Рішення № 88404367, 25.03.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/314/20

РІШЕННЯ

іменем України

25 березня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати протиправним та таким, що прийняте з порушеннями чинного законодавства України, а також скасувати рішення Управління ДМС України в Хмельницькій області від 23.12.2019 №212 про скасування ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 1 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію";

- зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про обмін посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 , виданої 01.07.2010 (орган видачі ВГІРФО УМВС України в Хмельницькій області) в зв`язку з досягненням 45-річного віку;

- зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області повідомити Адміністрацію Державної прикордонної служби про скасування рішення від 23.12.2019 №212 про скасування ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що при винесенні рішення про скасування дозволу на імміграцію відповідач не виконав обов`язку щодо запрошення його для надання відповідник пояснень, а також під час вручення копії рішення про скасування дозволу не вказав, які конкретні свідомо неправдиві відомості він подав, або підроблені документи чи документи, що втратили чинність.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.01.2020 відкрито провадження в цій адміністративній справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 20.02.2020 у задоволенні клопотання управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про розгляд справи в судовому засіданні за участі представника УДМС України в Хмельницькій області відмовлено.

Відповідачем подано до суду відзив на позов, згідно якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що під час вивчення матеріалів справи ОСОБА_1 не виявлено документів (свідоцтва про народження ОСОБА_2 ), які б підтверджували, що він та громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є повнорідними братами. В розмові з заявником встановлено, що у нього та ОСОБА_2 спільна матір, проте батьки різні.

Крім того, заяву про надання дозволу на імміграцію ОСОБА_1 подав 15.03.2008, а належність до громадянства України ОСОБА_2 було встановлено лише 30.09.2013 на підставі рішення Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області.

Таким чином, у ході перевірки матеріалів справи було встановлено, що під час подання заяви та підтверджуючих документів для отримання дозволу на імміграцію в заявника не було на те законних підстав, які передбачені статтею 4 Закону України «Про імміграцію», а заявник для отримання дозволу на імміграцію подав неправдиві відомості.

Розглянувши подані матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Громадянину Грузії ОСОБА_1 29.05.2008 надано дозвіл на імміграцію в Україну (підписано висновок) на підставі п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», оскільки його брат, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється громадянином України.

У поданій заяві про надання дозволу на імміграцію позивачем було вказано, що ОСОБА_3 є його братом та громадянином України.

29.05.2008 громадянину Грузії ОСОБА_1 ВГІРФО УМВС України в Хмельницькій області видано посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 (в подальшому видано посвідку за цим же номером від 01.07.2010).

16.12.2019 громадянин Грузії ОСОБА_1 звернувся до УДМС України в Хмельницькій області із заявою про обмін посвідки на постійне проживання у зв`язку із досягненням 45-річного віку.

23.12.2019 в.о. начальника УДМС України в Хмельницькій області затверджено висновок щодо скасування дозволу на імміграцію громадянину Грузії ОСОБА_1 . У висновку зазначено, зокрема, що громадянину Грузії ОСОБА_1 надано дозвіл на імміграцію в Україну (підписано висновок) на підставі п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», оскільки його брат, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється громадянином України (паспорт громадянина України НОМЕР_2 від 04.07.2002). Проте під час вивчення матеріалів справи ОСОБА_4 не виявлено документів (свідоцтва про народження ОСОБА_2 ), які б підтверджували, що він та громадянин України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є повнорідними братами. В розмові з заявником встановлено, що у нього та ОСОБА_2 спільна матір, проте батьки різні. Незважаючи на те, що заявником документально або в судовому порядку не було підтверджено факт родинних відносин, 29 травня 2008 року громадянину Грузії ОСОБА_1 було надано дозвіл на імміграцію в Україну на підставі п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» та документовано посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3 . Таким чином, у ході перевірки матеріалів справи було установлено, що під час подання заяви та підтверджуючих документів для отримання дозволу на імміграцію в заявника не було на те законних підстав, які передбачені статтею 4 Закону України «Про імміграцію», а заявник для отримання дозволу на імміграцію подав неправдиві відомості.

23.12.2019 управлінням Державної міграційної служби України в Хмельницькій області прийнято рішення за №212 про скасування громадянину Грузії ОСОБА_1 дозволу від 29.05.2008 на імміграцію в Україну на підставі пункту 1 частини 1 статті 12 Закону України «Про імміграцію».

Також вказано, що видана на підставі цього рішення посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 01 липня 2010 року скасована на підставі вимог підпункту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321. Відповідно до вимог частини другої статті 13 Закону України «Про імміграцію» особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення.

Листом УДМС України в Хмельницькій області від 23.12.2019 позивача було повідомлено, що на підставі пункту 1 частини 1 статті 12 Закону України «Про імміграцію» йому скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, та надіслано копію такого рішення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України №2491-ІІІ від 07 червня 2001 року "Про імміграцію" (далі - Закон №2491-ІІІ).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №2491-ІІІ імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Статтею 6 Закону №2491-ІІІ визначено повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції. Згідно вказаної норми центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, зокрема:

- організовує роботу з перевірки правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутності підстав для відмови у його наданні;

- організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видання копій цих рішень особам, яких вони стосуються.

Відповідно до статті 12 Закону №2491-ІІІ визначено перелік підстав, при наявності яких дозвіл на імміграцію може бути скасовано, зокрема, якщо з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність (пункт 1).

При цьому, згідно п. 12 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року №1983 (далі - Порядок), територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію, зокрема, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства.

Відповідно до п.22 Порядку для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Суд враховує, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало відсутність документального підтвердження того, що брат позивача, ОСОБА_3 , є його повнорідним братом (згідно усної розмови встановлено, що у нього та ОСОБА_2 спільна матір, проте батьки різні).

Так, пунктом 4 частини 2 статті 4 Закону України «Про імміграцію» визначено, що дозвіл на імміграцію надається в межах встановленої Кабінетом Міністрів України квоти імміграції особам, які є повнорідним братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України.

Згідно п.2 ст.26 Сімейного кодексу України повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків. Неповнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька.

Отже, позивачу надано дозвіл на імміграцію в Україну на підставі пункту 4 частини 2 статті 4 закону України «Про імміграцію», який передбачає надання дозволу особам, які є, зокрема, повнорідними братами громадянина України.

Позивач є рідним братом ОСОБА_3 по матері, тобто не є повнорідним братом громадянина України.

Водночас, оскаржуване рішення прийнято на підставі пункту 1 статті 12 Закону України «Про імміграцію», який передбачає можливість скасування дозволу на імміграцію, якщо з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.

Однак, відповідачем не встановлено того, що дозвіл було надано на підставі свідомо неправдивих та взагалі неправдивих відомостей. У поданій заяві про надання дозволу на імміграцію позивач не вказував, що ОСОБА_3 є його повнорідним братом. Позивач лише зазначив, що ОСОБА_3 є його братом, і неправдивих відомостей не наводив.

Також суд вважає безпідставними доводи відповідача, викладеними у відзиві на позов, стосовно того, що ОСОБА_3 отримав громадянство України лише у 2013 році, оскільки у висновку від 23.12.2019 вказано, що ОСОБА_3 , являється громадянином України (паспорт громадянина України НОМЕР_2 від 04.07.2002). Будь-яких відомостей про те, що ОСОБА_3 став громадяном України у 2013 році, вказаний висновок не містить.

При цьому законодавством не передбачена можливість скасування дозволу на імміграцію у разі, якщо такий дозвіл надано без достатніх підстав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року по справі №808/9121/15.

Отже, у даному випадку відсутні правові підстави для застосування до позивача п.1 ч. 1 ст. 12 Закону № 2491-ІІІ та покладення на нього тягаря наслідків за помилку, допущену суб`єктом владних повноважень.

Суд враховує правову позицію, викладену у рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України", в якому суд зазначив, що потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування оскаржуваного рішення, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно, підлягає задоволенню похідна позовна вимога щодо зобов`язання управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про обмін посвідки на постійне проживання в Україні в зв`язку з досягненням 45-річного віку

Також суд враховує, що відповідно до п.24 Порядку №251 рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.

Враховуючи зазначену норму, для повного захисту прав позивача є необхідним зобов`язати відповідача повідомити Адміністрацію Державної прикордонної служби про скасування рішення від 23.12.2019 №212.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 768,40 грн., тому ці витрати слід присудити на його користь.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління ДМС України в Хмельницькій області від 23.12.2019 №212, яким скасовано ОСОБА_1 дозвіл на імміграцію в Україну.

Зобов`язати управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про обмін посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 , виданої 01.07.2010 ВГІРФО УМВС України в Хмельницькій області, в зв`язку з досягненням 45-річного віку.

Зобов`язати управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області повідомити Адміністрацію Державної прикордонної служби про скасування рішення від 23.12.2019 №212, яким скасовано ОСОБА_1 дозвіл на імміграцію в Україну.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 25 березня 2020 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 ) Відповідач:Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області (вул.Миколи Мазура, 4, м.Хмельницький, Хмельницька область,29007 , код ЄДРПОУ - 37864148)

Головуючий суддя Д.А. Божук