Рішення № 88404125, 24.03.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/836/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Удовіченка С.О., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

17 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області в якій просила:

- визнати протиправним та скасувати Рішення 40 позачергової сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради від 02 грудня 2019 року, яким Великобагачанською селищною радою відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,7000 га, кадастровий номер 5320255100:00:004:2212 для ведення особистого селянського господарства у власність на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області за межами населених пунктів,

- зобов`язати Великобагачанську селищну раду Великобагачанського району Полтавської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,7000 га, кадастровий номер 5320255100:00:004:2212 для ведення особистого селянського господарства у власність на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області за межами населених пунктів та передати у власність гр. ОСОБА_1 .

В обгрунтування позовної заяви зазначено, що рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою не відповідає нормам чинного земельного законодавства України. Зазначив, що проект землеустрою розроблений у відповідності до вимог Земельного кодексу України та Закону України "Про землеустрій". Стверджував, що на спірній земельній ділянці не знаходяться паї, як зазначено в оскаржуваному рішенні.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

23 березня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області на позов (а.с. 98-99). У відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначаючи, що 02 грудня 2019 року на пленарному засіданні 40 позачергової сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області розглянуто заяву гр. ОСОБА_1 і прийнято рішення відмовити в затвердженні проекту землеустрою на підставі статті 118 Земельного кодексу України, на даній земельній ділянці паї. А також ОСОБА_1 замовила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та подала на затвердження до селищної ради проект, який не відповідає графічному матеріалу доданому до заяви при наданні дозволу.

24 березня 2020 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та представника. Крім того подано клопотання про стягнення судових витрат (а.с. 111-115).

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно з частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 20 листопада 2018 року до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області звернулася гр. ОСОБА_1 із заявою, в якій просила надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,7 га, яка знаходиться за межами села Велика Багачка (а.с. 100).

До вказаної заяви позивачем додано: графічні матеріали на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копію паспорту та копію ідентифікаційного коду.

Рішенням 26 сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради від 12 грудня 2018 року "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства" вирішено надати ОСОБА_1 дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,70 га для ведення особистого селянського господарства у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення (рілля), ненаданих у власність та користування за межами смт. Велика Багачка Великобаганського району Полтавської області (а.с. 16).

Проект був розроблений і, в подальшому, була здійснена державна реєстрація земельної ділянки із присвоєнням кадастрового номеру 5320255100:00:004:2212.

07 жовтня 2019 року позивачем подано клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,7 га, кадастровий номер 5320255100:00:004:2212 для особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (рілля) ненаданих у власність та користування за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області (а.с. 104).

Рішенням 40 сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради від 02 грудня 2019 року "Про розгляд заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 " вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 , жительці АДРЕСА_1 , площею 1,70 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, не наданих у власність та користування за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області на підставі статті 118 Земельного кодексу України враховуючи невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. На даній земельній ділянці знаходяться паї (а.с. 108).

Позивач не погодилася з відмовою Великобагачанської селищної ради у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

У частинах першій та третій статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частин першої-третьої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частинами шість - сім статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно частин восьмої-десятої статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06 березня 2019 року по справі №1640/2594/18, від 31 січня 2019 року по справі №815/2488/17, від 30 серпня 2018 року по справі № 817/586/17, від 18 жовтня 2018 року по справі №818/1976/17.

Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Судом встановлено, що висновком від 18 червня 2019 року проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 було погоджено у встановленому законом порядку експертом ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області (а.с. 57).

У вищевказаному висновку зазначено, що проект землеустрою відповідає вимогам чинного законодавства України та прийнятий відповідно до нього нормативно-правовим актам.

04 жовтня 2019 року Відділом у Великобагачанському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області проведено державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 5320255100:00:004:2212 (а.с. 67).

07 жовтня 2019 року позивач звернулась до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області із заявою про затвердження проекту землеустрою додавши погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,7 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області.

За наслідками розгляду поданої заяви, відповідач рішенням від 02 грудня 2019 року відмовив ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою, у зв`язку з тим, що на даній земельній ділянці знаходяться паї.

У свою чергу Відділом у Великобагачанському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області листом від 18 грудня 2019 року № 1846/102-19 повідомлено представника позивача, що земельна ділянка площею 1,7000 га, кадастровий номер 5320255100:00:004:2212, не належить до земельних часток (паїв). Вказана земельна ділянка не утворена у результаті геодезичної помилки сусідніх земельних ділянок, зареєстрована у національній кадастровій системі згідно розробленої документації із землеустрою відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 73).

Таким чином, всупереч положенням Земельного кодексу України, Великобагачанська селищна рада Великобагачанського району Полтавської області у рішенні від 02 грудня 2019 року не обґрунтувала яким вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів не відповідає виготовлений за заявою позивача проект землеустрою. Натомість, без посилання на будь-які норми, визначені Земельним кодексом України для розгляду таких звернень, вказує на розташування на даній земельній ділянці паїв.

Більш того, як зазначалось вище, згідно норм Земельного кодексу України єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту, на стадії ж затвердження проекту землеустрою у селищної ради відсутні повноваження на здійснення перевірки документації із землеустрою на відповідність нормам законодавства, оскільки такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору.

За викладених обставин, відмова відповідача у затвердженні проекту землеустрою, оформлена рішенням 40 позачергової сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради "Про розгляд заяви щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ", не ґрунтується на вимогах закону.

З приводу позовних вимог про зобов`язання Великобагачанську селищну раду Великобагачанського району Полтавської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,7000 га, кадастровий номер 5320255100:00:004:2212 для ведення особистого селянського господарства у власність на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області за межами населених пунктів та передати у власність гр. ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Завдання адміністративного судочинства полягає в гарантуванні ефективного захисту порушених прав осіб, що звертаються до суду за захистом цих прав, з урахуванням принципу розподілу влади, за суті яким на адміністративний суд покладено обов`язок контролю легальності дій та рішень суб`єктів владних повноважень, які мають діяти у визначених законом межах та на власний розсуд при виборі одного законного рішення із кількох можливих варіантів.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Суд звертає увагу, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В даному випадку належнім способом захисту позивача у спірних відносинах є зобов`язання Великобагачанську селищну раду на черговому пленарному засіданні сесії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07 жовтня 2019 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,7 га, кадастровий номер 5320255100:00:004:2212 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (рілля) ненаданих у власність та користування за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, з урахуванням висновків суду.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06 червня 2019 року по справі 808/4158/17 та постанові від 08 серпня 2019 року по справі 808/3080/17.

Отже, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно квитанції № 9988 від 16 лютого 2020 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Таким чином із бюджетних асигнувань Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 420,40 грн.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Даних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року при розгляді справи 200/14113/18-а.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до клопотання представника позивача про стягнення на користь ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу витрати на професійну правничу допомогу (на оплату послуг адвоката) в розмірі 5 800 грн.

На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано: договір від 18 жовтня 2019 року з додатком, попередній розрахунок, ордер, Квитанцію № 33 від 23 березня 2020 року, Акт виконаних робіт (надання послуг) від 23 березня 2020 року (а.с. 75-78, 115а-116).

Згідно з Актом виконаних робіт (наданих послуг) від 23 березня 2020 року адвокатом надано такі послуги:

- опрацювання законодавчої бази, що регулюють відносини по оскарженню рішення Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області про відмову в затвердженні проекту землеустрою. Формування правової позиції. Консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів, збір документів для справи (1,5 год – 800 грн);

- складення адміністративного позову про визнання бездіяльності органу місцевого самоврядування (4 год – 5000,00 грн).

Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України виходить із наступного:

- дана справа відноситься до незначної складності;

- позовна заява фактично складена на п`яти аркушах;

- до позовної заяви додано квитанцію про сплату судового збору, паспорт та реєстраційний номер облікової картки платника податків, копію проекту землеустрою, копію витягу з ДЗК, копію адвокатського запиту, копію відповіді на адвокатський запит, копію рішення 40 позачергової сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради, копію договору про надання правової допомоги разом із додатками, ордеру, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію адміністративного позову з додатками;

- позов носить немайновий характер.

Дослідивши надані документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, що розмір витрат сплачених адвокату Кумечко М.С., який здійснював підготовку та складання позовної заяви у заявленому розмірі 5800 грн не є співмірним із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг) за наведеним у звітах переліком.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 3000 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 21044600, юридична адреса: вул. Каштанова, 20, смт. Велика Багачка, Полтавська область, 38300) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення 40 позачергової сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради від 02 грудня 2019 року, яким Великобагачанською селищною радою відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,7000 га, кадастровий номер 5320255100:00:004:2212 для ведення особистого селянського господарства у власність на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області за межами населених пунктів.

Зобов`язати Великобагачанську селищну раду Великобагачанського району Полтавської області на черговому пленарному засіданні сесії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07 жовтня 2019 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,7 га, кадастровий номер 5320255100:00:004:2212 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (рілля) ненаданих у власність та користування за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 420,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються у відповідності до пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року).

Суддя С.О. Удовіченко