультант не може працювати за цивільно-правовим договором.

Згідно із статтею 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Основною ознакою трудових відносин, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.07.2018 справі № № 820/1432/17, яка в силу ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Крім того, згідно з ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» від 17 липня 2013 року № 509 (далі по тексту - Порядок № 509).

Відповідно до п. 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Відповідно до п. 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Згідно з п. 8 Порядку № 590 за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Аналізуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що у межах спірних правовідносин позивачем не дотримано вимог статті 24 КЗпП України в частині обов`язкового укладання трудових договорів у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту), або видання наказу, або розпорядження та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідачем під час прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу дотримано вимоги Порядку № 509, а отже постанова № 25-12-010/0727/4 від 03.01.2020 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 125190,00 грн. на підставі абз. 2 частини другої статті 265 КЗпП України є правомірною, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки процесуальні порушення відповідача нівелюються встановленими порушеннями норм матеріального права.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) до Управління Держпраці у Чернігівській області (вул. П`ятницька, буд. 39, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 39779238) про визнання дій та постанови про накладення штрафу протиправними, її скасування – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 24 березня 2020 року.

Суддя О.Є. Ткаченко